Контрольная работа по "Антикризисной экономике"

Оскільки в  умовах кризи амортизаційний фонд підприємств  на практиці використовується для покриття нестачі оборотних коштів і забезпечення діяльності матеріальними ресурсами, а при збитковості неможливе  фінансування за рахунок власного прибутку та «дорогих» кредитних коштів, зростає  потреба в інвестиціях як основному  джерелі вирішення фінансових проблем.

Антикризовим  інструментом може стати диверсифікація виробничої діяльності - «перехід на виробництво більш економічних, але не менш запитуваних товарів, впровадження нових видів діяльності, здійснення яких має певні пільгові умови, вихід на нові ринки, що характеризуються більшим рівнем доходу на душу населення - усе це є потенційним джерелом забезпечення стабільного та ефективного функціонування». Реалізація цього інструменту на практиці буде залежати від фінансових можливостей підприємства забезпечити новий напрям діяльності відповідними виробничими ресурсами та управлінських можливостей щодо організації структурних змін. Тобто необхідно враховувати, на якому етапі кризи знаходиться підприємство і чи зможе залучити необхідні інвестиції.

У монографії зазначено, що стратегії диверсифікації є актуальними  в післякризовий період, а під час кризи слід звернути увагу на маркетингові комунікації, цінові стратегії та креативні засоби.

Своєчасна реалізація стратегій диверсифікації - вертикальної, горизонтальної, конгломеративної є адаптацією можливостей компанії до нових умов ринку.

Висновки.

Антикризове управління – це управління, у якому поставлено певним чином передбачення небезпеки кризи, аналіз його симптомів, заходів для зниження негативних наслідків кризи і використання його факторів для наступного розвитку.

Необхідно відзначити, що будь-яке  управління у визначеній мірі повинно  бути антикризовим і тим більше ставати  антикризовим у міру вступу в смугу  кризового розвитку організації. Ігнорування  цього положення має значні негативні  наслідки, облік його сприяє безболісному, “оксамитному” проходженню кризових ситуацій.

Метою антикризового управління є  реалізація заходів щодо виходу підприємства із кризового стану. Заходи антикризового  управління можна поділити на тактичні і стратегічні.

Традиційно  прийнято виділяти такі зовнішні причини  кризового стану підприємства, як несприятлива фінансово-економічна та/або  соціально-політична ситуація в  державі й відповідні зміни ринкових умов, загострення конкуренції, прийняття  нових законів чи нормативних  актів, що ускладнюють діяльність суб'єкта господарювання, стихійні лиха тощо. До внутрішніх причин належать прийняття  менеджерами помилкових стратегічних або тактичних управлінських  рішень, ігнорування потреб модернізації та реструктуризації, недоліки в організації  виробництва, недосконалість фінансової, кадрової, інноваційної, інвестиційної  та маркетингової політик. У кожному  конкретному випадку можливе  одночасне поєднання впливу декількох  причин, а іноді достатньо однієї помилки для стрімкого зростання  загрози кризового стану.

Інвестиційна, інноваційна, маркетингова та ефективна кадрова  політика є як антикризовими інструментами, так і інструментами, що забезпечують довголіття компанії за умови їх комплексного, системного та оперативного розроблення  і реалізації.

Прийняття управлінських  рішень, спрямованих на покращання фінансового стану підприємства, без урахування їхнього впливу на якість задоволення споживача та якість трудового життя персоналу  призводять до зростання фінансових проблем. Будь-які антикризові заходи мають бути орієнтовані на оптимізацію  витрат, а не їхню мінімізацію, яка  може дозволити збільшити надходження  коштів у короткостроковій перспективі, але суттєво знизити в довготривалому періоді або призвести до втрати значної частки ринку.

Перспективи подальших досліджень у цьому напрямі пов'язані з визначенням особливостей розроблення антикризової політики підприємства залежно від сфери його діяльності та форми власності.

Список  використаної літератури.

1. Кузнєцова Т.В.,  Романів О.Я., Гарнага О.М., Ковальова Т.С.  Управління потенціалом підприємства: Навчально-методичний посібник – Рівне: НУВГП, 2007. – 150 с.
2. Мельник Ю.М. Маркетингові інструменти антикризового управління підприємством / Ю.М. Мельник // Маркетинг. Менеджмент. Інновації : монографія / за ред. д.е.н., професора С.М. Ілляшенка. - Суми : ТОВ «Друкарський дім «Папірус», 2010. - С. 505-516.
3. Лиходій В.Г. Сучасна концепція маркетингу та економічна криза / В.Г. Лиходій // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - № 12. - С. 6-12.
4. Садєков А.А. Аналіз стратегічних змін діяльності підприємства, необхідних для ефективної реалізації стратегії диверсифікації виробництва / А.А. Садєков, Г.І. Пруднікова // Стратегія підприємства в контексті підвищення його конкурентоспроможності : Міжнар. наук.-практ. Інтернет-конф., 2012р., 12-15 лютого, м. Донецьк. - Донецьк : ДонНУЕТ, 2012. - С. 3-5.
5. Бондар М. Стратегія не виживання / Марія Бондар // Контракти. - 2009. - № 49. - С. 30-31.
6. Ситник Л.С. Організаційно-економічний механізм антикризового управління підприємством / Л.С. Ситник. - Донецьк : ГЕП НАН України, 2000. - 504 с.
7. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій: монографія / Л.О. Лігоненко. - К. : КНТЕУ, 2004. - 580 с.