Охорона праці на підприємстві

За наявності на будівлях і спорудах  спеціальних об’єктів прямих газовідвідних і дихальних труб для вільного відведення в атмосферу газів, пари і суспензій вибухонебезпечної концентрації в зону захисту блискавковідводів повинен входити простір над обрізом труб, обмежений півкулею радіусом 5 м.

Для газовідвідних і  дихальних труб, обладнаних ковпаками  або «гусаками», в зону захисту блискавковідводів повинен входити простір над обрізом труб, обмежений циліндром заввишки Н_пр і радіусом R_пр:

-   для газів важче від повітря при надлишковому тиску всередині установок:

а) менше 5,05 кПа (0,05 ат) Н_пр= 1 м, R_пр = 2 м;

б) 5,05—26,25 кПа (0,05—0,25 ат) Н_пр = 2,5 м, R_пр = 5 м;

-   для газів легше від повітря при надлишковому тиску всередині установки:

а) до 25,25 кПа Н_пр=2,5 м, R_пр=5 м;

б) понад 25,25 кПа Н_пр = 5 м, R_пр = 5 м.

Не вимагається включати до  зони захисту блискавковідводів простір над обрізом труб:

-   при викиді газів невибухонебезпечної концентрації;

-    за наявності азотного дихання;

-    при факелах, що постійно горять, і факелах, підпалюваних у момент викиду газів;

-   для витяжних вентиляційних шахт, запобіжних і аварійних клапанів, викид газів вибухонебезпечної концентрації з яких здійснюється тільки в аварійних випадках..

Надійність захисту  від ПУБ (Р_з) слід приймати:

0,99 ÷ 0,999  – для об’єктів І РБЗ ;

0,95 ÷ 0,99  – для об’єктів ІІ РБЗ ;

0,9 ÷ 0,95  – для об’єктів ІІІ РБЗ ;

не нижче ніж 0,85   – для об’єктів ІV РБЗ.

Зовнішня  блискавкозахисна система

Зовнішня БЗС в загальному випадку складається з блискавкоприймачів, струмовідводів і заземлювачів. У  разі спеціального виготовлення їх матеріал і розміри повинні задовольняти вимогам табл. 7.

 

 

 

Таблиця 7 - Матеріал і  мінімальні перерізи елементів зовнішньої  БЗС

Рівень захисту	Матеріал	Переріз, мм2
		блискавкоприймача	струмовідводу	заземлювача
I-IV	Сталь	50	50	100
I-IV	Алюміній	70	25	Не застосовується
I-IV	Мідь	35	16	50
Примітка. Вказані значення можуть бути збільшені в залежності від підвищеної корозії або механічних дій.

Опори стрижньових блискавковідводів  повинні бути розраховані на механічну  міцність як конструкції, що стоять вільно, а опори тросових блискавковідводів – з урахуванням натягу троса і дії на нього навантаження вітру та ожеледиці. Опори блискавковідводів, що стоять окремо, можуть виконуватися із сталі будь-якої марки, залізобетону або дерева відповідно до проведених розрахунків.

Блискавкоприймачі

Блискавкоприймачі можуть бути спеціально встановленими, у тому числі на об'єкті, або їх функції  виконують конструктивні елементи об’єкта, що захищається; в останньому випадку вони називаються природними блискавкоприймачами.

Блискавкоприймачі можуть складатися з довільної комбінації таких елементів: стрижнів, натягнутих дротів (тросів), сітчастих провідників (сіток).

Для звичайних об’єктів як природні блискавкоприймачі можуть розглядатися такі конструктивні елементи будівель і споруд:

а) металеві покрівлі об'єктів, що захищаються, за умови, що:

-       електрична неперервність між різними частинами забезпечена на довгий термін;

-       товщина металу покрівлі є не меншою за величину t, яку наведено в табл. 8, якщо необхідно захистити покрівлю від пошкодження або пропалу;

-       товщина металу покрівлі складає не менше 0,5 мм, якщо її не обов'язково захищати від пошкоджень і немає небезпеки займання спалимих матеріалів, що знаходяться під покрівлею;

-       покрівля не має ізоляційного покриття. При цьому невеликий шар антикорозійної фарби або шар 0,5 мм асфальтового покриття, або шар 1 мм пластикового покриття не вважаються ізоляцією;

