Теоретичні положення бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту розрахунків з оплати праці

Фонд оплати праці - включає витрати на оплату праці основного виробничого персоналу підприємств, включаючи премії робітникам і службовцям за виробничі результати, стимулюючі премії і компенсаційні виплати, витрати на оплату праці робітників, що не зараховані в штат підприємства, але зайняті в основному виробництві.

На підприємствах застосовують дві форми оплати праці: погодинну та відрядну. Існують різновиди форм, які називають системами оплати праці. Форми, системи і розміри  оплати  працівників  встановлюються підприємствами  самостійно  в  колективному договорі.

Відрядна форма оплати праці - це оплата праці, яка залежить від кількості виробленої продукції та відповідних розцінок, які визначаються  шляхом  ділення  погодинної (денної)  тарифної ставки,  яка  відповідає  розряду  роботи,  що виконується,  на  погодинну  (денну)  норму  виробітку. Відрядна розцінка може бути  визначена  також  шляхом  множення  погодинної (денної) тарифної  ставки,  яка  відповідає  розряду   роботи,  що виконується, на встановлену норму часу в годинах або днях.

Основними системами відрядної форми оплати праці є: пряма відрядна, при застосуванні якої заробіток нараховується тільки за виконану роботу чи виготовлену продукцію; преміальна - при якій понад заробітної плати, належної за виконану роботу, виплачується премія; прогресивна - при якій робота, виконана в межах встановлених норм, оплачується за звичайними відрядними розцінками,  а   частина   роботи,  виконаної   понад      норм,   -  за прогресивно-зростаючими розцінками і в залежності від проценту перевиконання норм; акордна - при якій норма і розцінка для виконавця або групи виконавців встановлюється не за кожною окремою операцією, а на весь комплекс робіт; бригадна - оплата праці, яку визначають шляхом множення розцінки за одиницю роботи на фактично виконаний обсяг робіт бригадою.

Погодинна форма оплати праці - це оплата праці, яка залежить від кількості відпрацьованих годин і тарифної ставки (окладу) за одну годину. При погодинній  оплаті  працівникам  встановлюються  нормовані завдання. Для виконання окремих функцій та обсягів робіт може бути встановлено   норми   обслуговування   або    норми    чисельності працівників. Системи погодинної форми оплати праці: проста погодинна, погодинно-преміальна. Для посилення матеріальної  заінтересованості  працівників у виконанні   планів   та договірних  зобов'язань,    підвищенні ефективності  виробництва  і якості роботи можуть запроваджуватися системи преміювання,  винагорода за підсумками роботи за рік, інші форми матеріального заохочення. Встановлення систем оплати праці і форм матеріального заохочення, затвердження положень  про преміювання  і  виплату винагороди за підсумками роботи за рік провадиться  власником  або уповноваженим ним органом за погодженням з  профспілковим комітетом. На додаток до систем оплати праці може встановлюватись винагорода робітникам і службовцям підприємств та організацій  за підсумками річної роботи з  фонду,  утворюваного  за  рахунок прибутку, одержаного підприємством, організацією.

Згідно з Законом України «Про оплату праці» заробітна плата поділяється на основну, додаткову заробітну плату та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата – являє собою винагороду за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), та підрядних розцінок для працівників та посадових окладів для службовців [19] Для нарахування основної заробітної плати працівникам з почасовою оплатою праці необхідно мати відомості про посадові оклади (за штатним розкладом), присвоєні розряди (на підставі наказів по підприємству), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період (місяць тощо).

При нарахуванні основної заробітної плати працівникам, яким встановлена відрядна оплата праці, крім табеля, необхідно мати відомості про виробіток і розцінки за виконані роботи.

Для розрахунку заробітної плати спеціаліста за повний робочий місяць потрібно проставити встановлений йому оклад згідно з наказом по підприємству по зайнятій посаді; за неповний робочий місяць – оклад потрібно розділити на кількість робочих днів у даному робочому місяці й отриману денну заробітну плату помножити на кількість відпрацьованих за табелем робочих днів.

В разі розрахунку заробітної плати робітників за тарифом часову тарифну ставку треба помножити на кількість годин зміни.

Розподіл заробітної плати по бригадній відрядній системі оплати праці виконується пропорційно коефіцієнто-годинам тощо.

Додаткова заробітна плата -  являє собою винагородження за працю понад установлені норми, за трудові успіхи і винахідливість та особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні і компенсаційні виплати - виплати у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, не передбачені актами діючого законодавства або які проводяться понад установлені зазначеними актами норми.

Мінімальна заробітна плата – законодавчо встановлений розмір заробітної плати  за просту, некваліфіковану працю нижчу якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну, норму роботи.

З точки зору українського законодавства, мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб [20].

Розміри мінімальної заробітної плати для працездатних осіб наведені у табл.1.3.

Таблиця 1.3

Мінімальна заробітна плата

Період	У місячному розмірі	У погодинному розмірі
з 01 січня 2013 р.	1147 грн.	6,88 грн.
з 01 грудня 2013 р.	1218 грн.	7,3 грн.
з 01 січня 2014 р.	1218 грн.	7,3 грн.
з 01 липня 2014 р.	1250 грн.	7,49 грн.
з 1 жовтня 2014 р.	1301 грн.	7,8 грн.

