Засоби гасіння пожеж

 

ЗМІСТ

 

стор.

ВСТУП………………………………………………………………………………….3

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПЕРВИННІ  ЗАСОБИ ГАСІННЯ ПОЖЕЖ.....4

2. ВОГНЕГАСНИКИ ТА ЇХ  ВИДИ………………………………………………….8

ВИСНОВКИ…………………………………………...………………………………14

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………….15  

 

 

  

 

 

  

 

 

  

 

 

  

 

 

  

 

 

  

 

 

  

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Пожежа – це позарегламентний процес знищування або пошкоджування вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для живих істот і довкілля.

Пожежою є некероване горіння поза межами спеціально відведеного вогнища, яке може призвести до загибелі і (або) ураження людей (тварин, рослин), значних матеріальних збитків, суттєвого погіршення стану навколишнього природного середовища.

Засоби гасіння пожежі підрозділяються  на первинні, автоматичні і спеціальні.  
До первинних засобів гасіння пожежі відносяться пожежні відра і діжки з водою, ломовий інструмент (ніж, сокира, гак, лом, багор - розміщуються на пожежному щиті), ящики і відро з піском, совки і лопати, протипожежна тканина, ручні насоси, пожежні крани внутрішнього водопроводу з рукавами і стволами, ручні вогнегасники всіх типів.   
Автоматичні засоби гасіння пожежі можуть бути різних систем: повітряно-пінні, газові, порошкові, водяні. Прикладом автоматичних водяних систем є спринклерні і дренчерні пристрої. Спеціальні засоби гасіння пожежі включають обладнання пожежних частин: пожежні машини і насоси, гідранти, піногенератори різних типів і установки гасіння пожежі.   
Поряд із перерахованими засобами гасіння пожежі на підприємствах, виробництвах і складах обладнуються системи автоматичної пожежної сигналізації, що спрацьовують у місцях загоряння, за допомогою пожежних вісників, які подають сигнал світлової і звукової тривоги на пульт пожежної сигналізації пожежної охорони.

В даній роботі розглянуто докладніше первинні засоби гасіння пожеж, які  призначені для гасіння пожеж у початковій стадії їх розвитку.

 

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПЕРВИННІ ЗАСОБИ ГАСІННЯ ПОЖЕЖ

 

Первинні засоби пожежогасіння призначені для гасіння  пожеж у початковій стадії їх розвитку силами персоналу підприємства до прибуття штатних підрозділів пожежної охорони, а також – ліквідації невеликих  осередків пожеж. Вони є у всіх виробничих приміщеннях, цехах, складах, лабораторіях, майстернях і передаються  під охоронну відповідальність безпосередньо  керівникам цих об’єктів або іншим  посадовим особам з числа інженерно-технічних  працівників. Всі підприємства промисловості та сільського господарства повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння до яких належать:

1) вогнегасники;

2) пожежні крани-комплекти,  ручні насоси;

3) лопати, ломи, сокири, гаки, пили, багри;

4) ящики з піском, бочки  з водою;

5) азбестові полотнища,  повстяні мати та ін.

Ця вимога стосується також  будівель, споруд та приміщень, обладнаних будь-якими типами установок пожежогасіння, пожежної сигналізації або внутрішніми  пожежними кранами.

Вперше збудовані, після  реконструкції, розширення, капітального ремонту об’єкти (будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки) повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння (згідно з нормами належності) до початку їх експлуатації.

Норми належності первинних  засобів пожежогасіння для конкретних об’єктів повинні встановлюватися нормами технологічного проектування та галузевими правилами пожежної безпеки з урахуванням рекомендацій.

Для зазначення місця розміщення первинних засобів пожежогасіння слід встановлювати вказівні знаки згідно з чинними державними стандартами. Знаки повинні бути розміщені на видних місцях на висоті 2–2,5 м від рівня підлоги як всередині, так і поза приміщеннями (за потреби).

Для розміщення первинних  засобів пожежогасіння у виробничих, складських, допоміжних приміщеннях, будівлях, спорудах, а також на території підприємств, як правило, слід встановлюватися спеціальні пожежні щити (стенди).

На пожежних щитах (стендах) повинні розміщуватися ті первинні засоби гасіння пожежі, які можуть застосовуватися в даному приміщенні, споруді, установці. Пожежні щити (стенди) та засоби пожежогасіння мають бути пофарбовані у відповідні кольори  за чинним державним стандартом.

