Тероризм. Співробітництво держав у боротьбі з ним

Тероризм. Співробітництво держав у боротьбі з ним

 

Терористичні акти: вбивства, поранення, викрадення, погрози та деякі інші акти насильства, які готуються організаціями й здійснюються окремими особами стосовно державних або громадських діячів, здавна супроводжують розвиток суспільства. Історія знає чимало таких злочинів: вбивство давньоримського диктатора Юлія Цезаря, Авраама Лінкольна та Джона Кеннеді; 16-го та  35-го президентів США, прем'єр-міністра Індії Р.Ганді, прем'єр-міністра Ізраїля І. Рабіна та ін.

          

Усі зазначені  акти тероризму, незалежно від мотивів  їх здійснення, були внутрішньодержавними злочинами і були підсудні відповідно до законодавства тієї країни, в  межах якої вони відбулися. На сьогодні значно зріс та розширив свої .межі тероризм міжнародного характеру, тобто такий, що зачіпає інтереси двох або більше держав, порушує міжнародний правопорядок.

 

Терористичний акт можна кваліфікувати як злочин міжнародного характеру у випадках, коли:

           

 1) терорист і особи, що потерпають від терористичного акту, є громадянами однієї держави або ж різних держав, але злочин здійснений за межами7 цих держав;

2) терористичний акт спрямований проти осіб, що користуються міжнародним захистом;

3) підготовка до терористичного акту проводиться на території однієї держави, а здійснюється на території іншої;

4) здійснивши терористичний акт в одній державі, терорист переховується в іншій, і постає питання про його видачу.

 

Кількість подібних терористичних актів різко  збільшилась в останні роки XX століття та продовжуються в сучасності ; це підриви посольств США у ряді країн світу, серія вибухів у житлових будинках Москви та Волгодонська, низка терористичних актів, вчинених курдами в Туреччині, теракти 11 вересня у США,  атаки на будівлю ООН в Нігерії та ін.

 

Важливе значення має вивчення мотивів терористичних  актів, оскільки знання останніх дозволяє розробляти ефективні дії щодо нейтралізації  терористичних акцій. Основою тероризму  можуть бути політичні мотиви (залякування  населення, послаблення державної  влади, змушування до певних дій або  фізичне ліквідування політичних супротивників), а також дії, що мотивуються»   релігійними переконаннями, помстою, користолюбством, економічною конкуренцією або пов'язані з поведінкою психічно хворих людей.

 

Обов'язковими елементами, які характеризують тероризм є: наявність насильства, як правило, збройного або його загрози; заподіяння чи загроза заподіяння шкоди здоров'ю людини, або матеріальних, моральних збитків; позбавлення або загроза позбавлення життя людей. Такі дії здатні викликати широкий резонанс, залишити глибокий слід у психології населення-або значної його частини, підірвати атмосферу безпеки, спокою, стабільності в суспільстві.

         

Боротьба з тероризмом є складним та багатоаспектним завданням. Вона включає розвідувальну, контррозвідувальну, оперативно-розшукову та аналітичну роботи, правильна постановка яких дозволяє виявляти терористичні організації на стадії їх зародження, та ефективно протидіяти терористичним актам ще у період їх підготовки.

            

  В Україні оперативну роботу з боротьби проти тероризму проводять підрозділи Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони та ін. Для ліквідації терористичних організацій та знешкодження окремих терористів використовуються підрозділи ОМОНу, спецназу, „Беркута", структури відомчої безпеки та охорони.

       

Протягом  кількох останніх років наша держава  переживає значну економічну, соціальну  та політичну кризу, яка неминуче позначається на погіршенні криміногенної  обстановки та розширенні терористичної  діяльності. Вбивство народного депутата В. Гетьмана, замах на життя кандидата в президенти Н. Вітренко у жовтні 1999 року, низка терористичних актів проти відомих політиків, бізнесменів, журналістів змусили з повною серйозністю говорити про проблему тероризму в Україні. Слід зазначити, що не зважаючи на посилену увагу з боку держави та правоохоронних органів до вищезазначених питань, поки що не вироблена ефективна політика щодо захисту особистості, суспільства та держави від" актів тероризму. Національна система, безпеки ще не повністю готова ефективно протидіяти тероризму, а профілактичні заходи не завжди приносять бажаний результат.

          

На сьогодні терористичні дії в більшості  випадків носять яскраво виражений  антигуманний характер, їх відрізняє  збільшення замахів на життя та здоров'я  людей при зменшенні посягань на матеріальні об'єкти; зростання  числа вбивств   на замовлення; збільшення людських жертв в окремих  терористичних актах; посилення  жорстокості та зухвальства у  діях терористів.

