Контрольная работа по "Міжнародна економіка"

 

1. Які країни є світовими імпортерами гірничорудної сировини і якої саме?

До гірничорудної сировини належать: природна абразивна сировина (гранат, кремінь, кварцовий пісок), графіт, бентоніт, каолін, польовошпатова сировина, природні сорбенти (цеоліти, глауконіт, сапоніт, вермікуліт, палигорськіт), кристобаліт-опалова сировина, пірофіліт, тальк.

Основним світовим імпортером гірничорудної сировини є Японія, великим споживачем також є Західна Європа.

Основними імпортерами графіту є Японія (85–140) тис. т, США (55–60) тис. т, Південна Корея (30–65) тис. т, Німеччина  (38–45) тис. т, Італія (9–12) тис. т, Великобританія (21–26) тис. т, Тайвань (9–11) тис. т.

Основними імпортерами гранату – Франція, Німеччина, Південна Корея, Нідерланди, Великобританія, Тайвань.

Головними імпортерами вермикуліту є США (60–70 тис. т в рік), Японія, країни ЄС.

До країн-імпортерів пірофіліту належать Японія, Німеччина, США, Італія, Бельгія і Люксембург, Тайвань, Мексика, Нідерланди, Канада, Іспанія, Великобританія, Індонезія.

Каолін імпортують Швеція, Фінляндія, Франція.

 

2. Яка відмінність північного та південного лісових поясів нашої планети?

Ліси на земній кулі зосереджені  в двох поясах. Один з них - північний, представлений хвойними і мішаними лісами Євразії та Північної Америки. Інший, південний, охоплює ліси екваторіального  та тропічного поясів.

Основна відмінність північного та південного лісових поясів нашої  планети полягає у тому, що у  північному поясі заготовляють хвойну деревину, а в південному – широколисту. Хвойні ліси є джерелом м'якої деревини, широколисті – твердої.

 

3. Назвіть найбільших у світі експортерів та імпортерів деревини.

Найбільшими експортерами деревини є США, Канада, Росія та Скандинавські країни.  Найбільшими імпортерами деревини є Японія і країни Західної Європи.

Скандинавські країни імпортують ділову деревину, у тому числі тропічну, тому що існує високий попит на тропічну кольорову сировину (деревину), яку широко використовують для меблевої промисловості і внутрішніх оздоблювальних робіт. Наприклад, Норвегія освоює переробку евкаліпту. Імпорту тропічної деревини належить помітне місце у загальному його обсягу багатьох країн.

 

4. Які загальні тенденції у розміщенні обробної промисловості протягом останніх десятиліть?

Обробна промисловість займається обробкою або переробкою одержаної  сировини. Виробництво 80 % світової промислової продукції нині зосереджено у чотирьох регіонах земної кулі – Північній Америці, Північно-Західній Європі, Західній Росії та Японії.

В умовах сучасного розвитку науки і техніки, суспільного господарства залежність розміщення підприємств обробної промисловості від природних умов і ресурсів послаблюється. Відповідно до цього розширюються можливості вибору місць розміщення продуктивних сил. Цьому сприяють зростаюча ефективність використання сировини, використання замінників природних матеріалів, застосування ресурсозберігаючих технологій.

Обробна промисловість активно переміщається з країн з розвиненою ринковою економікою до слаборозвинених країн. В країнах з розвиненою ринковою економікою промисловість стала відігравати в економіці значно меншу роль, ніж раніше.

Швидкими темпами галузь розвивається в країнах з низьким рівнем оплати робочої сили, бо її продукція стає конкурентоспроможною на світових ринках. Лідирують в темпах розвитку галузей обробної промисловості країни Східної та Південно-Східної Азії.

 

5. Які країни є найбільшими експортерами залізної руди, чавуну та сталі?

Головні експортери залізної руди є Австралія та Бразилія (відповідно 150 і 190 млн т), на них припадає близько 60% світового експорту і 45 % експорту чавуну.

Україна експортує 45 млн т руди і займає сьоме місце в світі після Індії, Росії, США та Китаю. Україна та Росія в основному експортують залізну руду до до Польщі, Чехії, Словаччини та Угорщини.

За виплавлянням чавуну, крім економічно розвинених країн (Японія, США, ФРН), виділяються  Китай, Росія і Бразилія, які мають  власну паливну та залізорудну бази.

За експортом сталі основні позиції займають Росія, Японія та Україна; головними імпортерами продовжують бути США, Країни ЄС та Японія.

Найбільшими експортерами сталі у вигляді труб є Японія, Німеччина, країни Бенілюкс, Франція, Італія, Великобританія, Південна Корея.

 

6. Які основні тенденції у розміщенні кольорової металургії світу?

На розміщення підприємств кольорової металургії впливають сировинний фактор на стадії видобутку і збагачення та енергетичний фактор під час виплавки металу. Руди кольорових металів здебільшого розташовані в країнах, що розвиваються. Здійснювати переробку руди кольорових металів на великій відстані від їхніх родовищ нерентабельно. Тому, на місці видобутку руди збагачуються і там же виплавляється чорновий метал.

Отримання чистого металу здійснюється у промислово розвинутих країнах.

