Сучасні принципи державного управління

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Маріупольський державний університет

Економіко-правовий факультет

Кафедра менеджменту

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни “ Державне та регіональне управління ”

На тему :” Сучасні принципи державного управління.“

 

                                                                

   

 

 

 

Виконала: студентка

напряму підготовки 6.030601 (Менеджмент)

денної форми навчання

Христофорова Вікторія Анатоліївна

Керівник: Перепадя Федір Леонідович

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Маріуполь 2013

 

ПЛАН

Вступ.....................................................................................................................................3

1. Сучасні принципи державного управління, джерела їх виникнення та 
порядок формування………………………………………………………………….......4

2. Поняття та зміст звернення громадян та вимоги, що висуваються до 
них.......................................................................................................................................10

3. Основні напрямки державної регіональної політики на сучасному етапі.…………………………………………………………………………………........15

Висновок.............................................................................................................................19

Список використаної літератури......................................................................................20

 

ВСТУП

       Актуальність теми. Принципи відбивають вихідні положення щодо організації державного управління в даній сфері, що визначені в законах та інших нормативно-правових актах, які регулюють відносини в сфері взаємодії суспільства та природи. Узагальнюючи ці засадничі положення, можна виділити основні принципи державного управління в цій сфері суспільних відносин, а саме: забезпечення законності при здійсненні державного управління; поєднання комплексного та диференційованого підходів в управлінні охороною навколишнього природного середовища; поєднання державного управління із самоврядним управлінням в цій сфері; впровадження басейнового управління; програмно-цільове забезпечення розробки і реалізації заходів у галузі охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання природних ресурсів.

Мета роботи: Дослідити сучасні принципи державного регулювання  які використовує влада на сьогодні.

 Задачі роботи:

 - розглянути принципи державного управління, джерела їх виникнення та 
порядок формування;

- дослідити поняття та зміст звернення громадян;

- охарактеризувати основні напрямки державної регіональної політики;

Об'єкт дослідження: Державне управління  в Україні.

Предмет дослідження: Сучасні принципи державного управління.

Метод дослідження: Є сучасні методи пізнання як загальнонаукові, так і спеціальні: системний, соціологічний, історичний, структурно-функціональний, статистичний, прогнозування.

Теоретична база дослідження: У роботі використані ресурси інтернету.

Структура роботи: Реферативна робота складається з вступу, висновку, з розділів та списку літератури з 5 джерел. Зміст роботи викладено на 21 сторінках друкованого тексту.

 

 

 

1. Сучасні принципи державного управління, джерела їх виникнення та 
   порядок формування влади.

 

Державне управління – це не тільки сума управлінських знань, а й процес їх створення. «Продукування таких знань здійснюється у певному соціальному середовищі, в сформованому науковому кліматі, що впливає на цілі дослідження державного управління, його практичну спрямованість. Особлива роль відводиться принципам організації наукового управлінського знання. Вони покликані акумулювати нові тенденції в розвитку державного управління, враховувати стан сучасного наукового пізнання, що підвищує його суспільне значення.

Термін «принципи» походить від латинського слова «principium», що означає основні, вихідні положення, засоби правила, що визначають природу і соціальну сутність явища, його спрямованість і найсуттєвіші властивості. Принципи державного управління – важлива категорія управлінської науки, будучи однією з її основ. Принципи як поняття теорії відображають сутність і реальність процесів державного управління, підпорядковуючись певним законам. Принципи – це специфічне поняття, змістом якого є не тільки сама закономірність, відносини, взаємозв’язок, скільки наше знання про них. Вони являють собою результат узагальнення людьми об’єктивно чинних законів і закономірностей, притаманних їм загальних рис, характерних фактів і ознак, які стають загальним началом їх діяльності. Можна сказати, що принципи управління характеризуються двома ознаками:

• Належність до пізнаних наукою і практикою позитивних закономірностей;
• За фіксованість у суспільній свідомості.

Принцип є результатом наукового пізнання, при цьому слід ураховувати, що не всі закономірності, відносини і взаємозв’язки державного управління сьогодні досліджені та сформульовані у вигляді принципів. Практична дія принципів не залежить від них самих, а повністю визначається ставленням до них людей. Лише знати принципи недостатньо, необхідно ще хотіти і могти застосувати їх в управлінський діяльності.

На практиці принципами управління керуються згідно з політичними, соціально економічними та культурними умовами. Що склалися в суспільному суспільстві. Принципи управління обґрунтовують, роз’яснюють зв’язки як між об’єктом так і суб’єктом управління, так і в середині кожного з них. Вони відображають властивості, притаманні управлінський системі в цілому, а також окремим її елементам, явищам процесам. Принципи відображають зміст і взаємозв’язки основних елементів системи управління. Принципи державного управління динамічні за змістом і формою, вони формуються людьми у зв’язку з конкретними політичними, соціально – економічними і культурними чинниками, відображаючи ступінь творчого використання закономірностей державного управління. Безпосередньо на практиці принципи управління набувають характеру норми, правила, якими керуються в управлінській діяльності. Гнучкість і динамізм принципів державного управління проявляється і в тому, що у кожній конкретній сфері діяльності формується свої конкретні принципи здійснення управлінських функцій.