               

Політичний, економічний та кримінальний тероризм знаходить спільні сфери дії, базуючись на взаємовигідних Інтересах.

         

Сучасний  тероризм має наступні різновиди: державний (організовується чи підтримується однією державою проти іншої), міжнародний (проводиться міжнародними терористичними організаціями), внутрішньодержавний (здійснюється замах на основи державності), релігійний (насаджується своє віросповідання), точковий (терористичний акт на окремо взятому об'єкті). Необхідно враховувати і такі різновиди, як тероризм у формі заколоту (захоплення території), масові безпорядки, диверсії, утримання заручників.

               

Беручи до уваги об'єкти замаху, тероризм можна поділити на:

     

• елітарний - при спробі замаху на посадових осіб органів державної влади, політиків, власників та керівників банків, компаній;
• функціональний, при спробі замаху на працівників правоохоронних органів, податкової служби, засобів масової інформації та ін.;
• промисловий, при нападі на великі підприємства, оборонні об'єкти, що виробляють зброю, отруйні чи інші хімічні речовини;
• транспортний, при встановленні вибухових пристроїв в літаках, поїздах, автобусах, автомобілях, диверсії на нафто- та газопроводах.

 

Якщо  в минулому тероризм зводився до вбивства чи поранення державних, громадських  діячів та дипломатів, то в наш час  він набуває таких форм, як викрадення літаків, захоплення заручників, руйнування громадських установ, житлових будинків, церков, пограбування складів зброї  та підприємств, окупація посольств, напади на місця проведення міжнародних  зустрічей, штаб-квартири міжнародних  організацій.

 

Нині терористи використовують дуже різноманітні знаряддя злочину. Вони мають в своєму розпорядженні досягнення сучасної техніки. Замість традиційної в минулому саморобної бомби, використання якої прирікало на мученицьку смерть насамперед самого терориста, сьогодні широко застосовуються бомби-листи та бомби-посилки, гвинтівки зі снайперським прицілом, контактні бомби та бомби уповільненої дії, які легко може переносити одна людина. Усе це робить злочинців невловимими, а отже, безкарними і надзвичайно ускладнює боротьбу з тероризмом.

 

 

З'являються дедалі ширші можливості використання терористами хімічної, біологічної і навіть ядерної зброї, що викликає занепокоєння світової   громадськості. Згадаймо хоча б застосування у токійському метро нервово-паралітичного газу представниками релігійної секти „Аун сандінкьо".

 

Перед загрозою зростання масштабів тероризму та дедалі небезпечніших засобів і методів, що до них вдаються терористи, особливого значення набуває співробітництво держав у боротьбі з ним.

 

В результаті спільних зусиль державам вдалося укласти низку міжнародних угод, у яких дається юридичне визначення деяких видів тероризму і передбачаються заходи боротьби з ними.

            

Однією з перших була укладена 29 квітня 1958 року багатостороння Женевська конвенція про відкрите море, яка містила ряд статей про боротьбу з тероризмом у відкритому морі; піратством.

           

 Гаазька конвенція (16 грудня 1970 року) про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден і Монреальська конвенція (23 вересня 1971 року) про боротьбу з незаконними діями, спрямованими проти цивільної авіації, регламентують співробітництво держав у боротьбі проти терористичних актів, що загрожують одному з найвразливіших засобів пересування.

            

 14 грудня 1973 року була прийнята Конвенція про запобігання і покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів.

 

26 січня 1977 року в Страсбурзі, після детального обговорення питання в органах Європейської ради, була підписана конвенція про боротьбу з тероризмом.

            

При Організації  Об'єднаних Націй з 1973 року діє  спеціальний комітет з тероризму, який працює, в основному, у трьох  напрямках: вироблення та узгодження правових норм; підготовка міжнародних договорів  і конвенцій; виявлення та вивчення причин, що породжують тероризм; розробка заходів боротьби з тероризмом.

