Природа та сутність податку на прибуток

По-перше, йдеться про  ст. 2090 «Порядок обліку доходів та витрат». У п. 1 цієї статті наголошується:

«...платник податку  повинен вести точний і своєчасний облік доходів і витрат на підставі даних фінансового обліку, підтверджених відповідними документами, і відносити доходи і витрати до відповідних звітних періодів, у яких вони були отримані або проведені відповідно до методу нарахувань». Зрозуміло, що в загальному потоці реформ, що здійснюються сьогодні в нашій країні, певне місце посідає й реформування господарського обліку. З цього приводу є постанова Кабміну України «Про затвердження програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів». Ймовірно, що ця реформа включатиме і ведення фінансового обліку. Але у кас його поки що немає. Програму реформування бухгалтерського обліку передбачається завершити до грудня 2001 року, а проект Податкового кодексу «вести в дію з 01.01.2000 р. Часу залишилось обмаль. А введення фінансового обліку вимагатиме щонайменше півтора-два роки. Адже для цього необхідно розробити нормативну базу, яка складається із загальних положень про фінансовий облік, плану рахунків та інструкції до нього, облікові документи і реєстри та форми звітності з поясненнями до їх складання. Усе це має бути доведено до підприємств завчасно.

Якщо чинний Закон  «Про оподаткування прибутку підприємств» складається з 22 статей, то в проекті Податкового кодексу цьому питанню відведено. вже 12 глав, 123 статті. Зрозуміло, що без використання комп'ютера тут не обійтись. Але нам відомо, що в Закарпатті, наприклад, комп'ютери є на двох відсотках підприємств платників податків. Навряд чи краще становище і в інших областях України. А бухгалтерам запам'ятати й використати всю інформацію, яку закладено до проекту, при надходженні великої кількості іншої інформації буде не під силу.

На думку податківців  удосконалення законодавства з оподаткування прибутку (доходу) підприємств має бути спрямованим не лише на окремі, фрагментарні питання, а на весь спектр, який становить систему оподаткування. До того ж, це удосконалення має привести до кардинальних змін визначення об'єктів оподаткування, порядку визначення податкових ставок, умов надання та використання податкових пільг, порядку визначення прибутку (доходу) й нарахування на нього податку.

Потребує кардинального  перегляду і діюча система контролю за нарахуванням і сплатою податку на прибуток підприємства.

Пропозиції щодо вдосконалення оподаткування прибутку (доходу) підприємств зводяться до такого.

По-перше, необхідно встановити такі об'єкти оподаткування:

а) прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) власного основного, допоміжних і обслуговуючих виробництв; 

б) прибуток від реалізації зайвих основних фондів. товарно-матеріальних цінностей, товарів;  

в) доходи від операцій з цінними паперами, валютними цінностями, борговими зобов'язаннями та всіх інших, перелічених грядках 2—9 чинної «Декларації про прибуток підприємств».

Встановлення об'єктом  оподаткування прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) власного виробництва сприятиме насамперед унеможливленню випуску неврахованої продукції, тобто прихованого доходу, що підлягає оподаткуванню, а отже, сприятиме росту надходжень до бюджету.

Запровадження як об'єкта оподаткування прибутку від основної діяльності підприємства вимагатиме повернення до обліку та контролю за формуванням собівартості продукції, а також необхідності калькулювання як усієї, так і окремих видів продукції (робіт, послуг) за плановою і фактичною собівартістю. Введення такого обліку і контролю взагалі, і для податкової практики зокрема, не викликає жодних труднощів, оскільки з цього питання напрацьовано достатню кількість нормативних документів.

По-друге, щодо ставок оподаткування  прибутку (доходу) підприємств  вважається за доцільне встановити:

а) з прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) основної допоміжної і обслуговуючої виробничої діяльності — диференційовані ставки залежно від рівня прибутковості підприємства;

б) з прибутку від реалізації зайвих основних фондів, товарно-матеріальних цінностей і всіх видів доходів — єдину ставку.

Ці ставки оподаткування  підприємств не можуть бути довгостроковими (як це рекомендують окремі науковці). Вони залежно від різних обставин можуть або зростати, або зменшуватися, але протягом податкового року мають бути незмінними. Податкова ставка може змінюватися від 0 до 45 відсотків. Для цього можна використати методику, яка застосовується в США і яку запроваджено в Україні при нарахуванні прибуткового податку з доходів фізичних осіб.

По-третє, вважається за доцільне пільги з оподаткування надавати лише за прибутком з основної діяльності шляхом зменшення податкової ставки. Надання пільг за численними ознаками, які визначено в п. 1 ст. 1007 проекту Кодексу, може призвести до неправильного їх застосування і спричинити труднощі в їх нарахуванні.

