Охорона праці на підприємстві

Штучні заземлювачі  слід розміщувати під асфальтовим покриттям на відстані не менше  1 м від стін або в місцях, в яких звичайно не перебувають люди (на газонах, на відстані до 5 м і більше від грунтових проїжджих і пішохідних доріг).

У всіх випадках, за винятком використання блискавковідводу, що стоїть окремо, заземлювач блискавкозахисту слід суміщати із заземлювачами електроустановок і засобів зв'язку. Якщо ці заземлювачі повинні бути розділені за будь-якими технологічними міркуваннями, їх слід об'єднати в загальну систему за допомогою системи зрівнювання потенціалів, відповідно

З'єднання  в системі бликавкозахисту слід виконувати зварюванням, паянням, допускається також вставка в затискний наконечник або болтове кріплення.

Вибір блискавковідводів

Вибір типу і висоти блискавковідводів  провадиться виходячи зі значень необхідної надійності Р_з. Об'єкт вважається захищеним, якщо сукупність всіх його блискавковідводів забезпечує надійність захисту не менше P_з.

У всіх випадках система  захисту від прямих ударів блискавки  вибирається так, щоб максимально  використовувалися природні блискавковідводи, а якщо забезпечувана ними захищеність недостатня — в комбінації зі спеціально встановленими блискавковідводами.

В загальному випадку  вибір місць встановлення і параметрів блискавковідводів повинен проводитися  за допомогою відповідних комп'ютерних програм, здатних обчислювати зони захисту або імовірність прориву блискавки в об'єкт (групу об'єктів) будь-якої конфігурації при довільному розташуванні практично будь-якого числа блискавковідводів різних типів.

За інших рівних умов висоту блискавковідводів можна понизити, якщо замість стрижньових конструкцій застосовувати тросові, особливо при їх підвішуванні по зовнішньому периметру об’єкта.

Якщо захист об’єкта  забезпечується найпростішими блискавковідводами (одиничним стрижньовим, одиничним тросовим, подвійним стрижньовим, подвійним тросовим, замкнутим тросовим), розміри блискавковідводів можна визначати, користуючись зонами захисту блискавковідводів, які відповідають заданому значенню Р_з.

У разі проектування блискавкозахисту для звичайного об’єкта, можливо визначення зон захисту блискавковідводів за захисним кутом або методом фіктивної сфери.

Зони захисту  одиничних стрижньових блискавковідводів 

Стандартною зоною захисту  одиничного стрижньового блискавковідводу висотою h є круговий конус висотою h_о < h, вершина якого співпадає з вертикальною віссю блискавковідводу (Додаток В). Габарити зони визначаються двома параметрами: висотою конуса h_о і радіусом конуса на рівні землі r_о.

Наведені нижче розрахункові формули (табл. 10) придатні для блискавковідводів висотою до 150 м. При більш високих блискавковідводах слід користуватися спеціальною методикою розрахунку.

Таблиця 10 - Розрахунок зони захисту одиничного стрижньового блискавковідводу

Надійність захисту РЗ	Висота блискавко-відводу h, м	Висота конусаhо, м	Радіус конусаrо, м
0,9	від 0 до 100	0,85h	1,2h
	від 100 до 150	0,85h	[1,2–10-3(h–100)]h
0,99	від 0 до 30	0,8h	0,8h
	від 30 до 100	0,8h	[0,8–1,43·10-3(h–30)] h
	від 100 до 150	[0,8 – 10-3(h – 100)]h	0,7h
0,999	від 0 до 30	0,7h	0,6h
	від 30 до 100	[0,7–7,14·10-4(h – 30)]h	[0,6–1,43·10-3 (h–30)] h
	від 100 до 150	[0,65 – 10-3(h – 100)]h	[0,5– 2·10-3 (h – 100)]h

Для зони захисту необхідної надійності одиничного стрижньового блискавковідводу радіус горизонтального перерізу r_х на висоті h_x 

Зони захисту  одиничних тросових блискавковідводів

Стандартні зони захисту  одиничного тросового блискавковідводу висотою h обмежені симетричними двосхилими поверхнями, що створюють у вертикальному перерізі рівнобедрений трикутник з вершиною на висоті h_о < h і основою на рівні землі 2r_о Наведені нижче розрахункові формули (табл. 11) придатні для блискавковідводів висотою до 150 м. При більшій висоті слід користуватися спеціальним програмним забезпеченням. Тут і далі під h розуміється мінімальна висота троса над рівнем землі (з урахуванням провисання).

