Економічний зміст витрат на виробництво і реалізацію продукції по економічним елементам

 

 

 

                                                   ВСТУП

 

У наш час будь-які ресурси, які використовуються в операційній діяльності підприємств, тобто усі речовини та сили природи, у кінцевому підсумку повинні знайти відображення у собівартості продукції чи витратах операційної діяльності, але перед цим – у витратах за елементами.

Керівник або власник підприємства повинен знати, скільки буде коштувати виробництво тієї чи іншої продукції, який прибуток від її реалізації в загальному обсязі прибутку, чи є можливість збільшити або зменшити ціну на цю продукцію і яка ефективність від прийняття управлінського рішення. Щоб дати відповідь на всі ці питання, необхідно використати економічно обґрунтовану класифікацію витрат. Класифікація витрат – це поділ витрат на класи на основі певних загальних ознак об’єктів і закономірних зв’язків між ними.

Предметом дослідження виступає аналіз витрат по економічним елементам.

 Мета курсової роботи – це дослідження економічної сутності аналізу витрат, їх склад та класифікація за економічними елементами, значення їх при прийнятті управлінських рішень.

Основними задачами курсової роботи є: 

- розглянути економічний зміст та класифікацію витрат за елементами;

- розкрити методику проведення аналізу витрат за елементами;

- зробити висновки та запропонувати обґрунтовані пропозиції щодо аналізу витрат за елементами на підприємстві.

Курсова робота складається з трьох розділів.

У першому розділі ми вивчимо економічний зміст витрат на виробництво і реалізацію продукції по економічним елементам.

У другому розділі ми розглянемо класифікацію витрат на виробництво і реалізацію продукції по  економічним елементам.

У третьому розділі буде розглянута розробка пропозицій і шляхів вдосконалення аналізу витрат на виробництво і реалізацію продукції по  економічним елементам.

При написанні курсової роботи були використані дані підприємств України, періодичну літературу, підручники з економічного аналізу, а також дані інтернету.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1 Економічний зміст витрат на виробництво і реалізацію продукції по економічним елементам

 

Використані у процесі виробництва різні речовини на виготовлення нового продукту праці формують поняття витрат. Грошовий вираз суми затрат на виробництво конкретного продукту визначає поняття собівартість. Зміст термінів витрати і собівартість поєднується в понятті витрати виробництва. Так тлумачить термін “витрати” В. Сопко.

Витрати розглядалися різними економістами з різних боків і з різною метою. Наприклад, К.Маркс пов`язував дослідження витрат з намаганням дослідити особливості експлуатації найманої праці, які відображаються у вартості  і, зрозуміло, в витратах. Витрати праці він тлумачить як витрати суспільства.

Необхідні знання величини витрат передбачає розробку відповідних методів їх обліку. Але так як виробництва будь-якого виду товару або послуги пов'язано з використанням різноманітних видів ресурсів, то це різноманітність передбачає необхідність класифікацій витрат.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Класифікація витрат на виробництво і реалізацію продукції по економічним елементам

 

Згідно Типовому положенню «Витрати на виробництво» вони класифікуються за слідуючими  ознаками (табл.1).

Таблиця 1. Класифікація витрат

Ознака	Витрати
За місцем виникнення	витрати виробництва; службові витрати на вироби; типові представники виробів; групи однорідних виробів; одноразові замовлення; валову, товарну, реалізовану продукцію.
За видами	витрати за економічними елементами; витрати за статтями калькуляції.
За способами перенесення вартості на продукцію	прямі; непрямі.
За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат	умовно-змінні; умовно-постійні.
За календарними періодами	поточні; одноразові.

 

Першу ознаку класифікації витрат (за місцем виникнення) також тлумачать, як поділ затрат за належністю їх до виду діяльності.

Друга ознака (за видами витрат) класифікується за економічними елементами та за статтями калькуляції. Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат (табл.2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2. Витрати за економічними елементами

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Групування затрат за елементами необхідне для того, щоб вивчити матеріалоємкість, енргоємкість, трудоємкість, фондоємкість та встановити вплив технічного прогресу на структуру затрат. По-елементний розріз затрат потрібний для визначення їх структури, питомої ваги окремих затрат, визначення розміру національного доходу тощо. По-елементне групування затрат використовують для складання кошторисів, утворення нормативної бази виробництва, аналізу тощо. Цей план групування затрат є вихідним у формуванні практично всіх вартісних параметрів економіки, визначенні ефективності виробництва. Кожна галузь має свої особливості структурної побудови затрат у розрізі елементів.

Витрати за статтями калькуляції – це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництво. Групування затрат за статтями калькуляції вказує куди, на яке ціле та в яких розмірах використані ресурси. Воно необхідне для розрахунку собівартості окремих видів виробів у багатономенклатурному виробництві, встановлення центрів акумулювання затрат та пошуку резервів їх скорочення.

За своїм складом статті калькуляції можуть бути одноелементними або комплексними, які складаються з кількох елементів затрат. Таке групування має істотне значення для проведення економічного аналізу, визначення факторів, які впливають на собівартість продукції в системі внутрішньогосподарського обліку.

Третя ознака. За способом перенесення вартості на продукцію витрат вони поділяються на прямі і непрямі.

