Комерційна діяльність підприємницьких структур

Комерційна діяльність підприємницьких  структур

 

Забезпечення комерційного успіху залежить від глибокого і все­бічного  вивчення ринку та ринкових можливостей. Аналіз ринкових умов господарювання, розробка шляхів і методів впровадження това­ру на ринок і розширення обсягів його реалізації становлять особли­вий напрям у діяльності підприємницьких структур, який називають маркетингом.

Розрізняють: мікромаркетинг, який вирішує питання оптимізації  виробництва на рівні підприємства (фірми) та макромаркетинг - ре­алізація продукції на рівні народного господарства, стимулювання економічного розвитку країни. Предметом нашого розгляду є мікромаркетинг. Визначень маркетингу багато і кожне з них висвітлює його з різних сторін. Не спиняючись на дифеніціях, зазначимо, що для підприємства (фірми) важливо не саме визначення, а концепція мар­кетингу, що є орієнтованою на споживача, інтегрованою, цільовою філософією підприємницької структури. Тому під маркетингом розу­міють підприємницьку діяльність у сфері збуту, спрямовану на задо­волення потреб покупців при посередництві обміну.

 

Маркетинг - складова частина комерційної  діяльності

Не можна займатися  комерційною діяльністю без знання марке­тингу. Маркетинг для підприємства (фірми) - це система організації  його праці, за якої виробничі рішення приймають спеціальним вив­ченням вимог ринку, прогнозуванням та управлінням їх.

Підпорядкування підприємства (фірми) ринковим вимогам - суть маркетингу як процесу встановлення безпосереднього  зв'язку вироб­ництва та обігу. Це загальна тенденція розвитку, коли акцент з вироб­ництва і товару переноситься на комерційні зусилля, на споживача, на його потреби і проблеми. А отримання прибутку реалізується за принципами: пошук потреб і задоволення їх; виробництво товарів, які можна продати, а не пробувати продати те, що виробляється.

Мета маркетингу як комерційної  діяльності підприємницьких структур - створення системи випереджаючого оперативного відображення виробництвом запитів ринку.

У систему маркетингу входять:

вивчення кон'юнктури та динаміки платоспроможного попиту на продукцію, що виробляється на підприємстві (фірмі);

аналіз зміни цін на продукцію, її замінники і „прикордонні" види то­варів;

прогнозування доходів потенціальних  споживачів і потреб їх у пев­ному товарі;

використання реклами як основного способу нецінової боротьби з конкуруючими фірмами;

стимулювання збуту продукції;

планування товарного асортименту  з урахуванням соціально-психологічних  настанов різних груп споживачів;

 

спеціальна організація торговельного  обслуговування споживачів, коли не покупець заінтересований у товарі, а товар повинен наближа­тися до потенційного споживача.

На практиці принципи маркетингу зводяться  до трьох послідовних етапів:

складання асортиментної програми виробництва фірмової продук­ції на базі вивчення ринку;

ретельне виконання наміченої  виробничої програми;

здійснення програми маркетингу з  оволодіння ринком збуту продукції.

Ринкова стратегія підприємства (фірми) розглядається і визначається з  двох позицій: з позиції підприємства (фірми), його характерних особливостей, потреб і можливостей та з позицій ринку - його ємності, рівня насиченості, стану конкуренції, ймовірності появи товарів-аналогів і товарів-замінників та ін. Надання переваги тій чи іншій пози­ції призводить до маркетингу, що орієнтований на продукт, або до маркетингу, що орієнтований на споживача.

Маркетинг реалізується у поєднанні  трьох моментів - минулого, теперішнього, майбутнього. Його не можна розглядати як знаряддя вирішення термінових завдань, а навпаки, це засіб спостереження  за відтворенням підприємства (фірми), його поточною та перспективною організацією.

Комерційна діяльність підприємницьких  структур починається з всебічного і глибокого аналізу ринку  та його можливостей. Здійсню­ється  це проведенням сегментації ринку, тобто поділом його на ча­стини (сегменти) з урахуванням визначених особливостей спожива­чів (покупців).

Після вивчення структури ринку  підприємницькі структури вибирають  ту чи іншу стратегію. Якщо усі сегменти ринку мають однакові риси, то використовується масовий (недиференційований) маркетинг, тобто приймається рішення випускати однотипну продукцію. До дифе­ренційованого маркетингу вдаються тоді, коли підприємство (фірма) вирішило орієнтуватися на кілька сегментів ринку. Тоді для кожного сегменту ринку передбачається випуск відповідного товару.

