Організація та методика аудиту нематеріальних активів

Зміст

Вступ
Розділ 1: Теоретичні основи обліку та аудиту нематеріальних активів
Сутність та види нематеріальних активів, організація обліку
Оцінка та переоцінка нематеріальних активів Нормативно – правове регулювання обліку та аудиту нематеріальних активів
Розділ 2: Організація та методика аудиту нематеріальних активів
2.1.    Мета та завдання  аудиту НМА
2.2.    Мета та завдання аудиту НМА
2.3.    Послідовність  аудиту НМА

 

Розділ 3:Порядок проведення аудиту нематеріальних активів на ПрАТ «ВЕБТ».

 

Висновки

 

Список використаної літератури

 

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У ринкових умовах система господарювання підприємства характеризується усе більшим ускладненням структури, що зумовлено розширенням масштабів діяльності, збільшенням кількості структурних елементів управління і розмаїттям їх зв’язків між собою. Орієнтування України на вимоги європейського ринку потребує опанування власниками нових підходів до управління ефективністю діяльністю виробничого підприємства. Одним із найважливіших напрямів підвищення ефективності функціонування підприємства постає необхідність удосконалення системи управління нематеріальними активами як важливої складової необоротних активів виробничого підприємства.

Важливу роль у реалізації цього завдання управління відіграє подальше удосконалення аудиту обліку нематеріальних активів.

Діюча система  аудиту  внаслідок використання застарілого методологічного базису вже не відповідає сучасним вимогам управління необоротними активами. В умовах застосування П(С)БО 8 „ Нематеріальні активи ”, П(С)БО 28 „ Зменшення корисності активів ”, норм міжнародних стандартів аудиту ряд теоретичних і практичних аспектів аудиту нематеріальних активів не висвітлено у достатній мірі в економічній літературі.

Значний внесок у розвиток теорії і методології аудиту обліку нематеріальних активів зробили українські та зарубіжні вчені: Ф.Ф.Бутинець, Б.І.Валуєв, А.М.Герасимович, М.В.Кужельний, В.Г.Линник, Ю.І.Осадчий, О. Петрик, А. Савченко, М.Г.Чумаченко, В.Ф.Мец, Є.В.Мних, Б.Ф. Усач, Ю.С.Цал-Цалко та інші.

Актуальність полягає у тому, що у той же час, глибокі і всебічні теоретичні дослідження в даній галузі з комплексним аналізом як вітчизняної, так і міжнародної облікової практики досить рідкісні, а іноді, і зовсім відсутні. У більшості робіт в неповній мірі дається критичний аналіз існуючих теоретико-методологічних основ і практичної багатоаспектності обліку даного виду активів, недостатня увага приділяється питанням вдосконалення методології та практики бухгалтерського обліку нематеріальних активів.

Метою  курсової роботи є  дослідження обліку нематеріальних активів на підприємстві і розробка пропозицій стосовно шляхів удосконалення даного питання.

Для досягнення поставленої мети визначені наступні завдання:

• розглянути питання аналітичного та синтетичного обліку нематеріальних активів згідно з П(С)БО, документальне оформлення операцій з їх руху та використання на підприємстві;
• вивчити види нематеріальних активів згідно з різноманітними підходами до їх класифікації;
• розглянути питання щодо оцінки та переоцінки нематеріальних активів;
• розглянути питання щодо інвентаризації нематеріальних активів;
• розробити пропозиції щодо вдосконалення документування операцій з нематеріальними активами;

Об’єктом дослідження курсової роботи є облік нематеріальних активів на ПрАТ «ВЕБТ».

Предметом дослідження є система теоретичних, методичних та практичних аспектів, що стосуються обліку наявності та руху нематеріальних активів.

 

Розділ І: ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ТА АУДИТУ НМА

1. Сутність та види нематеріальних активів

 

Нематеріальні активи є особливим видом довготермінових капітальних вкладень, що не мають натурально-речової форми, але надають підприємству певні права або привілеї. Методологічні засади умов визнання, оцінки та обліку нематеріальних активів визначені П(С)БО 8 "Нематеріальні активи".

За П(С)БО 8 "Нематеріальний актив" — це актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року чи операційного циклу для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Загальні умови визнання нематеріальних активів аналогічні, як і основних засобів :

— ймовірність отримання майбутніх економічних вигод;

— можливість достовірної оцінки.

Нематеріальні активи приймаються до обліку внаслідок їх придбання або створення власними силами. Якщо нематеріальний актив створюється підприємством, то у процесі здійснення витрат слід проаналізувати можливість застосування підприємством здійснених розробок для отримання нових чи вдосконалених продуктів, матеріалів, процесів та інше. Якщо підприємство здійснює дослідження з метою отримання нових знань, то здійснені у такому випадку витрати не слід визнавати як нематеріальний актив.

У зв'язку з цим витрати на створення нематеріальних активів можна поділити на 2 стадії:

— витрати на дослідження;

— витрати на розробки.

Дослідження — заплановані підприємством дослідження, які проводяться ним уперше з метою отримання і розуміння нових наукових та технічних знань.

Матеріальний актив, що виникає в процесі досліджень, не повинен визнаватися підприємством. Витрати на дослідження відносяться на витрати періоду, у якому вони були здійснені, оскільки навіть за можливості їх достовірної оцінки неможливо виявити майбутню економічну вигоду.

За вимогами П(С)БО 8 "Нематеріальні активи" не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат звітного періоду:

— витрати на дослідження;

— витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;

— витрати на рекламу і просування продукції на ринку;

— витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини;

— витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань.

Розробка — застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їхнього серійного виробництва чи використання.