До прямих витрат належать витрати, пов`язані з виробництвом окремих видів продукції, які можуть бути безпосередньо включені дот їх собівартості. Іншими словами, це вартість усього, що надаються. До них входять:

- матеріальні  затрати, тобто вартість сировини  і деталей кінцевого продукту;

- трудові  затрати, тобто витрати на заробітну  плату робітникам виробникам  за час, затрачений ними на  виробництво продукції.

 До  непрямих витрат належать витрати, пов‘язані з виробництвом кількох  видів продукції, вони включають  до собівартості шляхом розподілення  пропорційно відповідній базі. Параметри  розподілу визначають у галузевих  рекомендаціях, інструкціях. Ними можуть  бути: маса сировини або матеріалів, сума затрат за якоюсь ознакою (оплата праці, технологічна собівартість). Розподіл витрат на прямі і  непрямі дозволяє управляти собівартістю  продукції. Знизити собівартість можна як за рахунок зниження непрямих витрат, так і за рахунок збільшення обігу виробництва і реалізації продукції.

Четверта ознака. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат - витрати поділяються на умовно-змінні і умовно-постійні.                  

Умовно-постійні – це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) випуском продукції істотно не змінюється. До умовно-постійних належать витрати, пов‘язані з обслуговуванням і управлінням виробничої діяльності цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.                                        

Умовно-змінні - витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обігу виробництва і зменшується із його зниженням. До умовно-змінних витрат належать витрати на сировину і матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо і енергію, на оплату праці робітникам, зайнятим у виробництві продукції тощо.

П’ята ознака. За календарними періодами - витрати поділяються на поточні та одноразові витрати.

Поточні витрати - це витрати на виробництво або реалізацію продукції, які відшкодовуються за рахунок виручки від реалізації продукції (послуг).

Одноразові витрати - це витрати пов’язані з інвестиційною діяльністю, тобто на розширення та оновлення виробництва. Джерелами фінансування цих витрат є амортизаційні відрахування, прибуток, емісія цінних паперів, кредити тощо.

Існують також витрати на соціальний розвиток колективу (соціально-культурні, оздоровчі, житлово-побутові та інші потреби). Ці витрати не пов’язані з процесом виробництва, а тому джерелом їх фінансування є прибуток.

 

 

 

 

1.3. Розробка пропозицій і шляхів вдосконалення аналізу витрат на виробництво і реалізацію продукції по економічним елементам

 

Теоретичні і практичні розробки показали, що великий вплив на результати господарської діяльності надають собівартість, витрати і структура виробництва і реалізації продукції.

Джерела - це витрати, за рахунок економії яких можуть бути знижені витрати виробництва. Фактори - це техніко-економічні умови, під впливом яких змінюються витрати.

Основними джерелами зниження витрат виробництва і реалізації продукції є:

- зниження витрат сировини, матеріалів, палива і енергії на одиницю продукції;

- зменшення розміру амортизаційних відрахувань, що припадають на одиницю продукції;

- зниження витрат заробітної плати на одиницю продукції;

- скорочення адміністративно-управлінських витрат;

- ліквідація непродуктивних витрат і втрат.

На економію ресурсів надає великий вплив число техніко-економічних факторів. Найбільший вплив мають такі групи внутрішньовиробничих чинників:

- підвищення технічного рівня виробництва;

- удосконалення організації виробництва і праці;

- зміна обсягу виробництва.

Підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці призводить до зниження витрат сировини, матеріалів і заробітної плати.

Зменшення витрат сировини і матеріалів досягається за рахунок зниження норм їх витрат, скорочення відходів і втрат у процесі виробництва і зберігання, використання вторинних матеріалів, впровадження безвідходних технологій. На величину витрат істотний вплив має зміна цін на сировину і матеріали. При їхньому збільшенні витрати зростають, а при зниженні - зменшуються.

Зниження витрат підприємства забезпечується за рахунок зменшення витрат живої праці на одиницю продукції і випереджальних темпів зростання його продуктивності стосовно темпів зростання середньої заробітної плати.

При зростанні обсягу виробництва постійні витрати підприємства не змінюються або змінюються незначно.

Розглянуті методи оцінки впливу техніко-економічних чинників на зниження витрат підприємства можуть використовуватися як при аналізі, так і при плануванні собівартості продукції на майбутній період.

Зниження витрат виробництва в даний час забезпечується в основному під впливом внутрішньовиробничих чинників.

Значне зниження витрат виробництва досягається в результаті застосування прогресивних методів організації виробництва. Вона знижує витрати виробництва за рахунок бездефектного виготовлення продукції. Система «точно вчасно» сприяє зниженню витрат за двома напрямками:

• знижуються витрати на складування і зберігання напівфабрикатів і в споживача, і у виробника, останній, крім того знижує витрати і на реалізацію;
• бізнес-план передбачає не лише збільшення обсягу виробництва, але і випуск конкурентоспроможної продукції, підвищення якості продукції, зниження витрат на виробництво, зростання

Основну увагу необхідно приділяє вдосконаленню товару, підвищення його якості при помірних і доступних більшості споживачів цінах. Для забезпечення успішного ведення бізнесу і планування постійно здійснюються маркетингові дослідження, що дозволяють оцінити кон'юнктуру ринку.

Мобілізація резервів зниження собівартості продукції дозволяє підвищити якісні показники господарської діяльності підприємства (підвищити конкурентоспроможність виробленої продукції, збільшити обсяг її виробництва і реалізації, прискорити оборотність оборотних коштів та ін.)