Травматизм на виробництві

ВСТУП

 

Охорона життя й здоров’я працюючих від впливу небезпечних  та шкідливих виробничих чинників має  важливе соціальне значення, здоров’я працюючих є національним багатством держави оскільки має вплив на працездатність людини, а відтак на її добробут і подальший розвиток технічного процесу. Тому дана тема є надзвичайно актуальною та вагомою в наш час.

 

Проте на вітчизняних  підприємствах  існує велика кількість  загроз для  здоров я та життя  працівників. Відповідальність за можливі  негативні наслідки діяльності несуть як самі працівники, так і  роботодавці, а також держава, яка  слідкує за безпекою робочих місць, за допомогою нормативно-правових актів  регулює відносини між робітниками та роботодавцями з приводу охорони праці, а також визначає міру відповідальності та покарання за спричинені виробничою діяльністю травми та нещасні випадки.

 Обов’язком кожного  робітника є детальне вивчення  та дотримання правил техніки  безпеки на виробництві. А завданням  роботодавців є надання безпечних  умов праці, а також компенсація працівникові наслідків надзвичайних ситуацій, забезпечення медичними та лікувально-профілактичними послугами.

 

Оскільки виробничі  травми можуть мати надзвичайно серйозні наслідки перш за все для життя  та здоров’я працівника,  необхідно  приділяти  максимальну увагу методам уникнення  травматизму на виробництві.

 

Травматизм на виробництві  не випадково почали прирівнювати до національного лиха. Він завдає не лише багато горя і страждань конкретним людям, їхнім рідним та близьким, а  й безпосередньо впливає на економіку країни, бо ці особисті трагедії зливаються в чималі суспільні втрати, негативно позначаються на рівні життя народу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОСНОВНА ЧАСТИНА

 

При правильній організації  праці, дотриманні технологічної і  трудової дисципліни процес виробничої діяльності відбувається без випадків травматизму, професійних захворювань та аварій, а при відхиленні від затвердженої технології робіт, порушенні режимів експлуатації обладнання, техніки безпеки та виробничої санітарії можуть виникати ситуації, що спричиняють  травмування або професійні захворювання.

 

Характерною особливістю  травматичних випадків є їх раптовість та короткочасність періоду виникнення. На відміну від цього професійні захворювання виникають, як правило, через  довгострокову дію на працівників  шкідливого виробничного чинника , що впливає на працездатність або здоров’я людини.

 

Травмування (грец. Trauma-рана, пошкодження) – це раптове порушення  анатомічної цілісності організму  або його функцій через короткочасну дію будь-якого зовнішнього чинника внаслідок чого настає тимчасова або постійна втрата працездатності.

 

Збіг обставин, за яких виникає  травмування працюючих, розглядається  як небезпечна подія, що призвела до нещасного  випадку.[4]

 

Під виробничою травмою  розуміють  порушення анатомічної цілісності або фізіологічних функцій тканин чи органів людини внаслідок механічного, теплового, хімічного чи іншого впливу факторів виробничого середовища на організм людини в зв’язку з виконанням професійної праці, будь-якого виробничого  завдання та громадського доручення.

 

Слід знати, що відповідно до впливу чинників виробничого середовища травми поділяють на механічні (забиті місця, переломи, рани та ін.), теплові (опіки, обмороження, теплові удари), хімічні (хімічні опіки, гостре отруєння, задуха), електричні, комбіновані й ін. [3 ]

 

Розрізняють кілька причин виробничого травматизму:

 

Причини виробничого  травматизму  такі:

 

 

 

— організаційні —  відсутність або низька якість проведення інструктажу, порушення вимог охорони  праці, відсутність контролю, невчасний ремонт або заміна несправного обладнана, незадовільний стан території, проїздів, проходів, порушення правил експлуатації обладнання, транспортних засобів, порушення технологічного регламенту, порушення правил і норм при транспортуванні, складанні і зберіганні матеріалів і деталей; порушення норм і правил при плановому технічному обслуговуванні та ремонті обладнання, транспортних засобів і інструменту; недоліки при навчанні робітників безпечним методам праці; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; використання машин, механізмів і інструменту не за призначенням; відсутність або незадовільне огородження робочої зони; відсутність або невикористання засобів індивідуального захисту тощо.

 

— технічні — невідповідність  вимогам охорони праці або несправність виробничого обладнання, інструменту і засобів захисту, недостатня механізація важких робіт; недосконале огородження, відсутність спеціальних захисних засобів, засобів сигналізації та блокувань, недостатня міцність та надійність машин, шкідливі властивості оброблюваного матеріалу тощо. Ці причини інколи називають конструктивними або інженерними.

