Лекции по "Безпека життєдіяльності"

Не меншу небезпеку  для БЖД людини представляють  різні забруднення водяних ресурсів. Джерелами таких забруднень є  скидання стічних вод, що містять нафтопродукти, солі важких металів, пестициди, добрива, радіоактивні й інші відходи людської діяльності. Такі забруднювачі попадають не тільки в поверхневі, але і підземні води.

Біологічні  фактори. Це макроорганізми (рослини, тварини) і мікроорганізми (бактерії, віруси, спірохети, грибки, найпростіші).

Психофізіологічні фактори. Визначають емоційний, фізіологічний і пси-хічний стан людини і залежать в основному від освітнього рівня останнього.  Усе частіше ми маємо справу з моббінгом ("війна" на робочому місці), супроводжуваним психічними розладами. Основними причинами моббінга є:

 - процес постійної модернізації і раціоналізації виробництва;

 - страх утрати роботи;

 - психологічний терор (інтриги, плітки);

 - усе зростаючий темп і навантаження на людину без врахування її здібностей;

 - монотонність праці і нудьга на роботі.

4.4. Показники оцінки шкідливої  дії речовин

Основним критерієм якості повітря  є гранично допустимі концентрації шкідливих речовин – ГДК. Величина ГДК залежить від впливу речовин на здоров'я людей і навколишнє середовище.

Під ГДК розуміють концентрацію, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин чи при іншій тривалості (але не більше 41 год на тиждень) під час усього робочого стажу (25 років) не може викликати захворювань чи  відхилень  стану здоров'я у процесі роботи чи у віддалений період життя сучасного і наступних поколінь.

ДСТУ 12.1.005 - 88 установлює ГДК шкідливих речовин у повітрі робочої зони. Указується величина ГДК у мг/м³, клас небезпеки й агрегатний стан (п – пара, гази; а – аерозоль; п + а – суміш). Всього 1307 найменувань.

При одночасному вмісті в повітрі декількох шкідливих речовин одно-спрямованої дії оцінку проводять за сумою відносин фактичних концентрацій до їхної ГДК, яка не повинна перевищувати одиниці:

С₁ / ГДК₁ + С₂ / ГДК₂ + … + С₃ / ГДК_n £ 1,

де С₁, С₂, …С_n – фактична концентрація шкідливих речовин.

  До речовин односпрямованої дії відносяться такі речовини, що близькі за хімічним складом і характером впливу на організм людини.

ГДК деяких шкідливих  речовин: борошняний пил – 6 мг/м³, зерновий – 4; чайний, тютюновий – 3; сірковуглець, хлор – 1; аміак – 20; сірководень – 10; миш’яковистий водень – 0,3.

4.5. Сукупна дія небезпечних і шкідливих чинників міського і побутового середовища

Небезпечні і шкідливі фактори міського середовища викликаються забрудненнями атмосфери і гідросфери, що надходять від промислових об'єктів, транспорту і комунально-побутових відходів.

Джерелами вібрацій є електротранспорт і автотранспорт.

Джерелами електромагнітних полів є лінії електропередач (ЛЕП), телевізійні станції, телевізори, печі НВЧ. Джерелами електронебезпечності є всі електрокомунікації міста, а також електропобутові прилади.

Повітря в квартирах влітку на 90% таке ж, як на вулиці, взимку - на 50%. Забруднюється повітря в квартирах, в основному, за рахунок газу радону, що виділяється з землі і попадає у воду, повітря і будматеріали.

Мікроби попадають з  пилом, також з побутовими комахами: мухи, таргани тощо.

 

Теми рефератів

1. Техногенні катастрофи на території України та їх наслідки.
2. Основні джерела забруднення води в Україні.
3. Якість питної води в Україні та за кордоном.
4. Хімічно небезпечні виробництва в Україні.
5. Демографічні проблеми в Україні.
6. Рівень шумового і вібраційного забруднення міст України.
7. Особливості психологічного клімату в трудових колективах України.

