Проблеми та перспективи інвестиційно-інноваційної політики України

Дмитрук Ю.М.,

Буковинський державний фінансово  – економічний університет,

Науковий керівник: Харинович Д.О.

 

 

Проблеми та перспективи інвестиційно-інноваційної політики України

 

     Основною умовою досягнення довготривалих, позитивних темпів економічного зростання, як реального сектора економіки, так і окремих підприємств, є ефективна інвестиційно – інноваційна політика. На сучасному етапі інвестиційного сектору України характеризується зниженням активності, нестабільністю законодавства, нерозвиненістю банківської системи, браком фінансових ресурсів всередині країни, дефіцитом фінансових ресурсів, падіння платоспроможності попиту на науково-технічну продукцію, що спричинено значними недоліками під час розроблення та виконання державних цільових програм.   

     Формування ефективної державної інвестиційно-інноваційної політики в першу чергу залежить від правильного визначення її суті. В сучасній економічній літературі не існує єдиного погляду на державну інвестиційно - інноваційну політику. Вона визначається як діяльність держави, спрямована на створення сприятливих нормативно-правових та економічних умов для інвестицій взагалі й інвестицій в інновації, стимулювання процесу формування інвестиційних умов для інноваційного розвитку, а також формування ринку інновацій та інвестицій.

     Інноваційно-інвестиційна політика держави повинна бути спрямована на забезпечення зростання обсягів капіталовкладень у сферу впровадження інноваційних технологій.  

     Держава, використовуючи певні механізми, має забезпечити умови для формування та стимулювання розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності насамперед через створення позитивного інвестиційного клімату внаслідок поліпшення загального міжнародного іміджу країни.

     Проблемами розвитку інвестиційної та інноваційної  діяльності є:

   - недостатній обсяг   заощаджень  населення,  коштів  суб'єктів господарювання  та  держави  для  здійснення  інвестицій  з  метою реалізації інвестиційних та інноваційних проектів;

   - невизначеність правового  інструменту залучення недержавних інвестицій з метою розвитку  економіки,  у  тому  числі  механізму

   -  забезпечення розвитку державно-приватного партнерства;

   -  низькі темпи впровадження високих технологій;

   - висока енергоємність внутрішнього валового продукту;

   - зношеність основних фондів;

   - недосконалість законодавства   щодо   розвитку   інноваційної діяльності;

   - невиконання суб'єктами  господарювання  вимог   законодавства щодо  взяття  на облік об'єктів права інтелектуальної власності та відсутність  механізму  заохочення  введення  таких   об'єктів   у комерційний обіг;

   - нерозвинутість інноваційної     інфраструктури,    недостатня кількість   інноваційних   підприємств   (інноваційних    центрів, технопарків,   технополісів,   інноваційних   бізнес-інкубаторів), наукових  парків,  центрів  трансферу  технологій  і   промислових кластерів;

   - недосконалість механізму комерціалізації результатів наукових досліджень та розробок;

   - невизначеність пріоритетів розвитку базових галузей економіки та  відсутність  сприятливих умов для залучення інвестицій з метою забезпечення розвитку високотехнологічного виробництва;

   - незначна кількість вітчизняних виробників високотехнологічної продукції,  що беруть участь у міжнародному обміні технологіями, у зв'язку з недосконалістю законодавства щодо трансферу технологій;

    - недостатня державна  підтримка  впровадження  інновацій   для забезпечення розвитку малого та середнього підприємництва.

     Розв'язання зазначених     проблем    потребує    активізації інвестиційної   та   інноваційної   діяльності,   спрямованої   на забезпечення розвитку базових галузей економіки.

     До основних напрямків інвестиційної політики в Україні можна віднести наступні:

     - зниження соціальної напруги, досягнення остаточного підходу у виділенні коштів на потреби соціальної сфери;

    - скорочення фонду виробничого будівництва за рахунок державних коштів і формування надійних інвестиційних джерел, в першу чергу з власних коштів підприємств;

   - скорочення централізованих державних капіталовкладень, що виділяються безповоротно;

  -  прискорення у кілька разів темпів вибуття застарілого обладнання;

  - перегляд надання державних кредитів на вигідних умовах з дефіцитними ставками на конкурсній основі, включаючи державне замовлення;

 - залучення іноземних інвестицій, отримання іноземних кредитів;

 - створення ефективних форм і механізмів управління інвестиційною діяльністю [2].

