Шпаргалка з "Адміністративного права"

Що діють  на частині території протягом певного  терміну

За характером компетенції органів:

Акти загального , галузевого , функціонального рівня.

4. За становищем  органів:

Президент, КМУ, Міністерства, Голови держ. Адміністрацій, керівники підрозділів ДА.

Основні вимоги:

Акти публічної  адміністрації мають відповідати  законам і підзаконним актам  органів державного управління вищого рівня.

Має бути прийнятий  компетентним органом у межах його повноважень

Видаватися  у певному порядку з додержанням  процесуальних правил

Додержання  певної форми акта (письмова і конклюдентна)

Додаткові:

Можуть бути видані лише за наявності спеціального дозволу вищого органу

Можуть бути прийняті лише в межах певного  терміну

Деякі вимагають  затвердження вищестоящим органом

За порушення  цих вимог акт публічної адміністрації  може бути визнано неправомірним.

26. Вищий адміністративний  суд України.

27. Відмежування  адміністративного права від  інших галузей права.

 

16. Взаємодія адміністративного права з іншими галузами права.

З'ясування співвідношення АП з іншими, суміжними правовими галузями відіграє істотну роль щодо уточнення його соціальної природи і призначення, особливостей змісту, а також визначення місця у правовій системі.

АП тісно взаємодіє практично з усіма існуючими галузями права. Характеризуючи цю взаємодію, слід мати на увазі, що воно охоплює своїм регулятивним впливом різні сфери державного та суспільного життя.

Відповідним чином  змінюються форми і методи державного управління, зокрема зростає роль регіональних регуляторів відносин; посилюється значущість норм-програм, рекомендаційних норм, адміністративно-правових дозволів; «виходить» на пріоритетні позиції управлінська діяльність контрольно-наглядового і правоохоронного характеру; частіше використовуються регулюючі можливості адміністративних договорів.

Отже, АП, змінюючи свій зміст, є одним з найнеобхідніших у ринкових умовах регуляторів суспільних відносин.

Службова роль АП за сучасних умов визначається й іншими істотними обставинами, що випливають безпосередньо з його природи.

АП на відміну від багатьох інших правових галузей, має і зміцнює свої власні юридичні засоби захисту від посягань на правовий режим у сфері функціонування механізму виконавчої влади. Невиконання або недбале виконання вимог адміністративно-правових норм тягне за собою введення в дію запобіжних, припиняючих і каральних засобів адміністративно-примусового характеру.

Серед них особлива роль належить інституту адміністративної відповідальності та адміністративному процесу. За допомогою адміністративної відповідальності дедалі більшою мірою захищаються не тільки управлінські суспільні відносини, а й багато інших, зокрема фінансові, трудові, природоохоронні тощо.

Крім захисту  суспільних відносин, АП може їх регулювати. Так, чинне законодавство застосовує норми АП для забезпечення належного регулювання податкових, земельних, трудових та інших відносин. Ними, наприклад, визначаються: порядок стягнення податків і зборів, державний контроль за додержанням податкового законодавства; основні організаційні засади підприємницької діяльності; порядок виникнення і припинення державно-службових відносин; численні аспекти компетенції різних наглядових органів (природоохоронні інспекції) тощо.

Це характерно для так званих нових правових галузей типу комерційного, підприємницького, банківського права тощо. Крім того, практично в «чистому» вигляді не існує жодна галузь права. В кожній з них правову базу становлять, як правило, норми різного галузевого профілю з переважанням питомої ваги «власних» норм, які цілком відповідають предмету цієї галузі.

Найбільш самостійними є такі правові галузі, як цивільне, адміністративне, кримінальне, міжнародне, конституційне право. В інших випадках помітна взаємодія норм різних галузей права і законодавства. Так, у земельному чи природоохоронному праві чітко проявляється взаємодія цивільно-правових, адміністративно-правових і кримінально-правових норм.

Спостерігається «проникнення» АП у сферу інших правових галузей, тобто фактична наявність управлінських відносин у предметі будь-якої галузі права. Навіть у цивільному законодавстві є хоч і невелика, але певна кількість адміністративно-правових за своєю сутністю норм.

