Фінансова звітність

Вступ

 

Звітність як елемент  методу бухгалтерського обліку –  завершальний етап фінансового, податкового, виробничого та статистичного обліку.

Бухгалтерська звітність є системою показників, що характеризують результати господарської  діяльності організації за звітний період, одержаний з даних бухгалтерського і інших видів обліку. Вона є засобом управління підприємством і одночасно методом узагальнення і представлення інформації про господарську діяльність.

 Звітність виконує важливу функціональну роль в системі економічної інформації. Вона інтегрує інформацію всіх видів обліку і наводиться у вигляді таблиць, зручних для сприйняття інформації суб’єктами  господарювання. Методологічно і організаційно звітність є невід'ємним елементом всієї системи бухгалтерського обліку і виступає завершальним етапом облікового процесу, що обумовлює органічну єдність показників, що формуються в ній, з первинною документацією і обліковими регістрами.

Складовою бухгалтерської звітності є фінансова звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів та власний капітал підприємства за звітний період.

Ґрунтуючись на даних бухгалтерського обліку як системи суцільного, безперервного та документального оформлення господарських процесів, впорядкованого узагальнення інформації про стан майна та зобов’язань підприємства, звітність відображує та дозволяє оцінювати результати діяльності, прогнозувати напрями підвищення ефективності та сприяє виробленню та прийняттю необхідних управлінських рішень.

Фінансова звітність повинна бути правдивою, повною та неупередженою, складеною відповідно до національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які не суперечать міжнародним стандартам. Саме тому необхідно вивчати систему та практику складання форм фінансової звітності підприємства в умовах ринкової економіки.

Все вищевикладене визначило актуальність, мету і завдання дипломної роботи.

Мета  роботи полягає у вивченні теоретичних  і практичних аспектів процесу складання і проведення аудиту фінансової звітності та розробці заходів щодо його вдосконалення в умовах реформування бухгалтерського обліку та звітності в Україні. Відповідно до поставленої мети дослідження були визначені та вирішені наступні завдання:

1. вивчена сутність фінансової звітності та визначена мета її складання;
2. детально розглянуто нормативне регулювання організації обліку і аудиту фінансової звітності;
3. визначено порядок проведення підготовчої роботи перед складанням річного звіту;
4. проаналізовано економічний стан СТОВ «Степове»;
5. детально вивчено порядок складання і аудиту кожної форми фінансової звітності та виявлені недоліки цього процесу;
6. визначені шляхи вдосконалення форм фінансової звітності, процесу їх складання та аудиту.

Теоретичними  і методологічними основами проведеного  дослідження стали положення законодавчих актів України, досвід міжнародної і вітчизняної бухгалтерської практики. В процесі дослідження використовувалися праці вітчизняних і зарубіжних авторів, нормативні акти, рекомендації науково-дослідних установ з проблеми дослідження.

При дослідженні  були використані метод таблиць, аналітичний метод, метод порівняння, а також графічний метод.

Об'єктом  дослідження організації обліку і аудиту фінансової звітності є СТОВ «Степове».

 

1. Теоретичні основи  обліку і аудиту фінансової звітності

1.1. Сутність  фінансової звітності та завдання  її складання

 

Реєстрація господарських  операцій за допомогою первинних  документів дає підприємству можливість здійснювати повсякденний контроль за достовірністю та обґрунтованістю  витрат господарських засобів. Підсумкові дані про господарську діяльність підприємства за визначений відрізок часу складають періодично. Систему цих даних (показників), що характеризує роботу підприємства за певний період, називають звітністю [53].

Також звітність визначають як систему узагальнюючих взаємопов’язаних показників, які відображають стан і використання господарських засобів суб’єкта підприємницької діяльності, їх призначення, джерела формування, фінансові результати, напрями використання прибутку тощо [28].

За П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [10] визначено два види звітності: бухгалтерська звітність та фінансова звітність.

Бухгалтерська звітність  – це звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського  обліку для задоволення потреб певних користувачів.

Фінансова звітність  – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух  грошових коштів підприємства за звітний  період. Вона являє собою систему  узагальнених показників, які характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік).

Фінансова звітність  складається шляхом підрахунку, групування і спеціальної обробки даних  поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.

Головне завдання складання будь-якої звітності підприємства – це надання необхідної інформації для прийняття рішень.

Надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансово-майновий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства, його підрозділів для прийняття рішень і є завданням складання фінансової звітності [30].

Необхідно зауважити, що коло користувачів інформації фінансових звітів досить широке (див. мал. 1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мал. 1. Групи  споживачів фінансової звітності підприємства

Зміст фінансової звітності  забезпечує задоволення потреб користувачів в інформації, що необхідна для:

• прийняття рішень щодо придбання, продажу та володіння цінними паперами;
• прийняття рішень щодо участі в капіталі підприємства;
• оцінки якості управління;
• оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;
• оцінки забезпеченості зобов’язань підприємства;
• визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;
• регулювання діяльності підприємства;
• прийняття інших рішень [35].