 

— психофізіологічні  — помилкові дії внаслідок  утоми працюючих, монотонності праці, хвороби, необережності. Психофізіологічні  причини - грубі помилки в діях, пов'язані з фізіологічним (втомленість), психічним (підвищена дратливість) або хворобливим станом працівників. Найбільш частими конкретними причинами виробничого травматизму на виробничих підприємствах є: відсутність інструкцій з охорони праці; робота на несправному обладнанні або на обладнанні без засобів захисту; відсутність засобів проти випадкового ураження працівників електричним струмом; відсутність драбин, які б відповідали вимогам правил техніки безпеки; розвантаження і транспортування вантажів без застосування відповідних механізмів і пристосувань; користування несправним реманентом, пристосуванням та інструментом.

 

Людина може припускатися помилок у своїх діях внаслідок  фізичного, статичного або динамічного  перевантаження, розумового перенапруження, перенапруження аналізаторів (зорового, слухового, тактильного), монотонності праці, стресових ситуацій, хворобливого стану. Травму може викликати незадовільність анатомо-фізіологічних і психічних особливостей організму людини залежно від характеру виконуваної роботи. У сучасних складних технічних системах управління, в конструкціях машин, приладів і систем управління ще недостатньо враховуються фізіологічні і антропологічні особливості і можливості людини.

санітарно-гігієнічні, пов'язані з порушенням вимог санітарних норм (наприклад, по вологості, температурі), відсутністю санітарно-побутових приміщень, недоліками в організації робочого місця.

 

Важливе значення серед  факторів, які зумовлюють виробничий травматизм, мають попередні нещасні випадки, психофізіологічний стан потерпілих. При цьому несприятливий психофізіологічний стан може бути пов'язаний як з об'єктивними  причинами (погана організація праці), так і суб'єктивними, залежними  від особливостей особистого стану  потерпівших (необережність, поспіх, втома, роздратування, ризик тощо).

 

Особисті якості працівників (швидкість реакції, активність, відповідальність, дисциплінованість і т. ін.) також  впливають на їх схильність до нещасних випадків. Це вказує, що особисті якості потерпілих значно впливають на той  факт, що в схожих екстремальних  ситуаціях одні стають жертвами нещасних випадків, а другі - ні.

 

Більшість виробничих травм  в межах держави відбувається через ігнорування та нехтування працюючими елементарних вимог правил і норм безпеки під час виконання робіт. [1]

 

Визначення причин нещасних випадків на виробництві є складним і відповідальним моментом. Дуже часто  в цій справі допускають грубі  помилки, що невірно  відображає фактичний  бік справи і веде до неправильних висновків, спрямовує зусилля у боротьбі з виробничим травматизмом у хибному напрямку.

 

Статистика нещасних випадків свідчить про те, що, незважаючи на різноманітність  засобів безпеки праці під  час роботи на машинах (особливо універсальних), виробничий травматизм поки що має  місце. Одна з причин цього - мала ефективність цих засобів. У зв'язку з викладеним існує гіпотеза про хвилеподібність  уваги працюючих до небезпеки, коли формується деякий середній рівень уваги  до небезпеки. Після того, як стався нещасний випадок, рівень уваги до безпеки  праці на підприємстві різко зростає, а з часом поступово спадає.

 

Аналіз стану промислової  безпеки свідчить, що в Україні  у 2001 році загальна кількість нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, порівняно з минулим роком зменшилась на 9%, або на 1041 випадок (на підприємствах України у 2011 році травмовано 10657 осіб, у 2010 році – 11698 осіб), а кількість нещасних випадків із смертельним наслідком, пов’язаних із виробництвом, порівняно з минулим  роком збільшилась на 41 нещасний випадок або на 6% (на підприємствах  України за 2011 рік смертельно травмовано 685 осіб, а за 2010 рік – 644 особи). [5]

 

Виробничий травматизм та профзахворювання спричиняють значні економічні збитки. Тому визначення економічних  наслідків непрацездатності є важливим і актуальним на рівні як держави, так і виробництва.

 

Ступінь втрати працездатності визначається медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) у відсотках до професійної  працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я.

 

Розмір відшкодування  встановлюється відповідно до ступеня  втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який мала особа до ушкодження здоров’я. Власник має повністю відшкодувати втрачений потерпілим заробіток  у розмірі, що відповідає встановленому  МСЕК відсотку втрати професійної працездатності потерпілого.

 

Розмір одноразової  допомоги потерпілому визначається колективним  договором (угодою, трудовим договором). У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги його сім’ї  повинен бути не менше п’ятирічного заробітку потерпілого і, крім того, не менше однорічного заробітку  потерпілого на кожного утриманця.

