Відпустки та їх види

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

1. Відпустки та їх види ……………………………………………..……………4

2. Порядок надання та перенесення відпусток………………………………….8

3. Порядок нарахування відпускних…………………………………………....13

ВИСНОВКИ………………………………………………………………...……17

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Державні гарантії  та  відносини,  пов'язані  з   відпусткою, регулюються  Конституцією  України  (  254к/96-ВР ),  цим Законом, Кодексом законів про працю України ( 322-08 ),  іншими законами та нормативно-правовими  актами України.

Право на відпустки мають  громадяни України, які перебувають  у трудових відносинах з  підприємствами,  установами,  організаціями незалежно   від  форм  власності,  виду  діяльності  та  галузевої належності,  а також працюють за  трудовим  договором  у  фізичної особи.

Згідно зі ст. 23 Закону «Про відпустки» витрати, пов'язані з  оплатою відпусток, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених  на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники.

Більшість оплачуваних відпусток  вимагає створення забезпечення. Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291, для узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів та включення їх до витрат поточного періоду, призначено рахунок 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів». Облік руху та залишків коштів на оплату чергових відпусток працівникам ведеться на субрахунку 471 «Забезпечення виплат відпусток». На цьому самому субрахунку узагальнюється інформація про забезпечення обов'язкових відрахувань (зборів) від забезпечення виплат відпусток на збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття тощо.

З нараховуванням суми відпускних (за рахунок створеного забезпечення на оплату відпусток) робиться запис: Дт 471 – Кт 661.

1. Відпустки та їх види

 

Відпустка - це час відпочинку, який обчислюється в календарних  днях і надається працівникам  із збереженням місця роботи і  заробітної плати.

Право на відпустки мають  всі громадяни України, які перебувають  у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно  від форм власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також  працюють за трудовим договором у  фізичної особи. Нарівні з громадянами  України право на відпустки мають  іноземні громадяни та особи без  громадянства, які працюють в Україні (ст. 2 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 р.). Право на відпустку  мають працівники, які уклали безстрокові  трудові договори, трудові договори на визначений строк, на час виконання  певної роботи, сезонні, тимчасові працівники і сумісники, працівники, які працюють на умовах неповного робочого часу. Не користуються правом на відпустку  особи, які працюють за цивільно-правовими  угодами; засуджені до виправних  робіт без позбавлення волі; засуджені  в період позбавлення волі.

Право на відпустку забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості зі збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених Законом України "Про відпустки", та забороною заміни відпустки компенсацією, крім випадків, які передбачені ст. 24 цього закону. На жаль, не завжди на багатьох приватних підприємствах, які використовують працю найманих працівників, останні можуть скористатися правом на відпустку. Власники таких  підприємств не надають її під  загрозою звільнення, а в тих випадках, коли відпустка і надається, то всупереч ч. 3 ст. 2 Закону "Про відпустки" - надається відпустка без збереження заробітної плати.

Вперше в національному  законодавстві у ст. 3 Закону "Про  відпустки" передбачено право  працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) на невикористану відпустку  з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. Згідно зч.2 цієї статті у разі звільнення працівника у зв'язку з закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону "Про відпустки" час хвороби працівника у період відпустки, засвідчений у встановленому порядку, продовжує її, а тому днем звільнення є останній день хвороби.

У тлумаченні деяких статей Закону України "Про відпустки" М. Пузир обґрунтовано ставить питання  про можливість відкликання працівником  заяви про звільнення у час  використання відпустки у разі звільнення. Думається, що якщо днем звільнення при  цій ситуації є останній день відпустки, працівник має право відкликати заяву про звільнення до цього  дня включно.

Види відпусток. Законом  України "Про відпустки" передбачені  наступні види відпусток:

1) щорічні відпустки:

- основна відпустка (ст. 6 цього Закону);

- додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 цього Закону);

- додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону);

- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки  у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);

3) творча відпустка (ст. 16 цього Закону);

4) соціальні відпустки:

- відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 17 цього Закону);

- відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (ст. 18 цього Закону);

- додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19 цього Закону);

5) відпуски без збереження  заробітної плати (статті 25, 26 цього  Закону).

Законодавством, колективним  договором, угодою та трудовим договором  можуть установлюватись інші види відпусток.

Щорічна основна відпустка  надається працівникам для відновлення  працездатності тривалістю не менше  як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з  дня укладення трудового договору. Святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП) не враховуються при визначенні тривалості відпусток.

