Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Октября 2014 в 22:47, контрольная работа
Розуміння значення харчування в життєдіяльності людини, біохімічних процесів перетворень окремих компонентів їжі у структурі тіла, їх вплив на діяльність фізіологічних систем організму є надзвичайно важливим і одним із факторів впливу на здоров'я та працездатність людини. Порушення основних принципів раціонального харчування спричиняють цілу низку хвороб - від зниження імунного статусу організму до аліментарних захворювань.
1. Вступ.
2. Будова органів травлення
3. Травлення в порожнині рота.
4. Травлення в шлунку.
5. ПЕЧІНКА, ПІДШЛУНКОВА ЗАЛОЗА ТА ЇХНЯ РОЛЬ У ТРАВЛЕННІ.
6. ЗМІНА ПОЖИВНИХ РЕЧОВИН У КИШЕЧНИКУ. ВСМОКТУВАННЯ
7. Загальні закономірності процесів травлення
8. . Характеристика ліпідів їжі
9. Фізіолого-гігієнічна роль жирів, жирних кислот та наслідки надлишку і нестачі їх у харчовому раціоні
10. Фізіолого-гігієнічна роль жирних кислот
11. Фізіолого-гігієнічна роль ПНЖК
12. Наслідки надлишку ПНЖК
13. . Наслідки нестачі поліненасичених жирних кислот у харчовому раціоні
14. Антиоксиданти харчового раціону
15. Висновок
16. Література
Міністерство освіти і науки України
Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни: «Основи фізіології та гігієни харчування»
на тему: « »
Студентки ІІІ курсу ЗТХ-31 групи
напряму підготовки__________________
спеціальності «Технологія харчування»
Липовець Людмила Валеріївна
Керівник ___________________________
______________________________
(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)
Національна шкала ________________
Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____
План
Завдання: Варіант №7
Вступ
Життєдіяльність організму людини можлива лише за постійному вступі харчових речовин, необхідних як джерело енергії та як будівельний матеріал на шляху зростання організму, для відновлення клітин та відновлення різних частин тканини людини.
Харчування є одним із основних важелів, який створюючи гармонію організму людини і навколишнього середовища, сприяє, певним чином, здоров'ю та здатності організму протидіяти впливу несприятливих факторів.
Розуміння значення харчування в життєдіяльності людини, біохімічних процесів перетворень окремих компонентів їжі у структурі тіла, їх вплив на діяльність фізіологічних систем організму є надзвичайно важливим і одним із факторів впливу на здоров'я та працездатність людини. Порушення основних принципів раціонального харчування спричиняють цілу низку хвороб - від зниження імунного статусу організму до аліментарних захворювань.
БУДОВА ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ
До органів травлення відносяться травний канал, по якому проходить їжа (рот, стравохід, шлунок, кишки), і травні залози (слинні, підшлункова, печінка та ін.). Стінка травного каналу складається з трьох шарів: зовнішнього, середнього та внутрішнього. Зовнішній шар утворений сполучною тканиною, яка відділяє травну трубку від оточуючих тканин і органів. Середній шар — м'язовий. У верхніх відділах він утворений поперечносмугастою, а з середини стравоходу — гладкою м'язовою тканиною. Внутрішній шар — слизова оболонка.
Травний канал починається ротовою порожниною (cavitas oris). Вона утворена губами, щоками, піднебінням, язиком і м'язами дна ротової порожнини. Стінки порожнини рота вистелені слизовою оболонкою, що містить численні дрібні залози, які виділяють слину.
Двома рядами зубів (dentes) ротова порожнина ділиться на передротову і власне ротову. Зуби — кісткові утворення, що служать для подрібнення їжі. Зуби людини разом з іншими органами беруть участь у звукоутворенні.
Зачатки зубів закладаються в період ембріонального розвитку. Приблизно з 5—6-го місяця після народження розвивається перша генерація зубів — молочні, які з 6 років починають замінюватися постійними. Всього у дорослої людини 32 зуба: 8 різців, 4 ікла, 8 малих і 12 великих корінних. Вони розрізняються за будовою і функціями. Зуб складається з вершини, або коронки, шийки та кореня. Основну масу зуба складає дентин, в області коронки він вкритий емаллю, в області шийки (у ссавців) — цементом. Усередині зуба є порожнина — кореневий канал, заповнений зубною м'якоттю, або пульпою.
