Еологични проблеми винницькой области

• забрудення атмосферного повітря внаслідок викидів шкідливих речовин;

• забрудення водних ресурсів;

• забрудення грунтів і земельних ресурсів;

• зростання захворювання населення;

• погіршення стану природного середовища;

• неконтрольоване знищення і пошкодження тварин, рослин, лісів.

Основні заходи з покращення екологічного стану області:

• запровадження водозберігаючих форм розвитку економіки області;

• зменшення скидів забруднюючих речовин у водойми, повітря, грунти;

• фінансова підтримка ековиробництв;

• організація об’єктивного моніторингу стану природного середовища області;

• забезпечення об’єктивності даних держстатзвітності;

• підвищення розмірів зборів за користування та забруднення природних ресурсів

• впровадження екологічного виховання населення

• збільшення витрат бюджетів на природоохороннну діяльність.

Проблема охорони природи для Вінницької області, більшість території якої відчуває на собі майже неконтрольовану інтенсивну господарську діяльність, є дуже актуальною.

Проблема раціонального використання мінеральних ресурсів.В ній найбільш яскраво проявляється основне протиріччя економіки — між необмеженістю попиту людини і обмеженістю наявних ресурсів у природі. Є небезпека вичерпання або виснаження відомих і доступних для використання ресурсів області. Це змушує освоювати бідніші родовища, які часто розташовані у важкодоступних районах. Велику проблему становлять відходи гірничодобувної промисловості. Підприємства металургії і машинобудування залишають металургійні шлаки. Вони потрапляють у повітря, воду, грунти. Відходи містять ртуть, селен, свинець,германій та інші елементи, що забруднюють воду, повітря, грунти. Відсутність в області цивілізованої системи поводження з техногенними відходами є гострою проблемою області і вимагає, в першу чергу, сучасних технологій утилізації відходів.

Розв'язання цієї проблеми вимагає комплексного використання сировини, впровадження ресурсозберігаючих технологій, регенерації вторинних ресурсів. Оскільки розвиток виробництва нерозривно зв'язаний з експлуатацією природних ресурсів, то в економічних і технічних рішеннях мають враховуватися і екологічні аспекти. Особливо гострою на цьому тлі є проблема раціонального розвитку енергетики.

Проблема раціонального використання водних ресурсів. Основними проблемами використання водних ресурів області є забрудення поверхневих і підземних вод, поганий стан очисних споруд, складний стан каналізаційного господарства у більшості населених пунктів області, спричинений застарілим та зношеним обладнанням, незадовільним технічним станом, відсутністю ефективних споруд попередньої очистки промислових стічних вод. Раціональне водокористування і охорона водних ресурсів передбачають:

-оптимальний розподіл  водних ресурсів як по території, так і між галузями народного  господарства та максимальне  забезпечення кожної з них  водою;

-розробку та впровадження  науково обгрунтованої системи  управління водними ресурсами та водогосподарськими комплексами в басейнах великих і середніх рік, й особливо їх якістю, яка б врахувала глобальні і регіональні закономірності формування водних екосистем;

-упровадження науково  обгрунтованої системи водокористування  і водоспоживання, яка, з одного боку, максимально забезпечувала б усі галузі народного господарства водою, а з другого — не допускала таких змін у водних екосистемах, які б у майбутньому могли призвести до їх деградації і виснаження;

-розробку і впровадження  методів регулювання стоку з  поверхні водозабірних басейнів, штучного поповнення підземних  вод і водного режиму грунтів;

розробку і впровадження найдосконаліших методів захисту водних ресурсів країни від евтрофікації;

-створення водоохоронних  комплексів у місцях надмірної

концентрації забруднювачів водних об'єктів і впровадження автоматизованих систем управління водоохоронними комплексами;

-розробку і впровадження  комплексних систем водопостачання  і каналізації та водоохоронних  заходів у масштабах промислових  регіонів та цілих річкових  басейнів;

