Транснаціональні корпорації

ЗМІСТ

Розділ I .  Теоретичні основи дослідження ТНК як основних суб’єктів процесу прямого інвестування

1.1. Сутність, причини здійснення  та основні форми прямого іноземного  інвестування

1.2. Передумови виникнення, етапи розвитку та типи ТНК

1.3. Наслідки прямого іноземного інвестування для країн-інвесторів та приймаючих країн

Розділ II . Дослідження механізму міжнародного інвестування ТНК

2.1. Напрямки іноземного  інвестування ТНК у країнах  світу

2.2. Вплив інвестиційної  діяльності ТНК на національні  економіки приймаючих країн

2.3. Масштаби діяльності  ТНК на міжнародних ринках

Розділ III . Інвестиційна діяльність ТНК в Україні

3.1. Динаміка та структура  інвестиційної діяльності ТНК  в Україні.

3.2. Проблеми правового  регулювання  інвестиційної діяльності  в Україні  

3.3. Актуальні проблеми  залучення прямих іноземних інвестицій  в Україну та шляхи їх подолання

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

Вступ

 

Іноземні інвестиції мають дуже важливе значення для міжнародних економічних відносин взагалі та національних економік, що беруть участь в інвестиційних процесах, зокрема, адже вони є основним джерелом капіталу для багатьох країн. Іноземне інвестування здійснюється в двох формах: у формі прямих іноземних інвестицій та портфельних інвестицій. Для національних економік саме прямі іноземні інвестиції є більш пріоритетними та бажаними, адже вони є більш довгостроковими ніж портфельні та мають для приймаючої країни високу соціальну та економічну значимість.

Сьогодні немає жодного значного процесу в світовій економіці, що відбувався б без участі ТНК. Вони беруть як пряму, так і опосередковану участь у світових економічних, а також політичних процесах. Хоча ТНК здійснюють свою діяльність у системі світового господарства, їх вплив поширюються і на політичну сферу, що дозволяє розглядати ТНК поряд із державами та міжнародними організаціями. Для підтвердження високої економічної та політичної значимості транснаціональних корпорацій варто лише зазначити, що річні обороти коштів  великих ТНК перевищують бюджети багатьох держав.

В сучасних умовах транснаціональні корпорації також є і провідними суб’єктами прямого іноземного інвестування. Відкриття на території країни транснаціональною компанією своїх підрозділів, означає створення нових робочих місць, збільшення податкових відрахувань до державного бюджету, збільшення валового внутрішнього продукту, і як результат зростання добробуту населення. Всі ці наслідки можна сміливо узагальнити як прискорення економічного розвитку держави на всіх рівнях. Саме тому більшість держав стимулюють ввезення прямих іноземних інвестицій як на законодавчому, так і на урядовому рівні, розробляючи різноманітні механізми для залучення іноземного капіталу.

Найбільший внесок в дослідження діяльності транснаціональних корпорацій та прямих іноземних інвестицій зробили наступні закордонні економісти: П. Баклі, М. Кассон, X. Перлмуттер, С. Хаймер, Р.Вернон, Р. Гріффін.

Об’єктом даного дослідження є діяльність транснаціональних корпорацій.

Предметом дослідження є особливості інвестиційної діяльності ТНК як у міжнародній економіці, так і в окремих національних економіках.

Метою курсової роботи є надання практичних рекомендацій щодо залучення іноземних ТНК до діяльності в Україні.

Виходячи з мети сформовані такі завдання:

- проаналізувати теорії  прямих іноземних інвестицій;

- дослідити природу діяльності  транснаціональних корпорацій;

- вивчити історію розвитку  ТНК та сучасні тенденції їх  діяльності в сфері прямого  іноземного інвестування;

- виявити специфіку функціонування  ТНК, напрямки інвестиційної діяльності у світі та її вплив на приймаючі країни;

- проаналізувати законодавчу  базу для інвестиційної діяльності  в Україні;

- запропонувати заходи  щодо підвищення привабливості  українського ринку для іноземних  ТНК.

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ I .  Теоретичні основи дослідження ТНК як основних суб’єктів процесу прямого інвестування

1. Сутність, причини здійснення та основні форми прямого іноземного інвестування

          Основною формою міжнародної експансії транснаціональних компаній є вивезення капіталу. Воно може здійснюватися у двох формах: як прямі, так і портфельні (фінансові) інвестиції. Більш надійними і довгостроковими вважаються прямі іноземні інвестиції (ПІІ), тобто вкладення капіталу з метою одержання довгострокового економічного інтересу в країні-отримувачі капіталу, що забезпечують контроль інвестора над об’єктом розміщення капіталу.

