Лекции по "Безпека життєдіяльності"

Виробниче середовище – найбільш небезпечне для людини, саме на виробництві на неї діють підвищені рівні шуму, вібрації; гостріше проявляються психофізіологічні фактори (стрес, втома); в повітрі робочої зони часто знаходяться токсичні речовини. На виробництві людина більше взаємодіє з машинами та механізмами, що є потенційно небезпечними. Проводячи третину свого життя, чи майже половину активного часу на виробництві, необхідно дбати про забезпечення безпечних та прийнятних умов праці, що є завданням охорони праці.

          1.4. Класифікація небезпечних і шкідливих факторів (НШФ)

НЕБЕЗПЕКА – негативна властивість матерії, що провокує її самознищення. Це ситуація й умова в навколишнім середовищі, що призводять до мимовільного виділення енергії в процесі свого розвитку, яка заподіює фізичний і моральний збиток людині.

Для точного визначення виду небезпеки використовують поняття  факторів:

- вражаючий фактор приводить до миттєвого знищення живого організму;

- небезпечний фактор той, дія якого може привести до втрати життєдіяльності, до травми за умови недотримання вимог безпеки;

- шкідливий фактор приводить до зниження життєдіяльності протягом усього циклу.

За  видом небезпеки  фактори класифікують на виробничі, фактори навколишнього середовища і надзвичайні ситуації (НС).

За ГОСТ 12.0.003-74 фактори класифікують на:

1.Фізичні (шум, вібрація, радіація, пил, освітленість, електрострум, частини машин, що рухаються тощо);

2. Хімічні (луги, кислоти, миючі засоби тощо);

3.Біологічні (мікроорганізми, макроорганізми – домашні тварини, велика рогата худоба, миші, пацюки);

4.Психофізіологічні (монотонність праці, підвищена напруженість, стреси, хоча помірний стрес навіть корисний).

  За характером дії НШФ поділяються на активні і пасивні.

  Активні НШФ – такі, котрі впливають на людину за рахунок власної енергії – електрострум, частини машин, що рухаються .

  Пасивні НШФ - такі, котрі впливають за рахунок власної енергії людини (задирки на держаку лопати, люк відкритий).

Активні і пасивні НШФ, як правило, діють одночасно. В цьому разі вони мають назву комбінованих факторів небезпеки.

1.5. Основні положення теорії ризику

Прихована (потенційна) небезпека  проявляється за певних, часто важко  передбачуваних умов і реалізується у формі надзвичайних ситуацій, захворювань чи травм. Кількісна оцінка небезпеки називається ризиком. Це ключове поняття у БЖД. З ним часто пов'язують уявлення про можливі чи загрожуючи події. Тому існує різне розуміння терміна "ризик" і в нього іноді вкладають зміст, який дуже відрізняється один від одного. Однак загальним у всіх цих уявленнях є те, що ризик містить якусь невпевненість – відбудеться ця небажана подія і виникне цей неблагополучний стан, чи ні. Основні поняття ризику за формулюванням сучасних фахівців такі:

1. Ризик – це міра очікуваної невдачі, неблагополуччя в діяльності й існуванні, небезпеки, які пов'язані з погіршенням здоров'я людини, змінами в довкіллі, матеріальними витратами.

2. Ризик – це відношення числа тих чи інших фактичних проявів небезпеки до їх можливого теоретичного числа за певний період часу.

3. Ризик – частота реалізації небезпеки.

Найбільш розповсюдженим і прийнятим поняттям ризику у  сучасній теорії і практики БЖД є останнє.

Багатомірність поняття  ризику сприяло появленню великої кількості його класифікацій, а саме:

- за видами ризиків: виправданий (мотивований) або невиправданий (немотивований);

- за джерелами ризику: техногенний, природний;

- за видами джерел ризику: внутрішній ризик (пов'язаний з функціонуванням підприємства); зовнішній  ризик (пов’язаний із зовнішнім середовищем і не залежить  функціонування підприємства); людський чинник (ризик пов’язаний з помилками людини);

- за  характером нанесеного збитку: економічний, екологічний, соціальний;

- за розміром збитку: припустимий , граничний (критичний ), катастрофічний;

- за  рівнем небезпеки: безумовно прийнятий, прийнятий , неприйнятий;

- за  часом впливу: короткостроковий , середньостроковий, довгостроковий;

- за кількістю осіб, які зазнали шкоду:  індивідуальний,  колективний;

- за  частотою впливу: разовий, періодичний, постійний;

- за  рівнем впливу: локальний,  глобальний;

          - за  сприйняттям людьми: добровільний,  примусовий;

- за іншими факторами.

