Стан організації обліку основних засобів у СТОВ «Степове»

Зміст

 

	Вступ	4
1.	Теоретично-правові основи організації обліку основних засобів	6
2.	Організаційно-економічна характеристика СТОВ «Степове» Слов’яносербського району Луганської області	21
3.	Стан організації обліку основних засобів у СТОВ «Степове»
3.1.	Економічний зміст основних засобів і завдання їх обліку	38
3.1.1.	Класифікація основних засобів	41
3.1.2.	Грошова оцінка основних засобів	48
3.1.3.	Інвентаризація основних засобів	54
3.2.	Організація первинного обліку основних засобів	62
3.3.	Синтетичний облік надходження і вибуття основних засобів	70
3.4.	Облік надходження основних засобів	75
3.5.	Облік вибуття основних засобів	91
3.6.	Знос і амортизація основних засобів	100
3.7.	Облік ремонтів і поліпшення стану  основних засобів	114
3.8.	Переоцінка основних засобів	119
3.9.	Облік оренди основних засобів	123
4.	Облік незавершених капітальних інвестицій	129
5.	Аудит основних засобів	133
6.	Шляхи удосконалення обліку і аудиту основних засобів	140
	Висновки і пропозиції	148
	Список використаної літератури	155

 

 

 

 

 

Вступ

 

Для нормального функціонування будь якої ланки ринкової економіки необхідно, щоб учасники, які приймають рішення, мали правдиву, об'єктивну інформацію про майно, грошове і фінансове  становище, результатах роботи : прибуток, доходи чи збиток, а також про особливості їх отримання, як на своєму підприємстві, так і у партнерів.

Таку інформацію надає лише система  бухгалтерського обліку.

Чітко налагоджений бухгалтерській облік  забезпечує потреби управління необхідною достовірною інформацією для проведення аналізу господарської діяльності і обґрунтування відповідних управлінських рішень.

Виробничо-господарська діяльність і  фінансове становище кожного  підприємства формується під впливом  різних факторів і умов.

До них відноситься і рівень забезпеченості основними засобами, ефективність їх використання, ступінь зносу, правильність оцінки та інше.

Раціональна експлуатація основних засобів  є важливим фактором оптимізації  собівартості продукції тобто загальних  витрат виробництва і оподаткування підприємства, що безпосередньо впливає на загальний кінцевий фінансовий результат діяльності.

Тому розгляд та детальне вивчення ведення обліку основних засобів, а  також детальний а/з стану і  ефективність використання основних засобів  є актуальним.

Роль і значення засобів праці у виробничому процесі і значна їх частина у загальній вартості активів - визначають основний зміст категорії «основні засоби».

Вивчення теоретичних положень і діючої практики організації обліку до міжнародних стандартів дозволили визначити коло проблем, які гальмують процес управління виробництвом і знижують ефективність використання основних засобів .До таких проблем відносять різні підходи до визначення суті основних засобів і методики їх відображення в бухгалтерському і податковому обліку.

Теоретичне і практичне значення обліку і аудита основних засобів, недостатній  рівень їх дослідження відносно сучасних проблем управління і дискусійність  багатьох теоретичних положень обумовили  вибір теми і визначити цільове  направлення даного дослідження.

Метою дослідження є розробка науково - обґрунтованих рекомендацій і пропозицій по вдосконаленню методики обліку і  аудита основних засобів на підприємстві. Досягнення вказаній мети передбачає послідовність рішення таких  завдань:

• Уточнення економічної суті основних засобів.
• Обґрунтування класифікації основних засобів.

Визначення концепції оцінки основних засобів і направлень її вдосконалення. Вдосконалення методики аудиту основних засобів. Углублення методики аудиту основних засобів.

Предметом дослідження є теорія і практика обліку і аудиту основних засобів. Об'єктом дослідження є облік і аудит на СТОВ «Степове» Сло'вяносербського району Луганської області.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретично-правові основи обліку основних засобів

 

Економічні суб’єкти (корпорації, підприємства індивідуальні виробники) для здійснення виробничого процесу повинні використовувати певні ресурси: матеріальні, трудові, природні, інформаційні, грошові.

Велике значення при цьому мають  засоби виробництва [12].

Засоби виробництва – це сукупність усіх елементів, які приймають участь в процесі виготовлення продукції. Вони поділяються на засоби і предмети праці. Необхідною умовою реалізації основної мети підприємства – одержання прибутку – є відтворення капіталу, яке охоплює стадії інвестування, виробництва, реалізації і знаходиться у постійному русі.

В процесі обороту різні види капіталу характеризуються різною інтенсивністю  руху. Так предмети праці використовуються у процесі виробництва протягом тільки одного виробничого циклу, а  засоби праці функціонують протягом багатьох виробничих циклів [ 29 ].

