Управління якістю проекту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

1.  Управління якістю проекту.

2.  Задача.

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 1.  Управління якістю проекту.

 

      Під якістю розуміють сукупність властивостей, які зумовлюють придатність продукту задовольняти певні потреби споживачів відповідно до його призначення.

      На сьогодні у світі створена нова стратегія, яка трактує якість як найбільш важливий фактор в забезпеченні конкурентноздатності будь-якої компанії.  У зарубіжній практиці виділяють  такі два основних елементи  стосовно якості: відповідність цілям проекту та відповідність вимогам споживачів. З переходом до ринкових відносин в Україні проблема якості постала перед кожним виробником. Саме вирішенням цієї проблеми повинен займатись проект-менеджер. Завдання забезпечення якості проекту актуальне на всіх фазах його життєвого циклу. Нова політика управління базується насамперед на розумінні учасниками проектів життєвої необхідності забезпечення їх якості. Ціллю управління якістю є описання того, що забезпечить виконання  лозунгу “в нашому проекті ми боремося за якість” та як він буде впроваджуватися в життя. Надію на те, що виробники неякісних товарів будуть нести за це особисту відповідальність, дає захист прав споживачив” від 12.05.91р., який зобов’язує виробників продукції підтверджувати деклараціями відповідність своєї продукції вимогам нормативно-технічної документації (стандартам, нормам, вимогам замовника і т.д.). При відсутності такої декларації закон надав право органам державного управління не допускати на ринок товарів сумнівної якості і навіть анулювати патент виробника такого товару.

     Управління якістю проекту - це дії, спрямовані на встановлення, забезпечення і підтримку необхідного рівня якості проекту в процесі його розробки, обґрунтування та реалізації.

     Ефективним засобом управління якістю є стандартизація, яка включає комплекс норм, правил і вимог до якості продукції.

Процес стандартизації продукції регулюється сукупністю нормативно-технічної документації:

1. Міжнародні стандарти  iso серії 9000;

2. Державні стандарти  україни (дсту);

3. Галузеві стандарти (гсту);

4. Стандарти науково-технічних та інженерних товариств та спілок;

5. Технічні умови (ту);

6. Стандарти підприємств.

Стандарт є основним нормативно-технічним документом, в якому показники якості встановлюються, виходячи з новітніх досягнень науки, техніки і попиту споживачів. 

 

     Сертифікація продукції - один із важливих елементів системи управління якістю, який передбачає оцінку відповідності продукції певним вимогам та видачу певного документа-сертифіката. Сертифікат — це документ, що засвідчує високий рівень якості продукції та її відповідність вимогам міжнародних стандартів iso серії 9000.

В  Україні існує обов'язкова і добровільна сертифікація. Обов'язкова сертифікація здійснюється в межах державної системи управління господарськими суб'єктами, охоплює перевірку та випробування продукції, державний нагляд за сертифікованими виробами.

Добровільна сертифікація може проводитись на відповідність вимогам, які не є обов'язковими, за ініціативою суб'єкта господарювання на договірних засадах.

Суб'єкти господарювання (виробники, постачальники, продавці) щодо продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, повинні:

1)    у визначений термін і в належному порядку проводити сертифікацію продукції;

2)    забезпечувати виготовлення продукції відповідно до вимог того стандарту, за яким її сертифіковано;

3)    реалізовувати продукцію тільки при наявності сертифіката;

4)  припинити реалізацію сертифікованої продукції, якщо виявлено її невідповідність вимогам певного стандарту або закінчився термін дії сертифіката.

Згідно з вимогами чинного вітчизняного законодавства сертифікація продукції в україні здійснюється в рамках державної системи сертифікації - укрсепро.

Сертифікацію здійснюють державні випробувальні центри (двц)  з найважливіших видів продукції. На сертифіковану продукцію видається сертифікат відповідності, який містить спеціальний знак відповідності. Аналогічним знаком позначається і сама продукція; він інформує споживачів про те, що продукція є сертифікованою за системою укрсепро.

