Еологични проблеми винницькой области

 

 

ЗМІСТ

1.Забруднення компонентів природного середовища…………………………4

1.1. Атмосферне повітря…………………………………………………………4

1.2. Водні ресурси………………………………………………………………..5

1.3. Земельні ресурси і грунти…………………………………………………..6

2. Здоров'я населення…………………………………………………………….9

3. Загальна екоситуація. Проблеми раціонального використання і охорони природних умов і ресурсів………………………………………………………10

Список використаної літератури………………………………………………16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ЗАБРУДНЕННЯ КОМПОНЕНТІВ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

1.1 Атмосферне повітря

 

Вінниччина характеризується, в цілому, як порівняно благополучний регіон із значно меншим, ніж в промислових областях, рівнем забруднення атмосферного повітря. Понад 50% викидів в атмосферне повітря (від їх загальної кількості) на території області - це викиди автотранспорту, ще близько 35% – викиди Ладижинської ТЕС та понад 3% – викиди магістральних газопроводів. Викиди усіх інших підприємств області становлять близько 10%.

Стан атмосферного повітря за останні роки практично не змінювався. За даними обласної санітарно-епідеміологічної станції із загальної кількості відібраних проб 8,6% – з перевищенням гранично допустимої концентрації (ГДК). Найвищий відсоток проб з перевищенням ГДК зареєстровано в Вінницькому, Гайсинському, Могилів-Подільському, Теплицькому, Тульчинському, Тиврівському районах.

Кількість викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря області в 2005р. становила 180,4 тис. т, з них від стаціонарних джерел та автотранспорту відповідно 107,4 тис. т і 70,8 тис. т. Кількість викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на 1 км становила 6,8 тис. т (2005р.). Основними шкідливими речовинами, що надходять у повітря, є вуглекислий газ, окисли сірки і азоту, окис вуглецю, вуглеводень.

Основними забруднювачами повітряного басейну залишаються підприємства, основними видами економічної діяльності яких є : виробництво тепло - та електроенергії, транспорт, переробна промисловість. Доля викидів Ладижинської ТЕС складає 76, 9%, цукрових заводів області – 5, 16%.

За статистичними даними кількість автомобільного транспорту в області становила у 2005 р. 175,7 тис. одиниць.

Шкідливі викиди в атмосферу негативно впливають на здоров'я людини і стан навколишнього середовища (виникнення і погіршення хвороб серцево-судинної і дихальї систем, зниження імунітету, погіршення загального стану організму, скорочення тривалості життя; погіршення стану вод, грунтів, рослинного світу).

 

1.2. Водні ресурси

 

У 2007 р. у Вінницькій області було забрано 128,1 млн. кубометрів води з природних водних об'єктів; спожито 112,9 млн. кубометрів свіжої води. Загальне відведення зворотних вод у 2007 р. становило 82,9 млн. кубометрів.   Кількість скинутих забруднених вод у 2007 р. становила 3,5 млн. кубометрів.  Обліком використання води по Вінницькій області охоплено 2900 водокористувачів, в т. ч. по промисловості – 250, комунальному господарству – 120, сільському господарству – 2415, інших – 115. Найбільше води споживають енергетика, сільське господарство, житлово-комунальне господарство, транспорт. Найбільша кількість води в області використовується Ладижинською ТЕС – понад 70%. До 80% забраної води після очищення повертається у водні об’єкти. До 10% вод скидається без очистки або недостатньо очищеними. Близько 10% становлять втрати води. Найбільшу кількість забруднених зворотних вод у водні об’єкти скидають підприємства комунального господарства – понад 90%.

Якість води в річках області протягом останніх 3-х років залишається стабільною, без суттєвих змін і в цілому може вважатись задовільною.  Ре-зультати гідрохімічних вимірювань проб поверхневих вод свідчать про за-бруднення поверхневих водойм Вінниччини органічними сполуками. Але у цілому вода поверхневих вод Вінниччини по більшості хімічних показників безпечна, крім БСКп та кольоровості, і може бути використано для господарсько-питних та культурно-побутових потреб. Згідно даних радіологічного контролю радіаційна обстановка поверхневих вод басейну річки Південний Буг благополучна.

Практично на всіх створах річки Південний Буг спостерігалося перевищення за вмістом фенолів, формальдегіду, заліза, міді, фтору. Спостерігалося постійне бактеріальне забруднення річки Південний Буг, проте збудників кишкових інфекційних захворювань не виявлено.

У дністровській воді спостерігався завищений вміст фтору, міді, фенолів.  Збудників кишкових інфекцій в річці Дністер не виявлено. За даними санітарно-епідеміологічної служби Вінниці значно покращилась вода у водних об'єктах за санітарно-хімічними показниками, простежується зменшення солей важких металів, зменшився вміст нафтопродуктів і СПАР.

