Проблеми аудиту в період реформування системи бухгалтерського обліку та звітності

Згідно з цією Програмою метою реформи є:

• доведення системи бухгалтерського обліку у відповідність до вимог ринкової економіки та МСБО;

• надання суб'єктам господарювання можливостей визначити межі та форми внутрішньовиробничого (управлінського) обліку.

Виходячи з цього Програма передбачає два рівні:

1) централізоване реформування — регулюється державою і має за мету забезпечення доступу всіх зацікавлених користувачів до інформації, яка.дає уявлення про об'єктивний фінансовий стан і результати діяльності об'єкта господарювання;

2) децентралізоване реформування здійснюється самим господарюючим суб'єктом виходячи з його потреб в інформації для планування, контролю та прийняття рішень у процесі управління.

Регулюванню з боку держави підлягають аспекти бухгалтерського обліку, пов'язані з узагальненням інформації та складанням звітності, потрібної зовнішнім користувачам. Порядок, форми, строки надання і структура інформації та звітності для внутрішніх користувачів регулюються суб'єктом господарювання.

Виходячи з цього можна дійти висновку, що застосування міжнародних стандартів бухгалтерського обліку є не метою реформування бухгалтерського обліку в Україні, а однією з найважливіших умов її досягнення, інструментом забезпечення інтересів користувачів в якісній інформації, яка дає повну та правдиву картину фінансового стану і результатів діяльності суб'єкта господарювання.

Приведення національної системи бухгалтерського обліку у відповідність до вимог ринкової економіки і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку здійснюється за такими напрямами:

законодавче закріплення принципів ведення бухгалтерського обліку;

формування нормативної бази - положення (стандарти);

методичне забезпечення (методичні рекомендації, коментарі);

кадрове забезпечення (підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів бухгалтерського обліку);

міжнародне співробітництво (вступ і активна робота в міжнародних спеціалізованих професійних організаціях).

З метою практичної реалізації реформування бухгалтерського обліку в 1999-2000 рр. були здійснені важливі кроки в цих напрямах, а саме:

• прийнято Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який на законодавчому рівні закріпив принципи ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні;

• затверджено 19 першочергових Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які визначають методологічні засади формування облікової інформації про основні об'єкти обліку та порядок іх подання й розкриття у фінансових звітах;

• розроблено та введено в дію План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцію про його застосування;

• розроблено методичні рекомендації з перенесення сальдо рахунків і субрахунків старого Плану рахунків на рахунки та субрахунки нового Плану рахунків;

• завершується розробка методичних рекомендацій з обліку втрат в основних галузях економіки;

• переглядаються програми підготовки фахівців у навчальних закладах, видано підручники та посібники з нової системи бухгалтерського обліку;

• успішна здійснюється програма сертифікації бухгалтерів, розпочата Федерацією професійних бухгалтерів і аудиторів України (ФПБАУ); яка-стала асоційованим членом Міжнародної федерації бухгалтерів і Комітету з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО).

У 2001 р. будуть введені в дію План рахунків бухгалтерського обліку діяльності малих підприємств і Положення (стандарти), бухгалтерського обліку: 13 "Фінансові Інструменти"; 17 "Податок на прибуток"; 18 "Довгострокові контракти"; 22 "Вплив змін цін і Інфляції"; 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін"; 24 "Прибуток на акцію".

Разом з тим, незважаючи на всі позитивні зміни, досягнуті за останні роки, реформування системи бухгалтерського обліку в Україні не можна вважати завершеним.

Практика застосування П(С)БО і нового Плану рахунків свідчить, що ці документи потребують подальшого доопрацювання та узгодження. Проте головні проблеми, пов'язані з впровадженням П(С)БО, полягають у тому, що:

1)П(С)БО не збігаються за структурою і змістом з Міжнародними стандартами (МСБО) і це дає підставу окремим експертам (переважно західним) стверджувати про невідповідність бухгалтерського обліку в Україні міжнародним стандартам;

2) застосування П(С)БО призводить до зростання розбіжностей між податковим і бухгалтерським трактуванням і відображенням одних і тих самих об'єктів. Це, в свою чергу, призводить до збільшення обсягів роботи бухгалтерів і зростання їх "психологічної" напруги щодо очікуваних санкцій за можливі помилки та неузгодження в умовах існуючого правового поля.

