Організація обліку розрахунків зі соціального страхування

Таким чином, розглянуто характеристику підприємства ПАТ «Сумиоблагротехсервіс», його структуру, напрямки діяльності. Наступним етапом дослідження буде вивчення сутності розрахунків з органами соціального страхування.

 

1.2. Характеристика розрахунків зі соціального страхування

 

Як економічна категорія  страхування — це система економічних  відносин, що містить сукупність форм і методів формування цільових фондів грошових коштів та їх використання на покриття шкоди, завданої за різних несприятливих обставин, а також на подання допомоги громадянам у разі настання певних подій в їхньому житті.

Соціальне страхування є основним елементом системи захисту в соціальній ринковій економіці і сприяє розбудові громадянського суспільства. Соціальний інститут забезпечує стабільність економічних процесів і збалансовує різносторонні інтереси населення. Застосування економічних методів державного регулювання соціального страхування дає змогу створювати економічні умови, що спонукають суб’єктів соціального страхування діяти у необхідному для суспільства напрямку, вирішувати ті чи інші завдання згідно із загальнодержавними та приватними інтересами.

Функціонування системи  соціального страхування є одним  із проявів цивілізованого громадянського суспільства.[12]

Соціальне страхування впливає  на підвищення ефективності діяльності підприємства через матеріальне становище та охорону здоров’я працівників. Воно є фінансовою категорією.

За допомогою соціального страхування  суспільство вирішує такі завдання:

- формування грошових фондів, з  яких покриваються витрати, пов’язані  з утриманням непрацездатних і осіб, які не беруть участі у трудовому процесі;

- забезпечення необхідної кількості  та структури відтворення трудових  ресурсів;

- скорочення розриву в рівнях  матеріального забезпечення працюючих  та непрацюючих членів суспільства;

- підвищення життєвого  рівня різних соціальних груп  населення, не залучаючи до  трудового процесу.

Соціальне страхування є однією із організаційно-правових форм соціального  забезпечення, визначеною категорією в якому є соціальні ризики й вимога їх обов'язкового й добровільного страхування.

Соціальне страхування - це встановлена  державою система права щодо надання  соціальних послуг та матеріального  забезпечення громадянам у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від громадянина причин, старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових коштів, що формуються шляхом сплати ЄСВ роботодавцями та найманими працівниками. Соціальне страхування можна собі уявити як соціальну систему, що ставить за мету створення загальнонаціональної організації взаємодопомоги обов'язкового характеру, яка зможе діяти досить ефективно лише в тому випадку, якщо вона буде всеосяжною як із погляду охоплення нею населення, так і з погляду покриття ризиків.[19]

Можна виділити такі основні елементи соціального страхування:

- соціальне страхування, що фінансується  за рахунок внесків, які зазвичай  солідарно сплачують роботодавці  та працівники, за можливої участі  держави у формі внесків або  дотацій за рахунок загальних податків;

- обов'язкова участь працівників  із деякими винятками; внески  акумулюються у спеціальних фондах  за рахунок яких виплачується  пенсія та допомога;

- надлишок коштів у фонді,  які невикористані для виплати  пенсій або допомоги, інвестуються для отримання додаткового доходу; особисте право на пенсію чи допомогу гарантується наявним обліком внесків без застосування процедури перевірки доходів або нужденності;

- розмір внеску чи виплати  часто залежить від того, який  заробіток має (або мала) застрахована особа.

Необхідність соціального страхування  зумовлена:

- наявністю осіб, які з огляду на певні обставини не беруть участі у суспільно-корисній праці, тобто не можуть за рахунок заробітної плати виживати або підтримувати мінімальний життєвий рівень;

- наявністю осіб, що є працездатними, але не мають можливості реалізувати цю працездатність.

Тому система соціального страхування, на думку Внукової Н. М., має дві складові: по-перше, відновлення і збереження працездатності робітників, по-друге, гарантування матеріального забезпечення громадян, які втратили працездатність або її не мали, шляхом надання соціальних послуг.

Соціальному страхуванню властиві наступні принципи:

- доступність соціального страхування;

- зручність, себто забезпечення достатніх умов для здійснення страхування через страхові організації;

- добровільність страхування (проявляється в тому, що людина сама обирає страховика, ніхто не в змозі примусити її здійснити той чи інший вид добровільного страхування);

- ризиковість, що передбачає перенесення матеріальної відповідальності зі страхувальника на страховика у разі настання передбачених договором або чинним законодавством умов.

Особливістю соціального  страхування є його фінансування із спеціальних фондів, що формуються з цільових внесків роботодавців і працівників за підтримки держави. Соціальне страхування побудоване на принципі нежорсткої еквівалентності: існує певна залежність страхових виплат від величини трудового внеску і страхового стажу.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни  мають право на соціальний захист. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Відповідно до останніх змін законодавства у зв’язку  з запровадженням єдиного соціального внеску на Пенсійний фонд України покладено обов’язок вести облік платників єдиного внеску, забезпечення збору та ведення обліку страхових коштів, подальший розподіл внесків до фондів соціального страхування, контроль за повнотою та своєчасністю їх сплати та ведення Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. Це фактично означає, що Пенсійний фонд став монопольним фіскальним органом, що підпорядковується державі, адже єдиний страховий внесок підлягає обов’язковій сплаті в незалежності від того, яким є фінансовий стан платника.[23]

Отже, система соціального  страхування відіграє важливу роль, створюючи умови для економічного захисту громадян, забезпечуючи соціальну захищеність суспільства і є невід’ємною складовою соціальної політики держави, оскільки є важливим елементом процесу економічного розвитку, підвищує добробут суспільства, створює умови для соціального прогресу.