Надалі підприємство (фірма) провадить  позиціювання товару на ринку. Воно з'ясовує відповідність свого товару вимогам  споживачів, а також його позицію  порівняно з аналогічними товарами конкурентів і вибирає вид  маркетингу, який використовуватиметься в тому чи іншому випадку. Бувають різні види маркетингу. Так, якщо попит на товари або послуги значно перевищує рівень виробничих можливо­стей і товарні ресурси, то з метою перенесення попиту на інші товари або послуги застосовують демаркетинг, з допомогою якого (підвищуючи ціни на товари та послуги) припиняється стимулювання продажу. Таким чином впливають на споживачів, їх купівельну спроможність.

Конверсійний маркетинг пов'язаний з наявністю негативного по­питу  на товари або послуги, при якому всі або більшість найважливі­ших сегментів потенційного ринку відхиляють товар або послугу. Завданням маркетингової служби підприємства (фірми) в такій си­туації є розробка плану, який сприятиме зародженню попиту на відпо­відні товари, а в перспективі - розвитку його до рівня, пропорційного пропозиції товарів.

Підтримуючий маркетинг  використовується підприємницькими структурами, коли ситуація на ринку сприятлива для виробника (про­давця).

Протидіючий маркетинг  застосовується у випадках, коли є ірра­ціональний попит на товар, тобто при наявності такого попиту, задо­волення якого є небажаним через негативні властивості товару (на­приклад тютюну, алкоголю). Цей вид маркетингу відрізняється від де-маркетингу тим, що у першому випадку товар представляється як шкідливий, небажаний, а у другому йдеться про нормальний, добро­якісний товар.

Розвиваючий маркетинг пов'язаний з попитом, що формується на товари, яких ще немає на ринку. Це відкриває  можливості підприєм­ству (фірмі) для  створення таких товарів або послуг, які необхідні споживачу.

Ремаркетинг прийнятий для усіх видів товарів і будь-якого  періоду часу, для яких характерні випадки ситуації зниження попиту. Мета підприємства (фірми) за цих умов полягає у пожвавленні попиту, створенні нового життєвого циклу товарів або послуг.

Синхромаркетинг застосовується у  випадках, коли підприємство (фірма) буває  задоволеним загальним рівнем попиту на свою про­дукцію, але його не влаштовує  стан попиту на якийсь конкретний то­вар на певному відрізкові часу, тоді слід зайнятися регулюванням попиту, що коливається.

Стимулюючий маркетинг пов'язаний з товарами та послугами, на які немає  попиту. А це можливо у трьох  випадках. Перший - коли ві­домі товари сприймаються як такі, що втратили цінність. Другий - то­вари сприймаються як такі, що мають цінність, але не на цьому ринку. Третій - на нові товари, що з'являються на ринку, відсутній попит, то­му що ринок не підготовлений до появи їх.

На основі даних маркетингового дослідження розробляють реко­мендації  для виробництва, які включають у себе комплекс заходів щодо випуску товарів, визначення їх ціни, методу розподілу, стиму­лювання збуту (рис. 11).

На наступному етапі виробник вирішує - продавати товар само­стійно  чи через посередників, тобто питання  товароруху: складуван­ня, транспортування, утворення товарних запасів. Розробляють мето­ди продажу товарів через оптову і роздрібну торгівлю, а також мето­ди збуту товарів (технологія і організація торгівлі), стимулювання (реклама, інформація, демонстрація зразків, пільгові ціни, премії).

Маркетинг здійснюється як самими підприємницькими структу­рами, що мають сьогодні спеціальну управлінську ланку, яку нази­вають відділ (центр, бюро, агентство), що поєднує  дії в сфері збуту, реклами, ціни, якості продукції, так і окремими підприємствами біз­несу. У першому випадку маркетинг виступає як складова частина комерційної діяльності підприємства (фірми), у другому - як основний вид підприємницької діяльності.

У країнах з розвиненою ринковою економікою функціонує безліч різних фірм, що займаються маркетинговою діяльністю і сприяють тим самим зміцненню зв'язків між виробництвом, обігом і споживанням.

Маркетинг - необхідний засіб просування до успіху, тому не пот­рібно боятися  витрат на нього - вони завжди компенсуються  з при­бутком. Це справа фахівців, особливих служб, фірм.

В Україні нині створюються і  функціонують нові фірми (центри), які  спеціалізуються на наданні маркетингових  послуг, але недостатня матеріально-технічна база, відсутність досвіду роботи, кваліфікова­них кадрів знижують рівень їх праці. На жаль, ставлення до маркетин­гу як важливого інструменту комерційної діяльності поки що недо­оцінюється багатьма підприємцями, за що вони часто розплачуються недоотриманням прибутку або упущеною вигодою.

