Аналіз структури доходів державного бюджету за функціональною структурою за 2000-2009 рр

Міністерство  освіти та науки України

Чорноморський державний університет ім. П. Могили 
 
 

Кафедра фінансів, обліку і аудиту 
 
 
 

АНАЛІТИЧНА  РОБОТА

з дисципліни «бюджетна система»

на тему:

«Аналіз структури доходів державного

бюджету за функціональною структурою за 2000-2009 рр.» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Миколаїв  – 2010

ВСТУП

     Доходи  Державного бюджету – це частина  централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні  для виконання її функцій. Доходи бюджету відображають економічні відносини держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів.

     Залежно від конституційного устрою держави  може бути кілька рівнів доходів бюджету  – від загальнодержавного до нижчих адміністративно-територіальних угруповань. Україна згідно з Конституцією є унітарною державою, і тому доходи бюджету мають два рівні: державний та місцеві. До місцевих відносять бюджети Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, обласні, міські, районні, сільські та селищні.

     Джерела доходів Державного бюджету України  визначені Бюджетним кодексом та іншими нормативними актами. Конкретизація доходів та ставок відрахувань уточнюється в Законі про Державний бюджет на поточний рік.

     У першому розділі бюджетної класифікації «Класифікація доходів бюджету» визначені такі джерела доходів:

     1) податкові надходження;

     2) неподаткові надходження;

     3) доходи від операцій з капіталом;

     4) офіційні трансферти;

     5) цільові фонди.

     Податкові надходження – це передбачені  податковими законами України загальнодержавні та місцеві податки, збори й інші обов'язкові платежі.

     Неподаткові надходження включають усі безповоротні надходження, крім доходів від продажу капіталу, всі надходження від штрафів і санкцій, крім штрафів за порушення податкового законодавства, а також добровільні, невідплатні поточні надходження з недержавних джерел.

     Трансферти  — це кошти, одержані від інших  органів державної влади, органів  влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

     Офіційні  трансферти включають невідплатні, безповоротні платежі, отримані від інших органів державного управління, недержавних джерел або міжнародних організацій. 

 

      Аналіз дохідної частини державного бюджету за 2000-2009рр.

     Після розпаду радянського союзу Україну  поглинула глибока криза пов’язана  з перехідним періодом та недостатньою вдалою політикою держави. Такі процеси в економіці також віддзеркалились в структурі державного бюджету (хронічний значний дефіцит є одним із проявів впливу спаду в економіці на доходи і видатки держави).

     Після 1998 року (цей рік ознаменувався  світовою економічною кризою) як недивно  ситуація в країні почала налагоджуватись. На міжнародному ринку збільшився попит  на нашу національну продукцію, що сприяло  збільшенню експорту. Внаслідок таких  змін нарешті ВВП почав зростати (2000р.), що в свою чергу стало позитивним стимулом для всієї економіки.

     Для аналізу дохідності бюджету необхідно  здійснити порівняння із ВВП, показником, що характеризує економічну активність країни. Використаємо замість номінального показника ВВП індекс-дефлятор ВВП (рис.1).

     Індекс-дефлятор ВВП – це відношення номінального ВВП (тобто вартості всіх кінцевих товарів  і послуг, вироблених усередині країни за період у поточних цінах) до ВВП  цього ж періоду, але в цінах  базового періоду. 

Рис.1. Порівняння зростання  доходів Державного

бюджету та дефлятора ВВП  [2].

     З рисунку 1 бачимо, що зростання доходів йде на рівень вище ніж зростання дефлятора ВВП. Спостерігається деяка активність у 2005 році, що можна прив’язати до виборів президента та позитивних очікувань.

     Досить  важливим є зростання дохідної бази. Але також необхідно, щоб дане зростання було не номінальне, а  реальне. Тому є доречним порівняти  зростання доходів і рівень інфляції в країні (рис. 2).

     З рисунку 2 видно, що зростання доходів  є більшим ніж рівень споживчих  цін, а отже відбувається реальний ріст дохідної бази, а разом з цим  і краще забезпечення і покриття виконання державних функцій.

     

     Рис.2. Порівняння зростання  доходів державного бюджету та індексу  споживчих цін [2]. 

     З рис. 3 видно, що державні доходи мають  тенденцію до постійного зростання  з 2000 року, а в 2005р. спостерігається  різке збільшення доходів до 106,71 млрд. грн., що складає 24,17% від ВВП (далі детальніше проаналізуємо статті доходів  і визначимо причини такого різкого  зростання). Загалом сукупні доходи, зазначені в бюджеті складають: в 2000р. – 19,9% від ВВП, в 2002 – 20,1%, в 2006 – 23,72%.

     Рис. 3.  Динаміка доходів  державного бюджету за 2000-2009рр [1].

     Доходи  бюджету класифікуються наступним  чином: сукупні доходи, офіційні трансферти і державні цільові фонди.

     Розглянемо  динаміку сукупних доходів. Цей вид доходів в свою чергу поділяється на підвиди:

1. Податкові надходження.