В умовах пошуку оптимальної системи органів виконавчої влади проблема визначення принципів державного управління є надзвичайно актуальною. Наукове осмислення і теоретичне обґрунтування принципів державного управління виходить з аналізу суті самого явища.

Одним із перших дослідників, хто спробував систематизувати принципи управління, був французький інженер і науковець Анрі Файоль (1841 – 1925). В основі запровадженої ним системи управління лежала адміністративна доктрина. Виходячи з неї, у 20-х роках Фаойль визначив 14 принципів управління, які на його думку, придатні для всіх без винятку адміністративної діяльності:

• Поділ праці;
• Повноваження і відповідальність;
• Дисципліна;
• Єдиноначальність;
• Єдність керівництва;
• Підпорядкування особистих інтересів загальному;
• Винагорода;
• Централізація;
• Ієрархія;
• Порядок;
• Справедливість;
• Стабільність штату;
• Ініціатива;
• Корпоративний дух.

Ці принципи, доповнені функціями персоналу в організації, по суті, визначені спеціалізацією, ієрархією, рамки контролю і засади організаційної структури як основу, на який можна було б формувати організації та здійснювати управлінські функції.

Сучасна система організації виконавчої влади і, відповідно, державне управління ґрунтуються на порівняно нових принципах. Однак при цьому не слід відкидати й кращі надбання адміністративної науки радянського періоду, бо цілком логічно, що такі принципи, як колегіальність та єдиноначальність, плановість, добір і розстановка кадрів, є актуальним для сучасного державного управління.

Принципи державного управління - це фундаментальні істини, позитивні закономірності, керівні ідеї, основні положення, норми поведінки, що відображають закони розвитку відносин управління, сформульовані у вигляді певного наукового положення, закріпленого переважно у правовій формі, на основі якого будується і функціонує апарат державного управління.

Таким чином. Принципи державного управління повинні:

ґрунтуватися на законах розвитку суспільства, його соціальних та економічних законах і законах державного управління;

відповідати цілям управління, відображати основні якості, зв’язки і відносини управління;

враховувати часові та територіальні аспекти процесів державного управління;

мати правове оформлення, тобто бути закріпленими в нормативних документах, оскільки кожен принцип управління є цілеспрямованим – його застосовують для вирішення конкретних організаційно – політичних і соціально – економічних завдань.

Поряд з існуванням у науковій літературі великої кількості різноманітних принципів управління, є також багато підходів щодо їх класифікації. Водночас не існує загально прийнятих правил такої систематизації. Тому наведемо найбільш розповсюджені підходи з даної проблематики.

Загальні - принципи системності, об’єктивності, саморегулювання, зворотного зв’язку, оптимальності, інформаційної достатності, демократизму, гласності, змагальності, стимулювання;

Часткові - принципи, що застосовуються у різних підсистемах чи суспільних сферах, і принципи, що застосовуються при аналізі різних суспільних явищ, організацій, інститутів;

Організаційно технологічні – єдиноначальності, поєднання державного. Регіонального і місцевого управління, конкретності, поділу праці, скалярний принцип, принцип ієрархії, єдності розпорядництва, єдино начал, делегування повноважень, діапазону повноважень.

Види принципів.

Н. Нижник визначає такі групи принципів:

Суспільно – політичні, що відображають та розкривають соціальну природу державного управління, його де терміновість і обумовленість суспільством. Систему цих принципів характеризують: демократизм, законність, об’єктивність, гласність.

Культури управління, що синтезовані на основі дослідження функціональної та організаційної структур державного управління, до яких віднесено: функціональність; диференціація та фіксування функцій шляхом видання правових норм; сумісність функцій; концентрація функцій; необхідність; комбінування функцій; відповідність функцій потребам і запитам управлінських об’єктів.

Г. Атаманчук виділяє принципи об’єктивності, демократизму, правової впорядкованості, законності, федералізму, поділу влади, публічності.

Виділення і характеристика принципів державного управління вимагають глибоких і цілеспрямованих досліджень. Запропоновані принципи базуються на об’єктивних закономірностях державного управління та отримали практичне застосування в управлінській діяльності. Серед загальних принципів можна виділити такі: законність, демократизм, публічність, єдиноначальність і колегіальність, централізація і децентралізація, плановість, ефективність.

Група структурних принципів. Структурно цільові принципи пов’язані з цілями державного управління і включають у себе такі принципи:

• Принцип єдності цілей управління
• Принцип обмеження цілей
• Принцип вибірковості цілей, за Ч. Бернардом
• Принцип послідовності у реалізації цілей
• Принцип розподілу цілей

Принципи побудови організаційних структур спрямовані на побудову раціональної організаційної структури апарату державного управління, яка забезпечує ефективне функціонування всієї системи. Серед цих принципів можна виділити такі:

• Єдність мети;
• Первинність функцій і вторинність структури;
• Функціональна замкнутість підрозділів апарату управління;
• Простота організаційної структури;
• Єдність керівництва;
• Оптимальність норми керованості;
• Оптимальність централізованих і децентралізованих форм управління;
• Принцип зворотного зв’язку.