Поява та розвиток транснаціональних корпорацій (ТНК) безпосередньо пов’язані з їхньою зарубіжною інвестиційною діяльністю. Міжнародний рух підприємницького капіталу, зокрема прямі іноземні інвестиції (ПІІ), стали базою для формування всесвітньої системи філіалів та міжнародного виробництва ТНК.[Рогач стр 20]

Основні теорії прямого зарубіжного інвестування ТНК пояснюють причини здійснення ПІІ:

1.Теорія недосконалості  ринків Хаймера 
ТНК використовують недосконалості ринків, які виникають природним шляхом, або внаслідок діяльності окремих компаній чи урядів. 
ТНК, діючи в багатьох країнах одночасно, максимізує свої прибутки таким чином, щоб всі її підрозділи отримували вигоду. 
ТНК мають порівняно нижчі витрати, і отримують більший валютний дохід, ніж місцеві компанії, при тому ж рівні ризику, через недосконалість ринків. [Якубовський, Козак, Савчук ст.. 41-43]

Недосконалості ринків, що надають перевагу ТНК над конкурентами: 
                1. Недосконалість ринку, пов'язана з індивідуалізацією своєї продукції (додання продукту характеристик, що відрізняють його від аналогічної продукції інших фірм), збільшенням числа модифікацій продукту і розширенням номенклатури продукції (з виходом за межі галузі). Здатність великих ТНК витрачати значні засоби на рекламу і диференціацію продукції, що дає їм переваги перед невеликими конкурентами та дає можливість отримувати великий прибуток за рахунок володіння найбільшою часткою ринку. Прикладом такої компанії є «Кока-Кола», що може одержати високий доход від свого закордонного інвестування за допомогою великих витрат, спрямованих на диференціацію продукції.  
                 2. Недосконалість ринку, пов'язана з якістю технології. Поліпшена технологія може знижувати витрати (технологія виробництва) чи підвищувати прибуток (технологія продукту). У будь-якому випадку ТНК можуть здійснювати в країнах-реципієнтах контролююче (пряме) інвестування, що дає їм вищий дохід, ніж місцевим портфельним інвесторам, що купують цінні папери, випущені місцевими (технологічно слабшими) компаніями.

3. Недосконалість ринку, пов'язана з умовами ринку капіталу. При сприятливих умовах, що існують  на місцевому ринку капіталу, деякі ТНК могли одержувати  капітал по нижчій вартості. Так було у випадку американських ТНК до початку 1970-х років і у випадку японських ТНК на початку 1980-х років. За таких умов ці ТНК могли одержувати більший доход від своїх світових інвестицій, чим місцеві компанії-конкуренти. Крім того, ТНК, що одержують капітал по більш низькій вартості, можуть здійснювати інвестування, що забезпечує гранично більш низький доход, чим у їхніх конкурентів. У будь-якому випадку ТНК можуть здійснювати в країнах-реципієнтах контролююче інвестування, що забезпечить їм більш високий доход, чим місцевим портфельним інвесторам, що купують цінні папери, випущені місцевими компаніями з більш високою вартістю капіталу.

2. Теорія Дж. Даннінга  або ОLI-підхід. 
Сутність теорії полягає в тому, що фірмі для здійснення іноземного інвестування потрібні три умови: по-перше фірма має мати первагу власності (ownership advantage), що надасть фірмі достатньо ринкової влади для компенсування втрат від закордонного виробництва; по-друге закордонний ринок має надавати компанії перевагу місцезнаходження (location advantage), яка означає, що дял компанії виробництво в іншій країні має бути вигіднішим, ніж виробництво в своїй країні та експорт продукції; і по-третє ТНК має володіти перевагами інтерналізації (internalizastion advantage). Вона виявляється в тому, що продукт краще виробляється, а виробничий процес краще використовується всередині фірми, ніж іншими учасниками ринку(рокоча,якубовский,плотиков ст. 88-89).

3. Модель життєвого циклу  продукції, розроблена Верноном, пояснює  прямі іноз інвестиції загрозою втрати ринків при насиченні їх певним продуктом. В результаті цього виробництво переноситься за кордон, що продовжує термін отримання прибутку від певної продукції.

Серед форм міжнародного руху капіталу ПІІ займають особливе місце. Це зумовлено двома основними причинами:

• прямі іноземні інвестиції— це реальні інвестиції, які, на відміну від портфельних, не є чисто фінансовими актами, що виражені в національній валюті.
• прямі іноземні інвестиції, на відміну від портфельних, забезпечують управлінський контроль над об’єктом, в який інвестовано капітал. [Козак]

Прямі іноземні інвестиції – це реальні довгострокові капіталовкладення в підприємства, землю, обладнання, технологію або послуги, що створюють матеріальну базу для розширення бізнесу за національні кордони та забезпечують контроль прямого іноземного інвестора над об’єктом розміщення капіталу.

