Відпустки та їх види

За бажанням працівника (ст. 10 Закону "Про відпустки") в  зручний для нього час щорічні  відпустки надаються:

1) особам віком до 18 років; 

2) інвалідам; 

3) жінкам перед відпусткою  у зв'язку з вагітністю та  пологами або після неї; 

4) жінкам, які мають двох  і більше дітей віком до 15 років  або дитину-інваліда;

5) одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам  або іншим самотнім особам, які  фактично виховують одного або  більше дітей віком до 15 років  за відсутності батьків; 

6) дружинам (чоловікам) військовослужбовців; 

7) ветеранам праці та  особам, які мають особливі трудові  заслуги перед Батьківщиною;

8) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги  перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність  Закону України "Про статус  ветеранів війни, гарантії їх  соціального захисту";

9) батькам-вихователям дитячих  будинків сімейного типу;

10) і в інших випадках, передбачених законодавством, колективним  або трудовим договором.

На вимогу працівника щорічна  відпустка повинна бути перенесена на інший період у разі:

1) порушення власником  або уповноваженим ним органом  терміну повідомлення працівника  про час надання відпустки;

2) несвоєчасної виплати  власником або уповноваженим  ним органом заробітної плати  працівнику за час щорічної  відпустки.

Щорічна відпустка повинна  бути перенесена роботодавцем на інший  період або продовжена в разі:

1) тимчасової непрацездатності  працівника, засвідченої у встановленому  порядку;

2) виконання працівником  державних або громадських обов'язків,  якщо, згідно з законодавством, він  підлягає звільненню на цей  час від основної роботи зі  збереженням заробітної плати;

3) збігу щорічної відпустки  з відпусткою у зв'язку з  навчанням. За письмовою згодою  працівника та за погодженням  з профспілковим або іншим  уповноваженим на представництво  трудовим колективом органом  щорічна відпустка за ініціативою  власника або уповноваженого  ним органу, як виняток, може  бути перенесена на інший період  у випадку, коли надання щорічної  відпустки в раніше обумовлений  період може несприятливо відбитися  на нормальному ході роботи  підприємства, та за умови, що  частина відпустки тривалістю  не менше 24 календарних днів  буде використана в поточному  робочому році (ст. 11 Закону "Про  відпустки").

Забороняється неподання  щорічних відпусток повної тривалості протягом 2 років підряд, а також  ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні  додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами  чи з особливим характером праці.

На прохання працівника щорічну  відпустку може бути поділено на частини  за умови, що основна безперервна  її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Відкликання  зі щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення  стихійного лиха, виробничої аварії або  негайного усунення їх наслідків, для  відвернення нещасних випадків, простою, знищення або псування майна підприємства за умови, що основна безперервна частина відпустки становитиме не менше 14 календарних днів, та в інших випадках, передбачених законодавством.

У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова  компенсація за не використані ним  дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок  підприємства, на яке перейшов працівник.

За бажанням працівника частина  щорічної відпустки замінюється  грошовою компенсацією, при цьому  тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна  бути менше ніж 24 календарних дні. Особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається. У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані  ним дні щорічних відпусток, а  також за додаткові відпустки  працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям (ст. 24 Закону "Про відпустки").

Відпустка без збереження заробітної плати, за бажанням працівника, надається в певних випадках в  обов'язковому порядку. Це, зокрема, відпустка, яка надається матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого  перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей  віком до 15 років або дитину-інваліда, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно; чоловікові, дружина якого  перебуває у післяпологовій відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів; матері або іншим особам, які фактично здійснюють догляд за дитиною, у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною у медичному  висновку, але не більш як до досягнення дитиною 6-річного віку; ветеранам  війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів  війни, гарантії їх соціального захисту", - тривалістю до 14 календарних днів щорічно; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, - тривалістю до 21 календарного дня  щорічно; інвалідам І та II груп - тривалістю до 60 календарних днів щорічно; особам, які одружуються, - тривалістю до 10 календарних днів; працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу - тривалістю до 7 або до 3 календарних днів (в залежності від міри родинності, вказаної в ст. 25 Закону "Про відпустки") без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; працівникам для завершення санаторно-курортного лікування - тривалістю, визначеною у медичному висновку; працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі заклади освіти, - тривалістю 15 календарних днів (без урахування часу проїзду до навчального закладу та назад) і в деяких інших випадках, вказаних в ст. 25 Закону "Про відпустки".