     Усі ці напрями інвестиційної діяльності в Україні вже зараз починають розвиватися в умовах ринкового механізму.

     Поступальний розвиток економіки є стратегічним завданням України і для його вирішення необхідна активізація інвестиційного процесу. В умовах радикальних перетворень в економіці України відбулися процеси зміни активності діяльності інвесторів із виробничої у фінансову сферу. Проблема активізації державної інвестиційної політики України вимагає поглибленого дослідження всіх умов та чинників, які негативно впливають на процеси інвестування. До таких чинників, окрім глобальної економічної кризи, варто віднести, насамперед, нестабільність податкового і регуляторного законодавства, інфляційні процеси, недоступність кредитних ресурсів, посилення конкуренції, низький рівень капіталізації фондового ринку, зниження рівня інвестиційної активності, уповільнення платіжного обороту, зростання числа збиткових підприємств. Усе це призводить до значних втрат і збитків і, як наслідок, втрати державою інвестиційних ресурсів. Це і визначає актуальність формування ефективної державної інвестиційної політики.

     В сучасних кризових умовах необхідним є пошук принципово нових інструментів державної інвестиційної політики і створення сприятливого клімату капіталовкладень, адекватних кардинальній зміні загальноекономічної ситуації і завданням щодо стимулювання заощаджень.

     Протягом 2005–2009 рр. в Україні продовжувалося формування єдиного податкового простору як складової державної інвестиційної політики. Сюди відноситься скасування необґрунтованих пільг в рамках ВЕЗ та ТПР та завершення дії спеціальних режимів інвестиційної діяльності. В даний час така підтримка необхідна у зв’язку з розвитком інтеграційних процесів та розвитком корпоративного середовища. Наступним заходом у визначеній сфері було перекриття легальних схем мінімізації сплати податків[3].

     Також варто зазначити,що вітчизняні науковці та органи державної влади розробили проект «Стратегії інноваційного розвитку України на 2010-2020 рр. в умовах глобалізаційних викликів». Ця Стратегія являє собою комплексну модель інноваційного розвитку України на основі чітко визначених стратегічних пріорітетів та ключових заходів. Головною метою цієї стратегії є забезпечення в зазначений термін (до 2020 р.) підвищення впливу інновацій на економічне зростання України в два рази порівняно з теперішнім часом. Впровадження цієї стратегії дозволяє підвищити конкурентоспроможність національної економіки, досягнення пріоритетів розвитку науки і техніки [1].

     Інвестиційно-інноваційна   політика  повинна  бути  збалансованою  та  спрямованою  на  гармонійне  доповнення  внутрішніх  інвестицій  зовнішніми,  де  визначальним  фактором  будуть  національні  інтереси  держави,  її  інноваційний  розвиток.  Додатковими  заходами  щодо  залучення  зовнішніх

інвестицій, які будуть спрямовуватися в пріоритетні інноваційні проекти є :

  - доповнення існуючої  законодавчої бази і розроблення  нової, що передбачатиме пільги  для  іноземних інвесторів, які  мають намір вкладати кошти  саме в розвиток наукомістких  галузей; 

  - забезпечення  високого  рівня  підготовки  інвестиційних  проектів  інноваційного  характеру

відповідно до міжнародних  стандартів;

  - активне співробітництво  з міжнародними інвестиційними  та фінансовими структурами; 

  - ефективне  інформаційне  забезпечення  потенційних  іноземних  інвесторів  щодо можливостей реалізації інноваційних проектів в Україні.

 

 

Список використаної літератури

1. Розпорядження КМУ „Про схвалення Концепції розвитку національної інноваційної системи” від 17.06.2009 № 680-р.
2. Борщ Л.М. Інновації та інвестиції в реальному секторі економіки: перспективи розвитку [текст]/Л.М. Борщ // Економіка ринкових відносин. – 2008. - №2. – С. 44- 51.
3. Інвестологія: наука про інвестування : навч. посібник / за ред. д-ра екон. наук, проф. С.К. Реверчука. – К. : Атака, 2007. – 264 с.