В основному підприємства кольорової металургії наближаються до місць видобування руд кольорових металів. Серед країн, що мають розвинену кольорову металургію є США, Росія, Канада, Австралія, Казахстан, Іспанія, Польща, Чилі, Конго, Замбія, Малайзія, Індонезія.

Оскільки виробництво кольорових металів екологічно шкідливе, то останніми  десятиліттями воно почало переміщуватися у країни, що розвиваються, завдяки  їх ліберальним стандартам у сфері  охорони навколишнього середовища. Нині кольорова металургія зосереджена переважно у країнах Азії, Африки і Латинської Америки. А споживають кольорові метали в основному промислово розвинені країни.

 

7. Чому машинобудування вважається найголовнішою галуззю промисловості світу?

Машинобудування вважають основною галуззю  промисловості світу, тому що воно забезпечує всі галузі господарства високоефективними машинами та устаткуванням; підвищує технічний рівень, якість та конкурентоспроможність продукції на зовнішньому ринку; виробляє нові машини і механізми, здатні забезпечити багаторазовий ріст продуктивності праці і впровадження прогресивних технологій.

Сучасний світ не можна уявити без машинобудування. Машинобудування – одна з провідних галузей промисловості. Машинобудування,  створюючи знаряддя праці, істотно впливає на темпи й напрями науково-технічного прогресу в інших галузях господарства, зростання продуктивності праці, інші показники, що визначають ефективність виробництва.

Лідерами світового машинобудування  є США, Японія і ФРН. Сильні позиції  у Великобританії, Франції, Росії, Канади, Іспанії, Китаю, Бразилії.

Приблизно 90 % його продукції забезпечують індустріально розвинені країни. Лише десята частина припадає на групу  країн, що розвиваються.

 

8. Які основні тенденції  мають місце у світовому машинобудуванні  у наш час? 

Машинобудування останнім часом зазнає структурних змін. Активно розвиваються такі наукомісткі галузі, як автоматика, виробництво сучасних засобів зв'язку, виробництво ЕОМ і верстатів з ЧПУ, електроніка, робототехніка, авіаракетна промисловість, космічна і лазерна технології.

Найбільша різноманітність  притаманна машинобудуванню США, Японії, Великої Британії, Франції, Німеччини. Вони мають усі галузі машинобудівного  виробництва й безпосередньо  формують світовий ринок. Структура  машинобудування Швейцарії, Канади, Швеції та низки інших країн орієнтована  не на внутрішній ринок, а на світовий. Вона ніби доповнює структуру машинобудування  інших країн. Ідеться про спеціалізацію  на випуск продукції невеликими партіями.

Країни, що розвиваються, перебувають  на різних стадіях економічного розвитку. Деякі за випуском продукції машинобудування на душу населення близькі до розвинутих, але тут слід враховувати структуру виробництва. Машинобудування у них розвивається коштом дешевої праці. Південній Кореї, Сінгапуру, та ін. властива орієнтація на розвинуті країни як ринок збуту, велика роль іноземного капіталу в галузі, дешева робоча сила. 
Є, наприклад, група (Бразилія, Індія, Мексика, Аргентина тощо), у якій завдяки розвитку інших галузей, що працюють на світовий ринок, створені можливості для зростання машинобудування, яке великою мірою контролюється іноземним капіталом.

У найменш розвинутих країнах  машинобудування представлене здебільшого  ремонтними та збиральними підприємствами.

У світовому машинобудуванні  сформувалося п’ять регіонів: 
1) Північноамериканський регіон виробляє понад 30 % продукції, має найширшу номенклатуру виробів та спеціалізується на випуску науко- й капіталомістких товарів. На нього припадає 1/4 продукції світового автомобілебудування, 2/3 цивільного літакобудування й 70% великих ЕОМ. Регіон виступає експортером продукції високої складності, виробів важкого машинобудування й наукомістких галузей. Поряд з цим він імпортує різноманітну побутову техніку, автомобілі, судна.

2) Західноєвропейський регіон виробляє 25-30% продукції світового машинобудування. Це переважно машини середньої складності, але чимала частка припадає й на вироби особливої складності. Завозиться високоскладна техніка з США, а менш складна, але працемістка, – з Японії та країн, що розвиваються.

3) Східно- та Південно-Східно-Азіатський регіон з центром у Японії виробляє 20% світової продукції машинобудування. Основним напрямом розвитку машинобудування Японії є вивезення малокваліфікованих і середніх за рівнем виробництв до країн з дешевшою працею. Експортер виробів високої складності, побутової техніки, регіон завозить продукцію найвищої складності з США та Західної Європи.

4) Країни СНД та Східної Європи виділяються розвитком верстатобудування (Чехія, Україна, Росія), автомобілебудування (Угорщина, Україна, Білорусь, Росія), авіа- та ракетобудування (Україна, Росія), морського суднобудування (Україна, Росія, Польща), військового машинобудування (Україна, Росія). В них досить дешева робоча сила, в деяких галузях (авіа-, ракето-, суднобудування та військова техніка) їх продукція не поступається світовим аналогам, але виробництво застаріло, потребує модернізації і залучення значних інвестицій.

5) В країнах Латинської Америки (Бразилія, Аргентина) формується п’ятий регіон на базі виробництва ЕОМ (електронно-обчислювальних машин), літаків, автомобілів, суднобудування – в Бразилії; авіа- та автомобілебудування – в Аргентині.