 

«Системного тероризму  в Україні, слава Богу, немає»

 Замовні вбивства і замахи  на політиків, бізнесменів, журналістів,  суддів і т.д.; вибухи і підпали  їхніх будинків, дач, автомобілів,  а іноді й міських маршруток,  як, наприклад, у Вінниці, - все  це стає, на жаль, частиною наших  українських реалій, хоча колись  вважалося атрибутом «дикого  Заходу». Тепер географія таких  повідомлень - Київ, Одеса, Закарпаття, Донбас, Крим ...Ось тільки одне  з недавніх повідомлень - з  Волині. У ніч на 16 грудня підпалили  будинок, гараж і автомобіль  народного депутата України, члена  фракції блоку Юлії Тимошенко  Євгена Кирильчука. У заяві партії  «Батьківщина» з цього приводу  було сказано, що підпал відбувся  після того,як 15 грудня Кирильчук  разом із групою парламентаріїв  переконав делегатів Громадського  форуму в Луцьку прийняти рішення  про схвалення ідеї всенародних  виборів президента і виступити  проти його обрання парламентом.  У цій заяві було висунуто  вимогу до Генеральної прокуратури,  МВС і СБУ вжити заходів  для проведення об'єктивного розслідування,  встановлення виконавців та замовників  цього злочину, а також визнати,  що «в Україну розпочався політичний  терор». Так чи є терор в  Україну?Які причини поширення  цього явища і як з ним  боротися?

Останнім часом політики, експерти, журналісти все частіше говорять і пишуть, що метастази терору проникають в усі сфери нашого суспільства. Але насамперед потрібно зазначити, що системного тероризму, з яким вже зіткнулися багато країн світу, у нас, слава Богу, немає. Хоч його ознаки і тенденції, безумовно, існують. Як приклад можна згадати про справу так званих комсомольців-революціонерів. Це була міжнародна організація з ознаками мережевого тероризму. Згідно з висунутим звинуваченням, організована терористична діяльність велася з ідейною мотивацією. Так, учасники групи звинувачуються десь в 60 кримінальних злочинах. Це і вбивства, і посягання на життя громадян. І все це здійснювалося начебто задля досягнення політичних цілей. Але це одиничний приклад.

Якщо ж говорити про український  тероризм, то він має свою специфіку. І вона в тому, що це явище носить у нас переважно кримінальний характер. Так, з усіх кримінальних злочинів з терористичною забарвленням десь 95% відбуваються у сфері економічних  відносин. Тобто головні причини  і витоки тероризму в  Україну - це наше соціально-економічне становище.  На перше місце серед причин треба також поставити разюче майнове розмежування. Якщо у нас 83% населення перебуває за межею прожиткового мінімуму, то зрозуміло, чим це може загрожувати суспільству.

Та й протистояння, які є сьогодні в політикумі України, звичайно ж, не поліпшують обстановку в країні. Вони провокують групові екстремістські дії. Однак говорити про те, що у  нас присутній вкрай лівий  або вкрай правий тероризм, не є  правильним. У той же час стверджувати, що поживного грунту для активізації в Україну екстремізму і тероризму немає, було б безвідповідально. Криміналізація всіх сфер суспільства, безсилля судової влади тощо обумовлюють їх появу. Варто виділити  і таке негативне явище, як чиновницьке свавілля, який породжує гостре соціальне невдоволення.

 Як тут не згадати трагічні  факти самоспалення лікаря з  Чернігівщини Владислава Цуприка, львівського філософа Станіслава Шендрика та інші. Або, скажімо, що штовхнуло доброчесного фермера з Миколаївської області на захоплення заручників в Мінагрополітики? Або, наприклад, чому був убитий прокурор Залізничного району в Сімферополі? За наявною інформацією, до трагедії призвели чиновницька байдужість і свавілля. У нашому суспільстві поширення екстремізму визначається також відсутністю правової культури, традицій шанобливого ставлення до законів.

Деякі аналітики виділяють такі етапи розвитку масового кримінального  терору в Україну, як рекетирської-базарний, кланово-олігархічний і, нарешті, державно-політичний. Але ці визначення вельми умовні. Ніяких об'єктивних передумов для виділення таких етапів немає. В основі всякого терору лежить конфлікт. А він може мати місце за різних причин, в будь-яких умовах і обставинах. Інше питання - що можна класифікувати як тероризм, в яких формах він проявляється? В Україні це переважно кримінальні злочини з терористичним забарвленням. Зокрема - вибухи, захоплення заручників, замовні вбивства та ін. Деякі політичні сили поспішають оголосити той чи інший злочин політичним терором. Та не варто робити цього без офіційних результатів слідства. Наприклад, замовні вбивства губернатора Щербаня, народного депутата Гетьмана, кандидата в народні депутати Шкрібляка, а також вибух під час проходження кортежу автомобілів колишнього прем'єр-міністра Лазаренка спочатку виглядали і визначалися багатьма, передусім ЗМІ, як акції політичного тероризму. Проте слідство віддавало і віддає перевагу економічної мотивації цих злочинів.