Облік основних засобів

 

Підприємство має право  передавати іншим підприємствам, продавати, здавати в оренду, надавати безкоштовно  в тимчасове користування засоби чи списувати їх з балансу.

Списання з балансу  основних засобів здійснюється за умови, що відновлення їх неможливе або  економічно недоцільно і не можна  їх передати чи продати іншим підприємствам.

Для рішення питань ліквідації основних засобів і їхнього списання з балансу на підприємствах створюються постійно діючі комісії.

На підставі рішення  комісії складається акт про  ліквідацію основних засобів, у якому  вказуються дані огляду засобів, що підлягають ліквідації і списанню, причини, що викликали непридатність засобів  для подальшої експлуатації. Якщо причиною є передчасний знос чи аварія, то обов'язково повинний бути прикладений акт про аварію, у якому вказуються конкретні винуватці, а також можливість подальшого використання окремих деталей, матеріалів і їхня оцінка.

Ліквідація основних засобів оформляється актом списання засобів типової форми № 03-3. Акт складається з двох частин. У першій частині вказуються технічний стан засобів, інвентарний номер, час введення в експлуатацію, балансова і залишкова вартість засобів, причини ліквідації, у другий розрахунок результатів від ліквідації. Другу частину заповнюють після затвердження акта.

Після складання комісією акта і його затвердження роблять демонтаж основних засобів, знос чи розбирання. При ліквідації всі матеріальні цінності прибуткуються на складі за накладною, що додається до акта про ліквідацію основних засобів.

Якщо ліквідується кілька об'єктів, то результати ліквідації відбиваються в обліку роздільно. Взаємне перекриття прибутків і збитків від ліквідації основних засобів не допускається. Часткова ліквідація основних засобів оформляється так само, як описано вище.

У випадку часткової  ліквідації об'єкта основних засобів  його первісна (переоцінена) вартість і знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості і зносу ліквідованої частини об'єкта.

У бухгалтерському обліку на суму зносу ліквідованих основних засобів формується запис: Дебет  рахунка 131 "Знос основних засобів". Кредит рахунка 10 "Основні засоби". Одночасно на залишкову вартість основних засобів робиться бухгалтерський запис: Дебет рахунка 976 "Списання необоротних активів". Кредит рахунка 10 "Основні засоби ".

Фінансовий результат  від вибуття основних засобів  визначається як різниця між доходом  від вибуття (з урахуванням непрямих податків і витрат, зв'язаних з вибуттям) і залишковою вартістю основних засобів. При ліквідації об'єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість і знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості і зносу ліквідованої частини об'єкта. На суму доходу від реалізації формується проводка: Дебет рахунка 20 "Виробничі запаси", Кредит рахунка 746 "Інші доходи від звичайної діяльності". На суму витрат, зв'язаних з ліквідацією основних засобів, формується бухгалтерська проводка: Дебіт рахунка 976 "Списання необоротних активів", Кредит рахунків 20 "Виробничі запаси", 66 "Розрахунки по оплаті труда" і ін. Реєстри аналітичного обліку вибулих основних засобів додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

Безоплатна передача основних засобів одним підприємством іншому здійснюється відповідно до чинного законодавства України. Безоплатна передача основних засобів оформляється актом. При цьому до акта додається авізо (довідка), у якому підтверджується факт прийому на баланс і указуються вартість прийнятих основних засобів і їхній знос.

При безоплатній  передачі основних засобів на суму зносу формується бухгалтерський запис: Дебет рахунка 131 "Знос основних засобів". Кредит рахунка 10 "Основні засоби". Одночасно на залишкову вартість робиться бухгалтерська проводка: Дебет рахунка 976 "Списання необоротних активів", Кредит рахунка 10 "Основні засоби", з відображенням суми ПДВ: Дебет рахунка 976 "Списання необоротних активів". Кредит рахунка 641 "Розрахунки по податках".

