Розрахунок зведених техніко-економічних показників діяльності виробничої дільниці

Міністерство освіти і науки України

днепропетровський коледж ракетно-космічного машинобудування

Дніпропетровського національного університету

імені Олеся Гончара

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни: ЕКОНОМІКА, ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА

на тему: Розрахунок зведених техніко-економічних показників діяльності виробничої дільниці з МЕХАНІЧНОЇ

ОБРОБКИ ДЕТАЛІ «Штуцер»

 

 

Виконав:                                                                          

 

 

Керівник  ___________________________________________                               

  

 

 

Допускається

до захисту  _________________________________________

                                

 

 

 

 

2011 
ЗМІСТ

 

 
Вступ

 

За сучасних життя потребує принципово нового підходу до економіки. Необхідність вирішення нестандартних ситуацій перехідного періоду вимагає від майбутніх спеціалістів застосування не тільки традиційних методів вирішення поставлених проблем, але й прийняття концептуально нових прийомів планування та ведення господарської діяльності. На даному етапі розвитку суспільства основи економічних знань потребують майже всі професії, що обумовлено необхідністю вибору найбільш ефективного рішення.

В умовах розвитку ринкової економіки мають значно збільшитися масштаби виробництва, обсяги капіталовкладень, розміри виробничих ресурсів підприємства, питома вага інвестицій у впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Тому основними проблемами стають підвищення ефективності виробництва, раціональний розподіл економічних ресурсів країни, підвищення якості і конкурентоспроможності продукції вітчизняного виробника.

Розвиток науки і техніки створює можливості по-різному вирішувати ту чи іншу виробничу проблему, що веде до необхідності вибору найбільш раціонального методу її вирішення.

Метою цієї роботи є виконання курсової роботи з дисципліни “Економіка, організація та планування виробництва”. Даний предмет є основою наукових знань з економіки та плануванню виробництва. Курсова робота виконується з ціллю поглиблення, систематизації та закріплення отриманих знань та навиків при вирішенні конкретних виробничих завдань.

 

1. Наукова  організація праці на ділянці

 

Будь-яка трудова діяльність неможлива без тій чи іншій організації, без розподілу праці, без визначення місця та функцій кожної людини в трудовому процесі.

Розрізняють організацію праці у масштабі всього народного господарства країни і організацію праці на конкретному підприємстві, на конкретному робочому місці.

Сутність організації праці складають специфічні функції, яки пов’язані зі з’єднанням, узгодженням, приведенням в струнку систему доцільної діяльності людини в безперервної взаємодії з застосовуваними у процесі праці технічними засобами.

Наукова організація праці (НОП) – це, по-перше, комплекс засобів, які направлені на підвищення продуктивності праці та створення благоприємних умов праці на робочих місцях. По-друге, це система виробничих взаємозв’язків працівників із засобами виробництва та між собою, яка створює певний порядок проведення трудового процесу.

Основним змістом роботи з наукової організації праці є проектування та впровадження комплексу заходів у наступних областях:

• розподіл праці та розташування працівників у виробництві;
• організація та обслуговування робочих місць;
• багатоверстатне обслуговування та суміщення професій;
• вимоги економіки до виробничого обладнання;
• вимоги до знань і навиків працівників;
• підтримка трудової дисципліни;
• технічне нормування праці;
• охорона праці і техніка безпеки.

Робоче місце – це зона праці одного або кількох робітників, яка оснащена засобами, що необхідні для виконання виробничих завдань. Воно є первинним елементом виробничої структури цехів, дільниць підприємства.

Організація робочого місця залежить від особливостей засобів виробництва і засобів праці, якими користуються, технології обробки, технологічного оснащення, засобів механізації та автоматизації.

Раціональна організація робочого місця передбачає ряд вимог до планування робочих місць:

• планування робочих місць повинне відповідати вимогам найбільшої зручності, економії робочих рухів, повинна забезпечити найкоротший шлях проходження деталі у горизонтальній та вертикальній площині, що досягається укладанням деталей на зручному рівні, в межах досяжності рук працівника;
• на робочому місці в кожну дану мить повинно знаходитися все, що необхідне для безперервної роботи.

На дільниці пропонується однозмінна робота з восьмигодинною робочою зміною.

Робочі місця механізовані. За кожним робочим місцем закріплена певна операція технологічного процесу, в результаті чого воно має необхідне устаткування, пристосування та інструмент. Кожне робоче місце безперервно забезпечується заготівками, деталями, матеріалом та інструментом.

 

2. Розрахунок  потрібної кількості виробничого  устаткування

 

2.1. Визначення річного  дійсного фонду часу роботи  одиниці обладнання

При плануванні праці на дільниці початком роботи є визначення показників використання часу роботи обладнання для фактично працюючого обладнання.

Номінальний фонд роботи обладнання – це кількість станко-годин, які має відробити обладнання згідно офіціально встановленому режиму роботи підприємства (дільниці). Номінальний фонд часу роботи одиниці обладнання дорівнює календарному фонду часу за відрахуванням неробочих днів (вихідні, святкові). Річний номінальний фонд встановлюється централізованою на державному рівні, друкується в періодичний літературі і є нормою для усіх підприємств незалежно від форм власності.

,        (2.1)

ФРЧн = 365-(105+10) = 250 дн.

де Дк – календарний фонд робочого часу, який дорівнює кількості днів на рік, дн.;

Дв, Дсв – кількість законодавчо встановлених днів вихідних та свят, дн.