Останнім часом почали формуватись міжнародні системи сертифікації, координацією яких займається спеціальний комітет із сертифікації - сертико, що діє у складі іsо.

Державний нагляд за якістю продукції здійснює держстандарт (державний комітет україни по стандартизації, метрології  та сертифікації україни), який є національним органом, що здійснює стандартизацію і сертифікацію продукції.

Об'єктом державного нагляду є продукція виробничо-технічного призначення і товари народного споживання, експортна продукція щодо вимог контрактів, імпортна продукція щодо діючих в україні стандартів, атестовані виробництва.

На місцях державний нагляд за якістю продукції здійснюють територіальні органи держстандарту — центри стандартизації, метрології і сертифікації.

В основі управління якістю повинні лежати певні керівні принципи, які розробляються менеджментом вищого рівня в формі політики в сфері якості.

Відповідно до державного стандарту україни iso 9000-2001 встановлено вісім принципів управління якістю, які найвище керівництво може використовувати для поліпшення показників діяльності організації:

1) орієнтація на замовника.

Організації залежать від своїх замовників і тому повинні розуміти поточні та майбутні потреби замовників, виконувати їхні вимоги і прагнути до перевищення їхніх очікувань;

2) лідерство.

Керівники встановлюють єдність мети та напрямів діяльності організації. Їм слід створювати та підтримувати таке внутрішнє середовище, в якому працівники можуть бути повністю залучені до виконання завдань, що стоять перед організацією;

3) залучення працівників.

Працівники на всіх рівнях становлять основу організації, і їхнє залучення дає змогу використовувати їхні здібності на користь організації;

4) процесний підхід.

Бажаного результату досягають ефективніше, якщо діяльністю та пов'язаними з нею ресурсами управляють як процесом;

5) системний підхід до  управління.

Ідентифікування, розуміння та управління взаємопов'язаними процесами як системою, сприяє організації у результативнішому та ефективнішому досягненні її цілей;

6) постійне поліпшення.

Постійне поліпшення діяльності організації в цілому слід вважати незмінною метою організації;

7) прийняття рішень на  підставі фактів.

Ефективні рішення приймають на підставі аналізування даних та інформації;

8) взаємовигідні стосунки  з постачальниками.

Організація та її постачальники є взаємозалежними, і взаємовигідні стосунки підвищують спроможність обох сторін створювати цінності.

Ці вісім принципів управління якістю формують основу стандартів та системи управління якістю, які входять до стандартів серії iso 9000.

Організація робіт по забезпеченню якості проекту включає:

-          визначення робіт, необхідних для досягнення потрібного рівня  якості;

-          визначення відповідальних за здійснення цих робіт;

-          розподіл робіт на функціональні частини;

-          визначення відповідальних та виконавців по кожній роботі;

-          створення зв’язків між різними роботами.

Система якості включає роботи в проекті, які впливають на якість продукту проекту. Вона може бути поділена на різні частини та підсистеми. Наприклад:

-          попередні роботи;

-          завдання специфікацій якості;

-          зв’язки з постачальниками;

-          виробництво;

-          інспекція;

-          відношення із споживачами;

-          аудит якості;

-          метрологія;

-          забезпечення зворотного зв’язку за даними, що відносяться до якості;

-          персонал;

-          безпека продукту.

Повноваження і відповідальність осіб і організацій, що здійснюють діяльність, яка впливає на якість проекту, повинні бути чітко встановлені і закріплені документально. Це оформлюється в рамках спеціальної програми забезпечення якості проекту.

В даній програмі знаходить відображення стратегія забезпечення якості проекту, що визначається на початковій стадії його виконання задовго до розміщення замовлень на придбання і доставку обладнання. Програма визначає заходи, направлені на забезпечення якості виконання робіт по проекту, в тому числі заходи по контролю якості.

Програма повинна передбачати:

Ø       організаційну структуру, в рамках якої вона буде реалізовуватись;

Ø       чітко розподілені обов’язки і рівень повноважень окремих осіб, груп і організацій, що приймають участь у вирішенні цієї проблеми.