-розробку і впровадження  безвідходних та безводних технологій, переведення промислових підприємств на оборотне водоспоживання, будівництво очисних споруд, застосування нових методів демінералізації шахтних вод;

-розробку і впровадження  технічно досконалих меліоративних  систем з дуже високим коефіцієнтом  корисної дії, а також зрошувальних  і поливних норм, які б забезпечували  сільськогосподарські культури  вологою і запобігали надмірній  фільтрації води, заболоченню, підтопленню, затопленню, засоленню земель;

розробку і впровадження еколого-економічної оцінки водних ресурсів, її використання при плануванні водоспоживання, водокористування та здійснення водоохоронних заходів;

-раціональне розміщення  продуктивних сил з урахуванням  водного фактора, науково обгрунтоване  розміщення водомістких галузей  народного господарства, уникнення  надмірної концентрації промислових  підприємств, що споживають велику  кількість води, в маловодних  і безводних районах.

Проблема раціонального використання земельних ресурсів. Основними проблемами використання земельних ресурсів  є: інтенсифікація землеробства, збільшення техногенного навантаження на земельні ресурси, безконтрольне застосування засобів хімізації в умовах низької технологічної культури та інші впливи призводять до погіршення якості ґрунтів, зниження їх родючості.

Найшкідливішими для навколишнього природного середовища є забруднення ґрунтів хімічними та біологічними компонентами, зокрема радіонуклідами, важкими металами, пестицидами, збудниками інфекційних хвороб. Причиною зниження біопродуктивності ґрунтів є зменшення запасів гумусу. З продуктами ерозії виноситься значна частина поживних речовин та органіки. Ерозія ґрунтів є основним і найнебезпечнішим дестабілізуючим фактором екологічної ситуації в ландшафтах, призводить до забруднення та замулення струмків, річок, ставків, посилення евтрофікації водойм. Великої шкоди ґрунтам завдає багаторазове механічне оброблення: оранка, культивування, боронування тощо. Все це посилює вітрову та водну ерозію. Важливу роль у боротьбі з ерозією ґрунтів відіграють ґрунтозахисні сівозміни, агротехнічні та лісомеліоративні заходи, будівництво гідротехнічних споруд.

Система раціонального використання земель повинна мати природоохоронний, ресурсозберігаючий характер та передбачати збереження ґрунтів, обмеження впливу на рослинний і тваринний світ, геологічні породи та інші компоненти навколишнього середовища. Охорона земель та їх раціональне використання здійснюються на основі комплексного підходу до угідь як до складних природних утворень (екосистем) з урахуванням їх зональних та регіональних особливостей. Розробляються проекти землеустрою з контурно-меліоративною організацією територій, відповідно до яких здійснюються обсяги робіт щодо створення захисних лісових насаджень, будівництва протиерозійних гідротехнічних споруд та забезпечується необхідна їх експлуатація. Рекультивація порушених земель відновлення їх ґрунтового покриву і повернення у сферу народного господарства є однією з найважливіших проблем. Важливим напрямом раціонального використання земельних ресурсів є поліпшення екологічного стану зрошуваних земель, на яких спостерігається підтоплення, вторинне засолення, водна ерозія, руйну-вання природної структури ґрунтів тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Екологія. С.І. Дорогунцов, К.Ф. Коценко, М.А. Хвесик та ін. — К.: КНЕУ, 2005. — 371 с.
2. Колотило Д.М. Екологія і економіка: Нав. Посібник. – К: КНЕУ, 1999. – 368 с.
3. Лук’янова Л.Б. Основи екології. – К: Вища школа, 2000. – 327 с.
4. Петрук В.Г. Основи екології: курс лекцій. – Вінниця, ВНТУ, 2007. – 138 с.
5. Чайка В.С. Основи екології. – Вінниця: Книга-Вега, 2002. – 408 с.