Окремим категоріям працівників, вказаним в ст. 6 Закону "Про відпустки", надається щорічна основна відпустка  більшої тривалості. Так, промислово-виробничому  персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих  гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах  у шахтному будівництві, на транспортуванні  та збагаченні корисних копалин, надається  щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні зі збільшенням  за кожних 2 відпрацьованих роки на 2 календарних  дні, але не більше 28 календарних  днів; працівникам, зайнятим на підземних  гірничих роботах та в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче, надається щорічна основна  відпустка тривалістю 28 календарних  днів незалежно від стажу роботи, а в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною до 150 метрів - 24 календарних  дні зі збільшенням на 4 календарних  дні при стажі роботи на даному підприємстві 2 роки і більше; працівникам  лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і  лісогосподарських підрозділів  інших підприємств, а також лісництв надається щорічна основна відпустка  тривалістю 28 календарних днів за Списком  робіт, професій і посад працівників  лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв, яким надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. №570 (Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1997. - №11-12. - С. 402). Воєнізованому особовому складу гірничорятувальних частин надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, невоєнізованим працівникам гірничорятувальних частин - 24 календарних дні зі збільшенням за кожних 2 відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.

Особам віком до 18 років  надається щорічна основна відпустка  тривалістю 31 календарний день. При  наданні працівнику відпустки у  рік, коли йому виповнюється 18 років, тривалість її визначається в залежності від  відпрацьованого ним часу: за рік, коли він був неповнолітнім із розрахунку 31 календарний день за робочий  рік, а після виповнення повноліття в залежності від тривалості відпустки, встановленої для працівників відповідної  професії.

Щорічні основна та додаткові  відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Поряд із щорічною оплачуваною  відпусткою для відпочинку законодавством та колективними договорами західних країн передбачені оплачувані та неоплачувані відпустки, які мають  інші цілі, серед яких відпустки  у зв'язку з сімейними обставинами, навчальні відпустки, для створення  власного підприємства тощо.

Стаж роботи, що дає право  на щорічну основну відпустку, включає:

1) час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного  робочого дня) протягом робочого  року, за який надається відпустка; 

2) час, коли працівник  фактично не працював, але за  ним згідно з законодавством  зберігалося місце роботи (посада) та заробітна плата повністю  або частково (в тому числі  час оплаченого вимушеного прогулу,  спричиненого незаконним звільненням  або переведенням на іншу роботу)

3) час, коли працівник  фактично не працював, але за  ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася  допомога по державному соціальному  страхуванню, за винятком частково  оплачуваної відпустки для догляду  за дитиною до досягнення нею  3-річного віку;

4) час, коли працівник  фактично не працював, але за  ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася  заробітна плата у порядку,  визначеному ст. 25 і ч. 2 ст. 26 Закону  України "Про відпустки", за  винятком відпустки без збереження  заробітної плати для догляду  за дитиною до досягнення нею  6-річного віку;

5) час навчання з відривом  від виробництва тривалістю менше  10 місяців на денних відділеннях  професійно-технічних закладів освіти;

6) період навчання новим  професіям (спеціальностям) осіб, звільнених  у зв'язку зі змінами в організації  виробництва та праці, у тому  числі з ліквідацією, реорганізацією  або перепрофілюванням підприємства, скорочення чисельності або штату  працівників; 

7) інші періоди роботи, передбачені законодавством.

 

 

2. Порядок надання та  перенесення відпусток

 

Щорічні основна та додаткові  відпустки повною тривалістю у перший рік роботи надаються після 6 місяців  безперервної роботи на даному підприємстві. Щорічні відпустки за другий та наступні роки можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Законом встановлені винятки  з правила про надання першої відпустки після 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. Щорічні  відпустки повної тривалості до настання 6-місячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:

1) жінкам - перед відпусткою  у зв'язку з вагітністю та  пологами або після неї, а  також жінкам, ((Які мають двох  і більше дітей віком до 15 років  або дитину-інваліда;

2) інвалідам; 

3) особам до 18 років; 

4) чоловікам, дружини яких  перебувають у відпустці у  зв'язку з вагітністю та пологами;

5) особам, звільненим після  проходження строкової військової  або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення  зі служби вони були прийняті  на роботу протягом 3 місяців,  не враховуючи часу переїзду  на постійне місце проживання;

6) сумісникам - одночасно  з відпусткою за основним місцем  роботи;

7) працівникам, які успішно  навчаються в закладах освіти  та бажають приєднати відпустку  до часу складання іспитів,  заліків, написання дипломних,  курсових, лабораторних та інших  робіт, передбачених навчальною  програмою; 

8) працівникам, які не  використали за попереднім місцем  роботи повністю або частково  щорічну основну відпустку і  не одержали за неї грошової  компенсації; 

9) працівникам, які мають  путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування; 1

0) батькам-вихователям дитячих  будинків сімейного типу;

11) в інших випадках, передбачених  законодавством, колективним або  трудовим договором.

Черговість надання відпусток  визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим  ним органом за погодженням з  профспілковим чи іншим уповноваженим  на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. Конкретний період надання щорічних відпусток в межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний повідомити працівнику про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну.