Вплив зовнішнього середовища на забезпечення соціально-економічної безпеки підприємств

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Запорізький національний технічний  університет

Кафедра Управління персоналом і економіка  праці

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Соціально-економічна безпека»

варіант 4

 

 

 

 

Виконав:                                                    студент групи МТУз 220

                          Чумак С.І.

 

 

 

Перевірив:                                                    Зубрицька Я.О.

       

 

 

 

 

 

 

 

Запоріжжя 2014

Зміст

 

1.Вплив зовнішнього  середовища на забезпечення соціально-економічної безпеки підприємств.

2.Соціально-економічний  інтерес підприємства

3.Характеристика внутрішнього  середовища підприємства (структурно логічна схема)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Вплив зовнішнього середовища на забезпечення соціально-економічної безпеки підприємств.

Економічна  безпека підприємства – це становище найбільш ефективного використання ресурсів для запобігання загроз і забезпечення стабільного функціонування підприємства на теперішній час і в майбутньому.

Класифікація зовнішніх (екзогенних) факторів, що впливають на фінансову складову економічної безпеки  підприємства

 

 

Сучасний етап розвитку соціально-економічних відносин характеризується високою невизначеністю зовнішнього  середовища, збільшенням факторів впливу на функціонування соціально-економічних систем, ускладненням бізнес-процесів, посиленням міжнародної конкуренції, збільшенням значення соціальних відносин в економічній діяльності підприємств та інше. Особливого значення набувають взаємопов'язані та взаємозалежні процеси глобалізації. Набуває важливості домінанта міжнародного співробітництва, інтеграції господарської діяльності до глобалізаційних процесів, економічної та соціальної політики. Все це певною мірою впливає на стан соціально-економічної безпеки підприємства.

Міжнародні фактори  складаються під впливом причин загальноекономічного характеру (економічна циклічність розвитку ведучих країн; стан світової господарської системи, що характеризується політикою міжнародних  банків), стабільність міжнародної  торгівлі, що залежить у свою чергу від укладання міжурядових договорів і угод. Прикладом можуть бути договір про створення зон вільного підприємництва, прикордонної торгівлі, митних тарифах і мито. Стабільність міжнародної конкуренції: збільшення частки ринку фірм-конкурентів через більш високі технології або більш дешевої праці.

До національних факторів, що спричиняють досить відчутний  вплив на фінансовий стан кожного  суб'єкта, можуть бути перераховані причини  політичного, економіко-демографічного, психографічного (культурного) і науково-технічного характеру.

Так, політична стабільність і спрямованість  внутрішньої політики держави, реалізовані  через право, виражаються у відношенні до підприємницької діяльності і  принципах державного регулювання  економіки (заборонний чи стимулюючий характер), до форм власності (її приватизація чи націоналізація, принципи земельної політики), заходам для захисту прав споживачів і підприємців (захист конкуренції, обмеження монополізму і т.д.). Усе це акумулюється в законодавчих нормах, актах, що і визначають діяльність підприємств.

Економіко-демографічні фактори характеризуються розміром і структурою потреб, а  при відомих економічних передумовах  – платоспроможним попитом населення. До них можна віднести рівень доходів  і нагромаджень населення, тобто купівельну спроможність, рівень цін, можливість одержання кредиту, що істотно впливають на підприємницьку активність; фазу економічного циклу, у якій знаходиться національна економіка. Падіння попиту, наприклад, характерне для відповідної фази економічного розвитку, приводить до загострення конкуренції, чи руйнуванню поглинанню збанкрутілого підприємства.

Фактори психографічного  характеру виявляються в звичках  і нормах споживання, перевазі до одних товарів і негативному відношенні до іншим.

Рівень розвитку науки  і техники визначає всі складові процесу виробництва товару і  його конкурентоспроможність. Зміни  в технології виробництва, вироблені  підприємством для забезпечення конкурентних переваг, вимагають, як правило, значних капітальних вкладень і можуть протягом якогось досить тривалого періоду негативно боротися на прибутковості підприємстві, у тому числі і внаслідок невдач при впровадженні нової технології. Може негативно позначитися на прибутковості і зменшенні обсягу продажів продукції підприємства внаслідок прояву на ринку по більш низьких цінах товарів інших фірм, у виробництві яких використовується більш прогресивна технологія, що забезпечує менші виробничі витрати.

Зовнішні умови діяльності підприємства відбивають економічну ситуацію в країні і за рубежем, в окремих регіонах, на галузевих ринках. Найважливішими з зовнішніх умов господарювання підприємств є розмір податкових ставок, рівень відсотка за кредити, ступінь монополізації галузі, рівень розвитку ринкових відносин і ринкових структур, стан ринку праці, інвестиційна активність підприємства.

2.Соціально-економічний  інтерес підприємства 

 

2.1 Сутність  економічних інтересів підприємства, їх класифікація 

Економічний інтерес - це реальний, зумовлений відносинами власності  та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення динамічних систем індивідуальних потреб. Економічний інтерес є породженням і соціальним проявом потреби. Інтерес виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета (максимізація прибутку, привласнення товару, користування або володіння певним товаром тощо). Отже, економічні інтереси - це усвідомлені потреби існування різних суб'єктів господарювання. Генезис інтересу полягає у відборі свідомістю найважливіших потреб для задоволення, реалізації їх.

 Всі економічні інтереси існують в цілісній системі та враховуються при реалізації кожного з них. В класифікацію економічних інтересів входять:

1) особисті, сімейні, колективні, відомчі; 

2) муніципальні, регіональні,  міжрегіональні, державні;

3) корінні і виробничі; 

4) матеріальні і духовні; 

5) перспективні, середньострокові  і короткострокові. 

