Основні етапи розвитку інформаційних систем

1. Основні етапи розвитку інформаційних систем

Інформаційні системи (ІС) існували з моменту створення суспільства, оскільки на будь-якій стадії розвитку суспільство вимагає для свого управління систематизованої, попередньо підготовленої інформації. Особливо це стосується виробничих процесів як життєво найважливіших для розвитку суспільства.

Виробничі процеси вдосконалюються найбільш динамічно, що ускладнює керування ними і тим самим стимулює вдосконалення і розвиток інформаційних систем.

Введемо поняття економічної інформаційної системи (ЕІС). Під ним розуміють систему, призначену для зберігання, пошуку і видачі економічної інформації за запитами користувачів.

За допомогою ЕІС можна обробляти далеко не всю інформацію, яку використовують для керування об’єктом, оскільки на будь-якому підприємстві циркулюють великі інформаційні потоки, котрі відіграють важливе значення в прийнятті рішень, але обробка цих потоків інформації за допомогою комп’ютерів неможлива. Частка інформації, котру обробляють в ЕІС, для різних рівнів управління коливається стосовно загального об’єму від 10 до 20 %.

ІС в своєму розвитку пройшли кілька поколінь. В ІС першого покоління, які в зарубіжній літературі відомі під назвою DATAProcessing System – DPS, (“Системи обробки даних”, синоніми “Електронна обробка даних”, “Системи електронної обробки даних”), а у вітчизняній – “Автоматизовані системи управління (АСУ) – позадачний підхід” – для кожної задачі окремо готували дані і створювали математичну модель. Створення ІС першого покоління належать до початку 60-х років CC століття. Такі системи обмежувалися розв’язуванням деяких функціональних задач, наприклад задач бухгалтерського обліку. Протягом наступних років поступово переходять від локальних систем обробки даних до систем, що охоплюють широке коло задач управління. Подальший розвиток ІС пов’язаний з концепцією баз даних. На цій основі з’явились ІС другого покоління.

ІС другого поколіннявідомі під назвою Management Іnformation System-MIS (“управлінські (адміністративні) інформаційні системи” або “інформаційні системи в менеджменті”), у нашій літературі використовується термін “АСУ – концепція баз даних”. Основною функцією таких систем є забезпечення керівництва інформацією. Типову управлінську інформаційну систему характеризує структурований потік інформації, інтеграція задач обробки даних, генерування запитів і звітів. Ця система створювалася на ідеології автоматизованих банків даних і баз даних. Етап створення ІС другого покоління розпочався 1972 року. 

Системи підтримки прийняття рішень – СППР (Decision Support System-DSS) – це інформаційні системи третього покоління. СППР – інтерактивна комп’ютерна система, яка призначена для підтримки різних видів діяльності в разі прийняття рішень зі слабкоструктурованих або неструктурованих проблем. Інтерес до СППР як перспективної галузі використання обчислювальної техніки постійно зростає. У багатьох країнах розробка і реалізація СППР перетворилася на сферу бізнесу, що швидко розвивається. СППР мають не тільки загальне інформаційне забезпечення, а й загальне математичне забезпечення – бази моделей, тобто реалізована ідея розподілу обчислень. Слід зазначити, що інформаційні системи нового покоління не витісняли попередні ІС, а просто розширювався діапазон застосування інформаційних систем. Більше того, у деяких сучасних гібридних ІС присутні елементи всіх трьох поколінь ІС.

 

2. Класифікація інформаційних систем

Загальноприйнятої класифікації ІС на теперішній час не існує і тому їх часто класифікують за різними ознаками, з-поміж яких можна виділити такі:

1. За рівнем або за сферою діяльності: 

• державні;
• територіальні (регіональні);
• галузеві;
• підприємств або організацій;
• технологічних процесів.

2. За призначенням або особливістю об’єктів управління: 

• адміністративні;
• виробничо-технічні;
• соціальні;
• транспортні тощо.

3. За рівнем автоматизації процесів управління: 

• інформаційно – пошукові;
• інформаційно-керівні;
• інформаційно-довідкові;
• СППР;
• інтелектуальні ІС тощо.

4. За ступенем централізації обробки інформації:

• централізовані ІС;
• децентралізовані ІС;
• ІС колективного використання.

5. За характером керованого виробничого процесу:

• для виробництва з дискретним процесом (машинобудування, приладобудування);
• з неперервним процесом (хімічна, нафтопереробна і газова промисловості);
• з неперервно-дискретним процесом (металургійна, цементна, харчова промисловості).

6. За ступенем інтеграції функцій: 

• багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнями планування;
• багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнями управління (підприємство – об’єднання – галузь);
• комплексні ІС, які здійснюють інтеграцію ІС з відмінними задачами (ІС керування підприємством з ІС керування технологічними процесами тощо).

Академік В.М. Глушков запропонував підрозділяти всі ІС першого покоління на два основні типи:

1. Автоматизовані системи управління технологічними процесами (АСУТП);
2. Автоматизовані системи організаційного або адміністративного управління (АСОУ).

АСУТП керує роботою технологічних процесів (керування верстатами, домною тощо), АСОУ – об’єктами економічної і соціальної суті.

Головна відмінність цих двох типів систем полягає передусім в особливості об’єкта керування: для АСУТП – це різні машини, прилади, пристрої, а для АСОУ – насамперед люди, колективи людей.

Друга відмінність міститься в формі передачі інформації: в АСУТП основною формою передачі інформації є різні сигнали (електричні, оптичні, механічні тощо), в АСОУ – документи.