АП, з урахуванням специфічних особливостей державно-управлінської діяльності як правової форми реалізації виконавчої влади, охоплює своїм регулюючим впливом надзвичайно широке коло суспільних відносин управлінського типу. Приміром, фінансове право регулює суспільні відносини, які суворо обмежені рамками його предмета.

АП таких суворих меж не має. Відповідно важко знайти будь-яке спеціальне питання, яке можна було б назвати виключно адміністративно-правовим, тобто таким, що не зачіпає інтереси правових галузей. Фактично з усіх боків нас «оточують» норми перш за все адміністративного права. Наприклад, якщо йдеться про громадянина, то найширшими і різноманітними є його адміністративні права та дієздатність: народження, навчання, практична робота, взаємовідносини з соціальними, комунальними, медичними, транспортними, правоохоронними та іншими службами — на всіх цих процесах обов'язково позначається відповідний регулюючий вплив АП. Сфера державного управління не ізольована від дії норм інших галузей права, якими регулюються відповідні суспільні відносини, які не охоплені предметом АП. Так виникає взаємодія різних правових галузей.

Найтісніше АП взаємодіє з конституційним (державним) правом.

КП закріплює основи організації і функціонування суб'єктів виконавчої влади, їх місце в державному механізмі, права і свободи людини.

АП деталізує і конкретизує норми КП, визначає юридичний механізм реалізації громадянами своїх прав і свобод, компетенцію структур виконавчої влади, адміністративно-правові засоби захисту управлінських відносин, форми і методи виконавчо-розпорядчої діяльності, основи її галузевої, міжгалузевої, регіональної та місцевої організації.

АП тісно взаємодіє з цивільним правом, оскільки обидва регулюють відносини майнового характеру. Норми ЦП регулюють відносини, за яких сторони рівноправні, а норми АП — це відносини, що будуються на підпорядкованості однієї сторони іншій.

Взаємозв'язок між адміністративним і трудовим правом існує у сфері регулювання службових відносин. Так, норми трудового права визначають статус службовців як учасників трудового процесу (умови праці, охорона праці, розгляд трудових спорів). Норми ж АП регулюють державно-службові відносини (умови та порядок проходження служби, правила користування службовими документами, повноваження посадових осіб з організації трудового процесу та ін.).

АП тісно пов'язане з фінансовим правом. Фінансове право своїм народженням, власне, зобов'язано державному, адміністративному і частково цивільному праву. ФП регулює відносини у сфері фінансової діяльності держави, зокрема у діяльності з акумулювання і розподілу коштів, що становлять національний дохід держави. Для регулювання цих відносин використовується адміністративно-правовий метод. Однак ФП визнане самостійною галуззю, бо регулювання мобілізації, розподілу і використання коштів має велике значення для держав та відзначається специфічними особливостями.

Отже, якщо йдеться про розподіл фінансів — це фінансове право; якщо про організацію роботи фінансових органів — це адміністративне право.

Інакше кажучи, АП регулює управлінські відносини в галузі фінансів, а фінансове — самі фінансові відносини як особливий різновид економічних відносин.

Межі норм кримінального  й АП визначаються характером і спрямованістю відповідних заборон.

Найскладніше  розмежувати адміністративну та земельну, природоохоронну, сільськогосподарську, митну й підприємницьку галузі права. Механізм співвідношення їх такий, що значна частина відносин належить до предмета названих галузей, регулюється нормами АП та властивим йому методом.

Таким чином, АП, як одна з провідних галузей правової системи України, становить складне соціально-юридичне утворення, у якому відображаються матеріальні, ідеологічні, моральні та інші відносини, що існують у суспільстві.

 

22. Відносини  послуг в предметі адміністративного  права.

Відносини адміністративних послуг (або сервісні, чи реординаційні) виникають у зв'язку зі зверненнями фізичних, юридичних або інших колективних осіб, до носія владних повноважень, щодо реалізації суб'єктом звернення своїх прав, свобод та законних інтересів шляхом прийняття владного рішення.

Адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень уповноваженим суб'єктом, що відповідно до закону забезпечує юридичне оформлення умов реалізації фізичними, юридичними або іншими колективними особами прав, свобод і законних інтересів за їх заявою (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, проведення реєстрації тощо).