Між різними інтересами та їх носіями - суб'єктами можуть виникати суперечності. Причини цих суперечностей можуть бути об'єктивними і суб'єктивними, довготривалими і короткочасними.

У сучасних умовах суперечливість характерна для внутрішньо-фірмових економічних  інтересів, у тому числі:

- Суперечливість економічних інтересів  власника засобів виробництва  та найманого працівника;

- Суперечливість інтересів  власника капіталу, яка передбачає  співвідношення частки прибутку, що спрямовується на інвестування  і тієї її частини, яка використовується  на особисте споживання;

- Суперечливість економічних  інтересів найманого працівника  пов'язана з проблемою співвідношення доходів, що йдуть на споживання і заощадження;

- Суперечливість інтересів  менеджерів, які з одного боку, зацікавлені в прибутковості  фірми, а з іншого - у підвищенні (часто необгрунтованому) особистих  доходів. 

Суперечливість даних економічних інтересів передбачає постійний пошук і відновлення механізму узгодження інтересів, компромісного вирішення виникаючих протиріч з метою забезпечення економічної рівноваги як необхідної умови сталого економічного зростання.

  Економічні інтереси суб'єктів економіки повинні бути не тільки пізнані, але і реалізовані в процесі виробничо-господарської діяльності. Тільки тоді ці інтереси будуть рушійною силою ефективного розвитку виробництва і зміцнення економічного становища підприємств.

2.2 Реалізація економічних інтересів підприємства

Під реалізацією економічних  інтересів слід розуміти конкретні  форми їх прояву та досягнення у  відтворювальному процесі. Як вираження  існуючих економічних відносин інтереси реалізуються за допомогою сукупності різних економічних, соціальних та інших процесів, відносин і категорій в сформованому механізмі господарювання.

Реалізація економічних  інтересів відбувається на різних рівнях господарювання, у різних сферах економіки, на всіх стадіях відтворення - стадіях виробництва, розподілу, обміну та споживання.

Очевидно, що в найбільшій мірі економічні інтереси працівників  реалізуються на їхніх підприємствах, за місцем основної роботи. Там здійснюється відтворювальний процес, розвиваються продуктивні сили і виробничі відносини, задовольняється значна частина матеріальних потреб працівників.

Процес реалізації інтересів  можна представити в наступній  послідовності:

1) усвідомлення інтересів,  що включає пізнання змісту  та оцінку;

2) формування у суб'єкта  мотивів поведінки;

3) соціальну дію.

Зв'язок між цими ланками  досить суперечлива: з одного боку, це складові єдиного процесу, а з  іншого - постійна можливість виникнення розривів між даними ланками.

Можна припускати, що з  розвитком продуктивних сил і  економічних відносин і вдосконаленням господарського механізму у змісті та розвитку економічних інтересів все чіткіше будуть проявлятися наступні стійкі тенденції:

- Розвиток і ускладнення  економічних інтересів господарюючих  суб'єктів, що з'явиться відображенням  розширення та піднесення виробничих і особистих потреб суб'єктів економіки.

- Зростання пріоритетного  значення особистих економічних  інтересів, бо в міру розвитку  економіки можуть все повніше  задовольнятися матеріальні та  духовні потреби кожної особистості.  Відбуватиметься якісне накопичення людського капіталу;

- Все більш повний  облік і найбільша реалізація  кожного виду економічних інтересів  господарюючих суб'єктів; 

- Оптимізація взаємодії  всіх економічних інтересів, істотне  зменшення протиріч між ними  і т.д.

Найважливішими формами  реалізації економічних інтересів  підприємців і працівників підприємств  можна назвати:

- Отримання і збільшення  доходів (заробітної плати, премій, дивідендів тощо);

- Отримання та збільшення  благ із соціальних фондів  підприємств;

- Поліпшення освіти, охорони  здоров'я, пенсійного забезпечення;

- Підвищення професійної  кваліфікації працівників; 

- Сталий розвиток виробництва  і неухильне підвищення його  ефективності на основі зростання  продуктивності праці, фондовіддачі, матеріаловіддачі, поліпшення якості продукції;

- Зміцнення матеріально-технічної  бази та постійне її оновлення  на основі впровадження новітніх  досягнень науково-технічного прогресу, комплексної механізації, електрифікації, автоматизації, впровадження інтенсивних  економічних технологій;

- Розвиток спеціалізації  і кооперації виробництва; 

- Вдосконалення внутрішньовиробничих  відносин;

- Поліпшення організаційної  структури підприємства;

- Вдосконалення організації  праці та виробництва; 

- Оптимізація оподаткування  підприємства;

- Поліпшення кредитування  підприємства;

- Зміцнення фінансового  стану підприємства на основі  зниження витрат, обгрунтованої  цінової політики, активної маркетингової  діяльності;

- Формування фондів  відтворення підприємства, оптимізація  їх структури, співвідношення та ефективне використання та ін.

Удосконалення внутрішньофірмових економічних відносин між власниками, менеджерами і найманими працівниками фірм має здійснюватися з урахуванням  особливостей корпоративної форми  господарювання в ринкових умовах і змісту економічних інтересів суб'єктів фірм.

На ефективність внутрішньофірмових економічних відносин впливає рівень узгодження та реалізації економічних  інтересів підприємців, менеджерів і всіх працівників фірм.

 

 

 

 

 

Скласти структурно-логічну  схему під назвою

3.Характеристика  внутрішнього середовища підприємства

 

 

 

                                         Зовнішня середа

 

Внутрішня середа торгівлі підприємства
Управління	Аналіз	Аудит і контроль	Планування
Витрати:  матеріальні,  фінансові,  трудові	Перетворення ресурсів і витрат на основі використання майнового  комплексу		Результати:  товарообіг,  прибуток
Організаційно-правова  основа підприємства