Адміністративно-правовий статус Міністерства юстиції України

Важливим є питання  регламентації статусу органів самоорганізації населення шляхом прийняття відповідних локальних нормативних актів.

Цим шляхом як до прийняття, так і після прийняття Закону України “Про органи самоорганізації населення” пройшла значна кількість міст України. При цьому спостерігалося два зовсім різних вектора розвитку спрямованості цих нормативних актів. Так, зокрема, в Києві та Одесі в їх основу були покладені положення, які відповідають демократичному порядку формування, організації діяльності та ліквідації органів самоорганізації населення[20, c.135]. У переважній же більшості міст місцеві ради, ухвалюючи відповідні Положення, закладали в них велику кількість положень, які відбивали радянські підходи: фактичне призначення керівників та членів органів самоорганізації населення з боку міськвиконкомів, поставлення цих органів у пряму залежність від місцевої влади і т.ін[16, c.156]

Аналіз такого роду документів свідчить про переваги та недоліки кожного з них.

Окрема увага слід приділити проблемі легалізації органів самоорганізації населення. Відсутність чіткого порядку реєстрації цих органів, а також відсутність затвердженої форми свідоцтва про реєстрацію органу самоорганізації населення призводить на практиці до значних труднощів. Виходячи з цього, окремі місцеві ради своїми рішеннями затвердили тимчасову форму свідоцтва про їхню реєстрацію.

Неможливо погодитись із думкою, яка висловлюється в деяких літературних джерелах, що реєстрація органів самоорганізації  населення має здійснюватися  за нормами Закону України “Про об’єднання громадян”. У такій ситуації можна ставити питання лише про застосування аналогії закону, де в якості аналогу може бути порядок реєстрації об’єднань громадян та форма свідоцтва про їхню реєстрацію[9, c.118].

Узагальнюючи вищесказане, слід зазначити, що правова регламентація діяльності органів самоорганізації населення як і раніше потребує вдосконалення. Досягти даної мети можна шляхом глибокого аналізу історико-правового розвитку даного інституту, розгляду теоретичних аспектів його існування та спираючись на світовий досвід.

 

Розділ II. Теоретичні аспекти існування органів самоорганізації населення

2.1. Юридичні  аспекти існування органів самоорганізації  населення

Створення органів  самоорганізації населення є  дієвим механізмом захисту прав мешканців  певної території. Згідно із Законом  України «Про органи самоорганізації населення» органи самоорганізації населення – це представницькі органи, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення наданих їм завдань.

Сільські, селищні, міські, районні в місті (у разі їх створення) ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна. Правовий статус, порядок організації та діяльності органів самоорганізації населення за місцем проживання визначаються законом ст. 140 Конституції України. Це є практично все, в чинному українському законодавстві, де описуються органи самоорганізації населення[7, c.145].

Органи самоорганізації  населення мають чітко визначений в Законі України «Про органи самоорганізації  населення» порядок створення[4, c.254]. Так з ініціативою про створення органу самоорганізації населення до сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради можуть звернутися збори (конференція) жителів за місцем проживання за умови, якщо в них брало участь (було представлено) не менше половини жителів відповідної території, які мають право голосу. На зборах (конференції) жителів за місцем проживання обирається також ініціативна група, члени якої будуть представляти інтереси жителів – учасників зборів (конференції) у відповідній місцевій раді. Рішення зборів (конференції) приймається більшістю голосів їх учасників. Ініціативна група подає до сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради заяву про створення органу самоорганізації населення, протокол зборів (конференції) жителів за місцем проживання про ініціювання створення органу самоорганізації населення із зазначенням основних напрямів діяльності створюваного органу самоорганізації населення, а також список учасників зборів (конференції) жителів за місцем проживання із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, серії і номера паспорта та домашньої адреси кожного учасника зборів (конференції) жителів.

Орган самоорганізації  населення створюється за територіальною ознакою. Територією, у межах якої діє орган самоорганізації населення, може бути частина території села, селища, міста, району в місті, у межах якої проживають жителі, які обрали цей орган. Територія, у межах якої діє орган самоорганізації населення, визначається рішенням ради, що дала дозвіл на створення:

а) сільського, селищного комітету – в межах  території села, селища, якщо його межі не співпадають з межами діяльності сільської, селищної ради;

б) вуличного, квартального комітету – в межах території  кварталу, кількох, однієї або частини  вулиці з прилеглими провулками в  місцях індивідуальної забудови;

в) комітету мікрорайону – в межах території окремого мікрорайону, житлово-експлуатаційної організації в містах;

г) будинкового  комітету – в межах будинку (кількох  будинків) в державному і громадському житловому фонді та фонді житлово-будівельних  кооперативів;

ґ) комітету району в місті – в межах одного або кількох районів у місті, якщо його межі не співпадають з межами діяльності районної у місті ради[4, c.7]

Діяльність  органів самоорганізації населення  базується на таких принципах:

1) законності;

2) гласності;

3) добровільності  щодо взяття окремих повноважень сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її створення) ради;

4) територіальності;

5) виборності;

6) підзвітності, підконтрольності та відповідальності  перед відповідними радами;

7) підзвітності, підконтрольності та відповідальності перед жителями, які обрали орган самоорганізації населення;

8) фінансової  та організаційної самостійності[7, c.115].