          Питання для самоконтролю

1. Джерела забруднення   навколишнього середовища.

2. Урбанізація та її  негативні наслідки.

3. Джерела забруднення  атмосфери і питної води в  містах.

4. Джерела і біологічна дія іонізуючих випромінювань.

5. Дія електричного струму на організм.

6. Джерела та засоби захисту від дії інфрачервоного та ультра фіолетового випромінювань.

7. Вплив шуму та вібрації на організм людини.

8. Загальна характеристика і класифікація хімічних речовин.

9. Характеристика шкідливих речовин.

10. Поняття гранично допустимої концентрації шкідливих речовин.

Література: [1, с. 67-69, 121-159, 209-213, 234-242; 2, с. 156-168, 169-190, 204-221; 3, с. 106-113, 120-129, 130,-178; 4, с. 118-207, 331-343; 5, с. 181-241]

 

Лекція 5. УПРАВЛІННЯ ТА ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД ЗА

           БЕЗПЕКОЮ   ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

 

План лекції

5.1. Загальні принципи  забезпечення державної безпеки

5.2. Загальні аспекти управління безпекою життєдіяльності

5.3. Правові основи безпеки життєдіяльності 

5.4. Нагляд і контроль у галузі безпеки життєдіяльності

Питання для самостійної  роботи:

5.5. Апарат управління  БЖД

  5.6. Головні завдання і функції системи управління бжд

5.1. Загальні  принципи забезпечення державної  безпеки

Державна безпека суспільства  нашої країни будується на основних положеннях Конституції і забезпечується рядом принципів, які наведені у рис.5.1.

5.2. Загальні аспекти управління безпекою життєдіяльності

Управління безпекою життєдіяльності – це комплекс дій  з підготовки, прийняття і реалізації рішень, спрямованих на забезпечення безпеки людини у сфері виробництва і побуту як за нормальних умов, так і в разі  виникнення НС.

Управління безпекою життєдіяльності має правовий, соціально-економічний, технічний, організаційний, медичний, екологічний, психологічний та етичний аспекти.

1. Правовий аспект полягає у розробці та обов'язковому виконанні законодавчих та нормативних актів, які регулюють суспільні відносини у сфері безпечної життєдіяльності, визначають критерії безпеки та вимоги щодо забезпечення оптимальних або допустимих умов життєдіяльності людини.

2. Соціально-економічний аспект полягає у цілеспрямованому фінансуванні комплексу заходів безпеки у всіх сферах діяльності  людини. Він також охоплює:

- використання економічних методів управління безпекою (пільги в оподаткуванні);

- відшкодування шкоди особі у разі ушкодження її здоров'я;

- обов'язкове державне та добровільне особисте соціальне страхування від нещасних випадків;

- регламентацію тривалості робочого дня і відпочинку;

- безкоштовне надання працівникам спецодягу, засобів індивідуального захисту, миючих засобів на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці;

- пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці (оплата праці за підвищеним рівнем, додаткова оплачувана відпустка).

3. Технічний аспект полягає у проектуванні та спорудженні будов, комунікацій, впровадженні технологій, які орієнтовані на збереження здоров'я і безпеку людини.

Модель безпечного виробництва:

-  безпечний з погляду  експлуатації  проект;

-  автоматичне дистанційне управління;

- запобіжні засоби захисту: автоматичне відключення, блокування, огорожі, заземлення;

- засоби застереження – знаки безпеки;

- тренування з метою підвищення рівня знань та умінь для ефективної безпечної праці.

4. Організаційний аспект полягає у створенні апарату управління, нагляду і контролю за БЖД в масштабі держави, регіону, підприємства, підрозділу і кожної людини.

5. Медичний аспект пов'язаний із комплексною оцінкою впливу всіх чинників довкілля і трудової діяльності на стан здоров'я людей. Він охоплює:

- надання кваліфікованої швидкої допомоги і лікування потерпілих  від нещасних випадків;

- виявлення осіб, стан яких не дозволяє виконувати необхідні роботи;

- з'ясування причин виникнення гострих захворювань чи отруєнь;

- організація санітарно-епідеміологічного нагляду в усіх сферах діяльності людини.

6. Екологічний аспект полягає в забезпеченні сприятливих біологічних умов життя людини та інших компонентів біосфери, у зменшенні антропогенного впливу на довкілля. Екологічний аспект містить такі проблеми:

- зростання населення;

- скорочення зеленого  покриву планети;

- зменшення запасів  прісної води і харчових ресурсів.

7. Психологічний аспект пов'язаний з психологічною шкодою, заподіяною кожним нещасним випадком, аварією чи катастрофою.

8. Етичний або моральний аспект пов'язаний з поглядами, уявленнями і нормами, які регулюють безпечну поведінку людей і взаємини між ними. До структури етичних засобів належить також субординація  (зв'язки за посадою), координація та співробітництво (окремих осіб, структурних підрозділів), моральне стимулювання безпечної життєдіяльності, лікарська етика.

Отже, управління безпекою життєдіяльності повинне виконуватися на всіх етапах функціонування народногосподарських об'єктів усіх форм власності.

5.3. Правові основи безпеки життєдіяльності

Відносини з охорони  здоров'я  людини та навколишнього середовища і забезпечення безпеки життєдіяльності регулюються наступними нормативними актами різної юридичної сили – конституцією, законами, урядовими підзаконними актами, відомчими нормативними актами та нормативними актами місцевих органів влади.

Законодавство щодо безпеки  життєдіяльності включає законодавство України про охорону здоров'я , про охорону праці,  про охорону навколишнього середовища; закони про цивільну оборону, про забезпечення санітарно епідемічного благополуччя населення, про дорожній рух, про пожежну безпеку тощо.

Конституція України  – це провідник і гарант встановлення безпеки на рівні  національної ідеї. Конституція є юридичною базою зобов'язань щодо безпеки життєдіяльності. Чинні правовідносини сьогодні не забезпечують необхідного рівня безпеки людини. Згідно з цим в Україні фактично існує ще один правовий блок, який формує принцип або механізм реалізації правового забезпечення життєдіяльності людини. Цей правовий блок складається (умовно) з двох частин законодавчих актів: перші – які створюють передумови управлінської  діяльності, і другі -  які безпосередньо відтворюють ту діяльність на практиці. Завершальним блоком правової бази безпеки життєдіяльності є нормативно-технічні документи (НАОП, ДНАОП, ДСТУ, СНіП).

Законодавство України про охорону здоров'я (1992 р.) визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я, регулюють суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості. Законодавство України про охорону здоров'я  базується на Конституції і складається з цих основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у галузі охорони здоров'я.

Закон України про  охорону праці (1992 р.)  визначає основні положення по реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.  Дія закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах. У разі, коли міжнародними договорами або угодами, в яких бере участь Україна, встановлено більш високі вимоги до охорони  праці, ніж ті, що передбачено законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору або угоди.

Еколого-правове регулювання ґрунтується на нормах закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991 р.), який встановлює мету, завдання, принципи та механізми забезпечення ефективного природокористування, охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки .Закон закріплює екологічні права та обов'язки громадян України, визначає поняття екологічної безпеки та заходи щодо її забезпечення, екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств та інших об'єктів, застосування мінеральних добрив, засобів захисту рослин, токсичних хімічних речовин. Закон також передбачає заходи щодо охорони навколишнього природного середовища від шкідливого біологічного впливу, шкідливого впливу фізичного фактору та радіоактивного забруднення, від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами. Громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо).

Згідно з законом "Про цивільну оборону України" (1993 р.) кожен має право на захист свого життя і здоров'я  від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування. Держава як гарант цього права створює систему цивільного захисту, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.