Амінокислоти: одержання, властивості, роль у біології

Національний  Університет «Києво-Могилянська  Академія»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

тема: №36 Амінокислоти: одержання, властивості, роль у біології

 

 

 

 

                                                          виконав студент ФПН-1

                                                           Шестопал Руслан

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                Київ 1998

 

   

        АМІНОКИСЛОТИ

Органічні сполуки, що містять в молекулі карбоксильну та аміно групи, називають- амінокислотами. Амінокислоти мають надзвичайно велике значення в органічному світі, тому що з них побудовані білкові речовини клітині, що виконують ряд інших важливих функцій в живому організмі: структурні білки, ферменти, гормони, транспортні білки, захисні, запасаючі, скорочувальні, токсини.

ІЗОМЕРІЯ. НОМЕНКЛАТУРА.

Амінокислоти  називають звичайно як замісники  відповідних карбонових кислот, позначаючи положення аміно групи буквами  латинського алфавіта. Застосовується також систематична номенклатура, а  для найпростіших- імпіричні назви:

CN₂NH₂-COOH  амінооцтова кислота, аміноетанова кислота, глікол, гліцин.

CH₃-CHNH₂-COOH  a-амінопропіонова кислота, 2-амінопропіонова кислота, аланін.

CH₃-CH₂-CH-CHNH₂-COOH  2-аміно-3-метилпентанова кислота

                  /                                ізолейцин.

                CH₃

CH₃-CHOH-CHNH₂-COOH   a-аміно-b-оксимасляна, 2-амино-3-оксибутанова кислота, треонін.

 

Ізомерія амінокислот  аналогічна ізомерії оксикислот.Вона може бути пов’язана з положенням функціональних груп та будовою вуглицевого скелета. Молекула амінокислоти може вміщувати як одну так і декілька карбоксильних груп і відповідно до цього амінокислоти відрізняються по основності.В молекулі амінокислоти може вміщувати також декілька аміногруп.

Гомологічний ряд одноосновних амінокислот необхідно б було починати з аміномурашиниї кислоти H₂N-COOH. Проте ця кислота одночасно є неповним амідом карбонової кислоти.

Оцтова кислота має  одну похідну амінокислоту H₂N-CH₂-COOH. Пролінова -дві: CH₃-CHNH₂-COOH a-амінопропіонова кислота, (a-аланін), CH₂NH₂-CH₂-COOH b-амінопропіонова кислота (b-аланін)

Від масляної- три , від ізомасляної- дві:

CH₃-CH₂-CHNH₂-COOH a-аміномасляна кислота

CH₃-CHNH₂-CH₂-COOH b-аміномаслянакислота

CH₂NH₂-CH₂-CH₂-COOH g-аміномасляна кислота

 

Від ізомасляної:                     

a-аміноізомасляна кислота

b-аміноізомасляна кислота H₂N-CH_2-CH-COOH

                                             /

                                          CH ₃

 

ШЛЯХИ ОТРИМАННЯ АМІНОКИСЛОТ.

Розроблено  багато шляхів отримання a-амінокислот. Найважливіші з них три:

1.Дія аміака  на солі хлорзамісних кислот:

NH₂-H+CL-CH₂-COONH₄-----^-HCL---®NH₂-CH₂COOHNH₄

2. Дією аміака та ціанової кислоти на альдегіди(реакція Штрекера). Ціановодень приєднується до аміду що утворюється спершу, утворений нітрил a-амінокислоти омилюють та отримують a-амінокислоту:

CH₃-C=O ----_+HN3----_-H2O--®CH₃-CH=NH--^+HCN-®CH₃-CH-CºN--^{+HOH: [H}₂^]--_-NH3®

             /                                                                                                                         /

         H                                                                                NH₂

®CH₃-CH-COOH

             /

         NH ₂

 

3.a-Амінокислоти також можна синтезувати з аміномалинового ефіра за наступною схемою:

