Отчет по практике в ТОВ «Мяркіс»

За даними таблиці 2 видно, що статутний капітал ТОВ «МЯРКІС» у 2009 р. на 10 тис. грн. (або на 20,4%) зменшилась сума кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, в порівнянні з минулим роком. При цьому зменшились поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом на 88 тис. грн. Зросли зобов’язання підприємства перед працівниками з оплати праці на 34 тис. грн.

18. Аналіз та оцінка ефективності використання ресурсів підприємства

Економічною ефективністю виробництва – складний процес, що передбачає співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва.

Проаналізуємо ефективність використання ресурсів ТОВ «Мяркіс». Дані представлено у вигляді таблиці 2.

Таблиця 2

Ефективність використання ресурсів ТОВ «Мяркіс», тис. грн.

З даних таблиці видно, що порівнюючи показники ефективності використання ресурсів за 2009 та 2008 роки вони змінилися. Так, спостерігається зменшення обсягу власних фінансових ресурсів підприємства на 3024 тис. грн. наслідком цього є нестача у покритті витрат на формування оборотних активів. При цьому обсяг залучених ресурсів збільшився на 101 тис. грн.

Загальний обсяг фінансових ресурсів зменшився на 2923 тис. грн.

19. Аналіз формування витрат та доходів підприємства

Порядок обліку витрат підприємства та основні вимоги до визнання, складу та оцінки витрат у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Норми даного П(с)БО застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності.

Витрати – це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю. Зміст термінів витрати і собівартість поєднується в понятті витрати виробництва.

Витрати – це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці.

Згідно П(с)БО 16 «Витрати» витратами визнаються:

1. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань.

2. Витрати звітного періоду визнаються або зменшенням активів, або збільшенням зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

3. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійсненні.

Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійсненні.

4. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Елементи витрат – це сукупність економічно однорідних витрат. Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

– матеріальні витрати;

– витрати на оплату праці;

– відрахування на соціальні заходи;

– амортизація;

– інші операційні витрати.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(с)БО 15 «Дохід», згідно з яким дохід визначають під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінення доходу може бути достовірно визначене.

Основними завданнями аналізу доходів являються:

1) перевірка ступеню виконання завдання з доходів як в цілому, так і в розрізі окремих їх видів;

2) проаналізувати зміну показників доходу в динаміці;

3) виявлення впливу об’єктивних та суб’єктивних факторів на суму та рівень доходу;

4) узагальнення результатів аналізу, виявлення шляхів, резервів збільшення прибутковості господарювання.

Частину виробленої продукції (робіт, послуг) підприємства використовують для власних потреб, а частина реалізується на сторону. Кругообіг засобів на підприємстві звершується процесом продажу (або реалізацією), внаслідок якого господарюючий суб’єкт отримує виручку в грошовій формі.

Як економічна категорія, дохід (виручка) є потоком грошових коштів та інших надходжень за певний період, отриманим від продажу продукції, товарів, робі, послуг.

Умовами визначення доходу (виручки) від реалізації є:

– покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товари, інші активи);

– підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

– сума доходу може бути достовірно визначена;

– є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

20. Фінансовий план підприємства

Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства.

Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів: прогноз звіту про прибутки та збитки; прогноз руху грошових коштів (баланс грошових потоків); прогноз балансу активів та пасивів.

Система поточного планування дає можливість підприємству визначити джерела його розвитку на майбутній період, сформувати структуру доходів і витрат, забезпечити стійку (постійну) платоспроможність, визначити структуру активів і капітал підприємства на кінець планового періоду.

Урахування всіх окремих надходжень і витрат за розрахунку показників фінансового плану здійснюється відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку.

Поточний фінансовий план – це план формування та розподілу фінансових ресурсів підприємства на плановий рік із розбивкою показників за кварталами. Річний фінансовий план відображає обсяги надходжень і витрачання грошових коштів підприємства у плановому році на забезпечення потреб його поточної діяльності, а також на розвиток і виконання фінансових зобов’язань, включно з зобов’язаннями щодо сплати податків та обов’язкових платежів, розрахунків із діловими партнерами тощо.

Під поточним фінансовим планом також розуміють розділ бізнес плану, який розробляють для підтвердження окупності та прибутковості інвестицій та який містить такі складові: план доходів і витрат, план грошових надходжень і виплат, план активів і пасивів (балансовий план), план формування і використання фінансових ресурсів.

Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фінансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним та фінансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове керівництво, а методи його є гнучкими та адекватними змінам фінансово-економічної ситуації.

21. Обліково-аналітичне забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності підприємства

У процесі господарської діяльності підприємство може використовувати тимчасово вільні кошти для інвестування в окремі об’єкти різних галузей економічної діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Інвестиція – господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції. Вони можуть здійснюватися у грошовому виразі, у вигляді майна чи інтелектуальних цінностей.

Під капітальною інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об’єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Вони поділяються на прямі та портфельні. Пряма інвестиція – господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Портфельна інвестиція – господарська операція, яка передбачає придбання паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку.

Фінансові інвестиції згідно з П(с)БО № 2 «Баланс»т визначаються як активи, що утримуються з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання капіталу та інших вигод для інвестора (тобто юридичної чи фізичної особи, що здійснює вкладення).

Основними завданнями організації бухгалтерського обліку фінансових інвестицій є:

– класифікація інвестицій за терміновістю;

– своєчасне документальне оформлення операцій з фінансовими інвестиціями

Інвестиції (згідно із Законом України «Про інвестиційну діяльність») є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції, операції із спільною діяльністю та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 14 «Фінансові інвестиції».

Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій.

Основними завданнями інвестиційно-інноваційної діяльності є пошук та ефективне використання фінансових ресурсів для доведення наукових, технічних ідей і розробок до конкретної продукції та технології, що мають попит на ринку.

Висновки і пропозиції

Виробнича практика є важливим етапом навчального процесу. В період практики майбутні спеціалісти, в конкретних виробничих умовах діяльності суб’єкта господарювання здійснюють апробацію набутих теоретичних знань, оволодівають уміннями і навичками прийняття практичних рішень, а також формами й методами їх реалізації.

Метою практики є оволодіння студентами методами, формами організації та знаряддями праці в галузі їх майбутньої професії, формування у них на базі одержаних у вищому навчальному закладі знань, професійних вмінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час конкретної роботи в реальних ринкових і виробничих умовах, виховання потреби систематично поновлювати свої знання та застосовувати їх в практичній діяльності.

Програмою переддипломної практики було передбачено одержання практичних знань і умінь з таких дисциплін:

1.                      Організація обліку.

2.                      Звітність підприємств.

3.                      Податковий облік.