Фіксальна економіка

Свідомий - визначається характером фінансової політики держави - вона намагається  знизити рівень оподаткування для  стимулювання економіки. Недостатні ресурси  держава мобілізує за допомогою  позик. Крім того, використання державних  позик необхідне для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для них встановлюється мінімальний рівень процентних ставок при максимальній надійності, за їх допомогою держава стимулює або стримує фінансовий ринок.

За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити.

Активний - це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме  зростанню ВВП.

Пасивний - покриття поточних витрат.

- фактичний бюджетний дефіцит. Його розмір отримують за даними звітів про виконання бюджету. При цьому може виявитися, що утворився незапланований бюджетний дефіцит (або неочікуваний).

Аналіз бюджетного дефіциту за запланованим і фактичним показниками дає  можливість оцінити, наскільки якісним  є бюджетне планування, а також ефективність системи виконання бюджету. Крім того, можна визначити вплив непередбачених на стадії планування бюджету змін економічної кон' юнктури, соціальних та політичних чинників поточного року, природних, техногенних та інших факторів на виконання запланованих бюджетних показників.

 

 

Структура та механізм функціонування державного боргу.

Державний борг означає сукупність зобов'язань держави перед іноземними та внутрішніми кредиторами. Його сума складається з усіх випущених  і непогашених боргових зобов'язань держави.

Бюджетний кодекс України визначає державний борг як загальну суму заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, включає боргові  зобов'язання держави, що вступають  в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

Видатки з обслуговування державного внутрішнього та зовнішнього боргу  посідають особливе місце серед  видатків державного бюджету. Державний борг в основному виникає при використанні державного кредиту для покриття бюджетного дефіциту

Державний борг - явище, похідне від  дефіциту державного бюджету.

У національній економіці існує  пряма залежність між розмірами  державного боргу і дефіциту бюджету. З одного боку, дефіцит бюджету збільшує державний борг, а з іншого - зростання державного бюджету потребує додаткових видатків бюджету на його обслуговування, що збільшує бюджетний дефіцит.

Державний бюджет: Суть та призначення

Державний бюджет - план формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади протягом бюджетного періоду.

Державний бюджет України - основний фінансовий план, який розробляється  і затверджується на один рік.

Державний бюджет містить дохідну  і вадаткову частини 

Джерела дохідної частини:

- податкові надходження 

- неподаткові надходження 

- доходи від операцій з капіталом 

- трансферти 

Видаткова частина:

- економічна діяльність держави 

- соціальний захист

- національна оборона 

- зовнішньоекономічна діяльність 

- обслуговування державного боргу 

5.Структурний дефіцит. Циклічний дефіцит бюджету

Циклічний дефіцит (надлишок) - дефіцит (надлишок) державного бюджету, викликаний автоматичним скороченням (збільшенням) податкових надходжень і збільшенням (скороченням) державних трансфертів на тлі спаду (підйому) ділової активності.

У фазі циклічного підйому Y 2> Y, і тому податкові відрахування автоматично зростають, а трансфертні платежі автоматично знижуються. В результаті зростає бюджетний надлишок і інфляційний бум стримується.

У фазі циклічного спаду Yl <Y 0, і тому податки автоматично падають, а трансферти ростуть. У результаті збільшується бюджетний дефіцит на тлі відносного зростання сукупного попиту і обсягу виробництва, що обмежує глибину спаду. Величини циклічних дефіцитів і надлишків визначаються Та + tY ступенем «крутизни» графіків податкової і бюджетної функцій. Кут нахилу податкової функції Г визначається величиною граничної податкової ставки t, а кут нахилу функції державних витрат G - величиною у, яка характеризує співвідношення між зміною суми одержуваного трансферту і зміною величини доходу. Відповідно, чим вище рівень доходу, тим вище внесений податок і нижче трансферт, що отримується від держави.

Навіть  у тому випадку, коли всі державні витрати G спрощено представлені як незмінна величина, яка не залежить від динаміки поточного доходу, ступінь вбудованої стабільності економіки виявляється тим вище, чим вище рівень податкових ставок t і чим, відповідно, крутіше лінія Т. У положенні Т величини циклічних бюджетних дефіцитів і надлишків більше, ніж в положенні Т, і тому вбудовані стабілізатори роблять більш сильний вплив на зростання або зниження сукупного попиту.

