Інтеграція України до ЄС. Шляхи і перспективи розвитку

Решта ж галузей досі на змогла опанувати сучасні технології. Скепсис  європейських партнерів щодо здійснення інвестицій у важку промисловість України пов'язаний з добре відомими хронічними валами підприємницького клімату в країні -неусталеністю законодавства, поширенням корупції та втручанням державних органів в діяльність компаній. Внаслідок цього несприятливі зрушення в галузевій структурі промисловості на користь енергоємних виробництв тільки закріпилися. [16]

Обмеження щодо подальшого нарощування експорту.

Структурні вади, притаманні українській промисловості, у свою чергу ускладнюють подальше нарощування обсягів експорту України до ЄС та, власне, підводять експортний потенціал до межі вичерпання. Одним з головних структурних викривлень є в цьому плані так званий імпортний компонент в експорті. Традиційний український експорт є надто енергоємним. Відтак, Україна неспроможна експортувати свої традиційні товари без збільшення (або принаймні збереження незмінним) імпорту енергоносіїв. Високий ступінь концентрації експорту (коли обмежена кількість товарних груп або товарів мають високу питому вагу у загальному обсязі) змушує країну продовжувати енергетичний імпорт. Звідси виникає замкнене коло, що далося взнаки вже 1999 року : скорочення енергоімпорту призвело до падіння обсягів випуску в металургії, а це, серед іншого, спричинило істотне падіння обсягів експорту металів.

Інше глибинне структурне викривлення звернуло на себе увагу завдяки поширенню антидемпінгових процесів проти українського експорту. У січні 2000 року експерти ОЕСР звинуватили українських та російських виробників сталі у недотриманні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та свідомому заниженні цін збуту на ринках США та ЄС. Попри вкрай низьку ефективність виробництва (витрати на виробництво однієї тони сталі в Росії та Україні становлять в середньому  19,5 години проти 4,1 години в країнах ОЕСР) обидві країни "спромоглися" пропонувати сталь власного виробництва за цінами суттєво нижчими за такі, що відповідають т.зв. домінуючим ринковим умовам (prevailing market conditions), а відтак вважаються прийнятними на міжнародному ринку сталі. Свідоме , заниження цін є безперечним порушенням узгоджених правил торгівлі та засад міжнародної конкуренції. Зрозуміло, що ці дії дають підстави для запровадження проти порушників антидемпінгових розслідувань. [4]

Погляд на чинники, що уможливили такий несприятливий для  України перебіг подій, недвозначно свідчить про їхній зв'язок з глибинними структурними викривленнями, притаманними теперішній системі господарювання в Україні. Недотримання міжнародних стандартів обліку стало можливим завдяки втечі підприємств у взаємну заборгованість, використанням грошових сурогатів та бартеру у розрахунках та "заощадженню" коштів шляхом невиплати заробітної плати працівникам. Якщо українські виробники досягають низької собівартості своєї продукції саме завдяки цим особливостям, то так звана абсолютна конкурентоспроможність чорних металів на ринку ЄС відразу стає сумнівною. За таких умов, крім того, неможливо з'ясувати, чи є рівень цін, за якими йдуть розрахунки на українському внутрішньому ринку, економічно виправданим. Часто навіть і самі ціни не піддаються відстеженню. Ясно одне: за існування системи неплатежів та бартеру прозорості, а відтак справжнього використання конкурентних переваг України у торгівлі з ЄС бути не може. Що довше в Україні існуватимуть означені викривлення, то важче буде країні аргументовано спростовувати закиди в демпінгу через порушення міжнародних стандартів обліку. Найбільш уразливими при цьому залишатимуться саме чутливі товари (зокрема метали), частка яких складає майже 60 % експорту України до ЄС. [10] 

 

Проблеми імпорту.