Аналіз щодо відповідності П(С)БО і МСБО подано в публікаціях Н. Горицької [3] та висновках експертів компанії ІВТСІ, яка впроваджує "Проект реформи бухгалтерського обліку у приватному секторі в Україні" за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку.

На думку згаданих експертів, П(С)БО не повністю відповідають МСБО, тому замість розробки національних стандартів Україні потрібно приймати МСБО у "чистому вигляді".

У зв'язку з цим С.Голов (15)  робить два суттєвих зауваження:

“По-перше, аналіз відповідності П(С)БО і МСБО, виконаний цими експертами, має формальний характер і свідчить про некоректність зіставлення та в окремих моментах про необізнаність самих експертів.

Отже, такий аналіз відповідності П(С)БО міжнародним стандартам не можна вважати професійним і доречним".

По-друге, згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - це нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України; який визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.

Отже, Закон не вимагає повної відповідності національних положень (стандартів) МСБО.

Відсутність такої вимоги пояснюється тим, що:

1) МСБО зорієнтовані насамперед на великі транснаціональні корпорації та компанії, акції яких котируються на фондових ринках;

2} МСБО - це певною мірою "компроміс" між системами бухгалтерського обліку різних країн;

3) МСБО розроблені з урахуванням певного рівня економічного та соціально-культурного розвитку;

4) МСБО не охоплюють всіх питань, наприклад, вони не встановлюють порядок обліку безоплатно отриманих активів, продовжується розробка стандартів щодо "галузевих" особливостей обліку (страхування, сільське господарство та ін.);

5) діюча в Україні система статистики та права не дає змоги застосовувати "вільні" форми звітності й принцип суттєвості;

6) мова МСБО відрізняється від мови нормативного документа, до якої звикли українські бухгалтери;

7) у передмові до МСБО (п. 11) чітко зазначено, що стандарти, які видає Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), не є домінуючими над місцевими положеннями, які регулюють випуск фінансових звітів. Там також (п. 9) підкреслюється, що однією з цілей КМСБО є максимально можлива гармонізація різних стандартів бухгалтерського обліку та облікової політики різних країн.

Не випадково у Звіті Міжнародного форуму розвитку бухгалтерського обліку "Вдосконалення фінансової звітності та аудиту у всьому світі -Основні положення" від 3 листопада 1999 р. зазначається, що: "Сліпе застосування МСБО в не-підготовлених до них країнах може завдати більше шкоди, ніж принести користі. Таким країнам потрібно надати час для розвитку достатньої інфраструктури, яка б дозволила ефективно застосовувати МСБО. Здійснення змін буде вимагати певного часу".

Справедливість такого висновку підтверджується досвідом України. Впровадження принципів і методів МСБО через КОБО в існуючому адміністративно-правовому середовищі доводить, що МСБО - це не тільки методи та підходи до обліку та звітності, а й певною мірою відбиток ідеології та демократичності суспільства, здатності його інституцій адаптувати норми цивілізованих стосунків.

Наприклад, МСБО не встановлюють форми звітності. Як же тоді в умовах" існуючої системи статистики та права впроваджувати "вільний" підхід до форм звітності та Плану рахунків?

Поряд з тим МСБО не поширюються на несуттєві статті. Суттєвість, у свою чергу, не можна визначити абсолютним кількісним показником, однаковим для всіх підприємств і статей. У результаті в процесі реєстрації П(С)БО 1 в Міністерстві юстиції України поняття "суттевість" було виключено з тексту П(С)БО до "кращих часів". Отже, повне впровадження МСБО не можливе без відповідних політичних, економічних і соціальних змін в тому середовищі, в якому їх буде застосовано. Зрозуміло, що такі зміни не будуть миттєвими.