Дійсний фонд робочого часу розраховується для подальшого визначення ефективності роботи обладнання та є часом, на протязі якого обладнання потенційно може бути задіяним у виробництві. Розраховується за формулою:

,        (2.2)

де КПЛ – коефіцієнт планових витрат робочого часу на ремонт, оснащення, переоснащення та зміна робочого міста (у % від номінального фонду);

tЗМ – тривалість зміни, год.;

nЗМ – кількість змін.

Приймаю Кпл - 5% від номінального фонду для універсальних верстатів, а для верстатів з ЧПК – 7%.

Час на нерегламентовані перерви - 3% від тривалості 8-годинної зміни.

- для універсальних верстатів;

  - для верстатів з ЧПК.

 

2.2. Визначення планової  трудомісткості річної виробничої  програми

Наступним кроком при плануванні кількості устаткування на дільниці є визначення планової трудомісткості виробничої програми.

Нормативна трудомісткість всієї виробничої програми визначається за плановим нормативом трудових витрат на одиницю продукції (операцію), яка помножена на приведений плановий випуск продукції, та розраховується за формулою:

,         (2.3)

де tШТ – тривалість однієї операції, хв.;

Nпл – приведена річна виробнича  програма, шт.

,         (2.4)

де NВ – кількість виробів у відповідності із виробничою програмою, од.;

DN – відхилення фактичної величини внутрішньоцехових заділів від          нормативу (5-10% від встановленої програми), од.;

Рн – відсоток на технологічні проби та брак, %.

Приймаю DN – 5% , а Рн -2% від встановленої програми,

 шт.

Для наступних операцій розрахунки проводяться  аналогічно, тому отримані результати зведемо до таблиці 1.

 

Таблиця 1- Розрахунок планової трудомісткості деталі

Назва операції	Норма часу, хв.	Виробнича програма, шт.	Планова трудомісткість, нормо-год.
1. Токарна	0,14	5355	750
2. Токарна з ЧПК	0,13		696
3.Фрезерна	0,17		910
4. Фрезерна	0,06		321
Разом	0,515	-	2677

 

 

2.3. Розрахунок необхідної  кількості обладнання

При плануванні виробничої дільниці основним моментом є розрахунок необхідної кількості обладнання, яка визначається для однакових операції та в цілому для дільниці.

Виходячи із змісту технологічного процесу та величини заданої виробничої програми розраховується (по окремих операціях) необхідна кількість обладнання за формулою:

,         (2.5)

де Квн – коефіцієнт виконання норм.

На базовому підприємстві на універсальному обладнанні Квн дорівнює 1,2, а на верстатах з ЧПК – 1,07.

 год.

За наступною операцією розрахунки виконуються майже аналогічно, тому отримані результати зведені до таблиці 2.

Величина розрахункової кількості робочих місць (обладнання) майже завжди дробова, тому існує показник прийнятої кількості робочих місць (обладнання), який визначається шляхом округленням розрахункової кількості в більший бік до цілого числа.

Використання обладнання в часі характеризує коефіцієнт завантаження обладнання. Він встановлюється як для всього парку обладнання, так і для кожної групи окремо.

,         (2.6)

де Кз – коефіцієнт завантаження;

Прм – прийнята кількість робочих місць, шт.

За наступною операцією розрахунки виконуються аналогічно, тому отримані результати зведені до таблиці 2.

Таблиця 2 - Розрахунок кількості робочих місць

Назва операції	Кількість робочих місць, од.		Коефіцієнт завантаження,%
	розрахункова	прийнята
1. Токарна	0,28	1	28
2. Токарна з  ЧПК	0,35	1	35
3. Фрезерна	0,4	1	40
4. Фрезерна	0,14	1	14
Разом	∑ 1,17	∑ 4	Кзср=29,25

При оптимальній роботі обладнання коефіцієнт завантаження має знаходитися у межах 70-95%. Якщо коефіцієнт завантаження від окремої операції нижче відмітки 70%, це свідчить про не завантаженість обладнання та його неефективне використання. Частіше операції, на яких обладнання не завантажене, приєднують до попередніх за умов технологічної можливості, збільшуючи тим самим коефіцієнт завантаження обладнання. Якщо технологічні умови не дозволяють поєднувати операції, то, по можливості, слід завантажити обладнання на однотипних операціях інших технологічних процесів.

Технологічні умови даного процесу не дозволяють об’єднати операції. Враховуючи те, що середній показник завантаженості обладнання Кз дорівнює 29,25 пропонується завантажити обладнання на однотипних операціях інших технологічних процесів.

Змінені розрахунки трудомісткості робіт та ступеню завантаження обладнання на операциях наведені в таблиці 2а.

Таблиця 2а - Приведена трудомісткість виробництва деталі та ступінь завантаження робочих місць

Назва операції	Коефіц. n	Приведена трудомісткість, нормо-год.	Кількість робочих місць,од		Коефіцієнт завантаження,%
			розрахун.	прийнята
1. Токарна	2,93	2196,4	0,96	1	96
2. Токарна з  ЧПК	2,34	1628,6	0,82	1	82
3. Фрезерна	2,05	1865,5	0,82	1	82
4. Фрезерна	5,86	1881	0,83	1	83
Разом	-	∑ 7571,5	∑ 3,43	∑ 4	Кзср=86

За даними таблиці 2а будуємо графік завантаження (робочих місць).

 

 

 

 

 

 

Рис.1 Графік завантаження обладнання дільниці.

 

                  2.4. Розрахунок вартості виробничих фондів дільниці