Конкуренція: суть, види, функції

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ  РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

НАЦІОНАЛЬНОЇ  АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

  ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ  УКРАЇНИ 
 
 
 

 Кафедра економічної та фінансової політики

                             
 
 

       

Творча робота 

на  тему: «Конкуренція: суть, види, функції» 
 
 
 
 

Виконала слухачка

1 курсу денної              форми навчання факультету державного

управління спеціальності

«Державне управління»

Бєлявіна  Н.М. 

Перевірила:

доц. Куранда Л.О. 
 

  Одеса 2011

З М І  С Т

    

 Вступ…………………………………………………………………………...3    

                                                                                             

1. Конкуренція як економічна категорія, її функції……………..…………….5
2. Форми економічної конкуренції……………………………………………..8

 

 Висновки……………………………………………………………………..15    

                                                                                     

 Список  використаних джерел ……………………………………..………17

        
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Вступ

      Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм, що складається з різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють на тлі розгалуженої системи правових норм, і об’єднуються єдиним поняттям - ринок.

      За  визначенням ринок - це організована структура, де "зустрічаються" виробники і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту споживачів (попитом називається  кількість товару, яку споживачі можуть купити за певною ціною) і пропозиції виробників (пропозиція - це кількість товару, яку виробники продають за певною ціною) встановлюються і ціни товарів, і обсяги продаж. При розгляді структурної організації ринку визначальне значення має кількість виробників (продавців) і кількість споживачів (покупців), що беруть участь у процесі обміну загального еквіваленту вартості (грошей) на якийсь товар. Ця кількість виробників і споживачів, характер і структура відносин між ними визначають взаємодію попиту і пропозиції. [4,5]

      Центральним поняттям, що виражає сутність ринкових відносин є поняття конкуренції. Конкуренція - це найважливіша ланка всієї системи ринкового господарства. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершити інших. Предметом конкурентного суперництва на ринках є частки ринку, контрольовані тими чи іншими товаровиробниками. Конкурентна боротьба - це динамічний процес. Він сприяє ліпшому забезпеченню ринку товарами.

      В якості засобів в конкурентній боротьбі для поліпшення своїх позицій  на ринку компанії використовують, зокрема, якість виробів, ціну, сервісне обслуговування, асортимент, умови поставок і платежів, рекламу.

      Актуальність роботи – за умов соціального ринкового господарства забезпечення розвитку конкуренції, створення конкурентного середовища й подолання монополізму є одним із найголовніших завдань економічної політики держави та одним з найважливіших напрямів економічної реформи в Україні. [3] Це пояснюється тим, що для країн із розвинутою економікою конкурентне середовище є обов’язковою умовою і сутнісною рисою існування. [7] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

1. Конкуренція як економічна категорія, її функції

      Конкуренція між виробниками являє собою  тип взаємовідносин між виробниками  з приводу встановлення цін і  обсягів пропозиції товарів на ринку. Аналогічно можна визначити конкуренцію  між споживачами як їхні  взаємовідносини з приводу формування цін і обсягу попиту на ринку.

      Термін «конкуренція» походить від латинського слова «соncurrentia», що означає змагання, суперництво. У підприємницькій практиці суперництво розгорається між виробниками за ринок збуту товарів, завоювання певного сегмента ринку. Воно може також мати місце і між окремими підприємцями, менеджерами, іншими особами, заінтересованими в досягненні певної мети кожний для себе. Конкуренція завжди пов'язана з обмеженістю інтересів підприємця, його дій на ринку з боку інших підприємців. Вона виступає як зовнішня спонукальна сила, яка змушує кожного підприємця в найкращий спосіб вести свій бізнес: одержувати найбільш вигідні умови виробництва й збуту товарів, найбільший прибуток, дбати про подальший розвиток фірми. [5]

Економічна конкуренція    (конкуренція)    -   змагання   між  
суб'єктами  господарювання  з  метою  здобуття   завдяки   власним  
досягненням   переваг   над   іншими   суб'єктами  господарювання,  
внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість  
вибирати  між  кількома продавцями,  покупцями,  а окремий суб'єкт  
господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. [6]

      Конкуренція є визначальним фактором впорядкування  цін, стимулом інноваційних процесів (запровадження в виробництво нових винаходів та технологій). Вона сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному використанню ресурсів, запобігає диктату виробників-монополістів по відношенню до споживача.

      Конкуренція виконує в ринковій економіці наступні функції:

• функція регулювання;
• функція мотивації;
• функція розподілу;
• функція контролю.

      Функція регулювання. Для того, щоби утриматися в боротьбі, підприємець має пропонувати вироби, яким віддає перевагу споживач. Отже і фактори виробництва під впливом ціни спрямовуються в ті галузі, де в них відчувається найбільша потреба.

      Функція мотивації.   Для підприємця конкуренція означає шанс та ризик одночасно:

• підприємства, які пропонують ліпшу за якістю продукцію або виробляють її з меншими виробничими витратами, отримують винагороду в вигляді прибутку (позитивні санкції). Це стимулює  технічний прогрес;
• підприємства, які не реагують на побажання клієнтів або порушення правил конкуренції своїми суперниками на ринку, отримують покарання в вигляді збитків або витісняються з ринку (негативні санкції).

      Функція розподілу.   Конкуренція не тільки включає стимули до вищої продуктивності, але і дозволяє розподіляти доход серед підприємств і домашніх господарств у відповідності з їхнім ефективним внеском. Це відповідає панівному в конкурентній боротьбі  принципу винагороди за результатами.

