Уніфікація обліку розрахунків з працівниками

План роботи:

 

Вступ 3

1. Бухгалтерський облік  оплати праці 4

1.1 Нарахування 5

1.2 Утримання 5

1.3 Відпускні 7

2. Облік розрахунків із  заробітної плати 10

3. Уніфікація обліку розрахунків  з працівниками 13

 Висновки 17

 Література 18

Вступ

 

Оплата праці (заробітна плата) — це винагорода в грошовій або натуральній формі, яка повинна бути виплачена роботодавцем найманому працівникові за виконану ним роботу. Розмір цієї винагороди визначено трудовим договором між працівником і власником або уповноваженою ним особою.

 Однак витрати підприємства, пов’язані з використанням найманої  робочої сили, не обмежуються  тільки виплатою заробітної плати  працівникам, що перебувають у  трудових відносинах з підприємством  і включені до його облікового  складу. З одного боку, підприємство  для виконання певних робіт  за потребою може залучати  фізичних осіб (що не перебувають  у трудових відносинах з підприємством  і, відповідно, не включені до  його облікового складу) й оплачувати  їхню працю за договорами цивільно-правового  характеру. З іншого боку, крім  власне заробітної плати, працівникам  можуть виплачувати різні види  надбавок і доплат, премій, компенсацій  тощо. Крім того, деякі види компенсаційних  виплат, що фінансує держава або  відповідні фонди, виплачують громадянам  через підприємства, на яких вони  працюють. У свою чергу, підприємство  зобов’язане утримувати із заробітної  плати працівників прибутковий  податок і збори (внески) на пенсійне  та всі види соціального страхування, а також деякі інші суми, встановлені  законодавством або угодою між  працівником і роботодавцем.

 Отже, між підприємством  і його працівниками постійно  здійснюються розрахунки, більшість  з яких пов’язані з оплатою  праці. Як і будь-які інші господарські  операції, ці розрахунки повинні  бути відображені в бухгалтерському  обліку.

 

 

 

1. Бухгалтерський облік  оплати праці

 

Бухгалтерський облік операцій, пов’язаних з оплатою праці, досить простий. Їх нарахування відповідно до Інструкції №291 відображають за кредитом рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці”, який має лише два субрахунки:

 — субрахунок 661 “Розрахунки  за заробітною платою”;

 — субрахунок 662 “Розрахунки  з депонентами”.

 Невелика кількість  субрахунків дає можливість зацікавленим  підприємствам відкривати субрахунки (а не рахунки третього порядку), що відповідають окремим видам  виплат. Така зацікавленість може  виникнути в підприємств, які  мають складні системи оплати  праці, або керівників (власників), для  яких інформація про виплати  в розрізі їх окремих видів  становить постійний інтерес. У  підприємств, які для обліку витрат  використовують одночасно рахунки  класів 8 і 9, потреби “дробити” рахунок 66 немає, оскільки відповідну диференціацію  за видами виплат здійснюватимуть  на субрахунках рахунку 81 “Витрати  на оплату праці”:

 — субрахунок 811 “Виплати  за окладами й тарифами”;

 — субрахунок 812 “Премії  та заохочення”;

 — субрахунок 813 “Компенсаційні  виплати”;

 — субрахунок 814 “Оплата  відпусток”

 — субрахунок 815 “Оплата  іншого невідпрацьованого часу”;

 — субрахунок 816 “Інші  витрати на оплату праці”.

 Для обліку розрахунків  з працівниками можна використати  й деякі інші рахунки та  субрахунки (зокрема, субрахунки 372 “Розрахунки  з підзвітними особами”, 375 “Розрахунки  за відшкодування завданих збитків”, 377 “Розрахунки з іншими дебіторами”  тощо). Визнаючи, який конкретно рахунок  чи субрахунок використати в  тому чи іншому випадку, потрібно  пам’ятати про “прив’язку”  рахунку 66 саме до “зарплатних”  виплат. Інакше кажучи, якщо здійснюють  виплату, передбачену Інструкцією  зі статистики заробітної плати (затверджена наказом Міністерства  статистики України від 11.12.95р. №323), значить, для відображення такої  виплати потрібно використати  рахунок 66.

 

1.1 Нарахування

 

У бухгалтерському обліку нарахування виплат, пов’язаних з оплатою праці, відображають за кредитом рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці” і дебетом рахунків витрат. При цьому рахунок, що дебетують, залежить тільки від того, до якої категорії належить працівник і у зв’язку з чим призначено виплату. У таблиці за №1 наведено бухгалтерські записи з нарахування сум виплат різним категоріям працівників підприємства.