Фінансова звітність  включає шість форм: баланс (форма  №1), звіт про фінансові результати (форма №2), звіт про рух грошових коштів (форма №3), звіт про власний  капітал (форма №4), примітки до річної фінансової звітності (форма №5), інформація за сегментами (форма №6). Крім того, у зв’язку з прийняттям Положення про порядок розрахунку податкових різниць за даними бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006 року №1316, Примітки до річної фінансової звітності поповнилися формою №7. Проте на сьогодні цю форму скасовано відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 18.01.2008 року.

Звітним періодом для  складання фінансової звітності  є календарний рік. У новоствореному підприємстві перший звітний період становить менше 12 місяців, але не більше 15 місяців. У підприємства, що ліквідується, звітним періодом є період з початку року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

Фінансову звітність  складають у тисячах гривень, а суб’єкти малого підприємництва фінансову звітність складають у тисячах гривень з одним десятковим знаком.

Інформація, яка надається  у фінансових звітах, повинна бути дохідлива, розрахована на однозначне тлумачення її користувачами. Фінансова звітність також повинна містити лише достовірну та доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу об’єктивно оцінити події.

Фінансова звітність  повинна надавати можливість користувачам порівнювати: фінансові звіти підприємства за різні періоди та фінансові звіти різних підприємств [68].

П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [10] виділяє чотири якісні характеристики фінансової звітності:

1. дохідливість — однозначне тлумачення її користувачами;
2. достовірність — відсутність помилок, які можуть мати суттєвий вплив на рішення, що приймаються на підставі звітності;
3. співставність — можливість порівнювати фінансові звіти за різні періоди та по різних підприємствах;
4. доречність — забезпечення можливості своєчасно і правильно оцінити минулі, теперішні і майбутні події.

Для того, щоб  звітність відповідала діючим вимогам, вона повинна готуватися відповідно до встановлених принципів.

Принципи бухгалтерського  обліку — правила його ведення. Принципи обліку і звітності визначені законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [5] і П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [10]. Їх десять: обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність.

При складанні  звітності необхідно пам’ятати  про обов’язкові реквізити, які  необхідно зазначати у кожній формі звітності. До них відносяться: дата, станом на яку приведені основні показники діяльності підприємства, чи період, який охоплюється, валюта, в якій відображені елементи звітності. Всі звіти обов’язково підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства [35].

Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, зобов'язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність.

До відповідних органів (податкова служба, органи статистики) за місцем знаходження підприємства подається оригінал звітів.

Фінансова звітність  подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством — іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики, та щодо використання бюджетних асигнувань, одержаних з державного бюджету, — органам Державного казначейства, а щодо використання асигнувань, одержаних з місцевих бюджетів, — відповідно фінансовим відділам райдержадміністрацій, міськвиконкомів та фінансовим управлінням обласних держадміністрацій.

Квартальна  фінансова звітність подається підприємствами не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна — не пізніше 20 лютого наступного за звітним року.

Підприємства (крім бюджетних установ) зобов'язані подавати (надсилати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, фінансову звітність про господарську діяльність у складі балансу і звіту про річні фінансові результати.

Окремі підприємства та організації зобов'язані до 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань. До таких підприємств належать: відкриті акціонерні товариства, підприємства емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інші фінансові установи [68].

Таким чином, можна сказати, що звітність підприємства є заключним  кроком системи бухгалтерського  обліку, яка узагальнює і систематизує інформацію про діяльність підприємства та яка необхідна усім зацікавленим особам для прийняття ефективних економічних рішень. Фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Головним завданням складання фінансової звітності є передача інформації про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів підприємства тим, хто її використовує для прийняття рішень, тому при складанні та поданні звітності слід додержуватися вимог діючого законодавства.

 

1.2. Нормативне регулювання  обліку і  аудиту фінансової звітності

 

Досліджуване господарство згідно ст. 80 Цивільного кодексу України [24] є юридичною особою, яка здійснює підприємницьку діяльність. Стаття 42 Господарського кодексу України [1] визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 80 Господарського кодексу України [1] та ст. 140 Цивільного кодексу України [24] досліджуване господарство є господарським товариством, а саме сільськогосподарським товариством з обмеженною відповідальністю. Згідно статті 143 Цивільного кодексу [24] та статті 82 Господарського кодексу [1] установчим документом СТОВ «Степове» є статут, в якому крім всього іншого визначається розмір його статутного капіталу. Статутний капітал товариства відповідно до вимог статті 144 Цивільного кодексу України [24] складається з вартості вкладів його учасників, а вищим органом СТОВ «Степове» згідно зі статтею 145 Цивільного кодексу [24] є загальні збори його учасників. Крім того, діяльність досліджуваного господарства регулюється статтями  141,  142,  146 – 150 Цивільного кодексу України [24].