Найвагомішим фактором забруднення водойм є незадовільна робота очисних споруд каналізації. Найчастішою причиною аварійних ситуацій на них є відключення енергопостачання. Всього на території області експлуатується 40 очисних споруд каналізації (ОСК) біологічного та механічного типу очищення зворотних вод, потужність яких становила у 2007 р. 102,3 млн. кубометрів.

Основною загальною проблемою майже всіх ОСК області залишається наднормативне забруднення стічних вод, що скидаються у поверхневі водойми, азотом амонійним. Залишається незадовільною ситуація, що склалась у ряді населених пунктів області внаслідок дисбалансу між потужностями водогонів та каналізацій. Це, насамперед, мм. Вінниця, Козятин, Ладижин, Немирів, смт. Муровані Курилівці, смт. Томашпіль.

Кількість водопроводів, що не задовольняють санітарним нормам, щороку збільшується. Це викликано відсутністю засобів санітарної очистки та необхідного комплексу очисних споруд. Найбільша кількість водопроводів, які не відповідають санітарним нормам і правилам, в Погребищенському, Томашпільському, Чернівецькому та Шаргородському районах.

 

1.3. Земельні ресурси і грунти

 

Земельний фонд області складає 2649,2 тис.га. Майже ¾ частини території зайнято сільськогосподарськими землями, з них сільськогосподарських угідь – 76,2%,з них ріллі – 65,3%, багаторічних насаджень – 1,9%, сіножатей і пасовищ – 9%. Під лісами та іншими лісовкритими площами – 14.2% території, забудовані землі займають 4,0%, болота – 1,1%, інші землі (піски, яри, кам’янисті місця та інші) – 3%.

Територія суші становить 2606,2 тис. га або 98,4% від загальної площі області, решта 1.6% площі зайнята водою. До основних земельних угідь, від стану яких в значній мірі залежить економічна ситуація в області, відносяться землі сільськогосподарського призначення, лісового та природно - заповідного фонду.

Питома вага площ сільськогосподарських угідь відносно площі суші (ступінь сільськогосподарського освоєння) по області становить – 77%, а в адміністративних районах - від 68 до 88%. За ступенем сільськогосподарського освоєння усі райони можна умовно поділити на три групи: I – до 70%; II – 71 - 80% і III - > 80%. Найвищий ступінь освоєння сільськогосподарських угідь в Бершадському (81%), Козятинському (86%), Липовецькому (88%), Оратівському (84%), Теплицькому (87%), Погребищенському(83%), Тиврівському (80%), Хмільницькому (82%) та Чернівецькому (84%) районах .

Екологічну стійкість земельних ресурсів характеризує ступінь розораності земель. По області він складає 65% (% ріллі від загальної площі ). Найбільш нестійкими в екологічної відношенні є ті райони, в яких розорані землі значно переважають над умовно стабільними угіддями, до яких відносяться сіножаті, пасовища, землі вкриті лісом і чагарниками та болота. Найбільш стійкими в екологічному відношенні є земельні ресурси Літинського і Чечельницького районів, де ступінь розораності – 55%. Найвищий відсоток розораності території в Бершадському (73%), Липовецькому (76%), Теплицькому (80%) та Чернівецькому (74%) районах.

Одним із основних критеріїв оцінки екологічного стану сільськогосподарських угідь є рівень родючості ґрунтів, як основа функціонування цієї категорії земель. Сукупність природних факторів (поверхня області, природна рослинність в минулому, клімат, антропогенний вплив) сприяли утворенню різних за властивостями і родючістю ґрунтів. Використання ґрунтів протягом тривалого часу під сільськогосподарськими культурами при незбалансованому внесенні добрив призводить до гострої нестачі тієї чи іншої поживної речовини, тобто зниження родючості .Важливим показником рівня родючості ґрунтів є вміст гумусу. Вміст гумусу в ґрунтах Вінниччини підпорядкований певній зональності і зумовлений особливостями генезису ґрунтів: тип ґрунтоутворення, гранулометричний склад ґрунтів, вид рослинності, тощо.

Найбільш поширеними ґрунтами в області є опідзолені ґрунти (приблизно 1318,6 тис. га), з яких 351,2 тис. га чорноземи опідзолені. Орні землі становлять 82%. Середній вміст гумусу в ясно - сірих та сірих опідзолених ґрунтах – 1,85%, темно - сірих опідзолених – 2,77% і чорноземах опідзолених – 3,39%. Чорноземи типові займають площу приблизно 494 тис. га, з яких 91% розорані. Середній вміст гумусу - 4,01%. 36,3 тис. га припадає на інші типи чорноземних ґрунтів. На площі 14,8 тис. га поширені дерново - слабопідзолисті ґрунти , середній вміст гумусу яких становить 0,90%. 9,1 тис. га цих земель зайняті малопродуктивними сільськогосподарськими вгіддями, з них 59% розорюється. Решта типів ґрунтів поширені переважно на незначних площах і становлять 115,3 тис. га.

