Вплив фізичних факторів навколишнього середовища на здоров’я людини

2. Опосередковані (наприклад,  зміна ареалів зоонозів та  їх структури внаслідок розвитку  тваринництва і меліорації земель; зміна ролі водного чинника  в епідеміологічному процесі  внаслідок урбанізації); мають багато  східцеві просторові причино–наслідкові  зв’язки і “розлиту” територіальну  пристосованість, виявляють їх  повільніше.

3. Віддалені (пов’язані  з антропогенними змінами ландшафтів  та екосистем, шляхів циркуляції  збудників і умов формування  їх генофонду); часто мають планетарний  та віковий характер.

НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ І ЗДОРОВ»Я ЛЮДИНИ

Проблема здоров'я людини існувала завжди, в усі історичні  соціальне-економічні формації. Вона виникла  з появою людини та видозмінюється відповідно до розвитку культури людського  суспільства.

Покоління наших предків  жили в тісному спілкуванні з  природою. Уклад життя і праці  був синхронним із природними ритмами. Люди вставали зі світанковою і засинали з вечірньою зорею. Кожна пора року мала притаманні тільки їй трудову  налаштованість і ритм життя.

Проблема здоров'я людини вирішувалась досить ефективно і  просто. Це пояснювалось тим, що культура здоров'я складалась у індивідуальній свідомості особистості поступово, під впливом природних умов життя  і була важливим елементом загальної  культури людини.

У даний час вся сукупність факторів діяльності людини, які негативно  впливають на її здоров'я, вимагає  іншого підходу до проблеми формування здоров'я.

Сьогодні люди живуть у  ритмі виробничого циклу однаково в будь-яку пору року.

Умови життя та праці сучасної людини, безперечно, покращились, але  наслідки цього далеко не однозначні.

Забруднення навколишнього  середовища, поряд із токсичними ефектами, таїть у собі небезпеку генетичних змін. Особливо негативно позначилась  на стані здоров'я населення нашої  країни аварія на Чорнобильській атомній  станції.

Високий рівень механізації  й автоматизації виробничих процесів зумовив різке зменшення частки фізичної праці та збільшення нервових навантажень.

Сучасне постійне погіршення стану здоров'я людей і недостатньо  ефективне медичне забезпечення зумовлене рядом причин (напр., погіршення екологічного стану довкілля, соціальні  проблеми, наслідки генетичних змін).

Мета лікувальної медицини полягає, головним чином, у лікуванні хвороб, вилікування яких, на жаль, не завжди приносить здоров'я. В організмі людини нерідко залишається слід не тільки від перенесеного захворювання, але й від самого лікування.

За умов життя, що змінюються й ускладнюються, людині можна підтримувати здоров'я, навчившись адаптуватися до тих змін, які вона сама вносить  у цей світ.

Вирішення проблеми здоров'я  людини закладено в самій людині, у знанні та розумінні нею низки  проблем (формування, збереження, зміцнення  і відновлення свого здоров'я), а також в умінні дотримуватись  правил здорового способу життя.

Практика зцілення і надбання людиною перших гігієнічних навичок  мала місце ще на зорі становлення  людського суспільства.

У середньовіччі ж наукові  знання переслідувались і викорінювались. Люди, котрі мали слабке здоров'я, не витримували виснажливих умов життя (голод, холод, антисанітарні умови, війни), хворіли і вмирали, оскільки, не вміючи запобігати хворобам і не маючи на те змоги, не могли протистояти  їм. Так, у XIV столітті від епідемії чуми в Європі з населенням 100 млн. чоловік  загинула його четверта частина.

Хвороби, прагнення їх уникнути, щоб вижити, змушували людей шукати способи їх лікування та запобігання  їм. Значну роль серед запобіжних заходів  відіграло використання природних  сил (води, повітря, сонця), а також  фітотерапевтичних засобів, виявлених  емпірично.

Життєвий досвід із формування, збереження, зміцнення і відновлення  здоров'я стає цінним набутком поколінь.

Самовіддана праця вчених, лікарів і науково-технічний прогрес  дозволили розробити науково  обгрунтовану й ефективну систему  заходів боротьби з епідеміями.

Досягнення науково-технічного прогресу в усіх галузях діяльності людини зумовили зміни і в її житті, характері праці й, безперечно, відобразились  на ній самій.

Дослідженнями вченого І.В.Муравова встановлено, що з розвитком технічного прогресу скорочується частка м'язової діяльності в енергетичному балансі  людства. Рухова активність людини в  процесі сучасного виробництва  істотно зменшується, що призводить до гіпокінезії. Гіпокінезія (hypo – малий, внизу і kynesis – рух) – це вимушене зменшення обсягу довільних рухів  людини (мала рухливість) внаслідок  характеру її трудової діяльності. Гіпокінезія негативно впливає  на організм і зумовлює його виснаження.