Найбільший інтерес  в межах безпеки життєдіяльності становлять чинники техногенні і природні. Техногенний екологічний ризик виникає у зв'язку з аваріями на АЕС, танкерах, небезпечних хімічних виробництвах, руйнуванням гребель водосховищ та іншого. Отже, причинами аварій є інтенсивність технологічних процесів, висока концентрація виробництва, ресурсоємність і багатовідходність технологій, слабке обладнання очисними, утилізаційними пристроями. Природний екологічний ризик пов'язаний з імовірністю проявлення багатьох несприятливих природних явищ.

В обох випадках необхідно  урахувати особливості геологічного устрою (властивості надр, наявність  чи відсутність порушень та інше), рельєфу (наприклад, посилення ризику забруднення в котловинах), ландшафтів (ступінь їх стійкості до техногенних навантажень). Необхідно також ураховувати сусідство цінних і унікальних природних об'єктів. Для подальшого урозуміння значення поняття ризику сформулюємо постулат – "Діяльність і бездіяльність небезпечні. Досягнення нульового ризику – утопія". Утопія полягає у тому, що підвищення рівня захисту від небезпеки автоматично підвищує загальну вартість виробництва. Вимоги досягнення нульового ризику можуть повернутися до людей соціальною трагедією за сценаріями погіршення матеріального стану. Тому сучасна всесвітня спільнота людей вимушена була прийняти концепцію "прийнятного ризику", яка сполучає в собі технічні, економічні, соціальні і політичні аспекти та є деяким компромісом між рівнем безпеки і можливим її досягненням. Класифікації джерел небезпек та рівнів ризику загибелі людини наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1. 1 - Класифікація джерел та рівнів ризиків загибелі людини у промислово-розвинутих країнах (R – кількість смертельних випадків, люд^-1·рік^-1)

Джерела	Принципи	Середнє значення
Внутрішнє середовище організму	Генетичні і соматичні захворювання, старіння	Rcep = (0,6…1)·10-2
Природне середовище існування	Нещасні випадки від стихійних лих (землетруси, урагани, повені та ін.)	Rcep = 1·10-6; повені 4·10-5; землетруси 3·10-5; грози 6·10-7 урагани 1·10-3
Техносфера	Нещасні випадки в побуті, на транспорті, захворювання від забруднення оточуючого середовища	Rcep= 1·10-3
Професійна діяльність	Професійні хвороби, нещасні випадки на виробництві (під час професійної діяльності)	Професійна діяльність: безпечна Rcep < 10-4 відносно безпечна Rcep= 10-4…10-3 небезпечна Rcep = 10-3…10-2 особливо небезпечна Rcep > 10-2
Соціальне середовище	Самогубства, каліцтва, злочинні дії, військові дії, тощо	Rcep =(0,5…1,5)·10-4

На рис.1.1 наведено спрощений варіант визначення прийнятного (допустимого ризику). При підвищенні витрат на удосконалення обладнання технічний ризик знижується, але зростає соціальний. Сумарний ризик має мінімум, коли створено необхідне співвідношення між інвестиціями в технічну і соціальну сферу. Ці обставини треба ураховувати під час вибору прийнятного ризику. Рівень прийнятного ризику за міжнародною домовленістю вирішено рахувати в межах 10^-7…10^-6 (смертельних випадків люд^-1·рік^-1), а величина 10^-6 є максимально прийнятим індивідуальним ризиком. Реальний рівень ризиків у промислово-розвинутих країнах наведено у табл.1.1.

                           

Методи визначення ризику також неоднозначні, як і його поняття, і поділяються на:

а)Інженерний – спирається на розрахунки частоти проявлення небезпек та ймовірний аналіз.

б) Модельний – базується на моделювання впливу небезпек на людину і на групи людей.

в) Експертний – ймовірність небезпек визначається спеціалістами – експертами.

г) Соціологічний – базується на опитуванні населення.

д) Статистичний – базується на статистичних даних прояву небезпек і відноситься до найбільш розповсюдженого.

За статистичним методом  ризик обчислюється за формулою:

,

де R – ризик за певний період часу;    п – кількість фактичних проявів небезпеки за цей період (травм, аварій, катастроф, загибелі);  N – теоретична можлива кількість небезпек для даного виду діяльності чи на об’єкті.

