Концепції монополій в теоріях Дж. Робінсона, Е. Чемберліна

План

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Проблеми монополізації господарського життя, конкуренція на товарних ринках привертають сьогодні пильну увагу не тільки спеціалістів, а й широкі верстви населення.

Наприкінці XIX сторіччя ринок чи ледве не вперше за свою багатовікову історію розвитку зіткнувся зі складними проблемами. Виникла реальна загроза для функціонування конкуренції - цього необхідного атрибута ринку. На шляху конкуренції виникли істотні перешкоди у вигляді монополістичних утворень в економіці.

Історія монополії сягає сивої давнини. Монополістичні тенденції в різних формах і не однаковою мірою проявляються на всіх етапах розвитку ринкових процесів і супроводжують їх. Але їхня новітня історія починається в останній третині XIX сторіччя, особливо під час економічної кризи 1873 р. Взаимосвязанність явищ - криз та монополій - вказує на одну з причин монополізації, а саме: спробу багатьох фірм знайти порятунок кризових потрясінь у монополістичній практиці.

У цих умовах всесильний «закон ринків» Ж.Б. Сея, на який більше ста років спиралися представники « чистої економічної теорії» - спочатку класики, а потім маржиналісти, втратив своє непорушне значення. Недосконала конкуренція слідом за інституціоналістами стала предметом дослідження та у неокласиків. Причому, як з'ясувалося згодом, проблеми недосконалого ринку, представленого монополізованими структурами господарюючих суб'єктів, з числа представників неокласичної економічної думки майже одночасно розглянули у своїх роботах професор Гарвардського університету Е. Чемберлін і професор Кембриджського університету Дж. Робінсон. Їх теорії стали, безсумнівно, важливим успіхом вчених- економістів XX в.

 

 

 

1. Відмінності в характеристиці монополії в теоріях Дж. Робінсон, Е. Чемберліна, Й. Шумпетера

 

Е.Х.Чемберлін

На початку ХХ в. неокласична школа представляла собою провідний напрям у західній економічній науці. Її концепції слідом за класичною школою в значній мірі базувалися на визнанні існування в реальній дійсності режиму досконалої конкуренції. Однак саме спочатку ХХ століття прискорився процес переходу ринкового господарства в інший режим - недосконалої конкуренції або до стану монополістичного капіталізму. Цей процес змусив ряд економістів усвідомити необхідність модифікації уявлень неокласичної школи про характер господарського процесу, коригування панували територіальних уявлень про механізм функціонування та розвитку ринків, формування витрат і цін, закономірностей взаємодії попиту і пропозиції. [1]

На початку 1930-х років практично одночасно побачили світ дві чудові роботи: американського економіста Е.Х.Чемберліна і англійського вченого Дж.В. Робінсон, які заклали основи оновленого погляду в науці на характер господарського режиму, сформованого до початку століття. Ними були сформовані дві нових теорії - монополістичної конкуренції та недосконалої конкуренції.

Автором першого був американський вчений Едвард Чемберлін (1899-1967), народився в США, його наукова і викладацька діяльність практично цілком пов'язана з Гарвардським університетом. У роботі «Монополістична конкуренція. Реоріентація теорії вартості »(1933) вчений звертає увагу на роль, яку відіграє в ринковій економіці диференціація продукту. Вклад Е. Чемберліна полягає, серед іншого в тому, що він був першим, хто ввів в економічну теорію поняття "монополістичної конкуренції". Це з'явилося викликом традиційній економічній науці, згідно з якою конкуренція і монополія - ​​взаємовиключні поняття, і яка окремі ціни пропонувала пояснювати або в категоріях конкуренції, або в категоріях монополії. Сутність монополії і монополістичної конкуренції

Одне з основних теоретичних положень книги полягає в тому, що головною умовою оволодіння ринку або, кажучи словами гарвардського професора, суттю монополії є контроль нас пропозицією, а значить, і ціною, який досягається посиленням взаємозамінності конкуруючих товарів, тобто «Диференціацією продукту». Е. Чемберлін з цього приводу пише: «Разом з диференціацією з'являється монополія, і в міру посилення диференціації елементи монополії стають все значніше. Скрізь, де в будь-якій мірі існує диференціація, кожен продавець володіє абсолютною монополією на свій власний продукт, але разом з тим піддається конкуренції з боку більш-менш недосконалих замінників ». Виходячи з цього він вважає, що про становище всіх продавців правомірно говорити як про «конкуруючих монополістів» в умовах дії сил «монополістичної конкуренції».

Підводячи підсумок, можна сказати, що, згідно з поглядами Чемберліна, ринок будь-якого одиничного виробника в умовах монополістичної конкуренції визначається і лімітується трьома основними факторами: ціною продукту, особливостями самого продукту, витратами по збуту. [2] Відзначаючи, що диференційований продукт має велику ціну (яка є наслідком обмеження пропозиції), він вважає її неминучою платою за диференційоване споживання. У теорії Чемберліна монополія і конкуренція суть взаємозалежні явища, монополія є присутнім в усій системі ринкового ціноутворення. Нагадаю, що умовами, які породжують монополію, по Чемберліну, є: патентні права, репутація фірми, невідтворювані особливості підприємства, природна обмеженість пропозиції. Як бачимо, за межами аналізу Чемберліна залишається монополія, що виникла на основі високого рівня концентрації виробництв і капіталу. Цей тип монополій стала об'єктом аналізу англійського економіста Дж. Робінсон.