 

 

3. Порядок нарахування  відпускних

 

Підставою для надання  відпустки, ї подовження або перенесення  є заява працівника і наказ  по підприємству, підписаний керівником підприємства.

Наказ складається в двох екземплярах, один із яких залишається  у відділі кадрів, а другий передається  в бухгалтерію роботодавця. На підставі наказу про надання відпустки  відділ кадрів робить відмітки в особистій  картці працівника за формою № П-2, а  бухгалтерія здійснює розрахунки відпускних.

Розмір відпускних визначається виходячи із середньоденної (годинної) зарплати, що визначається шляхом розподілу  сумарного заробітку за останні  перед наданням відпустки 12 місяців  або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних  днів року або меншого відпрацьованого  періоду (без урахування святкових  і неробочих днів). Отриманий результат  помножується на число календарних  днів відпустки (Порядок № 100)

Створення підприємством  забезпечення на виплату відпусток  працівникам (далі — резерв відпусток) здійснюється з метою рівномірного включення витрат майбутніх періодів до витрат звітного періоду. Ця норма  встановлена п. 7 П(С)БО 26 і п. 13 П(С)БО 11 і є обов’язковою для виконання всіма підприємствами. Резерв на оплату відпусток створюється щомісяця. І його величина визначається як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотка, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці. Причому резервується не тільки сума витрат на відпустку, але і суми нарахувань до всіх соціальних фондів, що припадають на цю суму, включаючи і Пенсійний фонд (Інструкція № 291).

Алгоритм створення резерву  відпусток викладений в Інструкції № 291 в описі субрахунку 471 «Забезпечення  виплат відпусток». Коефіцієнт, відповідно до якого визначається резерв відпусток, визначається за формулою:

Н = ПСО / ФОТ х 100%,                                            (3.1)

де:

Н – норма, відповідно до якої визначається сума резерву відпусток, що нараховується;

ПСО – річна планова  сума на оплату відпусток (визначається на підставі графіка відпусток). При  плануванні цієї суми необхідно врахувати  виплати за всіма видами щорічних відпусток, визначених відповідно до ст. 4 Закону № 504.

ФОТ – загальний плановий фонд оплати праці. При його плануванні необхідно врахувати всі складові зарплати, визначені відповідно до ст. 2 Закону № 108.

 

Крок перший. Знаходимо  норматив (Н) шляхом ділення річної планової суми оплати відпусток на річний плановий фонд оплати праці (ФОП). Як правило, норматив резерву оплати відпусток становить від 10% до 20% фактичних витрат на оплату праці  за місяць.

Н = Планова сума/річний ФОП                               (3.2)

Крок другий. Визначаємо коефіцієнт (К) нарахувань на соціальні  заходи.

К = (% ПФ + % СС + % СБ + % СНещ + 100) / 100                                (3.3)

Наприклад: (32% + 2,9% + 1,9% + 1,02% + 100) / 100 = 1,3782.

Крок третій. Розраховуємо суму забезпечення відпусток за місяць за формулою:

ФОТфакт х Н х К                                                (3.4)

де ФОТфакт - фактичний  фонд оплати праці за звітний місяць;

Н - норматив (крок перший);

К - коефіцієнт за соцвнесками (крок другий).

Включаються виплати, що враховуються при розрахунку середньої заробітної плати.