Можливості України збільшувати закупівлю вкрай необхідних інвестиційних товарів з ЄС обмежується подорожчанням імпорту через знецінення національної валюти, що відбулося внаслідок фінансової кризи вересня - грудня 1998 р.  Помісячні обсяги імпорту товарів з країн "решти світу" починаючи з вересня 1998 року, були помітно меншими, ніж у відповідні місяці торік. По лютий 1999 року включно Україна так і не спромоглася відновити минулорічний обсяг імпортних надходжень зі світових ринків поза межами СНД.

З огляду на зазначені вище структурні вали українського господарства стає зрозумілим, що Україна повинна будь-що вдосконалити товарну структуру імпорту — зберегти в ньому наукоємкі товари та скоротити справді некритичний імпорт готового продовольства, автомобілів т.ін. Наразі в країні, не в останню чергу завдяки вже згадуваному пристосуванню гнучких виробництв харчової та легкої промисловості, виникла сприятлива кон'юнктура для конкуренції вітчизняних виробників з імпортними поставками.

2.3. Програми  Європейського союзу для   України. 

 

Програма ТАСІС.

Найвищої оцінки й уваги заслуговує допомога з боку  ЄС у формі різних програм, найбільш значимими з який  є ТАСІС. Субсидії направляються, насамперед, для надання технічної допомоги, передачі ноу-хау, консультацій, що йдуть на підготовку  кадрів у керуванні, бізнесі, енергетику, транспортній і фінансовій службі. 

У липні 1999 р. Комісія передала в Європарламент доповідь про проміжні  підсумки реалізації програми ТАСІС. Це перше повномасштабне  дослідження подібного роду за весь період існування ТАСІС, тобто з 1991 р.  по дійсний час. Основна мета доповіді - інформувати Європейський  Парламент і держави-члени про ефективність програми, різних її  механізмах і впливі на хід реформ у країнах партнерах. [17]

Для підготовки доповіді була сформована спеціальна робоча група,  що збирала, обробляла й аналізувала величезну кількість даних.  Інформацією служили звіти незалежних експертів по моніторингу  програми ТАСІС. Доповідь нараховує більш 70 сторінок тексту і близько 1000  сторінок різних додатків. При підготовці доповіді автори прагнули  з'ясувати, чи відповідає програма ТАСИС установленим критеріям, тобто  актуальність, ефективність, вплив на хід ринкових реформ і  політичних перетворень у країнах партнерах, відкритість і ін. Експерти  прийшли до наступних висновків:

1. Форма технічного сприяння  програми ТАСИС була і є єдино  розумною і реальною формою надання підтримки новим державам. Ці  країни продовжують мати потребу в широких інвестиціях, і пріоритети в  реалізації фінансування лежать у сфері створення ринкової  інфраструктури і формування демократичного суспільства. Одним з  нових напрямків програми стали так називані «проекти СОТ»,  покликані сприяти інтеграції нових незалежних держав у  світову економічну систему.

2. Невдачі і перешкоди  на шляху реалізації ТАСІС  порозуміваються низькою  швидкістю реагування на потреби країн-партнерів, відсутністю  стратегічного планування, відсутністю досвіду роботи експертів і  консультантів у країнах перехідного періоду, мовний бар'єр довгий час  гальмували процес повномасштабної діяльності ТАСІС. У свою чергу  бюро ТАСІС скаржиться на слабку інформаційну підтримку з боку  керівних структур країн-партнерів.

3. На основі проведених  досліджень і численних опитувань  представників урядових структур і інших сфер, що впливають на  прийняття політичних рішень у країнах-партнерах, автори доповіді прийшли  до висновку, що вплив ТАСІС на процес прийняття рішень в Україні  був особливо відчутний на початковому етапі реалізації програми. В  останні роки він знизився, що порозумівається наступними причинами:  відсутністю активного діалогу між керівництвом ЄС і урядами, а також складністю доступу до матеріалів і документів, що відображають  процес прийняття рішень у країнах-партнерах.