 Отже, для підприємства  будь-які виплати, пов’язані з  оплатою праці — це практично  завжди витрати, але витрати різних  категорій:

 — витрати поточного  періоду (рахунки класів 8 і 9);

 — витрати, що підлягають  амортизації (рахунок 15);

 — витрати майбутніх  періодів (рахунок 39);

 — витрати, відображені  в обліку та звітності раніше (рахунок 47).

 

1.2 Утримання

 

Суми, які утримують із заробітної плати працівників, можна умовно об’єднати у три групи:

 податки, збори, обов’язкові  платежі;

 інші суми, що утримують  у випадках, установлених законодавством;

 суми, що утримують  у випадках, передбачених угодою  між працівником і підприємством.

 На сьогодні із заробітної  плати працівників утримують  суми:

 — прибуткового податку;

 — збору на державне  пенсійне страхування;

 — внесків на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  у зв’язку з тимчасовою втратою  працездатності;

 — внесків на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  на випадок безробіття.

 Усі ці суми визначають  розрахунковим шляхом з огляду  на базу, встановлену законодавством. Результати розрахунку фіксують  у розрахунковій або розрахунково-платіжній  відомості, які в цьому випадку  виконують функцію первинних  документів.

 Певні суми можуть  утримуватися із заробітної плати  працівника на користь підприємства  або третіх осіб у випадках, установлених законодавством.

 Найпоширеніші види  таких утримань та їхнє відображення  в бухгалтерському обліку подано  в таблиці №3.

 Досить часто утримання  із заробітної плати здійснюють  за бажанням самого працівника  для погашення його заборгованості  перед підприємством (наприклад, за  отриманою позичкою) або перед  третіми особами (наприклад, для  погашення суми товарного кредиту  або для виконання зобов’язань  перед страховими організаціями). Обов’язковим документом у цьому  разі є заява працівника, складена  в довільній формі. Деякі встановлені  законодавством утримання (наприклад, ті самі аліменти) також можна  здійснювати на підставі заяви  працівника.

 Приклад 1. Нарахування  основної та додаткової заробітної  плати, погашення заборгованості  із заробітної плати.

 Наказом по підприємству  токареві Іваненко П.Д. (основна  заробітна плата якого становить 390 грн.) було видано завдання на  виконання термінової роботи. Завдання  було оформлено у вигляді

наказу по підприємству або розпорядження керівника підприємства, уякому було вказано: зміст завдання, терміни його виконання, а також визначено суму винагороди — 500 грн.

 Відобразивши в розарахунковій (або розрахунково-платіжній) відомості  суми заробітної плати та винагороди, а також утримання з цих  сум, слід на основі вказаних  даних розрахувати суму, яку повинні  виплатити працівникові. У нашому  прикладі вона становитеме: (390,00 грн. + 500,00 грн.) — (150,00 грн. + 163,55 грн. + 17,80 грн. + 4,45 грн. + 4,45 грн.) = 549,75 грн,

 Отже, за підсумками  березня працівникові підприємства  повинні виплатити 549,75 грн. Однак  за умовами прикладу підприємство  має певні труднощі з готівкою. Тому було прийнято й погоджено  з працівником рішення про  часткове (у сумі 500 грн.) погашення  заборгованості підприємства перед  ним будівельними матеріалами, які  є в наявності на складі. Працівник  написав заяву, на підставі якої  було виписано накладну на  відпуск матеріалів на сторону (типова форма № М-11), за якою  токар Іваненко П.Д. отримав будматеріали.

 

 

1.3 Відпускні

 

Приклад 2. Облік операцій, пов’язаних з нарахуванням і виплатою відпускних.

 Працівникові підприємства  надано відпустку з 17.09.2001 р. До 10.10.2001 р. Тривалістю 24 дні (період відпустки  припадає на два місяці —  вересень і жовтень). На підприємстві  працівник працює з 25.12.200 р. Виплата  заробітної плати здійснюється  один раз на місяць — 15 числа.