Роботи, пов’язані із забезпеченням якості, базуються на застосуванні стандартів міжнародної організації зі стандартизації (iso), створеної в 1947 р. У колишньому срср як національні ці стандарти було визнано в 1988 р. У системах управління якістю використовують серію стандартів iso 9000 і еквівалентні їй. Неурядову організацію iso зі штаб-квартирою в женеві (швейцарія) було створено з метою розробки світових стандартів, які сприяли б поліпшенню міжнародних зв’язків і кооперації, а також прискореному розвитку збалансованої та рівноправної міжнародної торгівлі. До складу iso входить 91 країна світу, на які припадає 95 % світового промислового виробництва.

      Iso (міжнародна організація зі стандартизації) – це всесвітня федерація національних органів стандартизації (комітетів членів iso).

 

Задача

У даній таблиці дані вихідні дані по яких необхідно визначити: 
-абсолютне (CV) і відносне (CVP) відхилення за витратами проекту; 
-абсолютне (SV) і відносне (SVP) відхилення за розкладом; 
-індекс освоєння витрат (CPI); 
-індекс виконання розкладу (SPI); 
-кінцеву вартість проекту (EAC); 
-прогнозне відхилення вартості проекту (VAC); 
Зробити висновки по завданню.

 

Вариант	Планові витрати	Освоєний обьєм	Фактичні витрати
	BCWS	BCWP	ACWP
19	2679	2578	3124

 

 

1) Визначаємо абсолютне відхилення за витратами проекту.

CV = BCWP – ACWP;

CV = 2578 – 3124 =  - 546 ;

  Визначаємо відносне  відхилення за витратами проекту.

CVP = × 100%  - 100% ;

CVP = (2578/3124) × 100% - 100% = - 0,319;

2) Визначаємо абсолютне  відхилення за розкладом.

SV = BCWP – BCWS ;

SV = 2578 – 2679 = - 101;

  Визначаємо відносне відхилення за розкладом.

SVP = × 100% - 100% ;

SVP = (2578/2679) × 100% - 100% = -0,074;

3)  Визначаємо індекс освоєння витрат.

CPI = BCWP / ACWP;

CPI = 2578 / 3124 = 0, 825;

4) Визначаємо індекс виконання розкладу.

SPI = BCWP / BCWS ;

SPI = 2578 / 2679 = 0,962;

5) Визначаємо кінцеву вартість проекту.

EAC =

EAC = (2679 – 2578) / 0,825 + 3124 = 3246,4;

6) Визначаємо  прогнозне відхилення вартості проекту.

VAC = BCWS – EAC;

VAC = 2679 –3246,4 = -267,42;

Висновок: Абсолютне відхилення від проекту -546 од., коли відносне відхилення незначне, таким чином прогнозне відхилення = -267,47

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Нормативні та законодавчі  акти України. 
 
2.Аналіз вигід і витрат: Практ. посіб./ Секретаріат Ради Скарбниці Канади, наук. ред. пер. О.Кілієвич. – К.: Основи, 1999. – с. 175. 
 
3. Ансофф И. Стратегическое управление. – М.: Экономика, 1989. 
 
4.Батенко Л.П., Загородніх О.А., Ліщинська В.В. Управління проектами: Навч.посібник. - КНЕУ,2003.-231 с. 
 
5. Бизнес-план инвестиционного проекта: Практ. пособие ./ Под ред. И.А. Иванниковой. – М.: Экспертное бюро – М. 1997. – 112 с. 
 
6. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебн. курс. – К.: Ника-Центр Ольга, 1999. – 527 с. 
 
7.Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. – К.: МП «ИТЕМ» ЛТД, 1995. – с. 448. 
 
8.Воркут Т.А.Проектний аналіз.-К.: Український центр духовної культури,2000.-440 с. 
 
9.Инвестиционное проектирование: Практ. руководство по экономическому обоснованию инвестиционных проектов. – М.: Финстатинформ. 1995. – 238 с. 
 
10.Мертенс А.В. Инвестиции: Курс лекций по современной финансовой теории. – К.: Киевское инвестиционное агентство, 1997. – XVI, 416 с.