Прожитковий мінімум — вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Розмір прожиткового мінімуму встановлюється Кабінетом Міністрів України та затверджується Верховною Радою України при прийнятті Закону України «Про Державний Бюджет» на відповідний рік. Розрахунок прожиткового мінімуму здійснюється з використанням вартісної величини прожиткового мінімуму через мінімальний споживчий кошик (набір продуктів харчування, непродовольчих товарів та набір послуг).

Розмір прожиткового мінімуму на 2013 та 2014 роки наведено у таблицях 1.4 та 1.5 [21]

Таблиця 1.4

Прожитковий мінімум на 2013рік

	з 01 січня 2013 р.	з 01 грудня 2013 р.
Одна особа	1108 грн.	1176 грн.
Діти до 6 років	972 грн.	1032 грн.
Діти від 6 до 18 років	1210 грн.	1286 грн.
Працездатні особи	1147 грн	1218 грн.
Особи, які втратили працездатність	894 грн.	949 грн.

 

Таблиця 1.5

Прожитковий мінімум на 2014 рік

	з 1 січня 2014 р.	з 1 липня 2014 р.	з 1 жовтня 2014 р.
Діти до 6 років	1032 грн.	1059 грн.	1102 грн.
Діти від 6 до 18 років	1286 грн.	1320 грн.	1373 грн.
Працездатні особи	1218 грн.	1250 грн.	1301 грн.
Особи, які втратили працездатність	949 грн.	974 грн.	1014 грн.

Робочий час - це встановлений законом або на його підставі угодою сторін час, протягом якого робітники і службовці згідно з правилами внутрішнього розпорядку повинні виконувати свої трудові обов'язки.

Робочий день - встановлена законом норма робочого часу протягом доби, яка лежить в основі його правового регулювання.

Робочий тиждень - нормування робочого часу протягом календарного тижня.

Трудовий  договір - це угода  між  працівником   і   власником підприємства,  установи,   організації   або   уповноваженим   ним органом, чи фізичною  особою,  за  якою  працівник  зобов'язується виконувати  роботу,  визначену   цією   угодою,   з   підляганням внутрішньому  трудовому  розпорядкові,  а  власник   підприємства, установи, організації  або  уповноважений  ним  орган  чи  фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові  заробітну  плату  і забезпечувати  умови  праці,  необхідні  для   виконання   роботи, передбачені законодавством  про  працю, колективним  договором  і угодою сторін.

Трудова книжка - це основний документ про трудову діяльність працівника, який ведеться  на  всіх  працівників,  які працюють  на  підприємстві,  в  установі,  організації понад п'ять днів,  у тому числі на сезонних і  тимчасових    працівників, а  також на   позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному  страхуванню.

Колективний договір - це документ, що    укладається    на    основі    чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Табель - це первинний документ з обліку відпрацьованого часу, який складається в одному примірнику табельником, майстром або іншими особами, яким доручено вести табельний облік, і подається до бухгалтерії у встановлені на підприємстві терміни.

Наряд - це комбінований документ, в якому вказується завдання на виконання певних робіт та підтвердження фактичного обсягу виконаних робіт.

Розрахунково-платіжна відомість - це зведений документ, який відображає розрахунки з робітниками та службовцями з оплати їх праці.

Форми, системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно зі статтею 8 ЗУ “ Про оплату праці ” держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом:

• встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм та гарантій;
• встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній та комунальній власності;
• встановлення умов і розмірів оплати праці працівників підприємств, установ, організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
• регулювання фондів оплати праці працівників підприємств монополістів;
• оподаткування доходів працівників.

Розмір винагороди визначається  з урахуванням результатів праці робітника або службовця і тривалості  його безперервного  стажу  роботи  на підприємстві, в організації. Розглянемо оплату праці в наступних випадках :

-  Оплата роботи в  надурочний час

Понаднормові роботи, як правило, не допускаються. Ними вважаються роботи, що виконуються понад встановлену тривалість робочого дня.  Стаття 52  КЗпП України регламентує встановлення п'ятиденного та шестиденного тижня та тривалість щоденної роботи. Стаття 53 вищеназваного Кодексу регламентує тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів. Згідно зі статтею 61 КЗпП України власник або уповноважений ним орган може застосовувати понаднормові роботи лише у виняткових випадках:

1. при  проведенні  робіт,  необхідних для оборони країни,  а також відвернення громадського  або  стихійного  лиха,  виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;
2. при проведенні громадсько-необхідних робіт  по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту,  зв'язку - для усунення  випадкових  або  несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;
3. при необхідності закінчити почату  роботу,  яка  внаслідок непередбачених  обставин  чи  випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення  її  може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна,  а також у разі необхідності  невідкладного ремонту машин,  верстатів або іншого   устаткування,   коли несправність їх викликає зупинення  робіт  для  значної  кількості трудящих;
4. при  необхідності   виконання   вантажно-розвантажувальних робіт  з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;
5. для  продовження  роботи при нез'явленні працівника,  який заступає,  коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або  уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.