Дж.Робинсон.

Джоан Вайолет Робінсон (1903-1983) закінчила Кембріджський університет, ставши одним з видних представників і продовжувачів навчання школи А. Маршалла. Посада професора в цьому ж університеті займала з 1965 по 1971 р. Вона відноситься до числа тих авторів в економічній науці, кому світову популярність, принесла робота, написана на самому початку творчого шляху, якщо врахувати, що «Економічна теорія недосконалої конкуренції» вийшла з- під її пера у віці всього 30 років.

Сутність недосконалої конкуренції

Головна ідея книги полягає до виявленні ринкових аспектів функціонування монополій, конкуренція в умовах існування яких і між якими у зв'язку з порушенням рівноваги в економіці є, на її погляд, недосконалою (а за термінологією Е. Чемберліна - монополістичної). [3] Як і Е. Чемберлін, Дж. Робінсон ставить перед собою вихідну завдання - з'ясувати механізм встановлення цін, в ситуації, коли виробник виступає монопольним володарем власної продукції, тобто чому ціна має саме цю величину і чому покупець погоджується придбати товар за встановленою продавцем ціною, що приносить йому монопольний прибуток. Але подальші міркування автора багато в чому розходяться з логічними побудовами Е. Чемберліна. Зокрема, якщо останній монополістичну конкуренцію пов'язував з однією з характеристик природного стану ринку в рівновазі, то Дж. Робінсон, говорячи про недосконалу конкуренції, бачила в ній насамперед порушення і втрату нормального рівноважного стану конкурентної господарської системи і навіть «експлуатацію» найманої праці.

Основні теоретичні положення

Як видно із змістовної частини «Теорії недосконалої конкуренції», сутність монополії розглядається в неї негативно, як фактор, дестабілізуючий соціально-економічні відносини ринкового середовища. Тому в цій роботі можна виділити такі основні положення. [4]

По-перше, на переконання Дж. Робінсон, в умовах досконалої конкуренції підприємці менше зацікавлені в монополізації виробництва, ніж в умовах недосконалого ринку, в якому окремі фірми не можуть досягти оптимальних розмірів, функціонують неефективно, і «тому монополіст має можливість не тільки підвищити ціни на свою продукцію, обмежуючи випуск, але також знизити витрати виробництва шляхом вдосконалення організації виробництва в галузі ».

По-друге, на погляд Дж. Робінсон, крім того, що монополія вимагає помітною відособленості продукції від «товарів-субститутів» або, кажучи по-іншому, диференціації, необхідно і додаткову умову, відповідно до якого «фірма-монополіст повинна характеризуватися розмірами , що перевищують оптимальні ».

По-третє, на монополізованому ринку з його недосконалою конкуренцією, як показала Дж. Робінсон, можлива ситуація, що вимагає з'ясування, «яким буде кількість продукції, що купується, якщо розглядати ринок, що складається не з нескінченно великого числа конкуруючих між собою покупців, а з одиничного об'єднання покупців »". Цю ситуацію концентрації попиту, коли на ринку діє маса дрібних продавців і один-єдиний покупець, вона назвала монопсонією, тобто монополією покупців.

По-четверте, завершуючи власне «теоретичне дослідження», Дж. Робінсон приходить «... до висновку, що переважання в дійсному світі умов недосконалої конкуренції сприяє виникненню тенденції до експлуатації факторів виробництва і посилюється завдяки освіті великих об'єднань, поглинаючих багато перш конкурували між собою фірми »,« що збільшення розмірів одиниці управління обов'язково сприяє ще більшої несправедливості у розподілі багатства ».

 

 

 

 

 

2. Концепції монополій в теоріях Дж. Робінсон, Е. Чемберлена

 

Кризові роки Великої депресії, як відомо, стали одним з факторів появи кейнсіанського напряму економічної науки, разом з тим спричинивши модифікацію традиційної неокласичної мікроекономічної теорії А. Маршалла. Реалістичний погляд на механізми функціонування ринків і процес формування цін в межах неокласичної теорії було представлено у 1933 p. E. Чемберліном та Дж. Робінсон. Поява їхніх розробок саме у 1933 p., тобто після світової економічної кризи 1929—1933 pp. не є випадковою насамперед тому, що вченим вдалося аргументувати основну зміну тогочасної економічної системи — світ вільної конкуренції відійшов у минуле, перетворився на ідеальний образ прихильників ринкового господарства й ліберальної традиції.