 

1.3. Нормативно-законодавча  база ведення облікового процесу  розрахунків зі соціального страхування

 

Як відомо, загальнодержавні обов’язкові платежі – це платежі, встановлені органами законодавчої влади, які обов’язкові для справляння юридичними та фізичними особами на всій території України і мають цільове призначення. Цільове значення фондів можна змінити тільки законодавчо. Фонди соціального страхування створені на постійній основі з метою гарантованого державного фінансового забезпечення видатків соціального страхування. Соціальне страхування виступає самостійною галуззю страхування і є сукупністю відносин з приводу формування та використання колективних страхових фондів, призначених для виплати відшкодувань при постійній чи тимчасовій втраті працездатності або втраті місця роботи.

З 2011 року набрав чинності Закон від 08.07.2010 №2464 VI «Про збір та облік єдиного  внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Нормативним  актом супроводжується єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а функції щодо розпорядження внесками всіх фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування передаються до Пенсійного фонду.

Для реалізації закону прийнято низку підзаконних нормативно-правових актів, які також набрали чинності з 1 січня 2011 року.

Нарахування та сплата єдиного внеску здійснюється в порядку, передбаченому  Інструкцією (запровадженою постановою ПФУ від 27.09.2010 р. №21-5). Документ дає  визначення особам, які повинні сплачувати єдиний соціальний внесок; визначає базу нарахування внеску та його розмір (залежно від класу професійного ризику виробництва); регулює питання добровільної сплати єдиного внеску та інше. Згідно з Інструкцією порушення порядку сплати єдиного внеску тягне за собою фінансові санкції у вигляді штрафу та пені.[1]

Постановою правління ПФУ від 27 вересня 2010 року №21-1 затверджено  Порядок зарахування в рахунок  майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів. Переплата за внеском або помилкова його сплата зараховується в рахунок майбутніх платежів, однак може бути повернута платнику за його заявою, поданою до ПФУ. Орган ПФУ протягом трьох днів після отримання заяви готує висновок про повернення надміру сплаченої суми або про відмову, про що платник повинен бути письмово повідомлений.

Формують та надають  звіт щодо сум нарахованого єдиного  внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальники в порядку, встановленому Постановою Правління ПФУ від 8 жовтня 2010 року №22-2. Звіти подаються фізичними особами особисто, страхувальниками або відповідальними особами фізичних осіб і страхувальників за місцем взяття останніх на облік органами ПФУ.[6]

Основною ідеєю Закону №2464 є запровадження єдиного  внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому  залишаються чинними у частинах, що не суперечать закону про єдиний соціальний внесок, чотири соціальні  закони, а саме:

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV;

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ;

Закон України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. № 1533-ІІІ;

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-ХIV.

Ці окремі соціальні  закони продовжують визначати порядок  отримання дотацій та допомоги від  фондів соціального страхування. За відповідними фондами соціального  страхування залишається й право контролю своїми коштами.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов'язань  і господарських операцій підприємств  і організацій затвердженої наказом  Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. за №291 визначено, що на рахунку 65 ведеться облік розрахунків за зборами на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття тощо, за індивідуальним страхуванням персоналу підприємства, страхуванням майна та за іншими розрахунками за страхуванням.

За кредитом рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням» відображаються нараховані зобов'язання за страхуванням, а також одержані від органів страхування кошти, за дебетом - погашення заборгованості та витрачання коштів страхування на підприємстві.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV визначено правові  засади регулювання, організації, ведення  бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні .

Метою ведення бухгалтерського  обліку і складання фінансової звітності  є надання користувачам для прийняття  рішень повної, правдивої та неупередженої  інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 р. N 20 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності.

В Інструкції «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов’язань  і господарських операцій підприємств  і організацій» від 30.11.1999 р. № 291 [10], яка спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках, наведена коротка характеристика і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції. Згідно з Інструкцією, клас перший називається «Необоротні активи». Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових інвестицій, капітальних інвестицій, довгострокової дебіторської заборгованості та інших необоротних активів, а також зносу необоротних активів.

Отже, необхідно знати особливості нормативно-законодавчої бази ведення облікового процесу розрахунків зі соціального страхування, щоб уникнути адміністративної та кримінальної відповідальності перед Пенсійним фондом та фондами соціального страхування.

 

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ  ЗІ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ

 

2.1. Характеристика організації облікової політики ПАТ «Сумиоблагротехсервіс»

 

Облікова політика підприємства відіграє визначальну роль як обрана стратегія його розвитку. Вона являє  собою сукупність принципів, методів, процедур, способів організації бухгалтерського обліку підприємства, що самостійно вибрані із альтернативних методів оцінки, обліку і процедур, які має застосовувати підприємство, за нормативно-правовою базою України з бухгалтерського обліку.