Напівширина r_x зони захисту необхідної надійності одиничного тросового блискавковідводу на висоті h_х від поверхні землі визначається за формулою (7.1).

При необхідності розширити об'єм, що захищається, до торців зони захисту власне тросового блискавковідводу можуть додаватися зони захисту несучих опор, які розраховуються за формулами одиничних стрижньових блискавковідводів, наведених в табл. 10. У разі великих провисань тросів, наприклад, на повітряних лініях електропередавання, рекомендується розраховувати забезпечувану імовірність прориву блискавки програмними методами, оскільки побудова зон захисту за мінімальною висотою троса в прольоті може привести до невиправданих витрат.

Таблиця 11 - Розрахунок зони захисту одиничного тросового блискавковідводу

Надійність  захисту Р3	Вис. блискавко-     відводу h, м	Висота конуса hо, м	Радіус конуса rо, м
0,9	від 0 до 150	0,87 h	1,5 h
0,99	від 0 до 30	0,8 h	0,95 h
	від 30 до 100	0.8 h	[0,95–7,14·10-4(h–30)]h
	від 100 до 150	0,8 h	[0,9–10-3(h–100)] h
0,999	від 0 до 30	0,75 h	0,7 h
	від 30 до 100	[0,75–4,28·10-4(h–30)] h	[0,7–1,43·10-3(h–30)] h
	від 100 до 150	[0,72–10-3(h–100)] h	[0,6–10-3(h–100)] h

 

Зони захисту  подвійного стрижньового блискавковідводу

Блискавковідвід вважається подвійним, коли відстань між стрижньовими блискавкоприймачами L не перевищує граничної величини L_max. В супротивному випадку обидва блискавковідводи розглядаються як одиничні.

Конфігурація вертикальних і горизонтальних перерізів стандартних  зон захисту подвійного стрижньового блискавковідводу (висотою h і відстанню L між блискавковідводами). Побудова зовнішніх областей зон подвійного блискавковідводу (напівконусів з габаритами h_о, r_о) виконується за формулами табл.10 для одиничних стрижньових блискавковідводів. Розміри внутрішніх областей визначаються параметрами h_o і h_с, перший з яких задає максимальну висоту зони безпосередньо біля блискавки                                                         (7.2)

Граничні відстані L_max і L_c обчислюються за емпіричними формулами табл. 12, придатними для блискавковідводів висотою до 150 м. При більшій висоті блискавковідводів слід користуватися спеціальним програмним забезпеченням. Розміри горизонтальних перерізів зони обчислюються за наступними формулами, загальними для всіх рівнів надійності захисту:

- максимальна напівширина  зони r_х вгоризонтальному перетині на висоті h_x вичисляється за формулою (7.1);

- довжина горизонтального  перерізу l_x

на висоті h_x ≥ h_c:                                                  (7.3)

при   h_x < h_c                       l_x = L / 2;                           (7.4)

- ширина горизонтального  перерізу в центрі між блискавковідводами 2r_сх на висоті h_x ≤ h_c :                                                     (7.5).

Таблиця 12 - Розрахунок параметрів зони захисту подвійного стрижньового блискавковідводу

Надійн захисту Р3	Висота блискав- ковідводу h, м	Lmax , м	Lc, м
0,9	від 0 до 30	5,75 h	2,5h
	від 30 до 100	[5,75–3,57·10-3(h–0)] h	2,5h
	від 100 до 150	5,5h	2,5h
0,99	від 0 до 30	4,75h	2,25h
	від 30 до 100	[4,75–3,57·10-3(h – 30)]	[2,25 – 0,01007(h – 30)] h
	від 100 до 150	4,5h	1,5h
0,999	від 0 до 30

 

94. Визначення показників вогнестійкості конструкцій та матеріалів токсичності при пожежі

 

Показники вогнестійкості та токсичності, а саме: межі вогнестійкості конструкцій, межі розповсюдження вогню по них, група займистості утеплювача (залишеної опалубки), потенціальна токсична небезпека деструкції (ПТНД, г/м³), токсикометричний показник Н_сл50 , г/м³, які визначаються у відповідності з даними нормами, слід вносити в проекти конструкцій за умови, що їх виконання повністю відповідає описанню, даному в нормах.

Межа вогнестійкості будівельних конструкцій дорівнює часові t_u (в годинах або хвилинах) від початку вогневого впливу до початку одного з граничних станів за вогнестійкістю:

-  втрати несучої  здатності;

- втрати теплоізолюючої  здатності (за підвищенням температури  на поверхні, яка не обігрівається);

- втрати суцільності.

Втрата несучої здатності  характеризується обваленням або прогином конструкцій, значення якого виключає можливість її подальшої експлуатації.

Граничний стан за теплоізолюючою здатністю визначається підвищенням  температури на поверхні конструкції, яка не обігрівається, в середньому більше ніж на 190°С або в будь-якій точці цієї поверхні більше ніж на 220°С в порівнянні з температурою конструкції до випробування.

Втрата суцільності (щільності) характеризується виникненням в  конструкціях або стиках наскрізних тріщин або наскрізних отворів, через  які проникають продукти горіння  або полум'я.

Займистість матеріалів, з яких виконана конструкція, не визначає межі її вогнестійкості. В той же час слід враховувати, що застосування займистого матеріалу може понизити межу вогнестійкості конструкції, якщо швидкість його вигоряння буде вище швидкості прогрівання.

Межа вогнестійкості може бути визначена під час вогневого  стандартного випробування конструкцій або розрахунком. Щоб одержати середній результат, в розрахунках слід використовувати середні дослідні значення теплотехнічних та механічних характеристик матеріалів.

Для оцінки вогнестійкості конструкцій на підставі розрахунків необхідно мати достатні відомості про межі вогнестійкості конструкцій, аналогічних тим, що розглядаються, за формою, матеріалами та конструктивному виконанню, а також відомості про основні закономірності їх поведінки під час пожежі.

В розрахунках при дії стандартного температурного режиму та нормативного навантаження встановлюються граничні стани за втратою несучої та теплоізолюючої здатності, при цьому величина r_u підраховується від початку вогневого впливу до моменту, коли несуча або теплоізоляційна здатність конструкції стає недостатньою.

Для визначення несучої  здатності конструкції спочатку знаходять розподіл температури  по перерізу в контрольний момент часу і потім підраховують несучу здатність конструкції в той  же момент часу з урахуванням змінених механічних властивостей прогрітих бетону та арматури.

Оцінка теплоізолюючої здатності конструкції, тобто температури  на її не нагріваній поверхні в контрольний момент часу від початку вогневого впливу, виконується шляхом розв'язання нелінійного рівняння теплопровідності перерізу конструкції з врахуванням умов конвективного теплообміну на її нагріваних та ненагріваних поверхнях. Знайдені значення температури ненагріваної поверхні співставляються з гранично допустимими.

Допускається не визначати  точне розрахункове значення межі вогнестійкості конструкції, обмежуючись перевіркою зберігання конструкцією теплоізолюючої та несучої здатності в момент часу, що дорівнює потрібній межі вогнестійкості.

Розрахунок межі вогнестійкості конкретної конструкції допускається виконувати за одномірними або багатомірними розрахунковими моделями з урахуванням стандартної температурної кривої та залежності коефіцієнта теплопровідності від температури.

Межа вогнестійкості шаруватих огороджувальних конструкцій  за теплоізолюючою здатністю може дорівнювати або, як правило, бути більшою суми меж вогнестійкості окремо взятих шарів.