Язик (lingua) людини (й інших ссавців) утворений поперечносмугастою м'язовою тканиною, вкритою слизовою оболонкою, в якій знаходяться смакові рецептори. Язик виконує безліч різноманітних функцій: участь у процесі пережовування, ковтання, артикуляції мови; язик є органом смаку. Надзвичайно важлива роль язика при смоктанні молока матері дитинчатами ссавців (і людини). Язик складається з кореня, тіла й верхівки. На верхівці язика розташовані рецептори, які сприймають солодке, з боків язика — кисле й солоне, на корені — гірке. Завдяки рецепторам людина відчуває також механічні властивості та температуру їжі. У ротову порожнину відкриваються протоки трьох пар великих слинних залоз: привушних, підщелепних і під'язикових.
Рис 98. Травна система: а — схема будови органів травлення: 1 — привушна, 2 — підщелепна, 3 — під'язикова слинні залози; 4 — надгортанник; 5 — вхід у гортань; 6 — стравохід; 7 — шлунок; 8 — підшлункова залоза; 9 — тонкі кишки; 10 — товсті кишки; 11 — пряма кишка: 12 — клубова кишка; 13 — червоподібний відросток (апендикс); 14 — сліпа; 15 — дванадцятипала кишка; 16 — жовчний міхур і його протока (17); 18 — печінка; б — зуби людини: 1,2 — різці; З — ікло; 4, 5 — малі, 6, 7,8 — великі кутні; в — розпил зуба (різця): 1 — емаль; 2 — дентин; 3 — ясна; 4 — окістя; 5 — порожнина зуба (пульпа); г — мікроскопічна будова стінки тонкої кишки: 1 — нерв; 2 — артерія і вена; 3 — серозна оболонка; 4, 5 — лімфатичні судини і вузли (6); 7— лімфатичний капіляр; 8 — ворсинка; 9 — кровоносні капіляри; 10 — нервове сплетення; 11 — епітелій; 12 — кільцеві і поздовжні (13) м'язи.
Позаду порожнини рота знаходиться глотка (pharynx). Це широка трубка завдовжки близько 15 см., сплюснута в передньо-задньому напрямку, що звужується при переході в стравохід. Стінка глотки складається з внутрішнього шару — слизової оболонки, котра покрита війчастим епітелієм в області носоглотки й багатошаровим — у ротовій і горловій частинах, і шару поперечносмугастих м'язів. На рівні 6-го шийного хребця глотка переходить у стравохід.
Стравохід (oesophagus) є циліндровою м'язовою трубкою завдовжки 25-30 см. У верхній третині стравоходу є поперечносмугасті м'язи, а на решті довжини — два шари гладких м'язів: зовнішній — поздовжній і внутрішній — кільцевий. Спереду стравохід прилягає до трахеї. М'язи стравоходу, скорочуючись, проштовхують їжу в шлунок.
Однокамерний шлунок (ventriculus, gaster) — розширена частина травного каналу об'ємом 1,5-2 л. Форма та ємність його залежать від особливостей конституції і може змінюватися у однієї і тієї ж людини. Шлунок може мати форму зігнутого рогу або по-здовженого мішка. У шлунку розрізняють малу (верхню) і велику (нижню) кривизну. Виділяють також наступні частини шлунку: верхню — дно, середню — тіло та нижню — пілорус. У стінці шлунку є три основні групи залоз: головні, що виділяють пепсин і хімозин; обкладові, які виділяють соляну кислоту; додаткові, які виділяють слиз. Слизова оболонка утворює складки. М'язи стінки шлунку складаються з трьох шарів: поздовжнього, кільцевого і косого. У місці переходу шлунку в дванадцятипалу кишку кільцевий шар потовщується і утворює сфінктер, або замикач.
За шлунком йде тонкий кишечник (intestinum tenue) завдовжки 5-7 м. Він складається з дванадцятипалої, порожньої і клубкової кишок. Стінка тонкої кишки має наступні шари: слизовий, м'язовий і серозний. Слизова оболонка має величезну кількість (до 30 млн.) мікроскопічних виростів — ворсинок заввишки 0,3- 1,2 мм, які збільшують всмоктуючи поверхню тонкої кишки в 1000 разів. Між основними клітинами цієї оболонки, виконуючими функцію всмоктування, знаходяться келихоподібні клітини, які виробляють слиз. М'язова оболонка тонкої кишки складається з гладких м'язів, вони створюють внутрішній (круговий) і зовнішній (поздовжній) шари. Товщина їх значно менше товщини стінки шлунку. Серозна оболонка окрім дванадцятипалої кишки вкриває всю тонку кишку, створюючи брижу тонкого кишечнику, в якій проходять судини і нерви.