 

2.2. Порядок обрання та легалізації органів самоорганізації населення

Орган самоорганізації  населення обирається зборами (конференцією) жителів за місцем проживання на основі загального, рівного виборчого права шляхом таємного голосування жителів, які на законних підставах проживають на відповідній території.[4, c.175] Право голосу на виборах мають жителі, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років. Не мають права голосу жителі, яких визнано судом недієздатними. Загальний склад органу самоорганізації населення визначається зборами (конференцією) жителів за місцем проживання. Організація проведення зборів (конференції) жителів за місцем проживання, покладається на виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради. Орган самоорганізації населення обирається у складі керівника, заступника (заступників) керівника, секретаря, інших членів терміном на строк повноважень відповідної ради. Обраними до складу органу самоорганізації населення вважаються особи, які одержали більше половини голосів учасників зборів (конференції) жителів за місцем проживання. Члени органу самоорганізації населення можуть бути достроково відкликані за рішенням зборів (конференції) жителів за місцем проживання, що утворили даний орган[7, c.45].

Переобрання органу самоорганізації населення, відкликання, обрання окремих його членів замість  вибулих чи зміна кількісного складу органу самоорганізації населення здійснюється зборами (конференцією) жителів за місцем проживання в порядку, встановленому цією статтею. Збори (конференція) жителів на підставі рішення сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради про створення органів самоорганізації населення відповідно до Конституції та законів України затверджують Положення про орган самоорганізації населення.

У Положенні  зазначаються:

1) назва та  юридична адреса органу самоорганізації  населення;

2) основні завдання  та напрями діяльності органу  самоорганізації населення;

3) права і  обов'язки членів органу самоорганізації  населення;

4) територія,  у межах якої діє орган самоорганізації  населення;

5) строк повноважень  органу самоорганізації населення та порядок їх дострокового припинення;

6) порядок використання  коштів та іншого майна, порядок  звітності;

7) порядок припинення  діяльності органу самоорганізації  населення;

8) інші питання,  пов'язані з діяльністю органу  самоорганізації населення[4, c.165].

Контроль за додержанням органом самоорганізації  населення Положення про нього  покладається на раду та її виконавчий орган, який здійснив реєстрацію органу самоорганізації населення. Легалізація  органу самоорганізації населення  є обов'язковою і здійснюється шляхом його реєстрації або повідомлення про заснування. У разі реєстрації орган самоорганізації населення набуває статусу юридичної особи. Реєстрація органу самоорганізації населення здійснюється виконавчим комітетом відповідної ради (реєструючий орган).[7, c.155] Для реєстрації органу самоорганізації населення уповноважені зборами (конференцією) жителів за місцем проживання їх представники подають до реєструючого органу заяву.

До заяви  про реєстрацію органу самоорганізації  населення додаються:

1) копія рішення відповідної ради про надання дозволу на створення органу самоорганізації населення;

2) протокол зборів (конференції) жителів за місцем  проживання з рішеннями про  обрання членів органу самоорганізації  населення та його персональний  склад, про затвердження Положення, про обрання уповноважених представників для проведення реєстрації органу самоорганізації населення;

3) Положення,  затверджене зборами (конференцією) жителів за місцем проживання, – у двох примірниках;

4) персональний  склад членів органу самоорганізації населення із зазначенням прізвищ, імені та по батькові, року народження, місця проживання.

Заява про реєстрацію органу самоорганізації населення  розглядається реєструючим органом  у місячний термін з дня подання  всіх необхідних документів відповідно до вимог Закону України «Про самоорганізацію населення». Реєструючий орган може проводити перевірку відомостей, що містяться в поданих на реєстрацію документах.

За результатами розгляду заяви приймається рішення  про реєстрацію або відмову в реєстрації.

Підставою для  відмови у реєстрації є обрання  органу самоорганізації населення  з порушенням вимог Конституції  України, Закону України «Про самоорганізацію  населення», Закону України «Про місцеве  самоврядування в Україні» та інших  нормативно-правових актів. у 10-денний термін з дня прийняття рішення про реєстрацію або про відмову в реєстрації реєструючий орган повідомляє уповноважених зборами про результати розгляду заяви(конференцією) жителів за місцем проживання їх представників.

Рішення про  відмову у реєстрації органу самоорганізації населення може бути оскаржено у встановленому законом порядку до суду. У разі внесення змін до Положення до реєструючого органу подаються: – заява, підписана керівником органу самоорганізації населення; – протокол зборів (конференції) жителів за місцем проживання про затвердження змін до Положення, текст змін.

Органи самоорганізації  населення можуть легалізувати своє заснування шляхом письмового повідомлення відповідного виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради[4, c.256].

Виконавчий  комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради затверджує методичні рекомендації порядку здійснення легалізації  органів самоорганізації населення, а також надає необхідну організаційну та правову допомогу органам самоорганізації населення у проведенні їх легалізації[18, c.40].

 

2.3. Основні форми діяльності органів самоорганізації населення

Орган самоорганізації  населення є однією з форм участі членів територіальних громад у вирішенні окремих питань місцевого значення.

Основними завданнями органів самоорганізації населення  є:створення умов для участі жителів  у вирішенні питань місцевого значення; задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів; участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.

Для реалізації цих завдань, згідно з ЗУ «Про місцеве  самоврядування в Україні» органи місцевого  самоврядування можуть наділяти органи самоорганізації населення частиною власної компетенції, фінансів, майна. Як показує український досвід, з метою оперативного та ефективного вирішення питань соціально-економічного розвитку території, на якій діє[7, c.145].

Орган самоорганізації  населення, слід розподілити повноваження між місцевою радою та органом самоорганізації населення. Розподіл повноважень між органами самоорганізації населення і місцевими радами затверджується рішенням ради.