Пожежний інвентар повинен мати червоно-біле пофарбування і відповідні написи. Пожежний інструмент фарбується у чорний колір. На пожежних щитах (стендах) необхідно вказувати  їх порядкові номери та номер телефону для виклику пожежної охорони. Порядковий номер пожежного щита вказують після літерного індексу «ПЩ».

Пожежні щити (стенди) повинні  забезпечувати:

1. захист вогнегасників від потрапляння прямих сонячних променів, а також захист знімних комплектуючих виробів від використання сторонніми особами не за призначенням (для щитів та стендів, установлюваних поза приміщеннями);
2. зручність та оперативність зняття (витягання) закріплених на щиті (стенді) комплектуючих виробів.

Немеханізований пожежний ручний інструмент, розміщуваний на об’єкті у складі комплектації пожежних щитів (стендів), підлягає періодичному обслуговуванню, яке включає такі операції:

1. очищення від пилу, бруду та слідів корозії;
2. відновлення пофарбування з урахуванням вимог стандартів;
3. випрямлення ломів та суцільнометалевих гаків для виключення залишкових деформацій після використання;
4. відновлення потрібних кутів загострювання інструмента з дотриманням вимог стандартів.

Пожежні щити (стенди), інвентар, інструмент, вогнегасники в  місцях установлення не повинні створювати перешкоди під час евакуації.

Для гасіння пожеж застосовують воду, водяні емульсії, галогенові вуглеводні, хімічну та повітряно-механічну  піну, водяну пару, діоксид вуглецю, інертні гази, порошки, тощо.

Вогнегасний ефект води полягає  в змочуванні поверхонь, зволоженні та охолодженні речовин, що горять, механічному збиванні полум'я струменем  води.

Водою не можна гасити рідкі  горючі речовини, електроустановки, що перебувають під напругою, лужні  метали.

Під швидкістю розповсюдження пожежі треба розуміти – приріст  площини, яка загоряється в одиницю  часу.

Для тушіння пожежі необхідно, щоб швидкість тушіння була вища за швидкість розповсюдження пожежі.

Пожежу найлегше ліквідувати  в початковій стадії, починаючи тушити від периферії до центру. Успішна  ліквідація займань можлива тільки в результаті чітких та швидких дій. Для цього треба знати будову, принцип дії вогнегасників та вміти ними користуватися.

Ящики для піску повинні  мати місткість 0,5; 1,0 або 3 м3 та бути укомплектовані совковою лопатою. 

Бочки з водою встановлюють у разі відсутності протипожежного водопроводу.

Покривала з негорючих  матеріалів повинні бути розміром не менше як 1 на їм. У місцях застосування та зберігання легко займистих речовин  та горючих речовин розміри покривал можуть бути збільшені до величин: 2x1,5м, 2x2м. Покривала слід застосовувати  для гасіння пожеж класів А, В(Е). 

Пожежний інвентар має  бути пофарбований в червоний та білий  кольори, а пожежний інструмент —  в чорний. 

Основними вогнегасними речовинами та сполуками, що застосовуються для  гасіння пожеж й окремих вогнищ, є вода, водяна пара, хімічна піна, повітряно-механічна піна, водні розчини солей, інертні й негорючі гази, галоїдно-вуглеводневі сполуки, сухі негорючі порошки та пісок. 

Вода – це найбільш поширена і дешева вогнегасна речовина. Вогнегасні властивості води можна підвищити в 2,5 рази, додаючи до неї поверхнево активні речовини (зволожувачі) використовується для гасіння пожеж класу А. 

Вода застосовується у вигляді  компактних і розширених струменів  і як пара. Вогнегасний ефект компактних струменів води полягає у змочуванні поверхні, зволоженні та охолодженні  твердих горючих матеріалів. 

Струменем води гасять тверді горючі речовини; дощем і водяним паром - тверді, волокнисті, сипучі речовини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ВОГНЕГАСНИКИ ТА ЇХ  ВИДИ

 

Вогнегасники є найбільш мобільним та ефективним засобом  пожежогасіння і призначені для  тушіння пожеж на початковій стадії їх виявлення.

Вирішення задач про раціональне  розміщення вогнегасників і їх кількості  тісно пов'язані з визначенням  величини швидкості розповсюдження пожежі та імовірної швидкості її гасіння.

Серед первинних засобів пожежогасіння  найважливішу роль відіграють вогнегасники різних типів: водяні, водо-пінні, порошкові, вуглекислотні, газові.