 

Усі економічні наслідки непрацездатності поділяються на дві групи : загальнодержавні витрати і збори K; втрати і збитки виробничих підприємств Св. Загальнодержавні витрати K у випадку втрати працездатності визначаються за формулою:

 

 

Втрати, які несе суспільство, включають: втрати профспілкових організацій на надання допомоги та оплату путівок у розмірі затрат по соціальному страхуванню; суму виплат державного страхового товариства особам у порядку індивідуального страхування; суму додаткових асигнувань вищих організацій на вжиття заходів щодо усунення наслідків масових нещасних випадків;

 

суму збитків суспільства  у вигляді податків з неоподаткованої  частини доходів потерпілих, з  виплат за лікарняними листами (лише в державних підприємствах); суму потенційних збитків, заподіяних суспільству у зв’язку з виходом робітника на пенсію по інвалідності за розрахунковий період.

 

У кожному випадку  втрати працездатності сума еквівалента  неодержаної  робітником заробітної плати В розраховується за формулою:

 

 

де а — коефіцієнт, який враховує поправку до кількості  виробленої продукції внаслідок  різниці в кваліфікації потерпілого  усередненого розряду і середньооблікового працівника та розраховується відношенням  тарифного коефіцієнта розряду  потерпілого Kф до тарифного коефіцієнта розряду середньооблікового працівника Kс; Р0 — середньоденний виробіток продукції, що припадає на один відпрацьований людино-день у розрахунковому періоді;

 

Ті — тривалість хвороби; Сі — втрати і збитки, котрі несе безпосередньо організація при  втраті працівником працездатності; ПВ — допомога по тимчасовій непрацездатності з Фонду соціального страхування.

 

Більш спрощена методика врахування матеріальних втрат унаслідок  травматизму  і захворювань дається  А. Н. Гржегоржевським. Загальні матеріальні  втрати внаслідок травматизму і захворювання можна обчислити за формулою: Пз=Пт+Тб де Пт — матеріальні наслідки травматизму;

 

Тб — матеріальні  наслідки захворювань, пов’язаних з  несприятливими умовами праці.

 

До основних елементів, які  складають матеріальні наслідки травматизму (Пт), належать: вартість за листками непрацездатності в результаті травматизму (П1); вартість недоданої продукції в результаті травматизму (П2);

 

інші матеріальні витрати (П3), в які включаються витрати  на отримання стаціонарних і лікування  амбулаторних хворих, доплати при  тимчасовому переводі потерпілих на легшу роботу, допомога членам сімей потерпілих, витрати на підготовку кадрів замість вибулих з причини травм.

 

П1=Об*Пр.д. де Об — середня  оплата листка непрацездатності за день або середня заробітна плата потерпілого за день; Пр.д — кількість робочих днів, втрачених унаслідок нещасних випадків.

 

Вартість недоданої  продукції  в результаті нещасних випадків (П2) розраховується за формулою: П2=Вд*П.р.д.

 

де Вд — середньоденний виробіток одного робітника, грн;

 

Пр.д — кількість  робочих днів, втрачених у результаті травм.

 

Розмір інших втрат  унаслідок травматизму (ПЗ) можна  встановити за формулою: ПЗ = С1 + С2 + Д + Зк + Пс, де С1 — кошти, витрачені на утримання стаціонарних хворих; С2 — кошти на лікування амбулаторних хворих; Д — доплата потерпілим при їх переводі на легшу роботу;

 

Зк — витрати на підготовку кадрів, викликані вибуванням працівників з причини травм; Пс — розміри допомоги, призначені потерпілим та їх сім’ям.

Таким чином, Пт = П1 + П2 + ПЗ.

 

Матеріальні витрати  в  результаті захворювань визначаються за формулою:

 

Тб = (Об ´ Пр.д + Вд) • 0,25,а

 

де Об — середня  оплата листків непрацездатності за день;

 

Пр.д — число робочих  днів, втрачених у результаті захворювання;

 

Вд — середньоденний виробіток одного працюючого;

 

0,25 — коефіцієнт, який  враховує питому вагу трудозатрат,  пов’язаних з несприятливими  умовами праці в загальному  числі втрат через захворювання.

 

Щорічні втрати економіки, за оцінкою фахівців Інститут демографії та соціальних досліджень Національної академії наук, тільки внаслідок загибелі та травмування громадян у сфері, не пов'язаній з виробництвом, перевищують 10 млрд. гривень, зокрема внаслідок загибелі  - 9,2 млрд., тимчасової непрацездатності у зв'язку з нещасними випадками невиробничого характеру  - 1,12 млрд. гривень, що становить близько 2,5 відсотка валового внутрішнього продукту України.