Сучасні умови трудової діяльності людини несуть значні психічні навантаження на її організм. Темп праці, монотонність, соціальна ізоляція, збільшення навантажень  на зоровий, слуховий та інші аналізатори  – все це є причиною погіршення здоров'я.

Хоча побутові умови людей  покращилися, проте поспіх, брак часу, великий потік інформації (потрібної  і непотрібної) негативно позначаються на стані здоров'я сучасної людини.

Негативний вплив на організм людини чинять шкідливі відходи виробництва, що потрапили у навколишнє середовище. Природа неспроможна утилізувати  їхню велику кількість. Тому разом із їжею, водою, повітрям до організму  надходять і шкідливі речовини. А  скільки шкідливих звичок (паління, зловживання спиртними напоями, пристрасть до наркотиків та ін.) набуло людство, і всі вони згубно впливають  на здоров'я людини. Залишається актуальною й сьогодні думка Гіппократа, яка полягає в тому, що єдина причина всіх хвороб – невідповідність між можливостями організму і вимогами, котрі висувають йому умови і спосіб життя. Досягнення науково-технічного прогресу, розвиток суспільства, соціальна сутність людини все більше деформують її біологічну природу. Одне із завдань суспільства – запобігти несприятливому впливові на все живе на планеті, у тому числі на здоров'я і довголіття людей.

Вітчизняними і зарубіжними  вченими встановлено, що на здоров'я  людини впливає ряд факторів, згрупованих  певним чином. Встановлено, що здоров'я  людини на 20% залежить від стану довкілля. Це означає, що у людей, котрі проживають в екологічно чистій місцевості, здоров'я  може бути кращим, ніж у людей, які  живуть в екологічно забрудненій  місцевості. Наприклад, мешканці сільських  регіонів дихають чистішим повітрям порівняно з міськими жителями, котрі вимушені дихати повітрям, забрудненим вихлопними газами машин і шкідливими відходами підприємств. Відходи промислових підприємств потрапляють до навколишнього середовища, забруднюючи повітря, воду, грунт, на якому ростуть плодові культури, трав'янисті рослини, що є їжею не тільки для людини, але й для тварин, у тому числі й домашніх. Тому часто людина споживає екологічно забруднені продукти, що негативно позначається на стані її здоров'я.

До іншої групи факторів (20%) належить генетичний фактор (спадковість). Відомо, що у батьків, які ведуть здоровий спосіб життя, є всі передумови для народження здорових дітей. Також  доведено, що передумови негативної спадковості  можна частково чи повністю усунути, дотримуючись здорового способу  життя. Наприклад, учні, котрі мають  несприятливу спадковість із короткозорості та ще й готують уроки при слабкому освітленні, близько розташовують книгу  під час читання, довго дивляться  телепередачі, створюють умови для  розвитку та закріплення аномальної короткозорості.

Але школярі, котрі мають  несприятливу спадковість із короткозорості, яка ще не виявилась, можуть запобігти  погіршенню зору, якщо будуть дотримуватись  правил гігієни зору, режиму дня, достатньо  приділяти увагу фізичним вправам  та раціональному харчуванню.

Хоча питаннями збереження та зміцнення здоров'я займається система охорони здоров'я, учені-спеціалісти  стверджують, що здоров'я людини залежить від неї лише на 10 %. До функцій  системи охорони здоров'я відносять  професійну діагностику захворювань, висококваліфіковане лікування  хворих, ефективність лікарських препаратів, профілактичну роботу лікарів щодо попередження захворювань.

На 50% здоров'я людини (отже, суспільства в цілому) залежить від  способу її життя. Умови, в яких перебуває  індивід, визначаються рядом характеристик  місця його проживання (наприклад, сільська чи міська місцевість, ступінь озеленення, розташування поблизу промислового підприємства чи віддалік нього і  т.п.). Спосіб життя визначається, наприклад, тим, як людина харчується, чи має шкідливі звички, чи займається фізичними вправами і спортом, чи вдосталь часу перебуває  на свіжому повітрі, як проводить  вихідні дні. чи дотримується режиму роботи, навчання і відпочинку.

Це один із прикладів, які  демонструють необхідність вивчення валеології – предмета, що сприяє формуванню знань, умінь і навичок, необхідних для  дотримання здорового способу життя.

Життєдіяльність вивчають, використовуючи системний підхід, шляхом аналізу  прямих та зворотних зв'язків у  системі «людина — життєве  середовище». Неможливо вивчати  особливості людини, колективу чи суспільства, не враховуючи їх місця  в навколишньому середовищі і  стану цього середовища. Тому БЖД  вивчає людину і її навколишнє середовище саме в системі «людина — життєве  середовище». Поза межами цієї системи  людина є об'єктом вивчення антропології, медицини, психології, соціології та багатьох інших наук. Середовище, яке оточує людину поза межами цієї системи, вивчають астрономія, географія, геологія, біологія, екологія тощо.

