Організація та методика аудиту основних засобів у СТ «Кооператор»

При перевірці операцій по обліку основних засобів аудиторам на основі первинних даних, даних аналітичного і синтетичного обліку основних засобів звертається увага на наступні основні питання:

• своєчасність і правильність документального оформлення і відображення в облікових регістрах надходження, переміщення і вибуття основних засобів;
• правильність розрахунку амортизаційних сум і віднесення їх на собівартість продукції, а також відображення її на рахунках синтетичного обліку;
• своєчасність і правильність списання недоамортизованої частини основних засобів на фінансові результати підприємства;
• правильність і своєчасність нарахування орендної плати за основні засоби і віднесення на собівартість продукції;
• правильність віднесення до основних засобів тих, що знаходяться на балансі підприємства;
• правомірність списання витрат на проведення ремонту основних засобів;
• своєчасність і правильність проведення інвентаризації і відображення результатів на рахунках;
• достовірність індексації вартості основних засобів і віднесення сум на рахунки бухгалтерського обліку;
• правомірність реалізації основних засобів, а також їх оцінка при реалізації як підприємством , так і приватною особою, [19, c.241].

Щоб реалізувати всі ці задачі необхідно  переконатися в правильності організації  аналітичного обліку; вияснити чи всі  основні засоби закріплені за матеріально  відповідальними особами; правильність проведення останньої інвентаризації, які її результати і чи відображені  вони в обліку; проконтролювати достовірність  облікових даних про наявність  і рух основних засобів.

Таким чином, для того, щоб  ефективно провести перевірку та сформувати рекомендації аудитору необхідно мати весь можливий перелік інформації стосовно основних засобів на підприємстві. При цьому, чим більше буде обсяг цієї інформації, тим більш обґрунтованими, виваженими та доцільними будуть аудиторські висновки та рекомендації.

3.2. Методи та прийоми  аудиту

Під час аудиторської перевірки  основних засобів аудиторами, можуть використовуватися різні методи та прийоми аудиту необоротних активів. Основними методами, що використовуються при аудиті основних засобів є опитування, фактична перевірка, перерахунок, документальна перевірка, вибіркове дослідження, а основними методичними прийомами організації перевірки є суцільний, вибірковий, аналітичний, комбінований прийоми.

Опитування керівництва підприємства-клієнта може спонукати аудитора до здійснення додаткових аудиторських процедур і застосування інших методів, оскільки може виникнути необхідність отримати дані щодо прогнозних угод, планів продажу основних засобів, наявності застав або претензій, судових позовів. Для забезпечення повноти отримання інформації аудитору треба окремим аркушем повідомити керівництву підприємства-клієнта про перелік питань і документів, які йому необхідно отримати для об’єктивної перевірки обліку основних засобів за звітний період.

У процесі опитування або документальної перевірки аудитор уважливо з’ясувати облікову політику відносно основних засобів, методи нарахування амортизації й постійність їх застосування у звітному періоді; з’ясувати, чи були зміни облікової політики й методів нарахування амортизації; дослідити наявність необхідних пояснень у примітках до звітності. Слід також отримати дані про основні засоби, передані й отримані в оренду, вивчити умови орендних угод; з’ясувати питання, чи відповідає облік орендованих об’єктів цим угодам (операційна або фінансова оренда); проконтролювати правильність визначення орендної плати за основні засоби й відповідне її віднесення на доходи чи витрати в орендодавця або орендаря.

Оскільки перевірка аудитором обліку основних засобів є досить трудомістким процесом, потребує обробки великої кількості інформації, аудитор може застосувати вибіркове дослідження при прийнятному рівні аудиторського ризику. На підготовчому етапі аудиторської перевірки, при загальному ознайомленні з суб’єктом господарювання, аудитор з’ясовує склад основних засобів, їх види, рівень забезпеченості підприємства основними засобами, ступінь їх зносу, місцезнаходження, матеріальну відповідальність за них, їхні технічні характеристики, [23,c.219].

Перевірка основних засобів може бути організована по-різному. Тому виділяють чотири основні методи організації перевірки: суцільна перевірка (документальна і фактична), вибіркова, аналітична, комбінована.