Реалізація  основних засобів здійснюється підприємством на основі договору продажу. Отриманий доход від реалізації основних засобів відбивається бухгалтерським записом: Дебет рахунків 30 "Каса", 31 "Рахунка в банках", 37 "Розрахунки з різними дебіторами". Кредит рахунка 742 "Доход від реалізації необоротних активів". Залишкова вартість реалізованих основних засобів відображається в обліку записом: Дебет рахунка 972 "Собівартість реалізованих необоротних активів", Кредит рахунка 10 "Основні засоби". Одночасно, на суму зносу реалізованих основних засобів, формується бухгалтерський запис: Дебет рахунка 131 "Знос основних засобів", Кредит рахунка 10 "Основні засоби". Витрати, понесені підприємством при реалізації основних засобів, відбиваються по дебету рахунка 972 "Доход від реалізації необоротних активів" і кредиту рахунків 20 "Виробничі запаси", 22 "Малоцінні і швидкозношувальні предмети", 66 "Розрахунки по оплаті праці", 31 "Рахунки в банках" і ін.

Також, вибуття основних засобів регулюється положеннями П(С)БО 27 "Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність"[8].

Це Положення (стандарт) визначає методологічні  засади формування у бухгалтерському  обліку інформації про необоротні активи, утримувані для продажу, та групу  активів, що належить до вибуття в  результаті операції продажу, а також припинену діяльність та розкриття такої інформації у фінансовій звітності.

Норми цього  Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Норми цього  Положення  не поширюються на оцінку таких активів, утримуваних для  продажу, у т.ч. необоротних активів, уключених до складу групи вибуття:

відстрочених  податкових активів;

активів, що пов'язані  з виплатами працівникам по закінченні їх трудової діяльності;

довгострокових  фінансових активів, які оцінюються за справедливою вартістю;

довгострокових  біологічних активів, які оцінюються за справедливою вартістю, зменшеною  на очікувані витрати на місці  продажу;

iнвестиційної нерухомості, що оцінюється за справедливою вартістю;

Необоротний актив  та група вибуття визнаються утримуваними для продажу у разі, якщо:

 економічні  вигоди очікується отримати від  їх продажу, а не від їх  використання за призначенням; вони  готові до продажу у їх теперішньому стані; їх продаж, як очікується, буде завершено протягом року з дати визнання їх такими, що утримуються для продажу; умови їх продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів; здійснення їх продажу має високу ймовірність, зокрема якщо керівництвом підприємства підготовлено відповідний план або укладено твердий контракт про продаж, здійснюється їх активна пропозиція на ринку за ціною, що відповідає справедливій вартості. Період завершення продажу може бути продовжено на строк більше одного року в разі, якщо це обумовлено обставинами, які перебувають поза контролем підприємства, яке продовжує виконувати план продажу.

Необоротні  активи, група вибуття, відчуження яких планується в інший спосіб, ніж  продаж на дату балансу, не визнаються утримуваними для продажу.

Первісне визнання необоротних активів та групи  вибуття як утримуваних для продажу  проводиться на дату, коли щодо активів, групи вибуття задовольняються  умови, наведені в пункті 1 цього  розділу, або на дату оприбуткування активів, придбаних з метою продажу.

Якщо необоротні активи, група вибуття визнаються утримуваними для продажу після  дати балансу, то таке визнання здійснюється на наступну дату балансу. Якщо таке визнання відбувається після дати балансу, але  до затвердження фінансової звітності, то інформація про необоротні активи, групу вибуття, утримувані для продажу, розкривається в примітках до фінансової звітності.

До складу групи  вибуття також може бути включено гудвіл, придбаний у результаті операції об'єднання бізнесу, за умови, що така група являє собою групу активів, яка генерує грошові кошти та на яку було розподілено гудвіл відповідно до вимог інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Необоротні  активи, група вибуття, які визнані  утримуваними для продажу, припиняють визнаватися у складі необоротних активів. На необоротні активи, утримувані для продажу, у т.ч. необоротні активи, що входять до групи вибуття, амортизація не нараховується.

Підприємство  продовжує визнавати фінансові  витрати та інші зобов'язання, що належать до зобов'язань групи вибуття, утримуваної для продажу.

Необоротні  активи та група вибуття, утримувані для продажу, відображаються в бухгалтерському  обліку та фінансовій звітності на дату балансу за найменшою з двох величин - балансовою вартістю або чистою вартістю реалізації.

У разі оцінки за чистою вартістю реалізації сума коригування  балансової вартості необоротних активів  або групи вибуття, утримуваних  для продажу, за винятком тих активів, на які не поширюються вимоги цього  П(С)БО щодо методики оцінки, визнається іншими операційними доходами (витратами) звітного періоду. Визнані в попередніх періодах втрати від зменшення корисності групи вибуття розподіляються у такій послідовності. Спочатку зменшується балансова вартість будь-якого гудвілу, розподіленого на групу вибуття. Потім зменшується балансова вартість активів у складі цієї групи шляхом розподілу втрат пропорційно балансовій вартості кожного активу групи вибуття.

