Бухгалтерський облік в Міжнародному Бізнесі

Клас 0 "Позабалансові рахунки" включає рахунки, призначені для обліку майна і зобов'язань, які не підлягають відображенню у балансі.

 

39. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку, а іншими словами, групування їх за певними ознаками, допомагає процесу вивчення системи рахунків та застосуванню її на практиці.

Усі рахунки класифікують за об’єктами відображення (активні, пасивні, активно-пасивні), рівнем узагальнення даних про господарську діяльність (синтетичні рахунки, субрахунки, аналітичні рахунки), за економічним змістом, призначенням та структурою.

Класифікація рахунків за економічним змістом дає можливість встановити, які рахунки слід застосовувати для обліку певного об’єкта, тобто ця класифікація дозволяє визначити систему рахунків, які необхідно використовувати на підприємствах тієї чи іншої галузі. Вона будується відповідно до класифікації об’єктів бухгалтерського обліку.

За економічним змістом  рахунки поділяють на три основні  групи і одну доповнюючу

— рахунки господарських  засобів;

— рахунки господарських  процесів;

— рахунки джерел формування засобів;

— рахунки обліку операцій, які не відображені в балансі (позабалансові рахунки).

Класифікація рахунків за економічним змістом дає змогу  згрупувати рахунки залежно від  того, що саме на них обліковується.

За структурою і призначенням рахунки поділяються на основні, регулюючі, операційні, фінансово-результативні та позабалансові.

Таке групування дозволяє визначити порядок обліку господарських операцій на рахунках, забезпечує можливість більш раціонального уявлення про показники діяльності підприємства.

Основні рахунки у бухгалтерському обліку застосовуються перш за все для контролю за наявністю господарських засобів та джерел їх утворення, а також за їхніми змінами. Об’єкти, які обліковуються на цих рахунках, є основою господарської діяльності, дають повне уявлення про майновий стан підприємства, тому вони і називаються основними.

До основних рахунків відносяться:

— інвентарні;

— рахунки капіталу;

— рахунки розрахунків.

Інвентарні рахунки застосовують для обліку наявності та руху матеріальних цінностей і коштів. Головне їх призначення — контроль за наявністю господарських засобів підприємства. Рахунки цієї групи умовно поділяють на матеріальні та рахунки коштів.

Матеріальні рахунки призначені для обліку наявності та руху основних засобів, товарно-матеріальних цінностей і контролю за їх збереженням. По відношенню до балансу вони є активними.

Рахунки коштів призначені для обліку грошових коштів. Вони також є активними.

Рахунки капіталу використовуються для обліку джерел утворення власних засобів. Вони є пасивними.

Рахунки розрахунків призначені для відображення дебіторської та кредиторської заборгованості.

Рахунки, на яких обліковується  дебіторська заборгованість, є активними. Рахунки, на яких обліковується кредиторська заборгованість, є пасивними.

Окремі рахунки цієї групи є активно-пасивними, на них  одночасно обліковується дебіторська  і кредиторська заборгованість. Ці рахунки можуть мати два залишки за дебетом (дебіторська заборгованість) і за кредитом (кредиторська заборгованість).

Регулюючі рахунки призначені для уточнення оцінки господарських засобів і визначення реального розміру джерел утворення засобів. Дані рахунки поділяються на:

— контрарні;

— доповнюючі;

— контрарно-доповнюючі.

Контрарні регулюючі рахунки призначаються для зменшення оцінки засобів і джерел їх утворення. За будовою ці рахунки протилежні до рахунків, які вони зменшують. Так, якщо зменшується оцінка засобів, то самі вони є контрактивними, пасивними, якщо зменшується величина джерел утворення засобів, то контрарні рахунки відносяться до контрпасивних і є активними.

Доповнюючі регулюючі рахунки збільшують оцінку засобів або джерел їх утворення. За будовою вони такі ж, як і рахунки, які вони доповнюють. Використовуються вони в аналітичному обліку. Наприклад, до суми транспортно-заготівельних витрат додається вартість придбаних матеріалів або сировини, таким чином визначається фактична собівартість матеріальних цінностей.

Контрарно-доповнюючі рахунки поєднують в собі ознаки двох попередніх. Їх застосовують, як правило, в аналітичному обліку, зокрема в обліку готової продукції чи матеріалів. Якщо аналітичний облік окремих видів готової продукції проводять за плановою собівартістю, окремо ведуть облік відхилень фактичної собівартості від планової. При цьому для того, щоб визначити фактичну собівартість готової продукції, треба суму відхилень додати або відняти від планової собівартості залежно від наявності перевитрат або економії засобів.

Операційні  рахунки призначені для відображення в обліку окремих господарських операцій і процесів, а саме для обліку витрат, доходів і результатів діяльності підприємства.

Вони поділяються на:

— розподільчі;

— калькуляційні;

— порівняльні;

— транзитні.

Розподільчі рахунки в свою чергу поділяються на збірно-розподільчі та бюджетно-розподільчі.

Збірно-розподільчі призначені для збору і розподілу витрат між об’єктами в одному звітному періоді. Ці рахунки є активними і закриваються наприкінці звітного періоду і, таким чином, вони не мають сальдо.

Бюджетно-розподільчі рахунки призначені для відображення витрат і їх розподілу між окремими звітними періодами. Це активні рахунки і пасивні.

За дебетом рахунка  «Витрати майбутніх періодів» відображуються витрати, здійснені в даному періоді, але фактично вони відносяться до майбутнього періоду. За кредитом цього рахунка витрати поступово списуються за настанням відповідного періоду. Даний рахунок може мати дебетове сальдо, яке означає нерозподілену суму витрат і відображується в ІІ розділі активу балансу.

Калькуляційні рахунки призначаються для обліку витрат і визначення собівартості продукції, робіт і послуг. За будовою вони є активними.

Порівняльні рахунки призначені для відображення окремих господарських операцій і процесів та результатів за ними. Ці рахунки є активно-пасивними. Результат від певної операції чи процесу визначається шляхом порівняння записів за звітний період за дебетом і кредитом цих рахунків. І на суму цього результату даний рахунок закривається («Фінансові результати»).

Транзитні рахунки використовуються тоді, коли є необхідність акумулювати певні однорідні активи з метою їх подальшого розподілення для забезпечення контролю і управління цими активами.

До цих рахунків відносяться  рахунки восьмого класу, на яких відображуються елементи витрат. За цими рахунками  немає початкового і кінцевого сальдо і вони в кінці звітного періоду закриваються.

Фінансово-результативні рахунки використовуються для відображення фінансових результатів діяльності підприємства за певний період. Ці рахунки активно-пасивні, оскільки результат може бути позитивним (прибуток) і негативним (збиток).

Усі ці групи рахунків (основні, регулюючі, операційні та фінансово-результативні) обліковують балансові об’єкти і мають назву балансові рахунки.

Позабалансові рахунки призначені для обліку об’єктів, які не є власністю підприємства, але перебувають у його користуванні. Для цих рахунків притаманна проста форма запису, тобто на них відсутній подвійний запис, і вони не кореспондують між собою і балансовими рахунками

 

40. Подвійне відображення операцій на рахунках та, його обгрунтованість

В результате хозяйственных  операций происходят двойст¬венные  и равновеликие изменения средств  хозяйства и источ¬ников их обра-зования. Это обусловливает необходимость  отра¬жать хозяйственные операции на счетах способом двойной записи, сущность которой состоит в том, что каждую опера¬цию в одной и той же сумме записывают дважды — по дебету одного счета и по кредиту — дру-гого. Прежде чем отразить хозяйственную операцию на соответ¬ствующих счетах, на основании первичных документов состав¬ляют бу-хгалтерскую проводку, под которой понимают указание дебетуемого, кредитуемого счета и суммы, отражаемой в учете хозяйст-венной операции. Каждая хозяйственная операция вследствие двойной записи обусловливает взаимосвязь между определенными сче-тами. Взаимосвязь счетов, возникающая в результате отражения на них хозяйственных операций двойной записью, называется кор¬респонденцией счетов, а сами счета — корреспондирующими. Двойная запись позволяет уяснить, в результате каких операций прои-зошли изменения тех или иных хоз-х средств или их источников, откуда хоз-ные средства поступили и куда они были использованы, что имеет большое значение для контроля за сохранностью имущества предпр. Двойная запись имеет контрольное и економическое значение: кон-е: двойная запись позволяет проконтрол-ть правильность отображения операций на счетах; ек-е: двойная запись позво-ляет проконтрол-ть движение активов предпр.

 

41. Синтетичні й аналітичні рахунки, оборотні відомості.

За ступенем узагальнення господарських засобів, джерел їхнього утворення та господарських процесів у поточному бухгалтерському обліку рахунки поділяються на:

— синтетичні,

— аналітичні.

Рахунки, що групують ресурси  підприємства, джерела їхнього утворення  в узагальненому грошовому вимірюванні  за економічно-однаковими ознаками, називаються синтетичними, а облік на цих рахунках — синтетичним.

Наприклад: такі рахунки як «Основні засоби», «Готова  продукція», «Розрахунки з постачальниками» дають узагальнену інформацію про стан таких засобів підприємства і називаються синтетичними.

Для систематичного контролю за наявністю та рухом товарно-матеріальних цінностей, коштів, зобов’язань, за своєчасністю розрахунків з постачальниками, покупцями, для прийняття управлінських рішень крім узагальнених показників потрібна більш докладна інформація.

Наприклад: підприємство має знати не лише загальну суму дебіторської заборгованості, а мати інформацію щодо кожного дебітора, щоб контролювати стан розрахунків  з ними. Рахунки, що відкривають з  метою розширення систематичного обліку для деталізації складу засобів підприємства та джерел фінансування, називаються — аналітичними, а облік, що ведеться на цих рахунках, — аналітичним. Записи в аналітичних рахунках і відповідному синтетичному рахунку роблять по мірі виконання господарських операцій.