У той же час збільшення ступеня  вбудованої стабільності економіки суперечить іншій, більш довгострокової мети бюджетно-податкової політики - зміцненню стимулів до розширення пропозиції факторів виробництва і росту економічного потенціалу. Стимули до інвестування, підприємницькому ризику і праці виявляються відносно сильніше при порівняно пологішою кривий податкової функції, що може бути досягнуто шляхом зниження граничних ставок оподаткування. Однак це зниження супроводжується скороченням величин циклічних бюджетних дефіцитів і надлишків, а отже, і зниженням ступеня вбудованої стабільності економіки. Вибір між короткостроковими і довгостроковими ефектами фіскальної політики є складною макроекономічною проблемою як для індустріальних, так і для перехідних економік.

Вбудовані стабілізатори не усувають причин циклічних  коливань рівноважного ВВП навколо  його потенційного рівня, а лише обмежують  розмах цих коливань. На підставі даних  про циклічні бюджетних дефіцити і надлишки не можна оцінювати ефективність заходів фіскальної політики, так як наявність циклічно не збалансованого бюджету не наближає економіку до стану повної зайнятості ресурсів, а може мати місце при будь-якому рівні випуску. Тому вбудовані стабілізатори економіки, як правило, поєднуються із заходами дискреційною фіскальної політики уряду, спрямованими на забезпечення повної зайнятості ресурсів. В результаті виникає структурний дефіцит (надлишок) державного бюджету - різниця між витратами (доходами) і доходами (витратами) бюджету в умовах повної зайнятості. Циклічний дефіцит нерідко оцінюється як різниця між фактичною величиною бюджетного дефіциту і структурним дефіцитом.

Складнощі визначення рівня повної зайнятості ресурсів, природного рівня безробіття та потенційного обсягу випуску ускладнюють  розрахунки структурних дефіцитів (надлишків) державного бюджету як в індустріальних, так і в перехідних економіках, хоча саме на основі динаміки цих макроекономічних індикаторів оцінюється ефективність заходів фіскальної політики в довгостроковій перспективі.

6.Державний борг зовнышній борг внутрішній борг

 

Існування державного кредиту призводить до появи державного боргу. Державний борг означає сукупність зобов'язань держави перед іноземними та внутрішніми кредиторами. Його сума складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави

Державний борг - це загальний розмір, накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вирахуванням бюджетних надлишків. Державний борг складається з внутрішнього та зовнішнього боргу держави.

 

 

Внутрішній державний борг – заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом. 
Зовнішній державний борг – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями. 
Основними причинами створення і збільшення державного боргу є: 
збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів; 
циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки; 
скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування (зменшення) державних витрат;

вплив політичних бізнес-циклів – надмірне збільшення видатків напередодні виборів з  метою завоювання популярності виборців та збереження влади. 
Абсолютний розмір державного боргу є не дуже показовим макроекономічним індикатором, оскільки борг зростає у міру збільшення ВВП, і на його величину впливає інфляція. Більш змістовними є відносні показники заборгованості, а саме: 
відношення боргу до ВВП; 
відношення суми обслуговування боргу до ВВП. 
Відносна величина державного боргу (“борг / ВВП”) залежить від таких факторів, як рівень реальної процентної ставки, якою визначається розмір виплат по боргу, темп зростання реального ВВП та обсяг первинного бюджетного дефіциту. Зменшення відносної заборгованості в економіці можливе за умови, якщо темпи зростання реального ВВП зменшуватиметься, а частка первинного бюджетного надлишку відносно ВВП збільшуватиметься.

Залежно від характеру наслідків  впливу боргу на економіку, їх поділяють на короткострокові та довгострокові. 
Державний борг формується під впливом як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів. До перших з них можна віднести несприятливий інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і звуження на цій основі податкової бази, від’ємне сальдо торговельного балансу, переважання застарілої технологічної бази із значною мірою морального старіння і фізичного спрацювання основного капіталу, уповільнені темпи виробничого відтворення. Суб’єктивні фактори пов’язані з ситуативними прорахунками у тактиці впровадження реформ і фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку. До того ж мають місце спроби вирішення поточних проблем “у пожежному порядку”. 
Логіка конкретних макроекономічних і фінансових рішень може бути продиктована як політичним міркуваннями, так і вибором на користь суспільного добробуту. В будь-якому випадку борговими перспективами визначається фінансове здоров’я країни.