-       неметалеві покриття на/або під металевою покрівлею не виходять за межі об’єкта, що захищається;

б) металеві конструкції даху (ферми, з’єднана сталева арматура); 
          в) металеві елементи типу водостічних труб, прикрас, огорож по краю даху тощо, якщо їх переріз не менше значень, визначених  для звичайних блискавкоприймачів;

г) технологічні металеві труби і резервуари, якщо вони виконані з металу товщиною не менше 2,5 мм і проплавлення або пропал цього металу не приведе до небезпечних або недопустимих наслідків;

д) металеві труби і  резервуари, якщо вони виконані з металу завтовшки не менше значення t, наведеного в табл. 8, і якщо підвищення температури з внутрішньої сторони об’єкта в точці удару блискавки не являється небезпечним.

Таблиця 8 - Товщина покрівлі, труби або корпусу резервуара, виконуючих функції природного блискавкоприймача

Рівень захисту	Матеріал	Товщина t, мм, не менша,
I-IV	Залізо	4
I-IV	Мідь	5
I-IV	Алюміній	7

 

Струмовідводи

З метою зниження імовірності  виникнення небезпечного іскріння струмовідводи  необхідно розташовувати таким  чином, щоб між точкою ураження і  землею:

-       струм розтікався декількома паралельними шляхами;

-       довжина цих шляхів була обмежена до мінімуму.

Якщо блискавкоприймач складається зі стрижнів, встановлених на окремих опорах (або одній опорі), на кожну опору повинен бути передбачений мінімум один струмовідвід.

Якщо блискавкоприймач складається з окремих горизонтальних дротів (тросів) або з одного дроту (троса), на кожний кінець троса потрібен мінімум один струмовідвід.

Якщо блискавкоприймач є сітчастою конструкцією, підвішеною над об'єктом, що захищається, на кожну її опору потрібно не менше одного струмовідводу. Загальна кількість струмовідводів повинна бути не менше двох.

Струмовідводи слід розташовувати  по периметру об'єкта, що захищається, так, щоб середня відстань між  ними була не менше значень, наведених у табл. 9.

Струмовідводи слід з’єднувати горизонтальними поясами поблизу  поверхні землі і через кожні 20 м по висоті будівлі.

Таблиця 9 - Середні відстані між струмовідводами залежно  від рівня захищеності

Рівень захисту	Середня відстань, м
І	10
IІ	15
IIІ	20
IV	25

Струмовідводи слід розташовувати  рівномірно по периметру об'єкта, що захищається. По можливості їх прокладають  поблизу кутів будівель.

Неізольовані від об'єкта струмовідводи слід прокладати таким чином:

-       якщо стіна виконана з негорючого матеріалу, струмовідводи можуть бути закріплені на поверхні стіни або проходити в стіні;

-       якщо стіна виконана з горючого матеріалу, струмовідводи можуть бути закріплені безпосередньо на поверхні стіни так, щоб підвищення температури при протіканні струму блискавки не являло небезпеки для матеріалу стіни;

-       якщо стіна виконана з горючого матеріалу і підвищення температури струмовідводів являє для неї небезпеку, струмовідводи повинні розташовуватися так, щоб відстань між ними і об'єктом, що захищається, завжди перевищувала 0,1 м. Металеві скоби для кріплення струмовідводів можуть бути у контакті зі стіною.

Не слід прокладати струмовідводи  у водостічних трубах. Струмовідводи,  які прокладаються по зовнішніх стінах будівель слід розміщувати не ближче ніж 3 м від входів або в місцях недоступних для дотику людей.

Струмовідводи прокладаються  по прямих і вертикальних лініях так, щоб шлях до землі був найкоротшим.

Природними струмовідводами  слід вважати такі конструктивні  елементи будівель:

а) металеві конструкції за умови, що:

-       електрична неперервність між різними елементами є довговічною;

-       вони мають не менший переріз ніж потрібно для спеціально передбачених струмовідводів (див. табл.7);

б) металевий каркас будівлі  або споруди;

в) з’єднана між собою сталева арматура будівлі або споруди;

г) частини фасаду, профільовані елементи і опорні металеві конструкції  фасаду за умови, що їх переріз відповідає вимогам табл. 7, що відносяться до струмовідводів, а їх товщина складає  не менше 0,5 мм.