                               NO-CH(COOR)₂

CH₂(COOR)₂—^R*ONO--_-R*OH®­¯     --^+H₂-^[Ni]®NH₂-CH(COOR)₂—^C₆^H₅^OCL-_-HCL®                             

                                 HON=C(COOR)₂ 

 

ÞC6H5CO-NH-CH(COOHR)2--^+RONa--_-ROH-®[C6H5CO-NH-C(COOR)₂]Na⁺--^R*I--_-NaI--®C₆H₅CONH-CR*(COOR)₂—^{H+, HOH}—_C6H5COOH-®NH-CR*(COOH)₂   ---_-CO2-®NH₂-CHR*-COOH

4. При гідролізі білків отримано близько 25 різноманітних амінокислот. Розділення такої суміші являє собою вкрай складну  операцію.Проте звичайно одна або дві амінокислоти отримуються в більших кількостях і ці кислоти вдається виділити досить просто. Останнім часом навчились так порушувати життєдіяльність деяких мікроорранізмів, що вони замість накопичення білка починають продукувати одну яку-небудь задану амінокислоту. Таким хляхом в промисловості отримують харчовий лізин. Із субстракта лізин виділяють з допомогою йоннообмінних смол.

Шляхи отримання b-амінокислот. Найбільш важливими є наступні два способи отримання цих кислот:

1. Приєднання аміака до відповідних кислот. Аміак до олефінів без каталізаторів не приєднується. Приєднання тут проходить так як і інші реакції a,b-ненасичених кислот, ане заправилом Марковникова:

CH2=CH-COOH --^+2NH₃®NH₂-CH₂-CH₂-COONH₄  

2.Велика кількість амінокіслот була синтезована В.М.Родіоновим з малинової кислоти: CH₂-CHO+CH₂(COOH)₂--^+NH₃®CH₃-CH-NH₂-CH₂COOH+H₂O+CO₂

Ця реакція  схожа з реакцією отримання b-оксикислот з альдегидів. Можливо, що проміжними продуктами тут є оксисполуки, проте механізм цієї реакції до кінця ще не з’ясовано.

Шляхи отримання інших амінокислот. Амінокислоти з більш віддаленими одна від одної функціональними групами отримують дією аміака на галогенпохідні  кислот, відновленням неповних нітрилів двохосновних кислот з допомогою бекмановского перегрупування наприклад:

 

 

H₂C       CH₂                                         H₂C         CH₂

H₂C                       C=O –^H₂^N-OH-_-HOH® H₂C                          C=N-OH--^[H₂^SO₄^]®

         H₂C      CH₂                                        H₂C             CH₂

циклогексанон                                         циклогексаноноксим            

 

      H₂C        CH₂    OH                              H₂C          CH₂

                                                                                            CO

H₂C                      С=N         _® ^¬      H₂C                                          NH

       H₂C         CH₂                                        H₂C          CH₂                       

                                                           капролактам

 

Капролактам при  гідролізі утворює w- або e-амінокапронову кислоту, а при нітруванні з подальшим відновленням- лактам 2,6-диамінокапронову кислотую(лізин).

 

Фізичні властивості.

Амінокислоти-безбарвні  кристалічні речовини з високими температурами плавлення, які мало відрізняються для цих кислот і тому не характерні. Плавлення супроводжується розкладом речовини. У воді амінокислоти є добрерозчинними. Водні розчини одноосновних амінокислот майже завжди мають майже нейтральну реакцію.

Високі температури  плавлення, відсутність в спектрі  ліній, характерних для карбоксильної  та аміно групи, та деякі інші властивості амінокислот пояснюються їх будовою. Амінокислоти являють собою внутрішні солі (біполярні іони):₊NH₃-CH₂-CO-O_-Такий іон в кислому середовищі поводить себе як катіон, так як пригнічується дисоціація карбоксильної групи; а в лужній - як аніон: ⁺NH₃-CH₂-COOH^®_¬+H^OH- +NH₃-CH₂-COO^®_¬HO^-_H⁺NH₂-CH₂-COO-

В ізоелектричній точці, коли концентрація катіонів та аніонів рівні, конценотрація біполярного  іона максимальна і рух його в  електричному полі не відбувається. Положення  рівноваги залежить від pH середовища.