 

Таблиця 3.   Пропоновані ставки та розмір податку.¹²

Розмір місячного прибутку від  реалізації продукції (робіт, послуг) власного виробництва	Ставки і розмір податну
від 0 до 10000 гри.	10%
від 10000 до 20000 гри.	1000 грн. +15 % від суни, яка перевищує  10000 гри.
від 20000 до 50000 гри.	2500 грн. + 20 % від суми, яка перевищує  20000 грн.
від 50000 до 75000 гри.	8500 грн. + 30 % від суми, яка перевищує  50000 грн.
від 75000 до 100000 грн.	16000 грн.+ 40 % від суми. яка перевищує 75000 грн.
від 100000 і більше	26000 грн.+ 45 % від суми, яка перевищує  100000 грн.

 

Кілька, зауважень і пропозицій щодо порядку визначення оподатковуваного прибутку (доходу) підприємств. Якщо Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв до 1 липня 1997 року, приділяв цим питанням достатньо уваги. то цього не можна сказати відносно чинного Закону, який перенесено до проекту Кодексу.

Порядок обчислення оподатковуваного прибутку в системному вигляді у  проекті Кодексу, по суті. відсутній. Він розпорошений по всіх статтях проекту, а це викликає немало запитань і непорозумінь.

Було б доцільним визначення прибутку (доходу), що є об'єктом оподаткування, викласти в одній статті, як це мало місце в ст. З («Об'єкт оподаткування і порядок обчислення оподатковуваного прибутку») в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв до 1 липня 1997 року.

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки.

 

На протязі всієї історії  розвитку людства жодна держава  не змогла існувати без податків. Не зможе і Україна, особливо без  такого податку, як податок на прибуток підприємств. Але, на жаль, регулюючій функції цього податку як інструменту регулювання розвитку виробництва надається другорядне значення. Для нашої держави податок на прибуток підприємств – це насамперед важливе джерело наповнення бюджету. І справді, податок на прибуток впевнено тримає друге місце за сумами зборів після податку на додану вартість. Але Уряд не стоїть на місці і хоче збільшити надходження від цього податку насамперед за рахунок збільшення бази оподаткування.

Але треба пам’ятати паралельно йде збільшення кількості збиткових підприємств. При цьому про зменьшення податкового тиску на виробників вже майже не згадується. А податковий опит підказує головний принцип оподаткування : “Неможна різати курку, яка несе золоті яйця”, тобто якою б великою не була необхідність держави в фінансових коштах на покриття мислимих і немислимих витрат, податки не повинні підривати зацікавленість платників в господарській діяльності.

На мою думку, одним з елементів  вдосконалення податкової системи  України є те, що необхідно приймати нові закони, які б були призначені для нормального користування, а не для заплутування користувачів цих законів. Читаючи Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” 1997 року та відгуки про нього складається враження, що він був прийнятий не для нормального користування, а для всебічної критики, і єдина подяка на яку заслужили автори цього Закону така: “Спасибі, що не написали більше.”

Ким потрібно бути та скільки потрібно часу, щоб зрозуміти формуліровку пункту 5.5.2 Закону (зараз над нею  мучаються платники): “віднесення  витрат  на  виплату або   нарахування процентів за  борговими зобов'язаннями  у будь-якому податковому періоді дозволяється у сумі,  що не перевищує суми доходів такого платника  податку протягом звітного періоду,  отриманих у вигляді процентів,  збільшеної  на  суму,   що   дорівнює   50   відсоткам оподатковуваного  прибутку  звітного періоду,  без урахування суми отриманих процентів.” А тепер уявіть собі, що дану норму треба перекласти на англійську, німецьку або іншу іноземну мову та дати прочитати Вашим іноземним партнерам. Але  ж пункт 5.5.2. адресований саме підприємствам з іноземними інвестиціями.

На фоні цього можна згадати, що у авторів Закону дивіденди  – це платежі, а не частка прибутку (п 1.9 Закону) і так далі.

Великі надії покладаються на новий Податковий Кодекс. Але з огляду на думки спеціалістів непорозумінь і недосконалостей в його проекті не поменьшало, а пунктів значно побільшало.

Але попре всі недоліки законодавства, основні його моменти потрібно знати  і вміти їми правильно користуватися. Це насамперед необхідно для ефективного господарювання. Треба чітко розуміти і вміти розраховувати базу оподаткування податком на прибуток, яка розраховується зменьшенням суми скоригованого доходу звітного періоду на валові витрати платника і суму амортизаційних відрахувань. А для цього потрібно чітко знати, що включати до складу валового доходу та валових витрат, а що ні, та вміти вірно розраховувати суми амортизаційних відрахувань. Тому треба постійно слідкувати за змінами в податковому законодавстві України.

Не можу не відмітити, що часті зміни  податкового законодавства дуже часто ставить наших бізнесменів  в тупік. Вони ніколи не знають, що чекає  їх завтра. Тому говорити про будь-яку  постійність в роботі, а тим  більше про планування та оптимізацію  податків не приходиться.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

¹ [8, c.216]

² [5, c.10]

³ [5, c.11]

⁴ [5, c.11]

⁵ [2, c.8]

⁶ [8, c.6]

⁷ [5, c.11]

⁸ [5, c.11]

⁹ [8, c.6]

¹⁰ [2, c.12]

¹¹ [2, c.8-13]

¹² [2, c.12]