Інформацію поточного  синтетичного і аналітичного обліку періодично узагальнюють по підприємству в цілому. Роблять це за допомогою оборотних відомостей.

Узагальнення даних  обліку починається з підрахунку оборотів та залишків з дебетом і  кредитом з наступним обчисленням кінцевих сальдо синтетичних та аналітичних рахунків. Оборотні відомості є способом періодичного узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку, засобом перевірки записів в обліку, а також засобом перевірки правильності складання балансу.

Розрізняють два види оборотних відомостей:

— за синтетичними рахунками;

— за аналітичними рахунками.

Оборотна  відомість характеризує кожен рахунок  і показує сальдо на початок періоду, обороти за дебетом і кредитом за місяць і сальдо на кінець звітного періоду. Характерною особливістю оборотної відомості є те, що вона містить три пари однакових підсумків:

— початкових сальдо;

— оборотів;

— кінцевих сальдо.

Тотожність підсумків  початкових сальдо випливає з балансового методу. Збіг підсумків дебетових оборотів з підсумком кредитових оборотів рахунків випливають із застосування методу подвійного запису в бухгалтерському обліку. Рівність підсумків кінцевих сальдо за дебетом і кредитом рахунків випливає з двох попередніх рівностей. Якщо підсумок по дебету всіх синтетичних рахунків не збігається з підсумками по кредиту рахунків, то це вказує на помилки в поточному бухгалтерському обліку, причинами яких можуть бути неправильні записи початкових сальдо на активних і пасивних рахунках.

Таким чином, оборотна відомість за синтетичними рахунками дає можливість виявити в бухгалтерському обліку помилки, пов’язані з порушенням рівності підсумків. Крім оборотної відомості за синтетичними рахунками складають також оборотну відомість за аналітичними рахунками. Ця відомість має інший вигляд, що обумовлено особливостями облічуваних об’єктів.

 

42. Хронологічні та систематичні записи господарських операцій

По  характеру записей: 1)хронологические – хоз. опер. записывают в календар. последоват-и их осуществления и оформления.2)систематические – предназначены для группировки (систематиз-и) однородных по эк-му содержанию хоз. опер. на счетах б.учета 3)комбинированные – в них хронолог-е и системат-е записи ведут одновременно (книга Журнал-главная).

 

43. Облік лізингових операцій. Учасники, класифікація і види лізингу.

Оренда – це надання  однією стороною (орендодавцем) іншій  стороні (орендареві) майна в тимчасове  користування на визначений термін за певну плату на підставі договору оренди. Довгострокова оренда зветься лізингом (оренда на строк від 3 і більше років). Розрізняють два типи лізингу: операційний і фінансовий. При операційному лізингу майно береться в оренду на короткий термін. Право власності у цьому разі залишається за орендодавцем. Орендар відображає в обліку орендну плату (звичайно і операційні витрати, пов’язані з використанням об’єкта). Орендна плата відображається в орендаря наступною бухгалтерською проводкою: Дт “Витрати на оренду”, Кт “Грошові кошти”.  В зарубіжних країнах широке застосування має довгостроковий фінансовий лізинг як засіб формування довгострокових активів. Фінансовий лізинг – це оренда, за умовою якої орендар бере на себе весь ризик та всі витрати, пов’язані з використанням орендованого майна. При фінансовому лізингу орендар обліковує лізингові об’єкти, як свої активи.

За міжнародними стандартами обліку лізинг вважають фінансовим, якщо договір оренди передбачає хоч би одну з 4 умов: 1. Право власності на майно, що орендується, після закінчення строк оренди цілком переходить до орендаря. 2. Орендареві надається можливість після закінчення строку оренди придбати майно за ціною нижче ринкової або відновити оренду. 3. Строк оренди охоплює більшу частину строку корисного використання орендованого майна. 4. Теперішня вартість мінімальних орендних виплат більша або дорівнює ринковій вартості об’єкта оренди.

Для розрахунків з  орендодавцем на підприємстві розробляється  графік платежів по фінансовому лізингу. Надходження устаткування на підприємство на умовах фінансового лізингу відображається в обліку такою бухгалтерською проводкою: Дт “Основні засоби (устаткування по лізингу)”, Кт “Заборгованість по лізингу”. Кожного року компанія-орендар відображає в обліку суми амортизації устаткування по лізингу: Дт “Витрати на амортизацію”, Кт “Амортизація устаткування по лізингу”. Компанія відображає в обліку також витрати по %, суму виплати і зменшення заборгованості по лізингу: Дт “Фінансові витрати (% по лізингу)”, Дт “Заборгованість по лізингу”, Кт “Грошові кошти”.  В балансі основні засоби по лізингу показуються окремою позицією серед основних засобів, а заборгованість – в пасиві серед довгострокової заборгованості. Частина заборгованості, яка має бути сплачена наступного року, показується при складанні балансу, як короткострокова заборгованість, а решта – як довгострокова.