Вважається, що металева арматура залізобетонних будівель  забезпечує електричну неперервність, якщо вона задовольняє наступним умовам:

-       приблизно 50% з'єднань вертикальних і горизонтальних стрижнів виконано зварюванням або мають жорсткий зв'язок (болтове кріплення, в'язання дротом);

-       електрична неперервність забезпечена між сталевою арматурою різних наперед заготовлених бетонних блоків і арматурою бетонних блоків, підготовлених на місці.

Якщо металеві каркаси будівлі  або сталева арматура залізобетону використовуються як струмовідводи, то  прокладання горизонтальних поясів не потрібне.

Заземлювачі

Для захисту від ПУБ  слід, як правило, використовувати природні заземлювачі - металеві і залізобетонні  конструкції будівель, споруд, зовнішніх  установок, опор блискавковідводів, що стоять окремо, тощо, які перебувають у контакті з землею, у тому числі залізобетонні фундаменти в неагресивних, слабоагресивних і середньоагресивних середовищах за умови забезпечення неперервного електричного зв’язку по їх арматурі і приєднання її до закладних деталей за допомогою зварювання.

Бітумні і бітумно-латексні покриття не є перешкодою для такого використання фундаментів.  В сильноагресивних середовищах, де захист залізобетону від корозії виконується полімерними матеріалами, а також у разі вологості грунту менш ніж 3%  використовувати залізобетонні фундаменти як заземлювачі блискавкозахисту не допускається. Не слід також використовувати як заземлювачі залізобетонні конструкції з попередньо напруженою арматурою.

Для блискавковідводів І і ІІ РБЗ, що стоять окремо, доцільно використовувати наступні конструкції природних заземлювачів:

-   один (і більше) залізобетонний підніжник за розмірами не меншими ніж 2,2 м – довжиною, 0,4 м х 0,4 м – у верхній (надземній) частині і 1,8 м х 1,8 м у нижній (підземній) частині, заглиблений у землю не менше ніж на 2 м;

-   одна (і більше) залізобетонна свая або опора діаметром не менше ніж 0,25 м, заглиблена в землю не менше ніж на 5 м;

-   залізобетонний фундамент довільної форми з площиною контакту з землею не менше ніж 10 м².

У разі неможливості використання природних заземлювачів для блискавковідводів, що стоять окремо, використовуються наступні штучні  заземлювачі:

-   для І і ІІ РБЗ – заземлювач, який складається з трьох і більше вертикальних електродів довжиною не менше ніж 3 м, об’єднаних горизонтальним електродом і  відстанню між ними не менше ніж 3 м;

-   для ІІІ РБЗ – заземлювач, який складається мінімум з двох вертикальних електродів довжиною не менше ніж 3 м, об’єднаних горизонтальним електродом і відстанню  між ними не менше ніж 3 м;

-    для ІV РБЗ – заземлювач, який складається з одного вертикального або горизонтального електрода довжиною 2÷3 м, прокладеним на глибині   не менше ніж 0,5 м.

У разі неможливості використання природних заземлювачів для блискавковідводів, які мають блискавкоприймачі із сіток або металевої покрівлі, по периметру будівлі або споруди слід прокладати в землі на глибині не менше ніж 0,5 м зовнішній контур із штучних горизонтальних заземлювачів.

В грунтах з еквівалентним питомим опором ρ ≤500 Ом·м у разі площі будівлі менше 250 м²  до цього контуру в місцях приєднання струмовідводів для І і ІІ РБЗ приварюються по одному вертикальному або горизонтальному променевому електроду довжиною 2÷3 м.

В грунтах з еквівалентним питомим опором  500 < ρ ≤ 1000 Ом·м у разі площі будівлі менше 900 м²  до зовнішнього контуру з горизонтальних електродів в місцях приєднання струмовідводів для І і ІІ РБЗ слід приварити не менше двох вертикальних або горизонтальних променевих електродів довжиною 2÷3 м на відстані 3÷5 м один від одного, а в місцях приєднання струмовідводів для ІІІ РБЗ слід приварити по одному вертикальному або горизонтальному променевому електроду довжиною 2÷3 м.