Досконало конкурентна модель ринку. Поведінка досконало конкурентної фірми

Теоретичні питання

1. Досконало конкурентна  модель ринку. Поведінка досконало  конкурентної фірми.

Досконало конкурентний ринок  — це ринок з найвищим рівнем конкуренції. Цей ринок характеризується такими рисами.

• безліч продавців і покупців;
• однорідність і подільність товарів, що продаються;
• відсутність бар'єрів для входу або виходу з ринку;
• висока мобільність чинників виробництва;
• рівний і повний доступ всіх учасників до інформації (ціни товарів)
• раціональність учасників
• відсутність трансакційних витрат або податків.

Такий ринок завжди приходить  до рівноваги. На ринку панує для  однакових продуктів єдина ціна, тому що жоден покупець або продавець  в зв’язку зі своїм незначним  розміром не може її диктувати. Оскільки існує конкуренція між продавцями, кожен продавець намагається  максимально знизити свою ціну і, сам того не прагнучи, опиняється на рівні нульового прибутку. Навіть якщо продавець хоче довгостроково "прив’язати" покупців до себе, пропонуючи їм товари за цінами нижчими ніж  ринкові, він попросту збанкрутує. Вважається, що серед усіх галузей економіки  фондові ринки найбільше відповідають ідеалу досконалої конкуренції. Недосконала  конкуренція виникає тоді, коли ринок  не здатний виконувати одну або більше своїх функцій.

 Досконала конкуренція  досягається за наявності такої  величезної кількості незалежних  виробників, постачальників і продавців,  що жоден із них не може  вплинути на ринкову ціну через  зміну кількості виробленої продукції.

Фірму, яка працює на ринку  досконалої конкуренції називають  конкурентною фірмою. Конкурентна фірма  досить дрібна (обсяг виробництва  окремої фірми на ринку не перевищує 1%), тому не може впливати на ринкову  ціну змінюючи обсяги своїх продаж. А отже конкурентна фірма вимушена продавати свій товар за тією ціною, яка склалась на ринку, тобто приймає  ціну як задану. Таку фірму називають  прайстейкером (від англійського брати ціну). Фірма на ринку досконалої конкуренції немає влади над споживачем, оскільки продає продукцію ідентичну продукції конкурентів. Це означає, що підвищення ціни на незначну величину може призвести до повної втрати покупців, а зниження ціни призведе лише до втрати доходу. Тому крива індивідуального попиту конкурентної фірми має горизонтальне положення. Оскільки фірма не може вплинути на ринкову ціну, то вона кожну наступну одиницю продукції буде завжди продавати по одній і тій же ціні. Це означає, що граничний дохід фірми величина постійна і дорівнює ціні одиниці продукції. Крива граничного доходу MR співпадає з кривою попиту.

2. Інфляція та  її види і наслідки.

 

Інфляція - тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей. Розмір множини товарів, ціни на які зростають, та довжина процесу зростання цін є важливими характеристиками поняття інфляції. Наприклад, слід вирізняти відносне зростання цін, за якого ціни на окремі товари (послуги) зростають значно швидше (нафта, наприклад), ніж інші, або ж останні можуть залишатися постійними. Відповідно, зростання цін в одному періоді та відсутність або ж надто слабке зростання в наступних не є інфляцією.

За величиною темпів розрізняють  такі типи інфляції :

• повзуча інфляція — яка проявляється в тривалому поступовому зростанні цін (не більше 10% на рік);
• галопуюча інфляція — зростання цін темпами в межах 10-50% в річному вимірі;
• гіперінфляція — з дуже високими темпами зростання цін (сотні, тисячі та ін. відсотків зростання цін в річному вимірі).

 

Споживчу інфляцію можна  розподілити на такі складові:

• базова інфляція (є мірою інфляції попиту, наприклад, може обумовлюватися перевищенням сукупного попиту свого довгострокового рівноважного рівня);
• вузька базова інфляція — зміна цін імпортованих товарів, що відображає таким чином вплив зміни обмінного курсу.
• небазова інфляція (відображає вплив факторів пропозиції), остання включає в себе зміну цін, що регулюються адміністративно, зміну цін на товари з малою ступінню обробки (сирі овочі, фрукти та ін.), а також зміну цін на паливо.