Більшість природніх  амінокислот оптичноактивні вналлідок  наявності асемитричного атома  карбону. В пироді розповсюджені  кислоти L-ряду.

 

              ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ.

Подібно до інших  сполук із змішаними функціональними групами амінокислоти проявляють властивості як кислот так і амінів. Проте в ланцюзі перетворень сильно впливає наявність двох груп.

1. Амінокислоти утворюють солі з лугами. Солі a-амінокислот з тяжкими металами можуть мати комплексний характер. Таку будову мають наприклад інтенсивно сині солі міді:                                         CH₂-NH₂                O         CO

                                                                                              Cu

                                                                             CO       O            NH₂-CH₂

2.Подібно до інших кислот амінокислоти утворюють складні ефіри, хлорангідриди, аміди і т. д.

3.Амінокислоти утворюють  солі з неорганічними кислотами  наприклад(H₃N⁺-CH₂-COOH)^-CL.Ці солі звичайно добре кристалізуються.

4.При дії азотистої  кислоти амінокислоти утворюють  оксикослоти:

H₂N-CH2COOH—^HNO₂ ®N₂+H₂O+HOCH_2-COOH

Ефіри амінокислот утворюють  при цьому досить стійкі діазосполуки:

CH₂-CH₂-COOC₂H₅—^HNO₂--_-2H2O®N₂CH-COOC₂H₅

Діазооцтовий (етиловий) ефір має наступну будову:

NºN⁺-^-CH-COOC₂H₅«^-N=N⁺=CH-COOC₂H₅

Він використовується при  органічному синтезі.

5.Аміногрупа  в амінокислотах легко ацілюється  при дії ангідридів або галогенангідридів  кислот:

 

 

CH₂NH₂                           CH₂-NH-COCH₃

  /         +(CH₃CO)O₂®      /                         +CH₃COOH

COOH                              COOH

 

6.При алкіруванні  аміногрупи утворюються вторинні, третинні амінокислоти та зрештою  чотирьохзамісні амонійні луги. Внутрішні солі таких лугів називають бетаінами.

7. В залежності  від положення аміногрупи по  відношенню до карбоксилу амінокислоти  поводять себе порізному:

1) a-амінокислоти утворюють дикетопіперазини:

CH₃-CH-CO---OH                               CH₃-HC-CO

          |                                                 

     H-NH+NH—H   ®                      NH                    NH+2H₂O

          |

 НO—CO-CH-CH₃                                OC-CH-CH₃

 

2. b-амінокислоти відщеплюють аміак і дають амонійну сіль ненасиченої кислоти. Причиною такої реакції є рухливість водневих атомів в сусідстві з карбоксильною групою:

CH₂-CH-COOH

  І       |                     ® CH₂=CH-COOONH₄

NH₂   H   

3)g-,d-амінокислоти уворюють при нагріванні внутрішні аміди -лактами:

               H₂C            CH₂                            H₂C             CH₂

H₂C                               CO  ^-H2O®  H₂C                                  CO

               HN---H      OH                                     NH  

 

    Цим корис

туються при визначенні будови амінокислот: визначають в якому положені знаходиться аміногрупа відносно карбоксильної.

8. В реакціях заміщення a-амінокислот, повязаних із зміною до асимме-тричного атома карбону, частопроходить вальденівське обертання. Прикладом може бути взаємоперетворення d- та l-бромпропіонових кислот та d- і l-аланіна по наступній схемі:

d-бромпропіонова кислота---^NH₃®d-Аланін

           ­ NOBr                                        ¯  NOBr