 У наведеному прикладі  період надання відпустки припадає  на два місяці. Дуже часто в  цій ситуації виникає питання  щодо нарахування й утримання  податків, внесків і зборів із  суми відпускних, що припадає  на неповний місяць (у розглядуваному  прикладі сума відпускних за  жовтень). Базою оподаткування прибутковим  податком, збором на обов’язкове  державне пенсійне страхування (2%), внеском на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  на випадок безробіття (0,5%), а також  внеском на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  у зв’язку з тимчасовою втратою  працездатності та витратами, зумовленими  народженням та похованням (0,5%) є  сукупний оподатковуваний доход  місяця. Сума відпускних, що припадає  на жовтень, є частиною сукупного  оподатковуваного доходу жовтня, тому всі утримання з цієї  суми буде зроблено за сукупністю  із заробітком за весь жовтень  у загальному порядку. Підтвердженням  цих дій є пп.9.4. (в) Інструкції  про прибутковий податок, який  регламентує порядок утримання  прибуткового податку з сум  відпускних.

 Підпункт 9.4 Інструкції  про прибутковий податок 

 в) з суми відпускних, які припадають на неповний  наступний місяць, при виході  у відпустку податок не утримується. Податок з цих сум утримується  після повернення з відпустки  за сукупністю з заробітком  за весь даний місяць за  загальним порядком.

 Нарахування на суму  відпускних за жовтень також  не проводять. Згідно із законодавством  базою для нарахування збору  на обов’язкове державне пенсійне  страхування (32%), внеску на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  на випадок безробіття (2,5%), внеску  на загальнообов’язкове державне  соціальне страхування у зв’язку  з тимчасовою втратою працездатності  та витратами, зумовленими народженням  та похованням (2,5%), внеску на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання, які  спричинили втрату працездатності (від 0,2% до 13,8%) є фонд оплати праці  за місяць. Згідно з п.1.4 Інструкції  зі статистики заробітної плати  “суми коштів, нараховані за щорічні  та додаткові відпустки, включаються  в фонд оплати праці звітного  місяця тільки в сумі, що припадає  на дні відпустки у звітному  місяці. Суми, що припадають на  дні відпустки в наступному  місяці, включаються в фонд оплати  праці наступного місяця”. Отже, нараховану суму відпускних за  жовтень повинні включити в  фонд оплати праці жовтня. Тому  при виплаті відпускних у вересні  немає підстав для нарахувань  внесків і зборів на частину  відпускних жовтня.

 КЛАС 6. Поточні зобов’язання

 Рахунки цього класу  призначені для обліку даних  та узагальнення інформації про  зобов’язання, які будуть погашені  у звичайному ході операційного  циклу підприємства або повинні  бути погашені протягом дванадцяти  місяців з дати балансу.

 На рахунку 66 “Розрахунки  з оплати праці” ведеться узагальнення  інформації про розрахунки з  персоналом, який відноситься як  до облікового, так ідо необлікового  складу підприємства, — з оплати  праці (за всіма видами заробітної  плати, премій, допомог тощо), а також  розрахунки за неодержану персоналом  у встановлений термін суму  з оплати праці (розрахунки з  депонентами).

 За кредитом рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці”  відображаються нарахована працівникам  підприємства основна та додаткова  заробітна плата, премій, допомоги  тощо, а також суми утриманих  податків, платежів за виконавчими  документами, вартість одержаних  матеріалів, продукції та товарів  в рахунок заробітної плати  та інші утримання із сум  оплати праці персоналу.

 Нараховані, але не  одержані персоналом у встановлений  строк суми з оплати праці  відображаються за дебетом субрахунку 661 “Розрахунки за заробітною  платою” та кредитом субрахунку 662 “Розрахунки з депонентами”.

 Аналітичний обік розрахунків  з персоналом ведеться за кожним  працівником, видам виплат та  утримань.

 

2. Облік розрахунків із  заробітної плати

 

Головним розрахунковим документом, що містить зведену інформацію щодо розрахунків по заробітній платі, є розрахунково-платіжна відомість (реєстр аналітичного обліку розрахунків із заробітної плати).

 До неї заносяться:

 — прізвище, ім’я та  по батькові працівника;

 — табельний номер;

 — категорія персоналу, до якого відноситься працівник;

 — кількість відпрацьованих  днів, годин;

 — нарахована сума  за видами оплат;

 — утримання;

 — заборгованість працівника, якщо вона є;

 — сума до видачі.

 В деяких установах  для нарахування та виплати  заробітної плати використовуються  окремі форми первинного обліку, а саме: розрахункова відомість  і платіжна відомість.

 Підставою дляскладання  розрахунково-платіжних відомостей  є:

 — накази про зарахування, звільнення і переміщення працівників  відповідно до затверджених штатів  і ставок заробітної плати;

 — документи з обліку  відпрацьованого часу і виробітку (табелі обліку використання робочого  часу, наряди, картки обліку виробітку);