Лекции по "Безопасности жизнедеятельности"

• виконувати розпорядження органів  державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Закон “Про цивільну оборону”

Закон “Про цивільну оборону України” від 3 лютого 1993 року передбачає право  кожного на захист свого життя  і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка ставить собі за мету захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

У статті 1 проголошено, що цивільна оборона  України є дер-жавною системою органів  управління, сил і засобів, що створюється  для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Завданнями цивільної оборони  України є:

• запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і  запровадження заходів щодо зменшення  збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж  та стихійного лиха;

• оповіщення населення про загрозу  і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;

• захист населення від наслідків  аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;

• організація життєзабезпечення  населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

• організація і проведення рятувальних  та інших невідкладних робіт у  районах лиха і осередках ураження;

• створення систем аналізу і  прогнозування управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів;

• підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти у надзвичайних ситуаціях.

Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” від 14 січня 1998 року спрямований на забезпечення захисту життя, здоров’я та майна людей від негативного  впливу іонізуючих випромінювань, спричиненого практичною діяльністю, а також у  випадках радіаційних аварій, шляхом виконання запобіжних та рятувальних  заходів і відшкодування шкоди.

У статті 3 проголошені права людини на забезпечення захисту від впливу іонізуючих випромінювань: “Кожна людина, яка проживає або тимчасово перебуває  на території України, має право  на захист від впливу іонізуючих випромінювань. Це право забезпечується здійсненням  комплексу заходів щодо запобігання  впливу іонізуючих випромінювань на організм людини вище встановлених дозових  меж опромінення, компенсацією за перевищення  встановлених дозових меж опромінення  та відшкодуванням шкоди, заподіяної внаслідок  впливу іонізуючих випромінювань”.

Регіональна програма захисту населення  від впливу іонізуючих випромінювань (стаття 12) розробляється згідно з  щорічною оцінкою стану захисту  людини від впливу іонізуючих випромінювань  на відповідній території і повинна  включати такі заходи:  
• пошук і виявлення джерел та шляхів, що спричиняють вплив іонізуючих випромінювань на людину;

• реалізація заходів щодо знешкодження джерел і шляхів, що спричиняють  вплив іонізуючих випромінювань  на людину, та (або) захисту від цього  впливу людини;

• впровадження пунктів радіаційного контролю продуктів харчування на ринках і в інших місцях їх масової  реалізації;

• організація постів індивідуальних дозиметричних вимірювань згідно з  нормативами, визначеними відповідними центральними органами виконавчої влади;

• надання населенню безоплатних  консультацій із питань захисту від  впливу іонізуючих випромінювань, радіаційного контролю, дезактивації предметів побуту та захоронення побутових радіоактивних  відходів;

• прокат, ремонт, атестація та обслуговування побутових приладів радіаційного контролю;

• створення умов для проведення дозиметричних обстежень, радіометричних та дезактиваційних робіт на замовлення населення та умов для збирання і  захоронення побутових радіоактивних  відходів.

Також у цьому законі розглядається  забезпечення захисту людини від  впливу радіонуклідів, що містяться  в продуктах харчування, продовольчій сировині та питній воді.

Еколого-правове регулювання ґрунтується  на нормах Закону України “Про охорону  навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року, який передбачає мету, завдання, принципи та механізми забезпечення ефективного природокористування, охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки.

У Законі встановлені принципи охорони навколишнього середовища:

• пріоритетність вимог екологічної безпеки;

• гарантування екологічно безпечного становища для життя та здоров’я людей;

• екологізація матеріального виробництва;

• науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства;

• збереження просторової та видової  різноманітності і цілісності природних об’єктів і комплексів;

• гласність і демократизм при  прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього середовища, формування у населення екологічного світогляду;

• науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє середовище;

• стягнення плати за спеціальне використання природних ресурсів, за забруднення навколишнього природного середовища та зниження якості природних ресурсів;

• вирішення проблем охорони  навколишнього природного середовища на основі широкого міжнародного співробітництва.

Закон закріплює екологічні права  та обов’язки громадян України:

• право на безпечне для життя  і здоров’я навколишнє природне середовище;

• участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів щодо розміщення та реконструкції об’єктів, які можуть негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища;

• участь у проведенні громадської  екологічної експертизи;

• одержання повної і достовірної  інформації про стан навколишнього  природного середовища та його вплив на здоров’я населення;

• право на подання до суду позовів  до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Громадяни України зобов’язані:

• берегти природу, охороняти, раціонально  використовувати її багатства, здійснювати  діяльність із додержанням вимог  екологічної безпеки, екологічних  нормативів;

• не нарушать экологические права и законные интересы других субъектов;

• вносить плату за специальное природопользование;

• компенсировать ущерб, причиненный загрязнением и другим негативным воздействием на окружающую среду.

Законодательство Украины об охране окружающей среды

Закон Украины "Об охране окружающей природной среды" определяет понятие  экологической безопасности и мероприятия  по ее обеспечению, экологические требования к размещению, проектированию, строительству, реконструкции, вводе в действие предприятий и других объектов, о  применении минеральных удобрений, средств защиты растений, токсичных  химических веществ; предусматривает  меры по охране окружающей среды от вредного биологического воздействия, вредного воздействия физических факторов и радиоактивного загрязнения, от загрязнения  производственными, бытовыми и другими  отходами.

Закон предусматривает, что в Украине  гражданам гарантируется право  общего использования природных  ресурсов для удовлетворения жизненно необходимых потребностей (эстетических, оздоровительных, рекреационных, материальных и т.д.).

Верховной Радой Украины были приняты  также следующие законы по охране окружающей среды:

Закон Украины "Об охране атмосферного воздуха" от 16 октября 1992.

Закон Украины "О природно-заповедном фонде Украины" от 16 июня 1992.

Закон Украины "О животном мире" от 3 ​​марта 1993.

Закон Украины "Об экологической  экспертизе" от 9 февраля 1995.

Закон Украины "Об использовании  ядерной энергии и радиационной безопасности" от 8 февраля 1995.

Закон Украины "Об обращении с  радиоактивными отходами" от 30 июня 1995.

Закон Украины "О защите растений" от 14 октября 1998.

Закон Украины "О растительном мире" от 19 января 1999.

Охрана и использование отдельных природных ресурсов регулируются соответствующими кодексами. Так, охрана и использование земель регулируются Земельным кодексом Украины (1992 г.), охрана и использование недр - Кодексом о недрах Украины (1994 г.), охрана и использование вод - Водным кодексом (1995 г.), охрана и использование лесов - Лесной кодексом Украины (1994 г.).

Подзаконными актами служат нормативно-правовые акты государственных органов Украины. Они выдаются на основе законодательных актов. Прежде всего, это постановления и распоряжения Кабинета Министров Украины: "Об утверждении порядка определения платы и взимания платежей за загрязнение окружающей природной среды" (1992 г.), "Об утверждении Положения о государственном мониторинге окружающей природной среды" (1993 г.), "О утверждение концепции охраны и воспроизводства окружающей среды Азовского и Черного морей "(1998 г.)," об утверждении Положения о Государственном фонде охраны окружающей природной среды "(1998 г.)," о Комплексной программе обращения с радиоактивными отходами "(1999 г. ).