За формами авансування залученого капіталу в активи підприємства його не поділяють на основний і оборотний.

В якості конкретних форм основного  капіталу підприємства виступають: основні  засоби, нематеріальні активи, фінансові інвестиції.

Основні засоби – це матеріальні  активи які підприємство використовує в процесі виробництва, постачання товарів для надання послуг, здійснення адміністративних цілей і соціально-культурних функцій, і які  будуть використовуватися більше одного року.

При організації фінансового і  податкового обліку основних засобів  в Україні підприємствам необхідно  керуватись такими законодавчими і  нормативними документами:

• Указом Президента України «Про перехід України до загальноприйнятої у міжнародній практиці системи обліку і статистики № 303 від 23.05.1992 [ 3 ].
• Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні прийнятому 16.07.1999 р.
• Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»  Затверджено Наказом Міністерства фінансів України – 27.02.2000 р.
• П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» Затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 18.12.1999 р.
• П(С)БО 14 «Оренда» Затверджено Наказом Міністерства України від 28.07.2000 р.
• План рахунків обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємства та організацій №291 від 30.11.1999 р.
• Наказ Міністерства Статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 29.12.1995 р.

П’ятнадцять статей Закону у затвердженому варіанті законодавчо закріпили основи ведення бухгалтерського обліку; складання фінансової звітності і зараз є базовими у системі нормативного регулювання фінансового обліку. Законом визначені основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності:

1. Обачності — застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які мають запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
2. Повноти — всі господарські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків. Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та можливі наслідки операцій підприємства, яка здатна вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
3. Автономності — активи та зобов'язання підприємства повинні бути відокремлені від активів та зобов'язань інших підприємств та власників цього підприємства;
4. Сталості — постійне застосування підприємством обраних методів бухгалтерського обліку із року в рік. Зміна методів обліку повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;
5. Безперервності — оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме
6. Нарахування та відповідності доходів та витрат — для визначення результату звітного періоду потрібно зіставити доходи звітного періоду з витратами, здійсненими для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображуються в обліку та звітності у момент їх виникнення, а не в момент оплати грішми;
7. Превалювання сутності над формою — фінансові операції та інші події обліковуються та розкриваються відповідно до їхньої сутності та економічної діяльності, а не лише згідно з їхньою формою;
8. Історичної собівартості — пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи із витрат на її виробництво і придбання;
9. Єдиного грошового вимірника — вимірювання і узагальнення всіх операцій у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності здійснюється у валюті України;
10. Періодичності   —   можливість   розподілу   діяльності підприємств на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку №7 «Основні засоби) визначаються методологічні основи формування у  бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також порядок розкриття інформації у фінансовій звітності [ 4 ].

В положенні наведені значення таких  термінів:

Амортизація – систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Вартість, яка амортизується – первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Група основних засобів – сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Зменшення корисності – втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Знос необоротних активів – сума амортизації об’єкта необоротних активів з початку їх корисного використання.

Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам, або здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікування строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік.

Первісна вартість – історична (фактична) собівартість необоротних у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів сплачених (переданих) витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

В залежності від характеру участі основних засобів в процесі виробництва вони поділяються на виробничі і невиробничі основні фонди. Основні виробничі фонди функціонують у сфері матеріального виробництва, невиробничі задовольняють побутові і культурні потреби працюючих. До них відносяться житлові будинки, дитячі садки, клуби, стадіони, їх обладнання – що належить підприємству налічується на його балансі [ 21 ].

Співвідношення різних груп основних фондів у загальній їх вартості – це є структура основних фондів. Структура основних виробничих фондів різних галузей і підприємств залежить від ряду факторів: складності, конструктивно-технологічних особливостей продукції що випускається, типа виробництва, особливості технологічних процесів, технологічного рівня машин і обладнання що використовується, рівня концентрації виробництва, розміщення підприємства.

В залежності від ступені впливу на предмети праці основні виробничі  фонди поділяють на активні і  пасивні. до активної частини відносять такі елементи (робочі машини, обладнання, інструменти, робоча і продуктивна худоба), які прямо впливають на форму і властивість предметів праці, визначають продуктивність праці, об’єм випуску продукції. До пасивної частини основних фондів відносять елементи (будинки, споруди, передатні устої) які створюють умови для нормальної роботи активних основних фондів. Машини і обладнання визначають виробничі можливості підприємств, їх продуктивність і ступінь технічного озброєння праці, перспективним спрямуванням є збільшення долі активної частини основних виробничих фондів, тобто машин, обладнання, інструментів.