Рис. 4. Динаміка податкових надходжень, тис. грн. [1]. 

     На  рис. 4 зображено, що в цілому податкові  надходження зростали рівномірними темпами, але в 2005р. цей показник різко збільшився майже в 2 рази порівняно  з попереднім періодом. Можна сказати, що це є однією з причин загального збільшення бюджетних доходів.

     Якщо  розглядати податкові надходження  за структурою (табл.1), то видно, що загалом  всі податки і збори рівномірно збільшувались. Це свідчить про поступове  зростання доходів громадян і  підприємств, збільшення виробництва  товарів і послуг.

     Найбільшим  податковим надходженням є внутрішній податок на товари і послуги (Додаток 1). 

     

2. Неподаткові надходження

     Рис. 5 Динаміка неподаткових надходжень до бюджету [2]. 

     Динаміка  неподаткових надходжень також нерівномірна (рис. 5). До 2002р. спостерігалось більш-менш рівномірне збільшення, в 2002р. показник значно зменшився, а потім почав знов зростати, але знов не рівномірно. В 2005р. розмір неподаткових надходжень збільшився на 58%.

     В структурі неподаткових надходжень (додаток 2, табл. 2) найбільшу питому вагу мають доходи від власності та підприємницької діяльності. Причому серед цього виду неподаткових надходжень найбільше значення мають надходження приватизації державного майна, від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України і рентна плата. 
 
 
 
 

     

3. Доходи  від операцій з  капіталом

               Рис. 6.  Динаміка доходів від операцій з капіталом (тис. грн.)[2]. 

     В 2000 році доходи від операцій з капіталом  забезпечувались лише доходами від  продажу основного капіталу, причому 20тис. надійшло від реалізації безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави, та скарбів, знахідок, а також валютні  цінності і грошові кошти, власники яких невідомі; 3тис. надійшло від Державного фонду дорогоцінних металів і  дорогоцінного каміння.

     Важливо зазначити, що доходи від операцій з  капіталом постійно зростали, але  нерівномірно і важко встановити певну тенденцію чи прогноз, що говорить про те, що в державі немає певної стратегії, довготривалої програми тощо, яка б забезпечила дохід  від наявної власності та майна. Наразі приймаються тактичні рішення  і вичерпується певний потенціал (так  наприклад приватизація наразі має  на меті пошук нового ефективного  приватного власника, а заповнення державного бюджету.

     Проілюструємо як змінювалась структура даного виду доходи в різних роках (додаток 3).

     Таким чином ми бачимо, що останнім часом  збільшується значення такого виду доходів  як надходження від  матеріальних цінностей з державного резерву. Також зросла частка надходжень від  продажу державних запасів і  товарів. Дуже знизились надходження  від продажу основного капіталу у 2009 році.  
 
 

     Проаналізуємо динаміку офіційних трансфертів 

         Рис. 7.  Динаміка офіційних трансфертів з 2000р. по 2009р. (тис. грн.)[3]. 

     Найнижчий показник спостерігається в 2003 році. Досить високе значення мав показник трансфертів у 2002 році (початок зростання  економіки), у 2007 р. (пік росту перед  кризою) та у 2009 році, що можна також  пов’язати із значними темпами інфляції та фінансової допомоги для подолання  наслідків кризи. 

Рис. 9 Динаміка надходжень від державних цільових фондів [2]. 

     Трансферти, що надходять з інших бюджетів набагато перевищують трансферти зарубіжних країн та міжнародних організацій.

     Трансферти  зарубіжних країн порівняно незначні, тому вони майже не змінюють грошову  масу в країні, а отже немає підстав  говорити про розкручення інфляції.

     Надходження з інших бюджетів демонструють перерозподільні  відносини в країні.

     Надходження від цільових фондів

     З рис. 9 видно, що динаміка доволі нерівномірна. Після 2000р. ці надходження знаходяться  на досить низькому рівні, це пояснюється  ліквідацією тимчасових фондів (Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи) та деяких постійних фондів (наприклад, інноваційного). 

 

ВИСНОВКИ

     З проведеного дослідження можна  зробити наступні висновки:

     1. Спостерігається зростання дохідної  бази бюджету не лише номінальне, а й реальне, що говорить  про розвиток економіки та  зростання економічної активності  населення.

     2. Структура надходжень до державного  бюджету змінюється нерівномірно. Останнім часом помітна тенденція  до збільшення ролі податкових  і неподаткових надходжень.

     3. Офіційні трансферти досить різко  зросли, що говорить про подальшу  активну централізацію бюджету,  а також неспроможність самостійно  за свій рахунок виконувати  покладені функції. Трансферти  в основному внутрішні, що говорить  про додатковий тягар на інші  бюджети.

     4. Надходження від державних цільових  фондів достатньо незначні, вони  хоч і зростають, але досить  повільними темпами.

     Тож можна зробити загальний висновок, що економіка України розвивається нерівномірно, присутня нестабільність.