А чи потрібно взагалі повне впровадження МСБО в Україні? Це питання зовсім не риторичне з огляду на мету та тенденцію поширення МСБО. Так, Європейська Комісія оголосила стратегію ЄС щодо фінансової звітності - не пізніше 2005 р. ввести в дію вимогу до всіх компаній, акції яких знаходяться в лістингу ЄС, готувати фінансові звіти винятково відповідно до МСБО. Країнам-учасницям ЄС рекомендується поширити використаная МСБО також на емітентів, акції яких не котируються на організованих ринках Європейського Союзу. Європейська Комісія має за мету встановити механізм підтримки МСБО в Європі та постійно здійснювати конструктивний діалог з Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Міжнародна організація комісій з цінних паперів (І0SСО) рекомендувала своїм членам дати можливість міжнародним емітентам застосовувати МСБО станом на 1 січня 2000 р. для підготовки фінансової звітності при міжнародній пропозиції цінних паперів і допуску їх до котирування.

Базельський Комітет банківського нагляду, який на прохання Міністрів фінансів Великої Сімки і Керуючих Центральними банками, переглянув Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, повідомив про свою підтримку стандартів та гармонізації системи бухгалтерського обліку у світовому масштабі.

Усе це свідчить про наявність тенденції, яка полягає в тому, що МСБО стають обов'язковою умовою обігу цінних паперів на світових фондових ринках.

Отже, необхідність введення МСБО в повному обсязі для акціонерних товариств, підприємств — емітентів облігацій та професійних учасників фондового ринку не викликає сумніву. Проте наскільки виправдано застосовувати таку вимогу до підприємств, що не залучають кредитів і не випускають цінні папери?

На думку С.Голова (15), всі суб'єкти господарської діяльності повинні застосовувати єдині принципи оцінки та розкриття інформації, але обсяг інформації, яка підлягає розкриттю, визначається винятково потребами користувачів. Тому на законодавчому рівні слід встановити мінімальні вимоги до складу фінансової звітності відповідних суб'єктів господарювання, а додаткову інформацію кожний суб'єкт надаватиме залежно від конкретної ситуації.

З урахуванням досвіду впровадження МСБО в країнах — членах ЄС можна запропонувати чоти-рирівневий підхід до складу фінансової звітності українських підприємств (рис. 4).

 

 

 

 

Фінансові звіти				Примітки до фінансових звітів			Додаткова інформація
Баланс	Звіт про фінансові результати	ЗЗвіт про рух грошовихкоштів	ЗЗвіт про власний капітал	ЗЗагальні примітки	Інші примітки, визначені П(С)БО	Інша Інформація згідно з МСБО
Фінансова звітність суб'єктів малого підприємництва
Фінансова звітність інших підприємств, що не зобов'язані оприлюдиювати фінансову звітність
Фінансова звітність підприємств, що оприлюднюють фінансову звіність (крім підприємств, що допущені до лістингу на фондових біржах)
Фінансова звітність підприємств, що допущені до лістмнгу на фондових біржах

Рис. 4. Вимоги до обсягу фінансової звітності українських підприємств, що пропонуються (15)

 

Повного застосування МСБО доцільно вимагати від акціонерних товариств, акції яких допущені до  лістингу на українських та зарубіжних фондових біржах. Такі товариства крім фінансової звітності повинні надавати додаткову інформацію про емітента, що вимагається відповідним регуляторним органом. Іншим суб'єктам, господарювання, що оприлюднюють фінансову звітність згідно зі ст. 14 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", слід крім фінансових звітів надавати примітки до них відповідно до вимог усіх П(С)БО.

Інші підприємства (крім суб'єктів малого підприємництва і представництв. іноземних суб'єктів господарської діяльності) повинні складати примітки в обсязі, обмеженому потребами державних органів, що узагальнюють та аналізують відповідні макроекономічні показники, насамперед Міністерство фінансів України та Держком-стат України.

Нарешті, звітність суб'єктів малого підприємництва можна було б обмежити річним Балансом і Звітом про фінансові результати. При цьому Звіт про фінансові результати доцільно складати за елементами витрат з урахуванням змін залишків запасів.

У будь-якому випадку облік, звітність та оподаткування суб'єктів малого підприємництва в Україні потребують подальшого спрощення. Без цього реальний розвиток малого бізнесу та підприємництва не можливий. Що стосується проблеми розбіжностей у підходах до обліку та оподаткування, то вона набагато ширша, ніж її трактують. Це проблема застарілого погляду на бухгалтерський облік в умовах розбіжностей інтересів різних користувачів облікової інформації.