Реформа фінансової систем Китаї

Реформа фінансової систем провів у Китаї до середини 80-х років. Щоб мати наочне уявлення про його результати, можна буквально  двома фразами охарактеризувати спочатку колишню китайську фінансову  систему і далі -- нинішню. Загальне -- головним каналом накопичення  та розподілу фінансових коштів є  держбюджет, головним їх джерелом є  чистий прибуток підприємств (останні  року поступово підвищується роль зовнішньої торгівлі). Однак саме систему управління фінансами після його реформи  придбала крім яка була держбюджетного інструмента іще одна механізм -- господарську діяльність підприємств.

Більшість китайських учених виділяють три періоду  фінансової реформи, у КНР з 1976 по 1985 роки.

Перші 3 роки булиекспериментально-подготовительним етапом китайської фінансової реформи. У цей час перевірялися практично  різноманітні форми фінансових взаємовідносин. Основними формами були:

а) Формула першої системи фінансових відносин із містами  центрального підпорядкування, провінцій  і автономних районів була такою: ">Фиксирование співвідношень між  статками і видатками, розподіл загальній  суми". Тобто за наявності господарської  прибутку частину їхоставлялась  району, в збиткових місцях, чи в  збиткові конкретної району роки частина

збитків відшкодовувалася з Держбюджету.

б) При другий формі -- "розподіл приросту доходів, ув'язка доходів з витратами" -- увагу  до позитивний чи негативний баланс не звертали. Порівнювали приріст доходів (+ чи -) щодо минулого року і далі підтягували  доходи до витрат зарахунок чи користь  центрального бюджету. Під час цієї системі господарські стимули для  регіонів були нижче, порівняно з  першим разі.

в) Третя форма  було досить оригінальної. Вона стала  застосована порядку експерименту в 1977 року у провінції Цзянсу.

>Основивалась  на установці твердих відшкодувань  до бюджету,определявшихся по  історично сформованій частки  витрат у доходах району. Повне  назва цією системою -- "ув'язка  доходів з

видатками, розподіл загального обсягу, нормативний коефіцієнт,

який діє у  протягом кілька років". Ця форма  набула свого

подальше застосування ввзаиморасчестах держав з

ізольованими у  господарському і культурному планівисокогороними  районами країни.

Другий етап ознаменувався  виробленням за рахунком лише одним  виправдала надії форми фінансових відносин між центром іпереферией. Це була така звану систему "східчастої відповідальності, з відділенням  доходів від витрат". Тимчасові  положення про неї, були опубліковані Держрадою КНР у лютому 1980 року. Сфери місцевого і центрального бюджету на місцях чітко розмежовувалися  за принципом господарського підпорядкування  підприємств. Відрахування центральна бюджет, пропорції розподілу прибутку між центральним та місцевимибюджетами,величина промислових дотацій залишалися незмінними протягом п'яти років. З  іншого боку, що підвищувалася стабільність центрального бюджету зарахунок  відмовитися від позапланових дотацій, оскільки система фактично вводила  їх ліміт, ідея такої форми фінансових взаєморозрахунків впала ще й  благодатний грунтактивизировавшегося невдовзі процесу переходу підприємств на повну виробничу відповідальність. Річ у тім, що встановлювалися рамки прибутків і витрат, порушення яких відповідали самі регіони власними інтересами.Принявшие цій формі фінансових відрахувань до Держбюджет регіони здебільшого невдовзі трансформували багато положень цією системою до рівня своїх взаємин з підприємствами, значно підвищивши цим їх господарську зацікавленість і фінансовий самостійність.

Цю систему успішно проіснувала до 1984 року, коли всі відрахування з прибутку було замінено єдиним податковим механізмом. Зрештою, це вже розглядалося попереднійглаве,но, оскільки це саме є і третім етапом фінансової реформи, у КНР, то кілька слів слід визнати й тут. У принципі так до цього етапу китайські плановики йшли аж з 1978 року, коли з формуванням власних фондів з частки прибутку виникла потреба визначення засад розподілу цієї прибутку між підприємствами, місцевими і центральним бюджетами. Багато вироблені відтодіва

>рианти цього ділення клітин і лягли потім у основу податкового законодавства.

Але коли першийподетап третього етапу фінансової реформи знову почав перехідним. Нею винахідливими китайцями було застосовано поєднання розподілу прибутків і податку. Тобто,наоборот,сначала прибуток піддавалася оподаткуванню по зафіксованим до податкового законодавства твердому механізму, а що залишилося прибуток піддавалася знову тій чи іншій формі її розподілу між Центральним бюджетом, місцевим бюджетом і підприємством.

Вочевидь, саме китайське керівництво був впевнена у цього оскільки, по-перше, наважився поширити його може лише на великі рентабельні підприємства,

а, по-друге, через рік податкова політика

КНР перейшла до другого етапу -- повного скасування розподілу

прибутку, що робить довелося запровадити замість твердих (>процентних)налогов диференційовані чи з плаваючими нормативами.

Як укладання можу додати і з деякою погляду курйозний факт. Затято ">сопротивлявшаяся" своєї скасування в нижніх рівнях китайської економіки, система розподілу прибутків закінчила своє існування у вищих її ешелонах. У минулих на "підчистку шорсткостей" податковогозаконода

>тельства 1985 і 1986 років вона активно використовувалася для систематизації які у час окремих законів про податки з прибутку. Здебільшого, щоправда, це робилося вже з допомогою простого розподілу всього комплексу прибутку з єдиною метою поступового фіксування плаваючих і диференційованих податкових нормативів.