Облік руху і залишку коштів на оплату щорічних відпусток працівникам  ведеться на субрахунку 471, за кредитом якого відображається нарахування  резерву, за дебетом — його використання. На цьому ж субрахунку узагальнюється інформація про забезпечення обов’язкових нарахувань до соціальних фондів від  забезпечення на оплату відпусток працівникам.

Щомісяця певна сума резерву  в бухгалтерському обліку включається  до складу витрат на оплату праці з  відображенням у складі витрат операційної  діяльності залежно від того якій групі працівників цей резерв нараховується, а саме: до витрат за капітальними інвестиціями, на виробництво, до загальновиробничих, адміністративних витрат, витрат на збут тощо.

При безпосередньому нарахуванні  відпускних працівникам сума відпускних уже не включається до витрат звітного періоду, а нараховується за рахунок  коштів сформованого резерву.

Інформація про величину резерву на виплату відпусток  працівникам відображається по рядку 430 розділу II «Забезпечення майбутніх  витрат на цільове фінансування»  пасиву Балансу за формою № 1-м.

І відповідно до Інструкції № 5 і ст. 21 Закону № 504, і по суті своїй  «відпускні» — це зарплата, виплачувана  працівникові за період перебування  у відпустці. Однак, залежно від  того, за рахунок чого будуть нараховуватися суми відпускних (за рахунок створеного резерву майбутніх відпусток  або за рахунок витрат поточного періоду) відпускні, що відображаються, як і зарплата, на рахунку 661 «Розрахунки з працівниками з оплати праці», будуть відображені:

- за дебетом рахунків  витрат поточного періоду, на  які списуються витрати з оплати  праці працівника (23, 91, 92, 93);

- за дебетом рахунку  471 «Забезпечення виплат відпусток»  у випадку, якщо суми, нарахованої  до резерву відпусток, досить  для виплати відпускних у поточному  періоді.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Право на відпустку відповідно до ст. 2 Закону № 504 мають всі категорії  працівників, які перебувають у  трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями, незалежно  від форм власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також  незалежно від режиму їхньої роботи. Таким чином, право на відпустку  мають як штатні працівники, так  і сумісники, а також сезонні  і тимчасові працівники, яким відпустка  надається пропорційно до відпрацьованого  ними часу (ст. 6 Закону № 504).

Не мають права на відпустку  громадяни, які працюють за договорами цивільно-правового характеру.

Ст. 4 Закону № 504 установлені  такі види відпусток:

- щорічна відпустка: основний  і додаткові (за роботу зі  шкідливими і тяжкими умовами  праці; за особливий характер  роботи тощо);

- додаткові відпустки  у зв’язку з навчанням; 

- творчі відпустки; 

- соціальні відпустки  (у зв’язку з вагітністю та  пологами; для догляду за дитиною  до досягнення нею трирічного  віку; додаткова відпустка працівникам,  які мають дітей);

- відпустки без збереження  заробітної плати; 

- інші види відпусток,  установлені законодавством, генеральними, галузевими і регіональними угодами,  колективними і трудовими договорами.

Підставою для надання  відпустки, ї подовження або перенесення  є заява працівника і наказ  по підприємству, підписаний керівником підприємства.

Розмір відпускних визначається виходячи із середньоденної (годинної) зарплати, що визначається шляхом розподілу  сумарного заробітку за останні  перед наданням відпустки 12 місяців  або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних  днів року або меншого відпрацьованого  періоду Отриманий результат  помножується на число календарних  днів відпустки (Порядок № 100).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Закон України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 р. N 504/96-ВР

2. КЗпП - Кодекс законів про працю від 10.12.71 р.

3. Інструкція № 291 - Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку, затверджена наказом МФУ від 30.11.1999 р. № 291.

4. Практика застосування Закону України "Про відпустки" // Праця і зарплата. - 1999. - №7 (167). - Квітень. - С. 19

5. П(С)БО 11 - П(С)БО 11 «Зобов’язання», затверджене наказом МФУ від 31.12.00 р. № 20.