Нематеріальний актив визнається в результаті розробок за умов, що підприємство має такі можливості:

— використовувати за призначенням або реалізувати об'єкт;

— достатні ресурси для завершення розробки активу;

— здатне достовірно оцінити затрати, віднесені до нематеріального активу в процесі його розробки;

— обгрунтувати отримання майбутніх економічних вигод від використання створеного нематеріального активу.

Для цілей обліку нематеріальні активи можна поділити на групи:

— права користування природними ресурсами;

— права користування майном;

— права на знаки для товарів і послуг;

— права на об'єкти промислової власності;

— авторські і суміжні з ними права; -гудвіл;

— інші нематеріальні активи;

— для обліку нематеріальних активів.

Природні ресурси, які можуть використовуватися підприємством, є власністю держави. Право на користування ними настає при придбанні спеціальних дозволів або ліцензій на їх використання, видобування або розробку. При цьому оцінюється обсяг природних ресурсів, що є на родовищах корисних копалин, на видобування яких видається дозвіл або ліцензія.

Права користування майном виникають при придбанні підприємством права на використання шляхом оренди потрібних йому для господарської діяльності земельних ділянок, будівель, споруд чи приміщень, іншого майна на визначений строк (1-50 років). Найчастіше права на користування майном купуються підприємством для укладення угод оренди на використання майна, яке перебуває у комунальній або державній власності. Такі права купуються на спеціально організованих аукціонах.

Права на знаки для товарів і послуг — товарні знаки, торгові марки, фірмові назви визнаються підприємством як нематеріальний актив, якщо вони засвідчені зареєстрованим свідоцтвом. Підприємство, що є власником такого права, може реалізувати його іншому підприємству для виготовлення ним продукції з товарним знаком чи торговою маркою власника. Придбання такого права у власника дає можливості підприємству-покупцю для кращого просування виготовленої продукції на ринку.

Права на об'єкти промислової власності — це зареєстровані (запатентовані) винаходи, використання яких дозволяє власнику отримати економічні вигоди. До таких прав відносять: права на корисні моделі, промислові знаки, сорт рослин, породу тварин, "ноу-хау", захист від недобросовісної конкуренції.

Корисні моделі — пристрої, технічні новинки, використання яких у виробничому процесі надасть відчутний економічний ефект, або такі, що цікавлять кінцевого споживача.

Промислові знаки — зовнішнє оформлення промислового виробу, що задовольняє споживачів.

Сорт рослин чи порода тварин — новий сорт чи порода, що має свої особливості: високу врожайність, стійкість до шкідників або хвороб тощо. Наприклад, нещодавно зареєстровані сорти цукрової та розлусної кукурудзи, адаптовані до вирощування в умовах України.

"Ноу-хау" — технології виробництва, використання яких дозволяє виготовляти якісну продукцію з мінімальними затратами, або технології, що дозволяють виготовити зовсім нову продукцію.

Авторські та суміжні з ними права — права на результати творчої діяльності у царині науки, літератури, мистецтва, кінематографії :

— літературні твори;

— музичні та драматичні твори;

— аудіовізуальні твори;

— картини, малюнки, скульптури;

— програми для ЕОМ;

— інші результати творчої діяльності.

Гудвіл виникає при наявності різниці між ринковою вартістю підприємства та його балансовою вартістю при реалізації підприємства, а також при об'єднанні підприємств. Якщо покупців декілька, то кожен з них відображає в обліку частку гудвілу пропорційно до справедливої вартості придбаного майна.

Залежно від ринкової вартості підприємства та її співвідношення до облікової при придбанні підприємства або об'єднанні підприємств можна отримати:

— гудвіл, що виникає при перевищенні ринкової вартості над його обліковою вартістю (позитивний гудвіл);

— від'ємний гудвіл "бедвіл", що визначається як перевищення облікової вартості підприємства над ринковою.

Позитивний гудвіл може виникати при придбанні підприємства, що має добре організовану діяльність, кваліфікований менеджмент та налагоджені зв'язки, що дозволяють йому на вигідних умовах купувати виробничі запаси та реалізувати продукцію (товари, роботи, послуги) за вигідними цінами.

Від'ємний гудвіл виникає при придбанні неефективно діючого підприємства, а також у процесі корисного використання (амортизації) придбаних необоротних активів.

Гудвіл або від'ємний гудвіл може виникати також при об'єднанні підприємств.

Слід зауважити, що у балансі не визнається внутрішньогенерований (нереалізований) гудвіл, що визначає переваги підприємства порівняно з конкурентами.

До інших нематеріальних активів відносяться права на здійснення діяльності (ліцензії), використання економічних привілеїв тощо.

 

2. Оцінка та переоцінка нематеріальних активів

Методологічні засади оцінки та переоцінки  нематеріальних активів регламентуються П(С)БО 8  «Нематеріальні активи». Основою для визначення достовірної оцінки об’єктів нематеріальних активів є господарські договори на їх придбання або виготовлення та інші розпорядчі й облікові документи. Первісна оцінка нематеріальних активів здійснюється залежно від способу їх отримання.

Придбані нематеріальні активи оцінюються за первісною вартістю, яка складається з ціни придбання з додаванням витрат на приведення їх до стану, придатного для практичного  використання (витрати на одержання консультацій; витрати, пов’язані з захистом певних прав; інші витрати, що можуть виникнути при впровадженні; витрати на сплату мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню). Оцінка нематеріальних активів, що вносяться до статутного фонду як внесок одного із засновників, здійснюється експертним шляхом за домовленістю сторін з орієнтацією на справедливу вартість. Безкоштовно передані нематеріальні активи оцінюються за справедливою вартістю з урахуванням строку їх функціонування до моменту такої передачі.