 

Торгівля і комерція

Реалізувати свій товар підприємницькі структури можуть, працю­ючи за замовленнями або на вільний ринок. У першому випадку все зводиться до додержання договірної дисципліни та взаємних угод. У другому - без заздалегідь встановлених відповідних обмежень щодо якісних і кількісних характеристик. При цьому завдання реалі­зації товарів включають у себе визначення можливих ринків збуту, вибір конкретних форм їх реалізації, які здійснюються через торгівлю.

Торгівля - це галузь господарства, яка  виконує функції обігу това­рів (забезпечує їх рух із сфери виробництва у сферу споживання), тобто торгівля - це комерційна діяльність з обороту, купівлі та про­дажу товарів. Або, іншими словами, торгівля - це комерція. Проте ці два поняття не тотожні, вони мають відмінності.

Як відомо, торгівля - атрибут будь-якого суспільства Вона існує в усіх економічних формаціях і відображає рівень розвитку товарно-грошових відносин, носієм яких вона є. Разом з торгівлею розвива­ються і відносини купівлі-продажу, які й отримують своє закріплення у визначенні комерції. Ці відносини не можуть існувати без торгівлі, оскільки вони виникають у процесі функціонування останньої і від­бивають ступінь її зрілості.

Комерції властиві торгові угоди, спекуляція, „гонитва" за нажи­вою, вигодою, прибутком. Комерція непередбачувана і регулюється ринком. Торгівля виступає формою існування комерції і відбиває від­носини купівлі-продажу, що виникають у її процесі.

Відмінності не існують без тотожностей, тому торгівлі без комерції теж не буває, оскільки процес купівлі-продажу передбачає отримання прибутку, вигоди, тобто здійснення комерції.

Отже, торгівля і комерція - як тотожність - тимчасова, минуща, відносна, а їх розвиток - зміна абсолютна

Разом з тим з метою створення  класифікації ряд близьких визна­чень ототожнюється. Так сталося із поняттям „торгівля" та „ко­мерція".

Проте таке ототожнення не завжди можливе. Тому тотожність передбачає деяку  ідеалізацію процесів, про які  йдеться, оскільки пра­вомірність їх випливає з факту відносної стійкості  явищ об'єктивного світу.

Як форма обміну, торгівля є опосередкованою ланкою між вироб­ництвом і обумовленим ним розподілом, з одного боку, та споживан­ням, з другого, і являє собою фазу процесу відтворення. Форми і ха­рактер торгівлі визначаються способом виробництва.

Торгівлю класифікують за:

типом власності - приватна, державна, кооперативна;

рухом товарів - оптова, роздрібна;

способом функціонування - внутрішня, зовнішня, міжнародна;

сферами виробництва - сільськогосподарська, продовольча, про­мислова та ін.

Єдиної стійкої класифікації немає. Торгівлю здійснюють підприєм­ства (фірми), що спеціалізуються на продажу або перепродажу това­рів з метою отримання прибутку. Такий вид діяльності називається комерційним. Тому підприємницькі структури, що займаються тор­гівлею і торгово-посередницькою діяльністю, називають комерційними структурами. Проте комерційною діяльністю сьогодні займаються не тільки спеціалізовані підприємства. Цей вид діяльності тією чи іншою мірою притаманний усім підприємницьким структурам незалежно від форм власності, до яких вони належать. Спинимося на типових для бізнесу видах торгівлі, а саме, на оптовій і роздрібній.

Оптова торгівля здійснюється великими партіями, вона не пов'яза­на з продажем товару кінцевим споживачам. Тому в  оптовій торгівлі товар може бути проданий два і більше разів (спочатку на регіональ­ному, а потім на місцевому рівнях), а у роздрібній - тільки один раз.

Підприємства оптової торгівлі поділяють: на оптові фірми (органі­зації) виробників; комерційні оптові організації; агентів і брокерів.

Оптова торгівля виробників розвинена в автомобіле- та машинобу­дуванні. Комерційні оптові організації отримують право власності на товари і займаються широким спектром торгівлі у галузі будматері­алів, продуктів деревообробки, спеціальних продуктів харчування, бакалійних, тютюнових виробів, напоїв, ліків та ін. Агенти і брокери такі самі посередники, як і оптовики. Вони не отримують права влас­ності або самого товару, їх доход формується за рахунок обумовле­ного відсотка вартості товару або комісійних винагород. Відмінність між агентами і брокерами полягає у тому, що перші використовують­ся постійно, а другі - тимчасово.