      Функція контролю.   Конкуренція обмежує й контролює економічну потужність кожного підприємства. Наприклад, якщо монополіст може призначати єдино можливу ціну, то конкуренція надає покупцеві можливість вибору серед декількох продавців. Чим досконаліше конкуренція, тим справедливіше ціна.

     У кожній ринковій економіці існує  небезпека того, що учасники конкурентної боротьби спробують ухилитися від  обов’язкових норм і ризику, пов’язаних з вільною конкуренцією, вдаючись, наприклад, до змови при ціні чи до імітації товарних знаків. Тому держава повинна видавати нормативні документи, які регламентують правила конкурентної боротьби. Наприклад, в Україні діє Закон України  «Про захист економічної конкуренції», який визначає правові засади підтримки й захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності та спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки держави. [6]

     У процесі конкурентної боротьби учасники переслідують однакові цілі – максимізація прибутку за рахунок завоювання переваг споживачів. Однак способи й шляхи досягнення цієї загальної мети різні. Тому в конкурентній боротьбі перемагає той, хто раніше від інших домігся певних конкурентних переваг і захопив стійкий сегмент ринку. Але завоювання переваг – це тільки початок, набагато складніше втриматися на ринку, зберігаючи свої первісні позиції. [8]

     В силу своєї суперечливої природи конкуренція несе в собі одночасно як позитивні так і негативні наслідки й дії. 

     Позитивні наслідки конкуренції.  З одного боку, вона виступає як зовнішня примусова сила, що спонукає її учасників у процесі дбання про свої власні мікро господарські інтереси сприяти суспільному прогресу.  
Проте, як будь-який суспільний процес, конкуренція має й негативні наслідки. Тому переоцінювати її можливості в реальній підприємницькій діяльності не слід. Більш того, враховуючи, що негативні наслідки конкуренції органічно властиві ринковому механізму, заснованому на приватній власності (стихія, анархія), необхідно в конкурентній стратегії постійно передбачати локалізацію цих наслідків. 

     Негативні наслідки конкуренції:

1.  Створює умови для безробіття, інфляції та банкрутства окремих підприємців. 
2.    Веде до збільшення диференціації доходів і створює умови для їх несправедливого розподілу.

3.   Сприяє виникненню економічних криз.

4.    Виступає важливим фактором монополізації економіки. [9] 

2. Форми економічної конкуренції

     Залежно від співвідношення між кількістю виробників і кількістю споживачів розрізняють наступні форми економічної конкуренції: 
1. Велика кількість самостійних виробників деякого однорідного товару і маса відокремлених споживачів даного товару. Структура зв`язків між ними є такою, що кожен споживач може купити товар у будь-якого виробника, виходячи з власної оцінки корисності товару, його ціни, його ціни і власних можливостей придбання даного товару. Кожен виробник може продати товар будь-якому споживачеві, виходячи тільки з власної вигоди. Дана структура ринку породжує так звану досконалу конкуренцію.

2. Величезна чисельність відокремлених споживачів і мала чисельність виробників, кожен з яких може задовольнити значну частку сукупного попиту. Така структура називається олігополією, і породжує так звану недосконалу конкуренцію. Граничним випадком даної структури, коли масі споживачів протистоїть єдиний виробник, здатний задовольнити загальний попит всіх споживачів, є монополія. В разі, коли на ринку є відносно велика чисельність виробників, що пропонують гетерогенну (різнорідну) продукцію, то говорять про монополістичну конкуренцію.

3. Єдиний споживач товару і багато самостійних виробників. При цьому єдиний споживач придбаває весь обсяг пропозиції товару, який постачається всіма виробниками.  
4. Структура взаємозв’язків, де єдиному споживачеві протистоїть єдиний виробник (двостороння монополія), взагалі не є конкурентною, але також не є і ринковою.

     В економічній літературі виділяють  такі форми конкуренції як:

     -        досконала,

     -        недосконала.

     Конкуренція називається досконалою (чистою), якщо:  
1. Існує дуже велика кількість ринкових агентів. Основною рисою досконалої конкуренції являється наявність великої кількості незалежно діючих продавці, що звичайно пропонують свою продукцію на високоорганізованому ринку, або існує така значна кількість продавців і покупців, що жоден з них не може істотно вплинути на ціну, тобто стати монополістом. Прикладом є ринки сільськогосподарських товарів, фондова біржа і ринок іноземних валют.  
2. Стандартизована продукція. Конкурентні фірми виробляють однорідну продукцію, споживачеві байдуже у якого продавця купувати продукцію.               В результаті стандартизації відсутня основа для нецінової конкуренції на основі розбіжностей в якості продукції, рекламі або стимулюванні збуту.  
3. Жодного контролю над ціною. В умовах досконалої конкуренції кожна фірма виробляє настільки невелику частину від загального об’єму продукції, що збільшення чи зменшення випуску не буде давати відчутного впливу на загальну пропозицію, або, відповідно, ціну продукту. Конкурентна фірма не може встановлювати ринкову ціну, але може тільки пристосуватися до неї.  
4. Вільне входження в галузь і вихід з неї. Нові фірми можуть вільно входити, а існуючі - вільно покидати досконало конкурентні галузі. Зокрема, не існує ніяких серйозних перешкод: законодавчих, технологічних, фінансових і інших, які могли б помішати виникненню нових фірм і збуту їхньої продукції на конкурентних ринках.