 

Причини виникнення інфляції:

• надмірне збільшення пропозиції грошей (класичний приклад — монетизація дефіциту державного бюджету (причина гіперінфляції в Україні в 90-х роках ХХ-го сторіччя));
• обмеження пропозиції (інфляція пропозиції), що зазвичай викликає зростання цін на сировинні товари, а також на товари з вищою ступінню обробки через вторинні ефекти;
• надлишковий споживчий попит в економіці (інфляція попиту), причиною якого може бути надто м'які кредитні умови та ін.;
• інфляція в інших країнах за суттєвих обсягів імпорту (імпортована інфляція), підвищення цін на імпортні товари;
• девальвація національної валюти (збільшує ціну імпортованих товарів, погіршує економічні очікування);
• зростання очікувань щодо зростання цін в майбутньому.

3. Адміністративно-командна  система, її ознаки та механізм  функціонування.

Адміністрат́ивно-кома́ндна система (АКС) − спосіб економічної організації суспільства, за якого усі питання вирішують державні органи. Теоретичною основою адміністративно-командної системи (АКС) слугувала марксистсько-ленінська ідеологія. Саме вона визначала основні засади формування та функціонування "соціалістичної" економічної системи. Проте загальноприйнятим є твердження, що в сучасну епоху "чисті" соціалістичні економічні системи практично не існують. Тому економічні системи, які функціонували в Радянському Союзі, східноєвропейських та інших країнах світу, вважають адміністративне -командними.

Визначальними ознаками цієї системи є:

панівна (домінуюча) власність  держави на землю, інші природні ресурси, фабрики та заводи, підприємства транспорту та зв'язку, банки та інші фінансові  інститути, гуртову та значну частину  роздрібної торгівлі. Державна власність  поширювалась також на об'єкти соціальної інфраструктури - школи, медичні заклади, музеї, бібліотеки, більшу частину житлового  фонду тощо.

 

Визначальними ознаками цієї системи є:

• панівна (домінуюча) власність держави на землю, інші природні ресурси, фабрики та заводи, підприємства транспорту та зв'язку, банки та інші фінансові інститути, гуртову та значну частину роздрібної торгівлі. Державна власність поширювалась також на об'єкти соціальної інфраструктури - школи, медичні заклади, музеї, бібліотеки, більшу частину житлового фонду тощо.Майже повне одержавлення економіки було здійснено в Радянському Союзі та на Кубі. Проте в країнах Східної Європи існував у незначних обсягах приватний сектор, тут частково було послаблено державне регулювання економіки. У селі, крім державних господарств, функціонувала колгоспне-кооперативна форма власності, яка поширювалась на виробничі ресурси (крім землі) та вироблену продукцію. Проте колгоспне виробництво було повністю контрольоване і регульоване (зокрема і розподіл виробленої тут продукції) державними органами;
• економічні рішення, які зумовлюють діяльність суб'єктів господарювання (що, скільки, для кого і як виробляти), приймали партійні та державні органи. Держава визначала обсяги виробництва для кожної галузі, підприємства, встановлювала загальноекономічні пропорції між виробництвом і споживанням, розвитком регіонів тощо. Розподіл природних ресурсів та продукції виробничого призначення між виробниками здійснювався не за допомогою ринкових механізмів, а чиновниками. Всі підприємства працювали на основі директивних, обов'язкових до виконання планів, які були основною метою їхньої роботи;
• встановлення державних цін на всі види товарів (крім тих. які продавали на колгоспному ринку) та послуг. Основою формування цін були галузеві витрати на виготовлену продукцію;
• повний контроль держави за зовнішньоекономічною діяльністю; державне фінансування всієї соціальної сфери - освіти і науки, охорони здоров'я, культури, житлового будівництва тощо. Це потребувало значних коштів, які нагромаджувала держава, зокрема, за рахунок заниженої оплати праці. Так, в СРСР частка заробітної плати становила менше ніж 40 % національного доходу. Розподіл суспільних фондів споживання здійснювали за зрівнялівським принципом, хоча пріоритети завжди надавали партійному та державному апарату.

