Засоби гасіння пожеж

Використаний вогнегасник знову заряджають розчинами вихідних компонентів, які випускаються промисловістю в сухому вигляді – в пластикових мішечках. Лужна частина містить 450 - 560 г. бікарбонатунатрію та екстракту солодкавого або лакричного кореню, котрідобавляють для підвищення стійкості хімічної піни, розчинених в 8,5 л води. Кислотна частина містить розчин сірчанокислогоалюмінію у воді (240г.), щозалитий в поліетиленовий стакан об'ємом 450 см3.

Щоб привести вогнегасник  в дію, треба повернути рукоятку 6, з'єднану з клапаном за допомогою  штока 4, навколо її осі на 180є. При поверненні ексцентрикової основи рукоятки клапан підіймається і відкриває вихід із стакану. Далі вогнегасник перевертають догори дном. При цьому кислотна частина заряду змішується з лужною. Діоксидвуглецю, що виділяється під час реакції, створює значний тиск всередині корпусу вогнегасника (до 0,5 МПа) та викидає через отвір (сприск) струмінь хімічної піни на відстань 6-8 м. протягом 60 с. Під час виготовлення корпус вогнегасника випробується на тиск до 2,5 МПа. Вогнегасник розрахований для гасіння пожежі на ділянці площею - 1м2.

Вогнегасна дія піни: при покритті нею поверхні речовини, щогорить, припиняється доступ горючих газів та пари в зону горіння, ізолюється речовина, що горить, відкисню повітря та охолоджується найбільш нагрітий поверхневий шар речовини, щогорить. Піна затримується на поверхні легкозаймистих і горючих рідин та зберігається до 40 хв.

Хімічна піна складається на 80% з двоокисувуглецю, 19,7% води та 0,3% піноутворючої речовини, об'ємна масса якої біля 0,2 кг/м3. Кратність об'єму піни, тобто відношення її об'єму до об'єму первинних продуктів, з яких вона отримана - не менше 5.

Слід пам'ятати, що піна проводить електричний струм і нею не можна гасити електроустановки та електромережу, що перебуває під напругою.

Вогнегасником ОХП-10 не можна гасити лужні метали, такі, як натрій і калій, бо вони внаслідок взаємодії з водою, що міститься в піні, виділяють водень, який підсилює горіння, а також рідини: спирт та ацетон, оскільки вони поглинають воду з піни.

2. Вогнегасник порошковий ОП-8Б застосовується для гасіння пожежі лужних металів, двигунів внутрішнього згорання, електрообладнання і кабелів під напругою до 1140 В, деревини, вугілля, конвеєрної стрічки, масел, горючих газів, тощо.

Вогнегасник може бути застосований при температурі повітря від - 30 до + 40 °С.

Принцип дії вогнегасника заснований на використанні енергії стисненого повітря для викидання вогнегасячого порошку П-1А.

Рецептура порошку П-1А  складається з 75 % однозаміщеного фосфату амонію, 15 % двузаміщеного фосфату амонію і 10 % сульфату амонію. Насипна маса порошку П-1А - 0,94 г/м3, волога - 0,5 %, діапазон температур зберігання–від– 20 до + 50 °С.

Вогнегасник ОП-8Б) складається із металевого корпусу , головки  в зборі, баллона із стисненим повітрям, вспушника , видачної труби , рукава ізнасадкою. В головку вмонтовані пробійник, клапан, ручка для перенесення вогнегасника та рукоятка.

Для запобігання самовільному включенню вогнегасника в дію пробійник та рукоятка фіксуються відносно головки чекоюіз пломбою.

Вогнегасник приводять в дію таким чином:

1) відв'язують рукав із насадкою від корпусу і виймають з насадки пробку;

2)  зривають пломбу і виймають чеку з рукоятки та пробійника;

3) різким поштовхом руки надавлюють на пробійник, який протикає герметизуючи перетинку баллона із стисненим повітрям (або зрідженим двоокисом вуглецю); повітря попадає в корпус вогнегасника де створює початковий тиск і через 5 – 7 с буде напрацьована псевдо зріджена суміш порошку і повітря);

4) приводять в дію рукоятку, яка відкриває клапан, перед цим, взявши в руки рукав з насадкою і направляючи його на поверхню, щогорить.

Вогнегасник може бути використаний повторно, якщо перезаправити його новими компонентами.

Розплавлений порошок  спучується, покриває речовину плавкої низької теплопровідності, заважаючи поширенню вогню, ізолює речовину, що горить, гальмує реакцію горіння як інгібітор (антикаталізатор).

Порошкові вогнегасники використовуються для гасіння пожеж класів A, B і C (горіння твердих, рідких та газоподібних речовин).