4. Дослідження показало, що  найбільша віддача спостерігалася  при реалізації  проектів за участю нових інститутів, що розраховують на придбання  нових навичок і досвіду в таких областях як міграційна політика, митна служба, розвиток центрів підтримки малих і середніх  підприємств, комерційні і центральні банки, служба зайнятість і ін.

5. Автори доповіді відзначили також те, що програма ТАСІС сприяла  росту «національних кадрів», тобто розвитку в країнах-партнерах навичок і  досвіду в області консалтингової діяльності і передачі ноу-хау.

У цілому були зроблені наступні висновки:

° ТАСІС вніс істотний вклад у процес створення демократичних  інститутів і формування ринкових відносин в Україні.

° Ефективність ТАСІС стримує безліч недоліків планування і  реалізації, зокрема,  вимогами до системи фінансової  звітності. Останнє пояснюється необхідністю строго контролювати  витрати бюджетних засобів ЄС.

° Висновок – виявляти більше «гнучкості» у даному питанні і вирішувати питання  розподілу коштів по проектах згідно конкретних умовам.

Спеціальна делегація, що складається з членів Європарламенту, що відвідала  Україну  з ознайомлювальним візитом, склала  наступний звіт про діяльність і ефективність бюро ТАСІС в Україні. У ньому  були зазначені слабкі сторони діяльності ТАСІС, необхідні інновації в  її роботі, важливість врахування специфіки регіону, збільшення фінансування  безпосередньо об'єктів проекту.  Були зроблені наступні  зауваження:

°   Організацію і керування програмою ТАСІС варто розосередити і  спростити, а процес затвердження проектів і виділення коштів – прискорити.

°   Більше залучати місцевих партнерів до підготовки і реалізації проектів.

°   Варто розширити коло повноважень місцевих бюро ТАСІС, що могли  б координувати роботу європейських і українських партнерів ТАСІС,  здійснювати моніторинг по регіонах і місцевих проектах.

°   Місцеві бюро ТАСІС могли б служити інформаційною базою, опорним  пунктом для представництва ЄС  в Україні, представників держав-членів ЄС, західних кампаній, що виявляють ділову зацікавленість  до даного регіону.

°   Важливо домогтися рівнобіжної взаємодії проектів, що могло б  сприяти реалізації одночасно декількох великих проектів  тим самим, підвищити концентрацію зусиль і зняти частину адміністративних  витрат.

°  Необхідно більш чітко визначити коло обов'язків консультантів, робота  яких оплачується з бюджету ТАСІС. А також у більшому ступені  залучати до роботи місцевих партнерів. По загальній думці,  не менш важливо  проводити моніторинг проектів і після їхнього фінансування ТАСІС.

°        Необхідно переглянути одне з правил ТАСІС, відповідно до якого  лише до 15 % фінансування направляються на устаткування. Що  недостатньо в багатьох випадках, оскільки регіональна інфраструктура не  розвинута і вимагає великих технічних потужностей. [10] 

 

 

  

 

Програма Іногейт.  

 

14-16 травня 1999 р. в Брюсселі  відбулися 4-і по рахунку засідання робочої групи  по програмі Іногейт. Програма Іногейт - міждержавна програма постачання нафти і газу в Європу. Була розроблена  в рамках програми ТАСІС для сприяння країнам СНД, що потерпають від  наслідків енергетичної кризи. Вона почала діяти в 1995 р., відповідно  до рішення Ради Міністрів ЄС, прийнятому на листопадовій сесії  в Брюсселі.