Екстенсивний шлях економічного розвитку вимагав додаткової робочої  сили, внаслідок чого в країнах  з АКС було відсутнє безробіття. Але невисока різниця в оплаті праці низько- і висококваліфікованих працівників не сприяла добросовісній, високопродуктивній праці, а породжувала бракоробів. Мотивація до праці відстежувалась тільки у певної частини привілейованих працівників та чиновників із порівняно високим рівнем заробітної плати та широким доступом до суспільних фондів споживання. На виробництві панував принцип "як нам платите, так ми вам і працюємо". За таких умов життєвий рівень переважної частини населення був доволі низький, його споживання не відповідало нормам для цього періоду.

 

Тести.

4. Перерозподіл доходів у суспільстві здійснює держава за допомогою:

а) податкової системи;

Перерозподіл національного  доходу в економічній теорії розглядається  в межах державних фінансів. Держава  відіграє вирішальну роль у перерозподілі  доходів, виконуючи цим самим  свою соціальну функцію. Зазначимо, що держава — це лише один учасник  перерозподілу. Монополістичні фінансові  корпорації, підприємницькі структури, що володіють факторами виробництва, здійснюють активний вплив на законодавчу  діяльність і поведінку уряду  в прийнятті рішень у бюджетній, фінансово-кредитній та податковій політиці. Співвідношення політичних сил у суспільстві також впливає  на характер перерозподілу доходів.

Перерозподіл доходів  здійснюється по кількох напрямах:

1)через державну податкову  систему і державний бюджет;

2)через соціальне страхування;

3)через коливання ринкових  цін як на фактори виробництва,  так і на товари і послуги;

4)через добровільні внески  до громадських, доброчинних,  релігійних фондів і організацій.

5. Удосконалення технології зміщує:

в) криву пропозиції вниз і вправо;

Наприклад, при покращенні засобів виробництва, виробники  будуть готові забезпечувати більше товару за кожною ціною і це переміщає  криву постачання S1 управо, до кривої S2 — зростання пропозиції. Це збільшення пропозиції примушує рівноважну ціну зменшитися з P1 до P2, при цьому рівноважна кількість зростає з Q1 до Q2, оскільки кількість, яка може бути продана, збільшується за новими нижчими цінами. Відмітьте, що у разі переміщення кривої постачання, рівноважна ціна і кількість рухаються  у протилежних напрямках.

6. Що характеризує галопуючу інфляцію?

 б) ріст цін до 10% на рік;

галопуюча інфляція — зростання  цін темпами в межах 10-50% в річному  вимірі;

7.Що лежить в основі предмету економічної теорії?

в) відносини між людьми в ході виробництва;

Економі́чна тео́рія — наука про основні закономірності розвитку економічної системи, поведінку людини і груп людей у виробництві, розподілі та споживанні життєвих благ з метою задоволення потреб при обмежених (рідкісних) ресурсах, що породжує проблему економічного вибору і конкуренцію за їх використання. Це наука, яка вивчає економічні закони і економічні відносини.

8. Цінний папір, який засвідчує право його власника на частку активів і чистого доходу фірми, що його випустила - це: а) акція;

Акція засвідчує право  її власника на частку (пай) активів  і чистого доходу фірми, яка випустила  цей цінний папір. Власник акцій  є співвласником капіталу фірми  на розмір акцій. Власник акцій отримує  періодичний дохід у вигляді  дивідендів. Оскільки акції не мають  погашення, то їх трактують як довготермінові цінні папери.

Є два головні види цінних паперів приватних фірм: акції  та облігації.

Облігації — це боргові  зобов'язання фірми, яка їх випустила (емітувала). Власник облігацій не є співвласником підприємства-емітента, а є його кредитором. Купівля облігацій  робить емітента боржником їхніх  покупців, тому це є особлива форма  кредитування.

9.

10.