Зазначимо, що в економіці з врахуванням сфери застосування виділяються:

• банківські інформаційні системи;
• ІС фондового ринку;
• страхові ІС;
• податкові ІС;
• ІС промислових підприємств і організацій (особливе місце за значимістю і розповсюдженістю серед них займають бухгалтерські ІС); 
  · статистичні ІС тощо.

 

3. Структура економічної інформаційної системи

Комп’ютерні ІС належать до класу складних систем, які містять багато різноманітних елементів, що взаємодіють. Тому при створенні компютерних ІС (КІС) потрібно визначити їх структуру.

Загалом під структурою КІС розуміють характеристику внутрішнього стану системи, опис постійних зв’язків між її елементами.

При описуванні ІС використовують кілька видів структур, які різняться типами елементів та зв’язків між ними,  зокрема: функціональні, технічні, організаційні, документальні, алгоритмічні, програмні та інформаційні структури.

Функціональна структура – це структура, елементами якої є підсистеми, а зв’язки між елементами – потоки інформації.

Технічна структура – це структура, елементами якої є обладнання комплексу технічних засобів (КТЗ) ІС, а зв’язки між елементами відображають інформаційний обмін.

Під організаційною розуміють структуру, елементами якої є колективи людей і окремі виконавці, а зв’язки між елементами – інформаційні, субпідрядності і взаємодії.

Документальна структура – це структура, елементами якої є неподільні складові і документи ІС, а зв’язки між елементами – взаємодії, вхідності і субпідрядності.

Елементами алгоритмічної структури є алгоритми, а зв’язки між алгоритмами реалізуються за допомогою інформаційних масивів.

У програмній структурі зв’язки між елементами також реалізуються у вигляді інформаційних масивів, а елементами структури є програмні модулі.

Інформаційна структура – це структура, елементами якої є форми існування і подання інформації у системі, а зв’язки між ними – операції перетворення інформації в системі.

Поняття системи, накладаючись на реальну дійсність, окреслює якусь її частину, що дозволяє вивчати властивості цієї частини і подавати її у вигляді інформаційних і інших моделей. Використовуючи системний підхід, можна сказати, що ЕІС, як і всяка інша система, складається з елементів (або підсистем), що знаходяться у певних відносинах один з іншим. Множина цих відношень разом з елементами утворюють структуру системи. Отже, ЕІС – це частина реальної дійсності, зображена у вигляді множини елементів і відношень між ними.

Ознаки структуризації системи, тобто її декомпозиції на складові частини, задаються людьми відповідно до здорового глузду і залежно від поставлених задач. Загальним поділом на підсистеми ЕІС є виділення  забезпечувальної і функціональної частин.

Забезпечувальна частина ЕІС  складається з інформаційного, технічного, програмного, організаційного, правового, ергономічного тощо видів забезпечення.

Інформаційне забезпечення. Інформація так само необхідна управлінському апаратові, як об’єктові управління – сировина і ресурси. Вона формується внаслідок обробки специфічної сировини, відомої під назвою даних. 
Останні відображають конкретні фінансово-господарські факти, стан або процеси і мають власний матеріальний носій (бухгалтерські документи, магнітні носії тощо).

Будь-яка система управління має справу з двома видами інформації: зовнішньою і внутрішньою.

Для зовнішньої інформації характерна наближеність, неточність, суперечливість. В основному вона стосується стану ринку і конкурентів, прогнозів процентних ставок і цін тощо. За своєю суттю така інформація має імовірнісний характер і тому обробляти її стандартними програмними засобами важко. Це зумовило створення особливих інформаційних систем, які одержали назву експертних.

Внутрішня інформація виникає в самій системі управління і відображає в різні часові інтервали розвитку об’єкта управління його фінансово-господарський стан і директивні цілі на випадок відхилень від встановлених параметрів. Як правило ці дані вимірюються і в управлінських документах фіксується точна інформація.

Технічне забезпечення. Технічні засоби служать основою побудови ЕІС. Потужність цих засобів значною мірою визначає склад задач управління, які розв’язуємо.

До технічних засобів ІС належать засоби передачі, нагромадження і обробки інформації. Зауважимо у зв’язку з цим, що всі використовувані в країні технічні засоби ІС складають поняття “національні інформаційні ресурси”, які поряд з матеріальними і енергетичними ресурсами на теперішній час необхідно включати в оцінку економічної потужності країни. Оцінки національних інформаційних ресурсів ще вимагають свого уточнення, але вхідними можна використати, наприклад, оцінки інформаційної продуктивності і ефективності усіх засобів передачі і переробки інформації в країні, віднесені до кількості населення.

Інформаційні ресурси необхідно виробляти. У зв’язку з цим виникло поняття “промисловість обробки даних” (ПОД). Дамо визначення ПОД. 
Вся сфера проектування, виробництва і промислової експлуатації інформаційних ресурсів одержала назву  промисловості обробки даних (ПОД).

На тепершній час серед великої різноманітності ЕОМ виділяються три основних класи: великі, а також міні- і мікро-ЕОМ. Назва “ЕОМ” вже не зовсім точно відображає суть процесів, що відбуваються в ЕОМ. В ЕОМ останніх поколінь переважна кількість виконуваних дій пов’язана з пошуком, сортуванням і розміщенням даних у пам’яті, редагуванням і перетворенням текстів програм і документів, забезпеченням передач повідомлень і даних у діалоговому режимі роботи користувача з ЕОМ. Власне обчислювальні операції  виконуються на ЕОМ дуже швидко і займають у загальному балансі машинного часу 15 – 20 %. Отже, під час еволюції обчислювальні машини фактично стали інформаційними системами, які за традицією, що установилася, продовжують називати ЕОМ.