Підприємство  визнає дохід від подальшого збільшення чистої вартості реалізації необоротних активів, групи вибуття, утримуваних для продажу, але в сумі, не більшій, ніж визнані витрати від його попередніх уцінок.

У разі відмови  від реалізації необоротного активу, групи вибуття підприємство оцінює необоротний актив, який більше не визнається як утримуваний для продажу або виключається з групи вибуття, утримуваної для продажу, за нижчою з оцінок: а) балансовою вартістю необоротного активу або групи вибуття на момент їх визнання як утримуваних для продажу, скоригованою на суми амортизації та переоцінки, які було б визнано за період його утримання для продажу; або б) вищою з оцінок: чистою вартістю реалізації необоротного активу або вартістю використання. Сума коригування включається до інших витрат (доходів) звітного періоду.

Якщо компонент  підприємства, який відповідає ознакам  припиненої діяльності, вибув через  безпосереднє припинення (ліквідацію) діяльності з виробництва та/або  продажу продукції (робіт, послуг), то підприємство оцінює і відображає результати зазначеної операції у складі доходів та витрат припиненої діяльності на дату фактичного вибуття активів та погашення зобов'язань.

Необоротні  активи та група вибуття, утримувані для продажу, та пов'язані з ними зобов'язання, а також результати їх продажу (вибуття) відображаються у фінансовій звітності окремо від інших активів, зобов'язань та результатів інших видів діяльності.

2.6 Облік амортизації  основних засобів

 

Нарахування амортизації  здійснюється протягом усього строку корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів. Амортизацію нараховують з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатний для корисного використання, і припиняють нараховувати в місяці, наступному за місяцем вибуття об'єкта основних засобів.

Нарахування амортизації припиняється на період реконструкції, модернізації, добудування, дообладнування й консервації об'єктів основних засобів.

Розрахунок  амортизації здійснюється щомісяця. Виключення становлять лише підприємства, діяльність яких носить сезонний характер. Такі підприємства нараховують амортизацію лише протягом періоду їхньої роботи у звітному році.

При визнанні об'єкта основних засобів активом і зарахування його на баланс, підприємство повинне визначити строк його корисного використання. Цю інформацію можна одержати або з технічної документації, або визначити підприємству самостійно (у наказі про облікову політику). При цьому повинні враховуватися умови та інтенсивність експлуатації об'єкта основних засобів, а також моральний і фізичний знос, обумовлений виходячи з технічних характеристик цього об'єкта, правові та інші обмеження строку корисного використання об'єкта основних засобів.

Строк корисного  використання необхідно періодично переглядати. Наприклад, якщо встановлено, що очікуваний строк корисного використання об'єкта основних засобів істотно відрізняється від попередніх оцінок (внаслідок модернізації устаткування, зміни попиту на вироблену продукцію та інше). При цьому сума розрахованої раніше річної амортизації повинна бути відповідним чином відкоректована.

Відповідно  до П (С)БО 7 амортизація основних засобів нараховується із застосуванням різних методів, а саме:

· прямолінійного (прямолінійного списання);

· зменшення  залишкової вартості (зменшення залишку);

· прискореного зменшення залишкової вартості;

· кумулятивного (суми чисел років);

· виробничого (метод сум одиниць продукції).

Запропоновані методи нарахування амортизації  можна умовно поділити на два види:

1) методи амортизації,  що базуються на часі використання  основних засобів. До них відносяться прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод;

2) метод амортизації,  який базується на кількості  одиниць, отриманих від використання  об’єкта основних засобів, - виробничий метод нарахування амортизації основних засобів.

Прямолінійний метод.

Цей метод нарахування  амортизації є найпоширенішим. При  використанні прямолінійного методу вартість об’єкта основних засобів списують однаковими частинами протягом усього періоду його експлуатації.

Річна сума амортизації  визначається діленням амортизовуваної вартості на очікуваний термін використання об’єкта основних засобів:

 

 А = (Пв – Лв) / Т,        (2.5)

 

 

де А – сума річної амортизації, грн.;