У чинному законодавстві  на сьогоднішній день можна виділити такі групи адміністративних послуг за їх предметом:

1) видача дозволів (наприклад: на зайняття окремими  видами підприємницької діяльності; на проведення мітингів, демонстрацій; на розміщення реклами; на придбання, зберігання, носіння і перевезення зброї), в тому числі акредитація, атестація, сертифікація (наприклад: акредитація вищих навчальних закладів, закладів охорони здоров'я; атестація підприємств, робочих місць; сертифікація товарів, робіт І послуг);

2) реєстрація  з веденням реєстрів (наприклад:  реєстрація актів цивільного  стану, суб'єктів підприємницької  діяльності, автомототранспортних  засобів), у тому числі легалізація суб'єктів (наприклад: легалізація об'єднань громадян);

3) легалізація  актів (консульська легалізація  документів), нострифікація (визнання дипломів, виданих в інших країнах) та верифікація (встановлення достовірності сертифікатів про походження товарів з України);

4) соціальні  адміністративні послуги - визнання  певного статусу, прав особи  (наприклад: призначення пенсій, субсидій).

Публічне визнання цього виду адміністративно-правових відносин пов'язано з Концепцією адміністративної реформи (1998 р.), у  якій зазначено, що одним із завдань реформи є запровадження нової ідеології функціонування виконавчої влади як діяльності щодо надання державних (управлінських) послуг. На розвиток положень Концепції приймається низка нормативних і програмно-організаційних документів, у яких питання адміністративних послуг отримують практичний вимір.

Зазначається, що не належать до адміністративних послуг відносини: а) які виникають між  особами та адміністративними органами за ініціативи останніх (наприклад, у  ході перевірок суб’єктів господарювання чи притягнення до адміністративної відповідальності); б) щодо діяльності адміністративних органів, яка не пов’язана з реалізацією ними владних повноважень.

 

 

 

 

 

 

 

23. Відносини  управління в предметі адміністративного  права.

Предмет АП становлять суспільні відносини, які виникають з метою реалізації і захисту прав громадян, створення нормальних умов для функціонування громадянського суспільства й держави. Такі відносини пов'язані з: 1) діяльністю органів виконавчої влади; 2) внутрішньоорганізаційною діяльністю інших державних органів, підприємств, установ, організацій; 3) управлінською діяльністю органів місцевого самоврядування; 4) здійсненням іншими недержавними суб'єктами делегованих повноважень органів виконавчої влади; 5) здійсненням правосуддя у формі адміністративного судочинства.

Предмет АП охоплює широке коло відносин, зміст яких об'єктивно потребує правового врегулювання за допомогою специфічних методів, механізмів. Остання обставина дозволяє визначити АП як профілюючу галузь, яка разом із кримінальним і цивільним правом утворює юридичну основу, обов'язкову частину очолюваної конституційним правом системи.

Традиційно  до предмета адміністративного права  належать суспільні відносини, які  виникають у сфері публічної  діяльності держави, зокрема, у сфері державного управління. Для окреслення кола відносин, що потребують адміністративно-правового врегулювання, слід виходити з наступного.

Таким чином, нормами  адміністративного права регулюють  відносини, що виникають як у процесі  реалізації виконавчої влади, так і здійснення державного управління за межами цієї гілки влади.

В Україні управлінські функції виконавчої влади здійснюють не лише державні органи, а і органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися повноваження органів виконавчої влади. Отже, предмет адміністративного права включає суспільні відносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням недержавними суб'єктами делегованих їм повноважень виконавчої влади.

Таким чином, суспільні  відносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням правосуддя у формі адміністративного судочинства, також є складником предмета АП.

Як галузь українського права АП України являє собою систему адміністративних правових норм, інститутів і нормативно-правових актів, що регулюють і охороняють особливе коло суспільних відносин у сфері державного управління.

Предметом адміністративного правового регулювання є суспільні відносини, що виникають, змінюються і припиняються у сфері державного управління. Особливостями відносин, що складають предмет АП, є такі:

виникають вони в результаті державної владно-управлінської  діяльності;