Майже одночасно по обидва боки Атлантики, у США та Великій Британії, Гарвардському та Кембриджському університетах, з´явилися дві праці — "Теорія монополістичної конкуренції: реорієнтація теорії вартості" Е. Чемберліна та "Економічна теорія недосконалої конкуренції" Дж. Робінсон. Вони представили аналіз і обґрунтування дії ринкового механізму в умовах, коли порушується вільна конкуренція, і почали розбудову сучасних мікроекономічних теорій організації ринків та ринкових ситуацій. Теорії недосконалої та монополістичної конкуренції сприяли побудові більш загальної мікроекономічної теорії, їх внесок значною мірою проявився у поліпшенні викладу теорії фірми, узагальненні маршаллівської моделі, удосконаленні аналізу монополії і форм промислової практики.

Поняття чистої монополії є абстракцією, оскільки навіть при повній відсутності конкуренції всередині країни, не виключає їх наявність за кордоном, тому чисту монополію можна уявити скоріше теоретично. Монополію увазі, що фірма, є єдиним виробником будь-якої продукції, що не має аналогів, позбавляє покупця можливості вибору, і покупець змушений купувати таку продукцію у фірми- монополіста. Не слід прирівнювати чисту монополію і монопольну (ринкову ) владу. Остання дає можливість для фірми впливати на ціну і підвищувати економічну прибуток, обмежувати обсяг виробництва і збуту.

Монополіст повністю контролює обсяг випуску товарів, якщо приймає рішення про підвищення ціни, то не боїться втратити частину ринку, віддати його конкурентам, встановлює більш низькі ціни, але це не означає, що він буде підвищувати ціну своєї продукції. Адже фірма монополіст, як і будь-яка інша фірма, прагнути до отримання високого прибутку, при встановленні ціни вона враховує ринковий попит і свої витрати. Оскільки монополіст єдиний виробник продукції, то його крива попиту буде збігатися з кривою ринкового попиту. Ухвалення рішення про обсяг продукції, що випускається, засноване на тому ж принципі, що і при конкуренції, на рівності граничного доходу та граничних витрат.

Граничний дохід монополіста відрізняється від умов конкуренції (при якій рівність між середнім і граничним доходом і ціною ) тим, що крива середнього доходу і ціни збігається з кривою ринкового попиту, а крива граничного доходу лежить нижче її. На це впливає те, що монополіст єдиний виробник і являє собою всю галузь, при зниженні ціни для збільшення обсягу продажів, він змушений знижувати ціну на всі одиниці товарів, що продаються, а не тільки на наступну.

Будь-яка фірма, попит на продукцію якої не є абсолютно еластичним, буде стикатися з ситуацією, коли граничний прибуток менше ціни. Тому ціна й обсяг виробництва, що приносить максимальний прибуток, будуть вище і нижче, ніж в умовах досконалої конкуренції. Це означає, що на ринках недосконалої конкуренції (монополія, олігополія і т.п.) кожна фірма володіє певною монопольною владою, яка найбільш сильна при чистій монополії.

Як вже відомо, граничний дохід в умовах досконалої конкуренції дорівнює ціні одиниці товару і попит на продукцію фірми абсолютно еластичний. При існуванні монополістичного граничного дохід менше ціни, крива попиту на продукцію фірми є накладної, що дозволяє фірмі - монополісту отримувати додатковий прибуток.

Оскільки податок збільшує граничні витрати, тому монополіст після введення податку, збільшує ціну на величину в три рази перевищує розмір податку. Монополіст скоротить виробництво і підвищить ціну в результаті введення податку. Вплив податку на монопольну ціну залежить від еластичності попиту : чим менш еластичний попит, тим більшою мірою монополіст підвищить ціну після введення податку.

Еластичність попиту на продукт впливає на ціну монополіста. Еластичність попиту є найважливішим чинником, що обмежує монополістичну владу фірми на ринку. Маючи інформацію про еластичність попиту (Ep ) і дані характеризують граничні витрати фірми (MC), керівник може розрахувати ціну продукції (P ) за формулою . Чим еластичніший попит, тим більш наближені умови діяльності монополіста до умов вільної конкуренції, і навпаки, при нееластичним попиті монополіст може « роздувати » ціни і отримувати монополістичний доходи. Якщо мабуть чиста монополія, то еластичність попиту ставати єдиним ринковим фактором, що стримує монополістичний свавілля, саме тому всі галузі природних монополій регулюються державою. Однак чиста монополія зустрічається рідко, як правило ця влада ділитися або між кількома великими фірмами, або на ринку діє безліч невеликих фірм, які виробляють відмінну один від одного продукцію. Виходить, що на ринку за недосконалої конкуренції кожна фірма володіє ринковою владою, що дозволяє їй встановити ціну вище граничного доходу та отримувати економічний прибуток. Різниця між ціною і граничним доходом залежить від еластичності попиту на продукцію фірми : чим еластичней попит, тим менше шансів отримати додатковий прибуток, і менше ринкової влади. В умовах чистої монополії, коли попит на продукцію фірми збігається з ринковим, еластичність останнього є визначальною в оцінці ринкової влади фірми.