Нормативно – правова база щодо бухгалтерського та податкового обліку суб’єктів малого підприємництва

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 10 Января 2014 в 15:03, контрольная работа

Краткое описание

Проаналізувавши систему бухгалтерського обліку в Україні, основні методологічні прийоми, основні регулюючі документи, можна сказати, що правила ведення бухгалтерського обліку в нашій країні полягають у наступному:
1. Підприємства, організації зобов’язані вести бухгалтерський облік майна, зобов’язань і господарських операцій (фактів госпо-дарського життя) шляхом подвійного запису на взаємопов’язаних ра-хунках бухгалтерського обліку, які включаються до робочого Плану рахунків, що формується в обліковій політиці підприємства на підставі єдиного Плану рахунків.

Вложенные файлы: 1 файл

МАЛИЙ БІЗНЕС.docx

— 34.65 Кб (Скачать файл)

1.1 Нормативно – правова база  щодо бухгалтерського та податкового  обліку суб’єктів малого підприємництва.

 

Проаналізувавши систему бухгалтерського обліку в Україні, основні методологічні  прийоми, основні регулюючі документи, можна сказати, що правила ведення  бухгалтерського обліку в нашій  країні полягають у наступному:

1. Підприємства, організації зобов’язані вести  бухгалтерський облік майна, зобов’язань  і господарських операцій (фактів  госпо-дарського життя) шляхом  подвійного запису на взаємопов’язаних  ра-хунках бухгалтерського обліку, які включаються до робочого  Плану рахунків, що формується  в обліковій політиці підприємства  на підставі єдиного Плану  рахунків.

2. Бухгалтерський облік майна, зобов’язань і господарських операцій (фактів господарського життя) ведеться у національній ва-люті України – у гривнях. Документування майна, зобов’язань та ін-ших фактів господарського життя, ведення регістрів бухгалтерського обліку і звітності здійснюється українською мовою.

3. Для  ведення бухгалтерського обліку в організації форму-ється облікова політика, що передбачає майнову відокремленість і безперервність діяльності організації, послідовність застосування облі-кової політики.

4. Підставою  для запису в облікові регістри  визнаються дані первинних облікових  документів, що фіксують господарські  операції. Вони повинні складатися  у момент здійснення господарських  операцій або безпосередньо після  їх закінчення і містити обов’язкові  реквізити.

5. Майно,  зобов’язання і господарські  операції дня, відобра-женні у  бухгалтерському обліку і звітності, підлягають оцінці у гро-шовому вимірнику (у гривнях) шляхом сумування фактично прове-дених витрат. Допускається застосування й інших видів оцінок згідно з діючим законодавством.

6. Проведення  інвентаризації майна і фінансових зобов’язань та відображення її результатів у бухгалтерському обліку є обов’язковим. Діючі в Україні принципи обліку можна умовно класифі-кувати за трьома напрямками (табл. 1).     

 

Таблиця 1 – Групування принципів бухгалтерського обліку за впливом на його організацію

Принцип, що визначає характеристику інформації, якапідлягає обліку 
 

Принцип, що формує процедуру ведення бухгалтерськогообліку 
 

Принцип, що регламентує способи обліку в конкретних ситуаціях 
 

1. Єдиного грошового вимірника 
 

1. Автономності 
 

1. Історичної (фактичної) собівартості 
 

2. Повного висвітлення 
 

2. Безперервності 
 

2. Нарахування та відпо-відності доходів і витрат 
 

3. Послідовності 
 

3. Обачності 
 

4. Періодичності 

5. Превалювання сутності над формою 
 


 

 
 

Основними нормативними документами, які регламентують  організацію обліку, є національні П(С)БО – це нормативно-правові акти, затверджені МФУ, що визначають принципи та методи ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Структура національних Положень (стандартів) бухгалтерсь-кого обліку в Україні передбачає наявність:

1. Вступ (загальні положення). У ньому зазначається, що по-ложення (стандарт) визначає методологічні засади формування У бухгалтерському обліку інформації про конкретний об’єкт обліку. Вказуються умови, на яких використовується об’єкт у господарській діяльності – конкретний об’єкт обліку, що є основою положення. Саме положення є елементом системи нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Україні та повинно застосовуватися з урахуванням інших положень бухгалтерського обліку згідно з чинним зако-нодавством. Вказуються умови, на яких використовується об’єкт у обліку підприємства (на праві власності, господарського ведення, оперативного управління, договору оренди тощо). Надається перелік окремих об’єктів, які регулюються цим положенням. Також розкри-ваються основні поняття, що дозволяють однозначно розуміти терміни і зміст відповідних об’єктів обліку та їх показники, наводиться оди-ниця бухгалтерського обліку конкретного об’єкту.