Вогнегасники слід встановлювати  у легкодоступних та помітних місцях (коридорах, біля входів або виходів  з приміщень тощо), а також у  пожежонебезпечних місцях, де найбільш вірогідна поява осередків пожежі. При цьому необхідно забезпечити їх захист від попадання прямих сонячних променів і безпосередньої (без загороджувальних щитків) дії опалювальних та нагрівальних приладів.

Переносні вогнегасники повинні  розміщуватися шляхом:

1. навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відчинення;
2. встановлювання в пожежні шафи поруч з пожежними кранами, у спеціальні тумби або на пожежні щити (стенди).

Навішування вогнегасників  на кронштейни, розміщення їх у тумбах або пожежних шафах мають забезпечувати  можливість прочитування маркувальних написів на корпусі.

Експлуатація та технічне обслуговування вогнегасників повинні  здійснюватися відповідно до паспортів  заводів-виготовлювачів, а також  затвердженими у встановленому  порядку регламентами технічного обслуговування.

Вогнегасники, допущені до введення в експлуатацію, повинні мати:

1. облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об’єкті системою нумерації;
2. пломби на пристроях ручного пуску;
3. бирки та маркувальні написи на корпусі, червоне сигнальне пофарбування згідно з державними стандартами.

Зарядження й перезарядження вогнегасників усіх типів повинні  виконуватися відповідно до інструкції з експлуатації. Газові та закачні вогнегасники, в яких маса вогнегасного заряду або тиск середовища менше або більше номінальних значень на 5% (за температури 20±2^oС), підлягають дозарядженню (перезарядженню).

Використані вогнегасники, а також вогнегасники із зірваними  пломбами необхідно негайно направляти на перезарядження або перевірку. Вогнегасники, відправлені з об’єкта на перезарядження, повинні бути замінені відповідною кількістю заряджених вогнегасників.

Вогнегасники, встановлені  за межами приміщень або в неопалюваних приміщеннях та не призначені для  експлуатації за мінусових температур, повинні зніматися на холодний період. У таких випадках на пожежних щитах  та стендах має вміщуватися інформація про місце розташування найближчого  вогнегасника.

Відповідальність за своєчасне  і повне оснащення об’єктів вогнегасниками та іншими засобами пожежогасіння, забезпечення їх технічного обслуговування, навчання працівників правил користування вогнегасниками несуть власники цих об’єктів (або  орендарі згідно з договором оренди).

Вибір типу та визначення потрібної  кількості вогнегасників здійснюється згідно з нормами залежно від  їх вогнегасної спроможності, граничної  площі, класу пожежі горючих речовин  та матеріалів у захищуваному приміщенні або на об’єкті, що потребує захисту (стандарт ISO N 3941-77):

Клас А – пожежі твердих  речовин, переважно органічного  походження, горіння яких супроводжується  тлінням (деревина, текстиль, папір);

Клас В – пожежі горючих  рідин або твердих речовин, які  розтоплюються;

Клас С – пожежі газів;

Клас Д – пожежі металів  та їх сплавів;

Клас (Е) ^– пожежі, пов’язані з горінням електроустановок.

Залежно від способу транспортування  вони бувають: переносні (до 20 кг) та пересувні (до 450 кг).

Залежно від об'єму вогнегасники бувають малолітражні (до 5л), ручні (до 10 л), пересувні (понад 10л).

Вогнегасники маркують буквами, що означає їх вид та цифрами, що визначають їх об'єм.

На підприємствах застосовуються такі вогнегасники: хімічно-пінні ОХП-10, ОПМ, ОХВП-10; порошкові ОП-1Б, ОП-2Б, ОП-8Б, ОП-10, тощо; вуглекислотні ОУ-2, ОУ-5, ОУ-7; вуглекислотно-брометилові ОУБ-3 та ОУБ-2. Розглянемо ретельніше кожен з них.

1. Химічно-пінний вогнегасник ОХП-10 широко застосовується на підприємствах народного господарства.

Вогнегасник ОХП-10 складається  зі сталевого корпусу, всередині  якого міститься поліетиленовий стакан, закритий гумовим клапаном. Пружина забезпечує надійне прилягання клапана до сідла стакана в неробочому стані вогнегасника.

 Корпус  вогнегасника заповнений водним розчином бікарбонатунатрію (вуглекислоїсоди NaHCO3), а поліетиленовий стакан –водним розчином сірчанокислогоалюмінію Al2(SO4) (або сірчанокислимокиснимзалізом).