 

1.6. Управління та прогнозування ризиків

Управління ризиком  передбачає проведення різних заходів  з метою зниження реалізації потенційних небезпек. Це складний процес в якому можна виділити елементарні складові, вихідні положення, ідеї, що іменуються принципами.

Принципи зменшення ризику

    законодавчі    орієнтуючі          управлінські       технічні     організаційні

 

Законодавчі  – закріплені законом правила, що забезпечують прийнятий рівень безпеки.

Орієнтуючі – основоположні ідеї, що визначають напрямок пошуку безпечних рішень і служать методологічною та інформаційною базою.

Технічні  – спрямовані на безпосереднє відвернення дії небезпечних факторів і базуються на використанні фізичних законів.

Управлінські  – плановість, контроль, підбір кадрів, відповідальність.

Організаційні – принципи, за допомогою яких реалізується науково обґрунтовані рішення щодо зменшення ризику.

   Невід'ємним елементом управління ризиком з метою забезпечення безпеки життєдіяльності є прогнозування. У безпеці життєдіяльності прогнозування охоплює науковий аналіз закономірностей життя людини в різних сферах її діяльності, оцінку тенденції їхнього розвитку в майбутньому з урахуванням уже накопиченого досвіду і досягнень у безпеці життя людини. За своєю суттю будь-який прогноз є лише припущенням унаслідок чого прогнозування завжди буває багатоваріантним.

 Прогноз - результат наукового передбачення, якісні висновки з позицій принципів і методів науки про тенденції розвитку процесу чи явища, що вивчають, і моментах настання того чи іншого явища чи процесу.

   Передбачення - припущення чогось заздалегідь, здійснення правильного висновку про напрям розвитку чого-небудь, про можливість якоїсь події тощо, на підставі вивчення фактів, даних та ін. Його розглядають як випереджувальне відображення дійсності (здатності мозку формувати моделі розвитку подій у майбутньому), що ґрунтуються на вивченні об'єктивних законів життєвого середовища людини.

   Здатність передбачити хід подій - невід'ємна риса людини, яка вдосконалювалася в процесі практики протягом усієї історії її існування. Накопичення результатів спостереження, фактів, що давали змогу передбачати явища природи, вчинки і дії людей,  сприяє   уникненню типових небезпек.

  Дослідження причин виникнення небезпек, їх характеристик, особливостей впливу сприяють розробленню ефективних заходів захисту, спрямованих на забезпечення нормальної життєдіяльності людини. Керування безпекою та стійкістю функціонування системи “людина-життєве середовище” залежить від глибини прогнозу соціально-економічних наслідків небезпечних ситуацій та своєчасного планування і виконання ряду попереджувальних та захисних заходів.

Теми  рефератів

1. Джерела небезпеки в Україні.

2. Життя як вища форма існування матерії в роботах великих вчених світу.

3. Найбільші техногенні катастрофи у світі.

           Питання для самоконтролю 

1. Характеристика та  аналіз основних понять в безпеці  життєдіяльності.

2. В чому полягає  сутність безпеки життєдіяльності людини ?

3. Небезпечні і шкідливі  фактори.

4. Людина як елемент  системи "людина – життєве  середовище".

5. Поняття та оцінка  ризику.

6. Концепція прийнятого (допустимого) ризику.

7. Управління ризиком.

8. Прогнозування і  оцінка можливих наслідків небезпек.

          Література: [ 1, c. 14-52;  3, с. 5-28; 4, с. 31-35, 45-63; 5, с. 11-38 ]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛЕКЦІЯ 2. Фізіологічні, психологічні та соціальні

                      особливості   життєдіяльності   людини

 

  План лекції

   2.1. Людський чинник  в системі безпеки

2.2. Значення аналізаторів людини в системі ”людина - життєве середовище”

2.3 Структура аналізаторів, їх властивості. Закон Вебера-Фехнера

2.4. Характеристика основних аналізаторів

2.5.  Природа людських помилок

Питання для  самостійної роботи

2.6. Психологічні особливості людини (нервова система, психіка, риси і якості людини)

2.7. Соціальна психологія

2.8. Безпека харчування

2.1 Людський чинник в системі безпеки

  Згідно з даними міжнародної статистики головним винуватцем нещасних випадків є, як не дивно, не техніка, не організація праці, а сам робітник.