2. Опис сутності. Він складається з декількох розділів і є най-більш містким. Тут розкривається зміст об’єкта, його визнання та способи оцінки, методи обліку тощо.

3. Розкриття інформації, яка повинна обов’язково знайти ві-дображення у звітності та примітках до неї.

4. Необхідні пояснення (Примітки), що регулюють процедуру практичного застосування окремих вимог, що складають основу того чи іншого положення (стандарту).

5. Дата набуття чинності.

Згідно  Закону України “Про бухгалтерський облік та фінан-сову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку госпо-дарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійс-нення господарських операцій. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Державним комітетом статисти-ки України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Крім  наведеного закону, порядок складання, виготовлення та використання бланків  первинних документів регулюється  наступними основними нормативними документами:

– Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку;

– Інструкцією з використання форм документів суворої звіт-ності, що використовуються для оформлення замовлень та розрахунків із споживачами за побутові послуги, затвердженою наказом Українсь-кого союзу об’єднань, підприємств та організацій побутового обслуго-вування населення;

 – Правилами виготовлення бланків цінних паперів та доку-ментів суворого обліку, затвердженими наказами МФУ, СБ і МВС України;

 – Вказівками про склад і порядок заповнення облікових ре-гістрів малими підприємствами;

– Інструкцією “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України” (визначаються вимоги до оформлення розрахункових документів, технічні вимоги до виготовлення бланків розрахункових документів) тощо.

Документування  господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов’яз-ково містити реквізити типових або спеціалізованих форм. Додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові та банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цін-ностей та інших об’єктів майна передбачаються іншими норматив-ними актами.

Форма бухгалтерського обліку як певна система регістрів бух-галтерського обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення ін-формації у них обирається підприємствами самостійно з додержанням єдиних засад бухгалтерського обліку та з урахуванням особливостей своєї діяльності та технології обробки облікових даних.

Нормативне  забезпечення форм бухгалтерського обліку в умо-вах дії П(С)БО міститься у “Методичних рекомендаціях із застосування регістрів бухгалтерського обліку”, затверджених МФУ від 29.12.2000, № 356. Вони спрямовані на узагальнення у регістрах бухгалтерського обліку (крім регістру позабалансового обліку) методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань та фактів фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ), їх філій, відділень, представництв незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності (далі – підприємства), на накопичення ана-літичних даних про склад і рух активів, капіталу і зобов’язань, доходів, витрат, фінансових результатів.

Податковий  облік суб’єктів малого підприємництва, які перейшли на сплату єдиного податку, не такий складний, як у звичайних підприємств, і передбачає ведення “Книги обліку доходів і витрат”.

 Форму  обліку доходів і витрат діяльності  підприємств малого бізнесу, що  підлягають оподаткуванню визначає  ДПА України. Пунктом 4 Указу  Президента України “Про спрощену  систему оподаткування, обліку  і звітності суб’єктів малого  підприємництва” визначено, що  форма книги обліку доходів  і витрат, як підлягають оподаткуванню  згідно з цим указом, і порядок  її ведення суб’єктами малого  підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку і звітності, встановлюється ДПА.

Наказом ДПА України від 12.10.99 р. № 554 встановлені  форма і порядок ведення книги  обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва – юридичної  особи, яка застосовує спрощену систему  оподаткування, обліку і звітності. Виходячи з того, що ця книга є  основним і єдиним обліковим регістром  податкового обліку, виявляється необхідність детально розглянути її ведення і заповнення.

Книга обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва юридичної особи – має всього 7 граф:

1) перші  дві графи – “Номер з/п”, а  також “Дата та номер банківського  або касового документа”;

2) чотири  графи пов’язані з відображенням  доходів: – “Сума виручки від  реалізації продукції (товарів,  робіт, послуг)”; – “Сума виручки  від реалізації основних фондів”;  – “Позареалізаційні доходи  та виручка від іншої реалізації”;  – “Загальна сума виручки  та позареалізаційних доходів”;

3) і лише  одна графа “Загальна сума  витрат, здійснених у зв’язку  з веденням господарської, діяльності”  відображає суму витрат понесених  суб’єктом малого бізнесу. 