Початковий відділ тонкого кишечнику — дванадцятипала кишка (duodenum ) має довжину 25-30 см., діаметр — 3-5 см. Вона підковоподібно згинається. У неї відкриваються протоки печінки й підшлункової залози. Діаметр порожньої кишки (jejunum) 3,5-4,5 см., клубової (ileum) — 2,0-2,5 см. Залози стінки тонкої кишки виробляють кишковий сік, що є каламутною в'язкою рідиною. За добу виділяється близько 2 л. кишкового соку. Реакція середовища тонкого кишечнику лужна: у ній нейтралізується кисле середовище вмісту шлунку, що сюди надходить. Кишковий сік містить більше 20 ферментів, які діють на білки, жири, вуглеводи та нуклеїнові кислоти, а також фермент ентерокіназу, який перетворює неактивний трипсиноген в активний трипсин.
Позаду шлунку, у вигині дванадцятипалої кишки, розташована підшлункова залоза (pancreas). Довжина 12-15 см. Вона складається з головки, тіла, хвоста і має часточкову будову. Вздовж усієї залози проходить протік, по якому підшлунковий сік виділяється в дванадцятипалу кишку. Підшлунковий сік має лужну реакцію. Він містить ферменти, котрі розщеплюють білки (протеази), жири (ліпази), вуглеводи (амілаза й мальтоза) і нуклеїнові кислоти (нуклеази). Підшлункова залоза — залоза змішаної секреції, оскільки особливі її клітини виробляють гормони, регулюючі вуглеводний обмін.
Печінка (hepar) — найбільша травна залоза людини, її маса 1,5—2 кг. Вона розташована переважно в правому підребер'ї, під діафрагмою. Верхня поверхня її опукла, нижня трохи увігнута. У печінці розрізняють чотири нерівні частки. Найбільша — права частка лежить у правому підребер'ї, не виступаючи з-під краю ребрової дуги. На нижній поверхні печінки, у центрі, знаходяться ворота печінки, через які проходять судини, нерви й жовчні протоки. У поглибленні на нижній поверхні розташовується жовчний міхур (vesica fellea) об'ємом 40—70 мл. Печінка вкрита очеревиною. За допомогою зв'язок вона утримується в певному положенні. Основною структурно-функціональною одиницею печінки є печінкові часточки, котрі утворюють частки. Печінка виробляє на добу від 500 до 1200 мл. жовчі. Жовч утворюється безперервно, а надходження її в кишечник пов'язано з їжею. Жовч є рідиною жовтого кольору. Вона складається з води, жовчних пігментів і кислот, холестерину, мінеральних солей. Через загальний жовчний протік вона виділяється в дванадцятипалу кишку.
Тонка кишка переходить у товстий кишечник (intestinum crassum) завдовжки 1,5-2 м. Він більшого діаметра (4-8 см.), тому й отримав таку назву. У товстому кишечнику виділяють сліпу кишку (caecum) з апендиксом, або червоподібним відростком (від лат. appendix — додаток), ободову, сигмовидну та пряму (rectum) кишки. Остання закінчується анальним отвором (anus). Слизова товстого кишечнику утворює складки. Вона вистелена одношаровим циліндровим епітелієм, ворсинки відсутні. М'язовий шар товстої кишки значно більший, ніж тонкої. У ній виділяється кишковий сік, що має лужну реакцію і бідний на ферменти. У цьому відділі кишечнику знаходиться величезна кількість мікроорганізмів, серед яких переважає кишкова паличка.
ТРАВЛЕННЯ В ПОРОЖНИНІ РОТА.
Травлення в порожнині рота — це складний процес, який включає визначення смакових якостей їжі, її подрібнення, просочення слиною і початок хімічної обробки їжі. Роздрібнення їжі відбувається за допомогою зубів і язика. Язик сприймає смак і температуру їжі, бере участь в акті ковтання.
Прозорий в'язкий секрет слинних залоз — слина — містить близько 99% води, мінеральні й органічні речовини, має слабку лужну реакцію. Слина зволожує їжу, надає їй напіврідкої консистенції. У слині міститься лізоцим, який має бактерицидну дію. Ферменти птиалін і мальтоза здатні розщеплювати крохмаль до моносахаридів (птиалін — до мальтози, мальтоза — до глюкози). Через нетривале перебування їжі в роті цей процес тут не закінчується.
Одночасно з обробкою їжі в роті відбувається формування харчового клубка та ковтання. Ковтання — це рефлекторний акт, який забезпечує проходження харчового клубка до стравоходу. В цьому процесі беруть участь м'язи, сприймаючі подразнення від рецепторів язика. За рахунок скорочення м'язів м'яке піднебіння підводиться і закриває вхід в носову порожнину; одночасно надгортанник закриває вхід у гортань, і їжа за рахунок скорочення м'язів глотки просувається до стравоходу. Під час ковтальних рухів затримується дихання і частішає серцева діяльність.
Информация о работе Будова системи травлення. Загальні закономірності травлення