Система «людина — життєве  середовище» є складною системою в тому розумінні, що в неї, як правило, входить велика кількість перемінних і між якими існує велика кількість  зв'язків. Відомо, що чим більше перемінних та зв'язків між ними має система, тим важче ці зв'язки піддаються математичній обробці і виведенню  універсальних законів. Складність вивчення систем «людина — Життєве  середовище» зумовлюється також  і тим, що ці системи є багаторівневими, містять у собі позитивні, негативні та гомеостатичні зворотні зв'язки і мають багато емерджентних властивостей.

Людина є одним з eлeмeнmiв  зазначеної системи, в якій під терміном «людина» - розуміється не лише одна істота, індивід, а й група людей, колектив, мешканці населеного пункту, регіону, країни, суспільство, людство  загалом.

Хоч основним об'єктом вивчення безпеки життєдіяльності є зв'язки у системі «людина — життєве  середовище», у центрі уваги перебуває  людина як самоціль розвитку суспільства. Залежно від того, що ми розуміємо під терміном «людина» в системі «людина — життєве середовище», визначається рівень цієї системи, що Детально буде проаналізовано далі.

Життєве середовище — другий елемент системи «людина —  життєве середовище». Життєве середовище є частиною Всесвіту, де перебуває  або може перебувати в даний час  людина і функціонують системи її життєзабезпечення.

У цьому розумінні воно не має постійних у часі і просторі кордонів, його межі визначаються передусім  рівнем системи, тобто тим, що в даному разі розуміється під терміном «людина».

Життєве середовище людини складається  з трьох компонентів — природного, соціального, або соціально-політичного, та техногенного середовищ.

* природне середовище (земний  грунт, повітря, водоймища, рослини,  тварини, сонце, місяць, планети  тощо) Життєве* соціальне, соціально-політичне  середовище (форми середовище спільної  діяльності людей, єдність способу  життя) людини * техногенне середовище (житло, транспорт, знаряддя праці,  промислові та енергетичні об'єкти, зброя, домашні і свійські тварини,  сільськогосподарські рослини тощо)

З одного боку людину оточують земний грунт, повітря, водоймища» рослини, звірі, птахи, риби, мікроорганізми, тобто  об'єкти природного походження і створені ними екологічні системи. Природні об'єкти утворюють поля, ліси, гори, ріки, озера, моря, океани континенти. Це оточення зветься  природним середовищем. У ньому  переважно діють закони природного розвитку — фізичні, хімічні, геологічні, біологічні. В ньому відбуваються дощі, бурі, землетруси, виверження вулканів, тектонічні дислокації тощо. Природними об'єктами також є космічні об'єкти — сонце, місяць, планети, зірки, комети, астероїди. Сонце і місяць викликають припливи і відпливи води, а також  відповідний рух земної кори. Сонце  живить енергією всі біологічні об'єкти, а також спричиняє переміщення  повітряних мас, внаслідок чого на Землі  змінюється рельєф, відбувається кругообіг  води і біологічних речовин. Фактично вся енергія, яку використовувала  і використовує людина, за винятком ядерної, є трансформованою і  накопиченою на Землі за мільярди років сонячною енергією. Метеорити, що падають на Землю, спричиняють  не лише локальні, а й глобальні  катаклізми,

З другого боку людину оточують інші люди. Форми спільної діяль-ності  людей, що історично склалися і характеризуються певним типом взаємовідносин, утворюють  людську спільноту, або соціум (від  лат. socium — загальне, спільне).

Соціум — це специфічна система, свого роду організм, що розви-вається  за своїми особливими законами, які  характеризуються надзвичайною складністю. У соціумі взаємодіє величезна  кількість людей. Результатом їх зв'язків стають особливі умови життєдіяльності  та особливе оточення, які створюються  в окремих соціальних групах. Ці умови можуть впливати на інших людей, які не входять до цих груп.

Все це утворює соціальне, або соціально-політичне, середовище.

Процеси, що відбуваються у  суспільстві загалом і в окремих  суспільних групах, вивчають суспільствознавство  та соціологія. Закономірності поведін-ки та діяльності окремих людей, зумовлені  належністю їх до певних соціаль-них  груп, та психологічні характеристики цих груп досліджує соціальна пси-хологія. Вплив соціальних чинників на стан здоров'я суспільства вивчає соціальна гігієна,

Третім компонентом життєвого  середовища є житло, транспорт, зна-ряддя  праці, промислові та енергетичні об'єкти, зброя, домашні і свійські тварини, сільськогосподарські рослини, тобто  матеріальна культура, створена людством за час його існування. Це оточення формується людиною фактично в односторонньому  порядку без участі природи, а  переважно за її рахунок і є  сукупністю досягнень суспільства  в результаті матеріального і  духовного розвитку. Слово, яким можна  охарактеризувати таке оточення є культура у широкому його значенні.