Послідовність здійснення записів до книги хронологічна, тобто записи проводяться у тому порядку, в якому здійснюються госпо- дарські операції суб’єктом малого підприємництва від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), майна, включаючи основні фонди, які належать суб’єкту малого підприємництва й реалізовані у звітному (податковому) періоді, позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації. Всі записи у книзі повинні здійснюватись на дату зарахування або списання коштів з банківського рахунку або з каси підприємства, тобто за касовим методом.

Дані про  отримані доходи відображаються в книзі  з врахуванням ПДВ, але без  акцизного збору.

У графі 3 “Сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)”  відображається сума доходів, отриманих  від вироб- ництва та продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Методику визна- чення цього показника в Порядку  № 554 не встановлено, тому платни- кам  єдиного податку необхідно керуватися щодо цього положеннями указу  № 746.

У графі 4 “Сума виручки від реалізації основних фондів” ві- дображається різниця між сумою, отриманою  від реалізації цих основ- них  фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу. Визначен- ня виручки від  реалізації основних фондів повністю відповідає тексту указу № 746.

У графі 5 “Позареалізаційні доходи та виручка  від іншої реалі- зації” відображаються суми, фактично отримані суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу від інших операцій (фінансовий результат від продажу цінних паперів, малоцінних швидкозношуваних предметів, матеріалів, палива, орендна плата, проценти, грошові кошти, отримані у вигляді безповоротної фі- нансової допомоги, кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, а також дивіденди, якщо вони не були оподат- ковані у джерела виплати відповідно до ЗУ “Про оподаткування при- бутку підприємств”). На особливу увагу заслуговує гр. 5 книги, дані з якої не потрапляють до звітності платника єдиного податку, оскільки включення цих доходів до об’єкта оподаткування єдиним податком указом № 746 не передбачено. У цій графі відображаються суми, фактично отримані від позареалізаційних операцій та іншої реалізації.

Книга обліку доходів і витрат передбачає відображення витрат, понесених підприємством протягом звітного періоду, хоча на об- числення єдиного податку вони ніяким чином не впливають.

У графі 7 “Загальна сума витрат, здійснених у зв’язку з веденням господарської діяльності” відображається фактична сума витрат, проведених з розрахункового (поточного) рахунку та каси підприємства, у зв’язку з продажем продукції (товарів, робіт, послуг), здійсненням фінансових операцій, а також від іншої діяльності.

Суб’єкт малого підприємництва щомісячно підбиває підсумки з 3-ї по 7-му графу наростаючим  підсумком з початку року .

Книга обліку доходів і витрат повинна бути прошнурована та мати пронумеровані  сторінки. На останній сторінці вказується кількість сторінок, що є в книзі, запис про це завіряється підписом керівника, печаткою суб’єкта малого підприємництва та печаткою органу державної податкової служби, де зареєстрований суб’єкт малого підприємництва. Первинні документи за касою та поточним рахунком Книга обліку доходів та витрат Розрахунок сплати єдиного податку суб’єкта малого підприємництва.

 Якщо  сторінки в книзі обліку доходів  і витрат закінчилися, то суб’єкт  малого підприємництва повинен завести нову книгу, при цьому дата першого запису в новій книзі повинна припадати на день, наступний за останнім днем запису, зробленим у книзі, яка велась раніше.

Підведення  підсумків за кожною графою доходів  та витрат здійснюється платником податків щомісяця. За результатами господарської  діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб’єкти малого підприємництва – юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа мі- сяця, що настає за звітним (податковим) періодом.

При поданні  звітності до органу державної податкової служби суб’єкт малого підприємництва повинен мати при собі свідоцтво про право сплати єдиного податку. Розрахунок про сплату податку на додану вартість здійснюється за формою і в порядку, визначеними для податкової декларації з податку на додану вартість. Таким чином, фінансова звітність суб’єкта малого підприємництва складається з балансу та звіту про фінансові результати, а податкова – з розрахунку про сплату єдиного податку.

 

Література: Войнаренко М.П. - Податковий облік і аудит. 
 

1.2 Порядок та умови переходу  на спрощену систему оподаткування,  обліку та звітності.

 

Перехід на спрощену систему оподаткування проводиться шляхом подання заяви до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб'єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

Информация о работе Нормативно – правова база щодо бухгалтерського та податкового обліку суб’єктів малого підприємництва