За схваленням МВФ та іншими міжнародними організаціями визначенням, ПІІ – це вкладення капіталу за національними межами з метою розширення виготовлення товарів і надання послуг шляхом організації виробництва та придбання товарів для імпорту власну країну чи експорту до третіх країн. [Рогач стр 21]

Характерні ознаки прямих іноземних інвестицій:

1. Головна мета вивозу: контроль над іноземною фірмою

2. Методи досягнення мети: повне володіння фірмою, придбання контрольного пакета акцій 

3. Шляхи досягнення мети: організація і впровадження виробництва за кордоном

4. Форма доходу: підприємницький прибуток

Для узагальнення виділимо три основні причини здійснення ПІІ ТНК:

1. Прагнення до найвигіднішого вкладення капіталу, що досягається через виробництво товарів на місці
2. Техніко-економічна. Можливість розвинути за кордоном інфраструктуру зовнішньоекономічних зв’язків(складів, баз, СК, транспортних підприємств і т. д.) тобто ті установи та мережі, що забезпечують збут.
3. Економічна та політична нестабільність у країні походження компаній.[Рогач]

Основні форми прямих інвестицій:

• відкриття за кордоном підприємств, зокрема створення дочірніх компаній або відкриття філій;
• купівля або приватизація підприємств країни, що приймає іноземний капітал;
• придбання частки в акціонерному капіталі існуючих за кордоном підприємств, достатньої для контролю і управління за об’єктом інвестування;
• створення спільних підприємств на контрактній основі;
• сумісні розробки природних ресурсів.

Прямими інвестиціями є:

• первинні вкладення
• реінвестиції (частка доходу об’єкта інвестування, яка не розподіляється і не переводиться прямому інвесторові).

Крім того, до прямих іноземних інвестицій належать усі внутрішньокорпораційні перекази капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором і філіями, дочірніми та асоційованими компаніями. [Лук’яненко]

В літературі цим формам вчені дають такі визначення:  
- дочірня компанія  – реєструється як самостійна компанія і має статус юридичної особи з власним балансом. Контролює її батьківська компанія, яка володіє частиною акцій або всім капіталом; 
- асоційована компанія – відрізняється від дочірньої меншим впливом батьківської фірми, якій належить суттєва, але не основна частина акцій.  
- відділення – не є самостійними компаніями та юридичними особами і на всі 100% належать батьківській фірмі. Відділення можуть мати форму представництва головної компанії за кордоном, партнерства, у тому числі і з місцевими підприємцями, рухомого майна (кораблі, літаки, нафтові платформи), що належить головній компанії і функціонує за кордоном не менше 1 року. 

     Країна, у якій  розташовується головна компанія, називається країною базування, а країни, де знаходяться компанії-філії  – приймаючими країнами.

 

1.2. Передумови  виникнення, етапи розвитку та  типи ТНК

Загальним чинником появи ТНК був розвиток процесів інтернаціоналізації, в основі якого - поглиблення міжнародного поділу праці та міжнародної спеціалізації, що дають змогу поліпшити економічне становище господарюючих суб'єктів і країн, які беруть участь у цих процесах.

Міжнародні корпорації набули поширення внаслідок структурних змін у світовій економіці XIX ст. Однак деякі фірми, що мають ознаки ТНК, з'явилися набагато раніше. Зокрема, англійська East India Company утворилася ще в 1600 p., деякі інші великі фірми також існують не одне століття, але особливо інтенсивно концентрація капіталу у сфері виробництва, торгівлі та банківсько-кредитній діяльності, яка стимулювала утворення ТНК, відбувалася з другої третини XIX ст. У той час в організації економічної діяльності відбувалися важливі перетворення, основний зміст яких полягав у тому, що: 
             1) у результаті промислової революції другої половини XIX ст., яка заклала підвалини масового та спеціалізованого виробництва, великі підприємства, комерційні структури здобули істотні переваги в господарській, конкурентній діяльності, що допомогло їм отримувати значно вищі прибутки;  
          2) особливо широко почав використовуватися принцип партнерства, який, базуючись на більш зручних та ефективних механізмах корпоративної відповідальності (порівняно з відповідальністю персональною), створював можливості для мобілізації коштів середніх і дрібних вкладників. 
 Дедалі гострішою ставала боротьба за ринки збуту: збільшення обсягів виробництва (в натуральному вираженні - маси пропонованих на ринку товарів) спричиняло ускладнення процедури їх продажу для виробників і продавців. Через це великі підприємства отримували додаткові переваги за рахунок можливості маневрувати ресурсами, краще витримувати цінову конкуренцію,  а малі підприємства стикалися з труднощами у своїй ринковій діяльності й масово ставали банкрутами. 
 Унаслідок цього відбулася істотна за масштабами концентрація та централізація господарської діяльності й власності на виробництві. Причому ступінь розвитку цих процесів є неперевершеним і тепер, оскільки в сучасних умовах помітну роль в економічному житті, зокрема в господарській системі провідних ринкових держав (на відміну від ситуації, що існувала наприкінці XIX - на початку XX ст.), відіграють підприємства малого та середнього бізнесу.