Програмою передбачається створення системи нафто- і газопроводів,  що зв'язувала б між собою країни колишнього Союзу і держави  Західної Європи. [1]

Одночасно буде зважуватися задача постачання енергоресурсами країн  СНД, крім того, експортери з Закавказзя і Середньої Азії одержують великі  можливості виходу на західні ринки. Програма Іногейт розглядається  як підготовчий етап для переходу до широкомасштабних інвестицій з  боку приватних кампаній і міжнародних фінансових організацій. У  робочу групу увійшли представники ведучих нафтових кампаній. Серед  проектів Іногейт - підготовка будівництва нафто- і газопроводів, що  прямо зв'яжуть республіки Середньої Азії і з республіками Закавказзя через  Каспійське море експорт енергоресурсів із Середньої Азії і Каспійського  басейну в країни Західної Європи. Сприяння по програмі Іногейт буде  надаватися і країнам-експортерам, і транзитним країнам, у тому числі Вірменії.  Азербайджану, Білорусії, Грузії, Казахстану,  Молдові, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану й Україні. У доповненні до цього  Болгарії, Росії, Румунії і Туреччині наданий статус оглядача. У  засіданні робочої групи брали участь, крім зазначених країн,  представники Всесвітнього Банку, ЕБРР, Міжнародного агентства по  енергетиці, Секретаріату Європейської енергетичної хартії й інших  фінансових і міжурядових організацій.

Крім програм комерційної чи освітньої користі, ЄС проводить  ряд програм гуманітарного напрямку, ціль яких допомогти людям,  які опинились  в тяжких умовах внаслідок  конфліктів або природніх катаклізмів. [22]

2.4. Інвестиційна діяльність  ЄС в Україні.

В галузі іноземного інвестування країни ЄС значною мірою займають вичікувальну позицію. Лише три країни на середину 1999 р. мали вкладення капітал в українську економіку в сумі понад 100 млн. дол. США: Німеччина — $ 165,9 млн. або 10,0 % всіх іноземних інвестицій і Україну, Нідерланди -$ 160,2 млн. (9,7%) Великобританія - $ 130,9 млн. (7,9%). При цьому, наприклад, інвестиції провідного партнера — Німеччини — порівняно  з кінцем 1997 р. навіть зменшилися на 17 млн. дол. Практично немає великих  інвестицій у виробничий сектор, що значне обмежує реальне значення таких капіталовкладень для української економіки.

На практиці оцінка внесків сторін інвестиційного співробітництва є досить складної і не має однозначних рішень. По-перше, при оцінці в конвертованій валюті й оцінці в українській валюті можуть бути отримані різні співвідношення внесків сторін. По-друге, використання світових цін  і цін українського ринку також веде до неоднозначних результатів. При цьому кожна сторона зацікавлена збільшити свій внесок у спільне підприємство. [10]

Нижче в таблиці показані  обсяги інвестицій країн ЄС в галузі економіки України, так і інвестиції України в пріоритетні галузі економіки європейських країн світу. Для більшого розуміння стану інвестиційного клімату й обстановки на Україні узятий розрахунковий період 1-ої половини 2000 року.

Таблиця  2.4.

Прямі  Інвестиції ЄС в Україну і з України по галузях економіки  (тис. дол. США)

	Обсяг прямих  інвестицій ЄС в Україну на 01.07.00	Обсяг прямих інвестицій ЄС з України на 01.07.00
Харчова промисловість	503082.10	14.47
Внутрішня торгівля	389130.13	813.93
Машинобудування і металообробка	336048.42	8152.82
Фінанси, кредит, страхування, пенсійне забезпечення	197741.10	4287.97
Хімічна промисловість	131523.62	3992.55
Охорона здоров’я, фізична культура і соціальне забезпечення	115285.10	17173.33
Будівництво	88634.65	11200.57
Транспорт	75303.19	61765.10
Промисловість будівельних матеріалів	70814.70	36.12
Сільське господарство	55917.56	0.49
Зв’язок	49959.48	-
Загальна комерційна діяльність	46887.68	-
Деревообробна і целюлозо-паперова промисловість	46524.45	-
Виробничі види побутового обслуговування населення	46123.65	4.17
Кольорова металургія	37073.34	1336.15
Легка промисловість	35376.00	26.05
Паливна промисловість	35000.17	3684.81
Чорна металургія	33135.25	4704.73
Зовнішня торгівля	20419.56	380.96