При гасінні пожежі класу  А (горіння твердих речовин) вогнегасний порошок необхідно подавати до осередку пожежі, переміщуючи струмінь з боку в бік з метою збиття полум'я. Після того як полум'я збито, треба наблизитись і покрити всю поверхню речовини, що горить, і особливо окремі осередки шаром порошку, при цьому порошок подається переривчастими порціями.

Під час гасіння пожежі класу B (горіння рідких речовин) струмінь порошку спочатку подають на найближчий край, переміщуючи насадок з боку в бік для покриття пожежі по всій ширині. Подачу порошку слід робити безперервно при повністю відкритому клапані, переміщуючись уперед і не залишаючись позаду й з боків непогашеної ділянки, намагаючись постійно підтримувати у зоні горіння порошкову хмару.

Під час гасіння пожежі класу C (горіння газоподібних речовин) струмінь вогнегасного порошку спочатку необхідно спрямовувати в струмінь газу майже паралельно газовому потоку.

3. Вуглекислотні вогнегасники ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8 та інші (цифра вказує на місткість балона в літрах) наповнюють зрідженим діоксидом вуглецю до робочого тиску 6 МПа. За принципом будови та дії всі вогнегасники аналогічні.

Вуглекислотні вогнегасники застосуються, як правило, для гасіння  пожежі класу B (горіння рідких речовин) й електроустаткування (Е).

Під час гасіння пожежі і класу B розтруб має бути спрямований  в основу вогнища пожежі, що знаходиться  найближче до оператора. Під час  гасіння оператор зобов'язаний виконувати рухи розтрубом з боку в бік, просуваючись уперед. При гасінні електроустаткування  тактика аналогічна користуванню порошковими  вогнегасниками.

4. Вуглекислотно-брометилові вогнегасники ОУБ-3, ОУБ-7 ефективно застосовуються для гасіння всіх первинних пожеж (крім горіння лужноземельних металів) при температурі навколишнього середовища від – 60 до + 60 °С.

За будовою та принципом  дії ці вогнегасники подібні до газових, але мають тонкостінні сталеві балони, та замість снігоутворювача - пряму насадку.

Вогнегасники заряджають бромистим етилом: ОУБ-3 - 3,4 кг, ОУБ-7 - 7,76 кг і двоокисом вуглецю, відповідно 0,1 та 0,24 кг.

 

 

ВИСНОВКИ

 

Розглянувши обрану тему можна  зробити висновок, що до первинних  засобів пожежогасіння належать: вогнегасники, пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати) та пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо).

Для визначення видів та кількості первинних засобів  пожежогасіння слід враховувати фізико-хімічні та пожежонебезпечні властивості горючих речовин, їх взаємодію з вогнегасними речовинами, а також розміри площ виробничих приміщень, відкритих майданчиків та установок.

Також було визначено, що пожежу найлегше ліквідувати в початковій стадії, починаючи тушити від периферії  до центру. Успішна ліквідація займань  можлива тільки в результаті чітких та швидких дій. Для цього треба  знати будову, принцип дії вогнегасників  та вміти ними користуватися.

Існує5 класів пожеж: клас А – пожежі твердих речовин, переважно органічного походження, горіння яких супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір); клас В – пожежі горючих рідин або твердих речовин, які розтоплюються; клас С – пожежі газів; клас Д – пожежі металів та їх сплавів; клас (Е) ^– пожежі, пов’язані з горінням електроустановок. Які в свою чергу тушаться відповідними вогнегасниками, які бувають: хімічно-пінні ОХП-10, ОПМ, ОХВП-10; порошкові ОП-1Б, ОП-2Б, ОП-8Б, ОП-10, тощо; вуглекислотні ОУ-2, ОУ-5, ОУ-7; вуглекислотно-брометилові ОУБ-3 та ОУБ-2.

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Березуцького В. В. Основи охорони праці: Підручник / В. В. Березуцького. – Х.: Факт, 2005. – 480 с.
2. Катренко Л. А. Охорона праці. Курс лекцій. Практикум: навчальнийпосібник. / Л. А. Катренко, Ю. В. Кіт, І. П.  Пістун. – Суми: Університетська книга, 2009. – 540 с.
3. Засобигасінняпожеж[Електронний ресурс] : Пожежна допомога  on-line. – Режим доступу :http://firehelp.org.ua/child/child0011.php
4. Протоєрейський О. С. Охорона праці в галузі: навчальнийпосібник /О. С. Протоєрейський, О. І. Запорожець. – К: Книжкове вид-во НАУ, 2005.– 268 с.
5. Ткачук К. Н. Основи охорони праці: підручник / К. Н. Ткачук, М. О.Халімовський, В. В. Зацарний.– К.: Основа, 2006. – 444 с.
6. Третьяков О.В. Охорона праці: Навчальний посібник / Третьяков О. В., Зацарний В. В., Безсонний В. Л. – К.: Знання, 2010. – 167 с.