Середній вміст гумусу в ґрунтах області – 2,94%. Найвищий вміст його мають ґрунти Липовецького (3,99%), Хмільницького (3,87%), Калиновського (3,65%), Козятинського (3,87%) районів, найнижчий – у Барському (1,86%), Жмеринському (1,94%), Тиврівському (1,92%) і Муровано-Куриловецькому (1,97%) районах.

У області водною ерозією пошкоджено 851,1 тис. га, з них 743,8 тис. га сільськогосподарських угідь або 41,1% від загальної площі обслідуваних земель, в тому числі ріллі 598,3 тис. га, (80,4% від обслідуваних с. - г. угідь).

Найбільший відсоток еродованих земель в Барському, Крижопільському, Томашпільському, Муровано-Куриловецькому, Чечельницькому і Шаргородському районах (60 – 67%), найменший - у Липовецькому, Калиновському і Вінницькому районах (9 – 14%).

Виникнення і розвиток ерозійних процесів пов’язано з багатьма причинами. Однією із них є нераціональне використання землі, якому сприяє:

-інтенсивне розорювання  схилових земель (більше 30) і вирощування  на них просапних культур (особливо  цукрових буряків);

-відсутність комплексів  в проведенні протиерозійних  заходів;

-перенасичення просапними  культурами структури посівних  площ.

Відповідно нормативів для оцінки ерозійної небезпеки: розораність території області – 65%, сільськогосподарських угідь – 86%, в тому розораність схилів > 20 – 80%, співвідношення ріллі до стабільних земельних угідь (сіножаті, пасовища, ліси, болото) – 2,7, - клас ерозійної небезпеки в області – сильний і катастрофічний.

Використання підвищених доз мінеральних добрив, може негативно впливати на навколишнє середовище: викликати підкислення ґрунтового розчину, забруднення ґрунтових вод в результаті фільтрації добрив (особливо азотних), нагромадження надлишкових запасів нітратного азоту в продукції рослинництва, забруднення водосховищ залишками добрив в результаті процесу ерозії.

Основними забруднювачами земельних ресурсів в області є: ВАТ «ВЛЗ» м. Вінниця; ВАТ «Деревообробний завод» м. Вінниця; вагонне депо м. Жмеринка; ТОВ «Люстдорф» м. Іллінці; ТОВ «Агрофірма «Джулинка» Бершадського району. В пробах ґрунтів вищевказаних підприємств вміст забруднюючих речовин перевищував ГДК по міді, свинцю, цинку, кобальту, нікелю, хрому.

 

2. ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ

 

У 2007 р. зареєстровано в області 1430,1 тис. випадків захворювань, з них новоутворення – 15,1 тис., хвороби нервової системи  – 50,9 тис., хвороби системи кровообігу – 105,9 тис., хвороби органів дихання – 653,2 тис., хвороби шкіри та підшкірної клітковини – 73,9 тис., хвороби кістково-м'язової системи і сполучної тканини – 73,4 тис., хвороби сечо-статевої системи – 81,6 тис.. Отже, в області найбільше хворіють на хвороби органів дихання, системи кругообігу, сечо-статевої системи. Середня багаторічна екологічна залежність здоров'я населення (в % до максимально можливого його рівня) – 16,1-18,0.

Серед причин смерті найбільш поширеною є смертність від захворювань системи кровообігу - 19957, що склало 68%, від всіх випадків смерті в 2001 році. Найбільш поширеною причиною у цій групі захворювань є всі форми ішемічної хвороби серця- 17740 (88,9%) та судинні ураження мозку - 1680 випадків (8,4%). Онкологічні захворювання в причинах смерті населення займають друге місце після хвороб системи кровообігу. У 2001 році від онкозахворювань померло 3266 осіб, або 11,1% від всіх померлих в цьому році. Нещасні випадки, вбивства, самогубства та інші зовнішні дії стали справжнім лихом. На Вінниччині смертність від нещасних випадків займає третє місце, поступаючись смертності від сердцево- судинних та онкологічних захворювань. В 2001 році в області померло від нещасних випадків 2225 чоловік, що склало 7,6%, від всіх випадків смерті. Наступною за поширеністю є смертність від захворювань органів дихання. З цих причин у 2001 році померло 1305 чоловіка – 4,4%, в тому числі 1029 чоловік - 3,5% від хронічного бронхіту, 190 чоловік (0,6%)- від пневмоній. Значна кількість населення вмирає від захворювань органів травлення. З цих причин у 2001 році вмерло 701 чоловік, в тому числі від цирозів печінки 423 чоловік.

 

3. ЗАГАЛЬНА ЕКОСИТУАЦІЯ. ПРОБЛЕМИ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ ПРИРОДНИХ УМОВ І РЕСУРСІВ

 

Сучасний стан навколишнього природного середовища у Вінницькій області можна охарактеризувати як відносно стабільний. У порівнянні з іншими регіонами України Вінницька область не відзначається високим промисловим потенціалом, але екологічних проблем, які потребують термінового вирішення, є чимало

Основні екологічні проблеми області: