Поняття та основні завдання виробничої санітарії в галузі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

 

 

 

 

 

Кафедра основ безпеки життєдіяльності

 

індивідуальна робота на тему:

«Поняття та основні завдання виробничої санітарії в галузі»

 

 

 

 

Виконав:

Студент 3 групи 5 курсу  ІПКОП

Захарченко В. П.

Перевірив:

доц., к.т.н. Тузіков С. А.

 

 

 

Харків - 2014 

План 

 

1. Законодавче регулювання виробничої санітарії.
2. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги в галузі.

       а) Загальні вимоги;

       б) Розташування підприємств і приміщень;

       в) Водопостачання та каналізація.

Список використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Законодавче регулювання виробничої санітарії.

 

   Виробнича санітарія – це система організаційних заходів та технічних засобів, що запобігають або зменшують дію шкідливих виробничих чинників.

   Виконання цих заходів регулюєтся Законом України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”. Закон встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

Згідно з цим Законом підприємства, установи і організації зобов’язані:

• за пропозиціями посадових осіб державної санітарноепідеміологічної служби розробляти і здійснювати санітарні та протиепідемічні заходи;
• у випадках, передбачених санітарними нормами, забезпечувати лабораторний контроль за виконанням вимог цих норм щодо безпеки використання (зберігання, транспортування тощо) шкідливих для здоров’я речовин та матеріалів, утворюваних внаслідок їх діяльності викидів та відходів, а також готової продукції;
• на вимогу посадових осіб державної санітарноепідеміологічної служби надавати безоплатно зразки використовуваних сировини і матеріалів, а також продукції, що випускається чи реалізується, для проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи;
• виконувати розпорядження і вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду;
• усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно- епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов’язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється Міністерством охорони здоров’я України;
• негайно інформувати органи, установи і заклади державної санітарно- епідеміологічної служби про надзвичайні події та ситуації, що становлять загрозу здоров’ю населення, санітарному та епідемічному благополуччю;
• відшкодовувати у встановленому порядку працівникам і громадянам шкоду, завдану їх здоров’ю внаслідок порушення санітарного законодавства.
• Гігієнічній регламентації підлягає будь-який небезпечний чинник фізичної, хімічної, біологічної природи, що присутній у довкіллі життєдіяльності людини. ЇЇ здійснюють з метою обмеження інтенсивності або тривалості дії таких чинників шляхом встановлення критеріїв їх допустимого впливу на здоров’я людини.

  Державна реєстрація передбачає створення та ведення єдиного Державного реєстру небезпечних факторів, в якому подано: назви небезпечних хімічних речовин та біологічних чинників; дані щодо їх призначення, властивостей, методів визначення, біологічної дії, ступеню небезпеки для здоров’я людини; гігієнічні регламенти застосування тощо. Державна реєстрація небезпечного фактора може бути здійснена лише за наявності встановлених для нього гігієнічних регламентів.

   Використання в народному господарстві та побуті будь-якого небезпечного фактора хімічної та біологічної природи допускається лише за наявності сертифіката, що засвідчує його державну реєстрацію. Державна реєстрація небезпечних факторів здійснюється в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

   Підприємства, установи, організації та громадяни при розроблянні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщуванні, будуванні, реконструюванні та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об’єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будуванні каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об’єктів зобов’язані дотримувати вимог санітарного законодавства.

   Надання земельних ділянок під будівництво, затвердження норм проектування, проектної та нормативно-технічної документації на будівництво, реконструкцію, введення в експлуатацію нових і реконструйованих об’єктів виробничого, соціально-культурного та іншого призначення, розроблення, виготовлення і використання нових машин, механізмів, устаткування, інших засобів виробництва, нових технологій здійснюється за погодженням з державною санітарноепідеміологічною службою.

   За порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби на осіб, винних у вчиненні таких правопорушень, може бути накладено штраф у таких розмірах:

• на посадових осіб - від шести до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• на громадян - від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

   До підприємств, підприємців, установ, організацій, які порушили санітарне законодавство, застосовують такі фінансові санкції:

а) за передання замовникові або у виробництво і застосування конструкторської, технологічної та проектної документації, що не відповідає вимогам санітарних норм, розробник цієї документації сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості розробки;

б) за реалізацію продукції, забороненої до випуску і реалізації посадовими особами органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 100 % вартості реалізованої продукції;

в) за випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, санітарних норм є небезпечною для життя і здоров’я людей, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 100 % вартості випущеної або реалізованої продукції;

г) за реалізацію на території України імпортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів щодо безпеки для життя і здоров’я людей, санітарним нормам, що діють в Україні, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 100 % вартості реалізованої продукції;

д) за ухилення від пред’явлення посадовим особам державної санітарно- епідеміологічної служби продукції, яка підлягає контролю, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 25 % вартості продукції, що випущена з моменту ухилення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги в галузі

а) Загальні вимоги;

 

   Підприємства, які виділяють газ, дим, пил, а також ті, що створюють шум, необхідно розташовувати щодо найближчого житлового району з підвітряного боку і відділяти від його кордонів санітарно-захисною зоною згідно з санітарними нормами проектування промислових підприємств. Санітарно-захисна зона або будь-яка її частина не може розглядатися як резервна територія підприємства і використовуватися для розширення виробничих майданчиків.

   Територія санітарно-захисної зони повинна бути озеленена та упорядкована за проектом, що має бути створено одночасно з проектом будування та реконструювання підприємства. При проектуванні та упорядкуванні санітарно- захисної зони потрібно передбачати збереження наявних зелених насаджень. З боку житлової території потрібно передбачати смугу дерев і кущів завширшки не менше 50 м, а при ширині санітарно-захисної зони до 100 м - не менше 20 м.

Залежно від ступеню виробничої шкідливості та умов технологічного процесу, а також заходів щодо очищення шкідливих відходів в атмосферу промислові підприємства поділяються на п'ять класів. Ширина захисної зони для підприємств різних класів складає: першого - 1000 м, другого – 500 м, третього – 300 м, четвертого - 100 м і п'ятого – 50 м.

   В санітарно-захисній зоні дозволено розташовувати:

• підприємства, їх окремі будівлі та споруди з виробництвами меншого класу шкідливості, ніж виробництво, для якого встановлено санітарно-захисна зону, за умови аналогічного класу шкідливості;
• пожежні депо з приміщеннями для чергових, але без гуртожитку; приміщення охорони без гуртожитку;
• гаражі, складські приміщення, окрім складів громадських та спеціалізованих
• продовольчих, горючих та вибухових речовин;
• лазні, душові та пральні, адміністративні службові будівлі;
• стоянки громадського та індивідуального транспорту;
• їдальні, буфети, кіоски за згодою Державного санітарного нагляду; розсадники рослин для озеленення підприємств та санітарно-захисної зони та ін.

   На території санітарно-захисної зони заборонено розташовувати підприємства, виробничі будинки та будівлі у тих випадках, коли виробничі шкідливості, які утворені ними, можуть мати шкідливий вплив на здоров'я працівників або призвести до псування матеріалів, устаткування та готової продукції іншого підприємства, а також коли це призводить до збільшення концентрації шкідливості у зоні житлових будівель (житлова територія) вище допустимої за санітарними нормами.

   Санітарні розриви між будинками та спорудами, що освітлюються через віконні (світлові) отвори, повинні бути на менше найбільшої висоти до верху карниза будинків та споруд, що стоятимуть навпроти. Зазначені санітарні розриви можуть бути зменшені, якщо за розрахунком, з врахуванням затемнення вікон будинками, що стоять навпроти, може бути забезпечено природне освітлення, як того вимагають норми, в обох будинках, які стоять одне навпроти одного. Санітарні розриви від відкритих або розташованих під навісом складів матеріалів, що виділяють пил (вугілля, цегла та ін.), до найближчих отворів виробничих та допоміжних складів, що відчиняються, потрібно мати не менше 50 м, а до отворів, які відчиняються у побутових будинків та приміщень - не менш 25 м.

   На майданчику, який відведено для будування або реконструювання підприємства, передбачено улаштувати ділянки для спортивних ігор та гімнастичних вправ працівників підприємства. Для цього, як правило, відводять ділянки з найменшим забрудненням повітря та ті, що найменш підпадають під вплив інших шкідливих факторів виробництва, також відділені від шляхів руху транспорту .

 

 

 

б)Розташування підприємств і приміщень;

 

   Територія виробничих підприємств. Територія виробничого підприємства, а також розташування будинків, залізничних колій, автомобільних та пішохідних доріг, проїздів та сигнальних знаків на них повинні задовольняти технологічному процесу відповідного виробництва, санітарним нормам проектування промислових підприємств, нормативам з виробничої санітарії та протипожежним нормам промислових підприємств та населених місць.

   Територію виробничого об'єкту звичайно розташовують на сухому, сонячному місці, яке не затоплюють паводкові води; вона повинна бути рівною і мати належні водяні стоки, виконані з урахуванням забезпечення вільного та безпечного руху людей та транспорту. Вибір майданчика потрібно узгодити з органами Державного санітарного нагляду.

Проїзди та проходи на території виробничого об'єкту розташовують з урахуванням технологічного процесу та протипожежних заходів: проїзди та пішохідні доріжки, як правило, асфальтують або ж на них виконують інший твердий покрив. Ширина транспортних проїздів повинна бути не менше ширини навантажених транспортних засобів, збільшеної на 1 м з кожного боку. Проходи для пересування людей улаштовують достатньої ширини та правильно спланованими.

В місцях перетинання залізничних колій дорогами автомобільного транспорту і пішохідними дорогами повинні влаштовуватися переїзди чи переходи, які мають охоронятися або бути обладнані світло-звуковою сигналізацією.

Територія виробничого об'єкта повинна завжди утримуватися в чистоті з максимальним озелененням вільних ділянок. Місця виконання робіт, руху людей та транспорту в зимовий період очищують від снігу та льоду і посипають піском, а влітку поливають водою. Сміття та відходи виробництва збирають в ящики, які встановлені у спеціально відведених місцях, а потім вивозять з території об'єкта або спалюють.

Матеріали, продукцію та інші грузи потрібно зберігати на спеціально відведених ділянках складеними згідно з вимогами охорони праці.

На території виробничого підприємства у місцях виконання робіт, руху транспорту та людей повинно улаштовуватися штучне освітлення.

Виробничі та допоміжні будівлі та споруди. Виробничі споруди та будівлі, їх об'ємно-планувальні та конструкторські рішення приймають з врахуванням відповідних розділів СНіП, норм технічного проектування та санітарних норм проектування промислових підприємств.

Об’єм виробничих приміщень на одного працівника повинен складати не менше 15 м3, а площа приміщень - не менш 4,5 м2. Висота приміщення від підлоги та стелі повинна бути не менше 3,2 м, приміщень енергетичного та транспортно- складського господарства - не менше 3 м. При цьому висота приміщень від підлоги до низу виступних конструкційних елементів покриття чи перекриття повинна бути не менше 2,6 м, а висоту приміщень з великим виділенням тепла, вологи та газів визначають із врахуванням технологічних процесів та забезпечення відведення з робочої зони надлишків тепла, вологи та газу.