При суцільній перевірці  перевіряються всі масиви інформації без винятку щодо господарських  процесів, які відбулись у клієнта  за період, що перевіряється. На підставі суцільної перевірки аудитор  робить висновок про достовірність, доцільність та законність відображення в бухгалтерському обліку і звітності  дій і подій, здійснених економічним  суб'єктом за весь період, який перевіряється. Такі перевірки є найточнішими, а  ступінь ризику невиявлення зводиться до мінімального, але при цьому вони потребують дуже великих трудових і матеріальних затрат, [24, c.185].

Вибіркова перевірка передбачає застосування аудиторських процедур менше  ніж до 100% масивів інформації, які  дають змогу аудитору отримати аудиторські  докази і, оцінивши окремі характеристики вибраних даних, поширити дієвість цих  доказів на всю сукупність даних. Ризик невиявлення збільшується, оскільки за межами вибірки можуть залишатися факти порушень та помилок. Тому аудитор повинен уважно формувати  вибірку з урахуванням мети аудиту, сукупності даних (генеральної сукупності) і обсягу вибірки. Вибірка повинна  бути репрезентативною, тобто відображати  всі основні властивості генеральної  сукупності. Вибірковий метод перевірки  дає змогу аудитору з найменшими витратами отримати результат про  довіру до системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання та скласти думку про достовірність, доцільність і законність господарських операцій, відображених у бухгалтерському обліку і звітності.

Крім вищеназваних видів  перевірок, використовують ще аналітичні перевірки — це оцінка фінансових показників за допомогою вивчення вірогідних залежностей між ними та комбіновані перевірки — це поєднання суцільної, вибіркової й аналітичної перевірок.

Таким чином, для правильного проведення аудиту основних засобів необхідно обрати  правильну методику організації перевірки необоротних активів, одну з чотирьох, а також методи перевірки, які б точно дали можливість перевірити достовірність ведення обліку основних засобів.

3.3. Організація проведення  аудиту

Для якісного проведення аудиту основних засобів виникає потреба  ретельного його планування, розподілу  перевірки на кілька етапів та досягнення на кожному з них поставлених  цілей. Саме на цій стадії дуже важливо  опрацювати площину аудиту та окреслити  загальну послідовність його проведення. Аудит наявності і руху основних засобів складається з підготовчого, головного і узагальнюючого етапів.

На етапі підготовки до аудиту основних засобів укладається  договір на проведення аудиту, досконало  вивчається нормативна база з питань відображення основних засобів в  обліку та звітності. Далі проводиться  планування перевірки, яке допоможе аудиторові належним чином організувати свою роботу. На цьому ж етапі  складається план загального аудиту, який розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість завдяки  йому підготувати програму аудиту. У програмі аудитор оцінює розмір властивого ризику, ризик внутрішнього контролю та ризик не виявлення помилок, визначає термін проведення аудиторських тестів і незалежних процедур, проводить  оцінку надійності внутрішнього контролю. Надалі аудитор визначає склад та види основних засобів на підприємстві, рівень забезпеченості ними, ступінь їх зносу.

На головному етапі  методика проведення аудиту основних засобів включає декілька складових: перевірка руху основних засобів; перевірка відображення у відповідних підтверджуючих документах результатів переоцінки основних засобів; перевірка відповідності, повноти та достовірності обліку необоротних активів.

Надходження основних засобів  — перевіряється правильність відображення в обліку надходження основних засобів; правильність бухгалтерського обліку оприбуткування їх незалежно від  форми власності підприємства. Аудитору необхідно перевірити чи створена комісія  приймання основних засобів та оформлення її результатів, як оформлені договори купівлі-продажу основних засобів, протоколи договірних цін, правильність наведення первинної вартості в актах приймання-передачі основних засобів. Важливою умовою збереження основних засобів є проведення їх інвентаризації, тому в процесі контролю необхідно перевірити повноту та своєчасність її проведення, і правильність відображення результатів. Це потрібно, щоб переконатися наскільки можна довіряти результатам інвентаризації та зменшити аудиторський ризик. Аудитор має перевірити чи правильно виділено ПДВ при придбанні основних засобів. Аудитору також необхідно зосередити увагу на порядку формування первісної вартості окремих об’єктів основних засобів у випадках, коли в документах, що супроводжують купівлю, зазначено вартість не кожного об’єкта окремо, а кількох об’єктів разом. Первісну вартість придбаних об’єктів встановлюють пропорційно до справедливої вартості, виходячи з фактичних витрат на придбання, [25, c.198].

Вибуття основних засобів  — перевірка дозволу та порядку  ліквідації основних засобів, а також  бухгалтерських записів, які відображають ліквідацію, реалізацію, безоплатне передання основних засобів тощо, незалежно від форми власності підприємства.

При перевірці ліквідації основних засобів у зв’язку із зносом або пошкодженням розглядаються  акти на ліквідацію основних засобів. Слід перевірити чи затверджений відповідний  акт керівником підприємства, та чи зроблена відмітка бухгалтерії про  фіксацію вибуття інвентарного об’єкта  в інвентарній картці.

Перевірка нарахування зносу(амортизації) на основні засоби — перевіряється  застосування підприємством норм зносу  основних засобів відповідно до чинного  законодавства; порядку нарахування  підприємством зносу(амортизації) основних засобів, застосування прискорених  норм амортизації; правильність відображення в обліку зносу основних засобів  залежно від форм власності.

Перевірка проведення індексації основних засобів — перевіряється  наявність проведення індексації балансової вартості основних засобів; правильність застосування коефіцієнтів індексації; використання понижуючих коефіцієнтів амортизації основних засобів; порядку  відображення в обліку результатів  індексації основних засобів.

Наступним кроком аудиту є перевірка відображення у відповідних підтверджуючих документах результатів переоцінки (актах переоцінки, довідках або розрахунках бухгалтерії, експертних висновках), а також в інвентарних картках обліку основних засобів.

Перевірка порядку відображення ремонту основних засобів — перевірка  правильності відображення в обліку витрат на ремонт основних засобів. Аудитору необхідно з’ясувати, чи включено витрати  з поліпшення об’єкту, що призводять до збільшення майбутніх економічних  вигод, до первісної вартості об’єкта  основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція  тощо). Інші витрати, що здійснюються для  підтримання об’єкта в робочому стані, повинні бути віднесені підприємством  до складу витрат. При цьому слід пам’ятати про документальне  оформлення: повинен бути складений  кошторис на проведення ремонтних робіт, і здійснений запис про проведений ремонт в інвентарній картці.

Останньою складовою головного  етапу аудиту основних засобів є перевірка відповідності первинних документів синтетичним регістрам обліку. Для цього звіряються дані інвентарних карток обліку основних засобів з даними, актів приймання-передачі основних засобів, акти ліквідації, дозволи на реалізацію, журналу-ордеру № 13, Головної книги та фінансової звітності підприємства, балансу-форми № 1.

При перевірці аудитор  орієнтується на можливі відхилення в облікових даних, які можуть вплинути на достовірність звітних  показників. До типових помилок і  відхилень належать:

• аналітичний облік основних засобів не ведеться в інвентарних картках;  
• матеріальна відповідальність організується тільки стосовно власних основних засобів;
• оприбуткування основних засобів не по ціні їх придбання;
• невідповідність інформації про наявність основних засобів по даним Головної книги інформації про їх залишки по даним інвентарних карток, що нерідко веде до неправильного нарахування амортизації;
• до складу первісної вартості включені витрати по оплаті процентів за кредит;
• при купівлі основних засобів у фізичних осіб не завжди стягується податок;
• нарахування зносу основних засобів відбувається один раз в квартал;
• підприємство продовжує нараховувати знос на об’єкти з закінченим строком експлуатації;
• неправомірне прискорене нарахування зносу основних засобів;
• при передачі основних засобів як внесок до статутного капіталу іншого підприємства сума перевищення їх договірної вартості над балансовою нерідко включається до складу витрат майбутніх періодів, а по мірі нарахування дивідендів приєднується до балансового прибутку, [28, c.129].